Рішення № 127954222, 28.05.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6823/24

Провадження № 8/201/9/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Тернової А.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Моторно (транспортного) страхового бюро України про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 10 червня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди, в якій позивач просив суд:

-Стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача суму заподіяної моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.,

-Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України відшкодування спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 107 990, 79 грн.,

-Стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що ОСОБА_3 23 лютого 2024 року о 18 годині 25 хвилин, керуючи автомобілем «Пежо», д/н НОМЕР_1 , під час руху в районі електроопори № 774 по просп. Науки в м. Дніпрі своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем «БМВ», д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . Вина ОСОБА_3 у скоєнні вказаного ДТП, підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 р. у справі № 201/3592/24. Цивільно-правова відповідальність власника марки Пежо 107, державний номер НОМЕР_3 , станом на дату ДТП застрахована не була. ОСОБА_3 добровільно завдану ОСОБА_4 шкоду на загальну суму у розмірі 329 900 гривень відшкодувала, що підтверджується відповідними копіями розписок ОСОБА_4 про отримання зазначеної суми.

Висновком експерта № 3598 від 10 березня 2024 р. проведеного за заявою ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля BMW Х-5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , внаслідок його пошкодження в ДТП в цінах станом на час виконання даної експертизи, складала 437 890 гривень 79 копійок., оскільки Відповідачем-1 було частково відшкодовано завдану ОСОБА_4 шкоду на загальну суму у розмірі 329 900 гривень, тому залишок невідшкодованої суми склав: 437 890 грн. 79 коп. - 329 900 грн. = 107 990 гривень 79 копійок.

Рішенням суду від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди задоволено. Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 107 990,79 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) спричинену моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211, 20 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1211, 20 грн.

Стислий виклад заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами

У березня 2025 року МТСБУ звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року у даній справі за нововиявленими обставинами.

Зазначили про те, що рішенням Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року по справі №201/6823/24, були задоволені вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2024 року рішення першої інстанції було залишене в силі.

Після постановлення вищезазначеного рішення та набрання ним чинності, а саме «07» березня 2025 року, Моторно (транспортному) страховому бюро України стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи.

Відповідно до рішення суду, Моторно (транспортного) страхового бюро України сплатило на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 107 990,79 грн.

18 грудня 2024 року Моторно (транспортне) страхове бюро України подало позовну заяву про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу до ОСОБА_3 .

З відзиву на позов, який надано 07 березня 2025 року, МСТБУ дізналося про існування Договору про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди від 18 березня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

18 березня 2024 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди, відповідно до якого сторони погодили, що відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 330 000, 00 грн. є справедливою, достатньою для відшкодування спричиненої ОСОБА_4 матеріальної шкоди у повному обсязі. Також, відповідно до п. 1.4 даного Договору - «Після отримання передбаченої п. 1.2 цього Договору суми Сторона-2 ( ОСОБА_4 ) зобов`язується відмовитися від будь-яких претензій матеріального та морального характеру до Сторони-1 ( ОСОБА_3 ) і в майбутньому таких претензій або позовів в порядку цивільного судочинства, не висувати. В свою чергу, ОСОБА_3 виконала своє зобов`язання та відшкодувала погоджений розмір шкоди в повному обсязі, що підтверджується розписками від 18.03.2024 р., 02.04.2024 р., 06.04.2024 р. та 17.04.2024 р. на загальну суму 330 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 598 ЦК України - Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однак, ОСОБА_4 в подальшому звертається до Жовтневого районного суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди з МТСБУ, тобто різницю між фактичним розміром шкоди визначеним висновком експерта №3598 від 10.03.24 р. відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 437 890 грн. 79 коп., а ОСОБА_3 відшкодувала йому 330 000 грн. 00 коп., то ОСОБА_4 просить стягнути суд з МТСБУ 437 890 грн. 79 коп. - 330 000 грн. 00 коп. = 107 990 грн. 79 коп.

На підтвердження своїх вимог надав до суду постанову суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, розписки щодо отримання нібито часткового відшкодування в сумі 330 000 грн., а також висновок автотоварознавчої експертизи та інші документи. Однак, не долучив до суду договір про добровільне відшкодування шкоди в повному обсязі укладеним між ним та ОСОБА_3 18 березня 2024 р. У зв`язку із чим, 24 вересня 2024 р. рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/6823/24 було стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_4 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 107 990, 97 грн. та в подальшому залишеним без змін рішенням Дніпровського апеляційного суду.

