Рішення № 127951974, 30.05.2025, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 584/1310/23

Провадження №2/574/13/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. Буринь

Буринський районний суду Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,

представника позивача Сахнова Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в режимі відеоконференції справу за позовом Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення,

в с т а н о в и в:

Позивач через свого представника - адвоката Сахнова Д.А. звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивує тим, що 05.06.2023 року між Державним професійно-технічним навчальним закладом "Путивльський професійний ліцей" (надалі - ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей") та ОСОБА_1 був укладений останній договір №1 найму житлового приміщення у гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей". За умовами договору наймодавець надає наймачеві у користування приміщення кімнати - ізолятора у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , для проживання в ньому наймача та членів її сім`ї.

За умовами пункту 6.1 договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, застосовується до відносин між Сторонами, які виникли з 02.05.2023 року і діє до 01.08.2023 року, а в частині розрахунків - до моменту повного виконання Наймачем своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 6.2 Договору в день закінчення строку дії Договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" приміщення для проживання має бути звільненим і передано Наймодавцю.

Пунктами 8.1 та 8.2 Договору визначено, що Наймач гуртожитку зобов`язаний звільнити кімнату та повернути її у належному стані, а також прийняте майно та інвентар. Реєстрація не засвідчує права на подальше проживання у гуртожитку. Укладення цього Договору не створює для Наймача будь-яких інших прав на приміщення у гуртожитку, крім права користування протягом терміну, визначеного п. 6.1. даного Договору.

Листом за вих. №484 від 12.06.2023 року ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" повідомило ОСОБА_1 , що Договір закінчується 01.08.2023 року і не буде продовжений, у зв`язку з чим останній було запропоновано звільнити приміщення 01.08.2023 року.

Проте відповідач, в порушення пункту 6.2 Договору, 01.08.2023 року займане приміщення не звільнила.

Також зазначає, що член сім`ї ОСОБА_1 , який на підставі Договору проживав разом з нею у приміщенні ізолятора гуртожитку помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, житлове законодавство України пов`язує виникнення права на користування жилим приміщенням в гуртожитках виключно з отриманням ордеру, виданого лише за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.

Однак, власником гуртожитку не приймалось рішення про надання ОСОБА_1 жилої площі в гуртожитку та не видавався спеціальний ордер на проживання у гуртожитку у порядку, передбаченому чинним законодавством, оскільки вона у трудових відносинах з ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" не перебувала, у ліцеї не навчається та набула право користування житловою площею у гуртожитку не інакше як на підставі тимчасового Договору.

Таким чином, з моменту закінчення строку дії Договору правові підстави користування відповідачкою приміщенням гуртожитку перестали існувати.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить виселити ОСОБА_1 з приміщення ізолятора гуртожитку Державного професійно-технічного навчального закладу "Путивльський професійний ліцей" по АДРЕСА_2, без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 18.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

27.11.2023 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Цуркана В.І. надійшло заперечення на позовну заяву, в якому він зазначив наступне:

27.09.1986 року відповідачка зареєструвала із ОСОБА_2 шлюб, від якого вони мають спільну дочку ОСОБА_3 . Чоловік відповідачки був працівником правоохоронних органів - черговим та дільничним інспектором Путивльського РОВД Сумської області, в зв`язку з чим отримав, як основний наймач, житло у гуртожитку міського професійно - технічного училища №9 за адресою по АДРЕСА_1 , у наступному з перейменуванням вулиці на Ярославни. Путивльський професійний ліцей було створено у 1960 році як міське професійно-технічне училище №9 на підставі наказу Головного Управління професійно-технічної освіти при Раді Міністрів УРСР від 12.11.1959р. № 10. У 2003 році заклад перейменовано в Путивльський професійний ліцей, а у 2008 році Путивльський професійний ліцей наказом Міністерства освіти і науки України «Про перейменування професійно-технічних навчальних закладів Сумської області» № 131 від 26.02.2008 р. перейменовано в Державний професійно - технічний навчальний заклад «Путивльський професійний ліцей».

Спочатку ОСОБА_2 було виділено та надано для постійного проживання житлове приміщення гуртожитку з 2 кімнат, а у 1999 році запропоновано поліпшення житла у вигляді житлового приміщення під умовною назвою "ізолятор", який складається з 3 кімнат. Сім`ю ОСОБА_4 влаштовувала пропозиція, що було покращенням житлових умов, тому ОСОБА_2 погодився на таке поліпшення та разом з сім`єю переселився у вказане 3-х кімнатне житлове приміщення.