Вважали, що дії ОСОБА_4 були протиправними і з ознаками зловживання своїми правами, оскільки він приховав договір про добровільне відшкодування шкоди, за яким зобов`язання ОСОБА_3 (деліктне) припинилося, що в свою чергу припиняє будь-яке зобов`язання МТСБУ (договірне) щодо доплати будь-яких коштів з фонду захисту потерпілих.

Враховуючи, що є рішення суду, яке набрало законної сили і обов`язкове до виконання, МТСБУ, вимушено було сплатити ОСОБА_4 зазначені кошти в сумі 107 990 грн. 79 коп. Після сплати цих коштів, МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в редакції станом на час розгляду справи № 201/6823/24 має право регресу до відповідальної особи за збитки. А тому, МТСБУ звернулося до ОСОБА_3 з позов про стягнення коштів в порядку регресу.

Зазначаючи про наявну підставу для перегляду рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року у справі №201/6823/24 згідно з п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, просив суд скасувати рішення від 24 вересня 2024 року у цивільній справі № 201/6823/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди, в частині задоволення позову, та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

25 березня 2025 року представником ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» було подано відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому останні просив суд відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду у вказаній цивільній справі, у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались судом у процесі розгляду справи.

Неналежне виконання сторонами своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і неподання суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи на думку колегії суддів не є нововиявленими обставинами, а тому і не можуть тягнути за собою перегляд судового рішення з зазначених підстав».

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем були подані докази, які він вважав необхідними для підтвердження факту часткового відшкодування ОСОБА_3 завданої шкоди, оскільки сам по собі договір про добровільне відшкодування шкоди не підтверджує факту такого відшкодування.

При цьому неподання позивачем суду усіх доказів, збирання нових доказів після розгляду справи не є нововиявленими обставинами.

ОСОБА_3 після скоєння ДТП запропонувала позивачу добровільно відшкодувати завдану шкоду. На підтвердження цього зобов`язання між сторонами дійсно було укладено договір про добровільне відшкодування шкоди.

Як вбачається з цього договору ОСОБА_3 зобов`язалась відшкодувати позивачу шкоду на суму 330 000 тисяч гривень, оскільки для повного відшкодування шкоди у нею не було достатньо коштів. Проте фактично вона відшкодувала шкоду у розмірі 229 000 гривень, що підтверджується розписками позивача в отриманні цієї суми. Разом з тим, повний розмір завданої позивачу шкоди був встановлений на підставі висновку експерта і складав 437 890 (Чотириста тридцять сім тисяч вісімсот дев`яносто) гривень 79 копійок.

Зазначений розмір шкоди не був спростований відповідачем і знайшов своє підтвердження при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції.

Оскільки залишок невідшкодованої позивачу вартості спричиненої шкоди складав 107 990 гривень 79 копійок, цю шкоду і було стягнуто з відповідача.

Як вбачається з п. 1.2. договору сторони визначають грошову суму, що підлягає сплаті СТОРОНОЮ-1 на користь СТОРОНИ-2 в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 330 000 (триста тридцять тисяч) гривень, вважають вказану суму обґрунтованою та справедливою, достатньою для відшкодування спричиненої СТОРОНІ-2 матеріальної шкоди у повному обсязі.

Зазначена в договорі про добровільне відшкодування шкоди сума у розмірі 330 000 гривень визначала розмір відповідальності саме ОСОБА_3 , а не розмір спричиненої шкоди, встановлений висновком експерта.

Якихось інших суттєвих умов, як то заборони на звернення до МТСБУ щодо відшкодування залишку невідшкодованої позивачу вартості спричиненої шкоди, цей договір не містить та не спростовує, а навпаки додатково підтверджує факт часткового відшкодування ОСОБА_3 завданої позивачу шкоди.

31 березня 2025 року представником ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» було подано відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому просив заяву задовольнити та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, пославшись на наступне.

Так, 18. березня 2024 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди, відповідно до якого сторони погодили, що відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 330 000, 00 грн. є справедливою, достатньою для відшкодування спричиненої ОСОБА_4 матеріальної шкоди у повному обсязі.

Також, відповідно до п. 1.4 даного Договору - «Після отримання передбаченої п. 1.2 цього Договору суми Сторона-2 ( ОСОБА_4 ) зобов`язується відмовитися від будь-яких претензій матеріального та морального характеру до Сторони-1 ( ОСОБА_3 ) і в майбутньому таких претензій або позовів в порядку цивільного судочинства, не висувати.

В свою чергу, ОСОБА_3 виконала своє зобов`язання та відшкодувала погоджений розмір шкоди в повному обсязі, що підтверджується розписками від 18.03.2024 р., 02.04.2024 р., 06.04.2024 р. та 17.04.2024 р. на загальну суму 330 000, 00 грн.

Окрім того зазначив, що матеріали справи містять висновок експерта № 3598 від 10.03.24 р. в якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW» д.н. НОМЕР_8 становить 344 291 грн. 51 коп. з ПДВ та 285 844 грн. 31 коп.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Спеціального Закону (Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") у разі визнання вимог заявника обґрунтованими - страховик зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Натомість ОСОБА_4 не надав жодних доказів відновлення свого транспортного засобу, зокрема квитанції про сплату ПДВ. А тому, стягнення ПДВ з МТСБУ є безпідставним та необгрунтованим. При цьому, втрата товарної вартості становить 93 599 грн. 28 коп.

Процесуальні дії суду та сторін у даній справі

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 березня 2025 року в даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, вважаючи її необгрунтованою.

Відповідач та її представник наполягали на задоволенні заяви та відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник МТСБУ в судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні заяви наполягав.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

Рішенням Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року по справі №201/6823/24, були задоволені вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2024 року рішення першої інстанції було залишене в силі.

Після постановлення вищезазначеного рішення та набрання ним чинності, а саме «07» березня 2025 року, Моторно (транспортному) страховому бюро України стали відомі обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі під час розгляду цієї справи.

18 грудня 2024 року Моторно (транспортне) страхове бюро України подало позовну заяву про відшкодування витрат пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу до ОСОБА_3 .

З відзиву на позов, який надано 07 березня 2025 року, МСТБУ дізналося про існування Договору про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди від 18 березня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Так, 18 березня 2024 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди, відповідно до якого сторони погодили, що відшкодування завданої матеріальної шкоди, в розмірі 330 000, 00 грн. є справедливою, достатньою для відшкодування спричиненої ОСОБА_4 матеріальної шкоди у повному обсязі.

Також, відповідно до п. 1.4 даного Договору - «Після отримання передбаченої п. 1.2 цього Договору суми Сторона-2 ( ОСОБА_4 ) зобов`язується відмовитися від будь-яких претензій матеріального та морального характеру до Сторони-1 ( ОСОБА_3 ) і в майбутньому таких претензій або позовів в порядку цивільного судочинства, не висувати.

В свою чергу, ОСОБА_3 виконала своє зобов`язання та відшкодувала погоджений розмір шкоди в повному обсязі, що підтверджується розписками від 18.03.2024 р., 02.04.2024 р., 06.04.2024 р. та 17.04.2024 р. на загальну суму 330 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 598 ЦК України - Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Деліктне зобов`язання виникає в разі завданої шкоди внаслідок ДТП. Потерпілий має право на відшкодування завданої шкоди, а винуватець ДТП має обов`язок її відшкодувати (ст. 1199 ЦК України). Добровільне відшкодування шкоди є належним виконанням деліктного зобов`язання. Потерпілий отримує повне відшкодування, і його вимоги задоволені.

Отже ОСОБА_3 добровільно виконала своє зобов`язання перед ОСОБА_4, на підтвердження чого між ними було укладено договір від 18 березня 2024 року який не було надано позивачем , а отже і не досліджувався при ухваленні рішення, що є істотною для справи обставиною.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами; підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно п. 4 вказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Суд вважає доводи заявника про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обґрунтованими.

Згідно з вимогами ч.2, п.2 ч.3 ст.429 ЦПК України, справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Частиною 4 п.1 ст.429ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

При цьому вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі нововиявлені обставини, суд дійшов висновку, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а рішення суду від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 259, 263-265, п.1ч.2 ст.423, п. 2 ч.3 ст. 429 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Моторно (транспортного) страхового бюро України про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 вересня 2024 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування завданих збитків та спричиненої моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29 травня 2025 року

Суддя С.О. Демидова