Претензій та зауважень з боку адміністрації міського професійно-технічного училища №9, у наступному Путивльського професійного ліцею та у наступному Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» ніколи не виникало і не поступало, оскільки вселення та проживання у гуртожитку було на законних підставах. Про те, що спірне житло є ізолятором, більш того за медичним призначенням, ніхто ніколи не повідомляв. Кожен мешканець гуртожитку з числа членів сім`ї ОСОБА_4 був забезпечений паспортною реєстрацію та реєстрацію по місцю постійного проживання після скасування інституту прописки. У 2005 дочка відповідачки поступила навчатися у навчальний заклад і до 2010 року була зареєстрована у гуртожитку, після того - влаштувала власне сімейне життя. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік відповідачки ОСОБА_2 , а відповідачка залишилася проживати у гуртожитку.

На при кінці 2006 року адміністрація гуртожитку повідомила про необхідність оформлення договірних відносин між адміністрацією гуртожитку та мешканцями, тому підготовлені договори, які необхідно підписати на підтвердження наявності між сторонами певних правовідносин.

01.01.2007 р. Путивльський професійний ліцей в особі директора, як виконавець, та ОСОБА_1 , як споживач (за змістом правочину), уклали договір про надання населенню міста під житло в гуртожитку, згідно п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати споживачеві житло в гуртожитку та послуги з центрального водопостачання та водовідведення, теплопостачання, електроенергії. Строк дії договору визначався на один рік з правом розумної пролонгації. Договір не розривався, не визнавався недійним або нікчемним, виконувався сторонами належним чином. Даний договір за своїм змістом та правовими наслідками притаманний договору найму житла.

02.08.2008 р. після перейменування в Державний професійно-технічний навчальний заклад «Путивльський професійний ліцей» адміністрація ДПТНЗ запропонувало переукласти договір на надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей». Пунктом п.1.1 договору визначені зобов`язання постачальника, яким є ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», надавати житлово-комунальні послуги, а споживачі зобов`язані здійснювати оплату за проживання в приміщенні та за користування послугами на умовах договору (п.1.2) проживання, опалення, водопостачання, водовідведення, електропостачання. Строк дії договору до 02.01.2009 р.

В подальшому за пропозицією адміністрації ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» продовжувались правовідносини між сторонами, шляхом укладення та підписання аналогічних договорів на надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», останній з яких було укладено 11.09.2017 р.

Додатковою угодою №1 від 02.07.2018 р. до договору №3 від 11.09.2017 р. про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» за добровільним волевиявленням сторін внесені зміни до змісту п.1.4 щодо кількості проживаючих у житловому приміщенні гуртожитку - мешканці 2 чоловіка.

Дані обставини обумовлені тим, що до відповідачки приїхала рідна мама ОСОБА_5 , яка залишилася проживати разом з нею як член сім`ї.

Додатковою угодою №2 від 11.02.2022 р. до договору №3 від 11.09.2017 р. про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» за добровільним волевиявленням сторін внесені зміни до змісту п.6.1 щодо строку дії договору до 31.05.2022 р.

03.06.2022 р. ОСОБА_1 доведено письмове повідомлення з вимогою звільнити житлове приміщення у гуртожитку до 31.08.2022 р., але після переговорів сторони досягли домовленості про продовження дії договору №3 від 11.09.2017 р. про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» до 01.05.2023 р. (додаткова угода №3 від 01.06.2022 р.).

31.08.2022 р. адміністрація гуртожитку тисками та впливом на відповідачку примусила скласти письмову розписку про проживання у гуртожитку до 01.05.2023 р., що було вимушеним кроком з боку відповідачки за відсутності іншого належного житла.

05.06.2023 р. договором №1 найму житла приміщення у гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» сторони як наймодавець та наймач уклали договір, предметом якого було надання послуг проживання, опалення, водопостачання та водовідведення, електропостачання, у приміщенні кімнаті-ізолятора, загальною площею 36 кв. м., у гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» за адресою АДРЕСА_1 . Договором обумовлювалося проживання 2 чоловік. Строк дії договору визначений чинністю з моменту його підписання сторонами, який застосовується до відносин між сторонами, які виникли з 02.05.2023 р. до 01.08.2023 р.

Відтак, фактично та юридично договір від 05.06.2023 р. найму житла приміщення у гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» за змістом домовленості та предметністю є продовженням правовідносин за договорами між сторонами про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», за змістом притаманних договору найму житла, в тому числі терміном дії до 01.05.2023 р. за останньою додатковою угодою №3 від 01.06.2022 р. у відповідності та взаємозв`язку з попередніми договорами починаючи з 01.01.2007 р. та фактичного поселення у гуртожиток до 1999 року, що не змінює правового статусу відповідачки як члена сім`ї основного наймача житлових приміщень у гуртожитку, а після смерті чоловіка - набуття статусу основного наймача житла.

Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і належать до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (надання комунальних послуг).

Такий договір між сторонами укладався починаючи з 2007 року з постійною розумною пролонгацією.

Однак, після підписання договору від 05.06.2023 р. вже 12.06.2023 р. адміністрація підприємства виставила вимогу звільнити приміщення 01.08.2023 р. з посиланням на необхідність ізолятору для власних потреб ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей», зокрема, для виконання Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів в гуртожитках на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), затвердженої Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 04.08.2020 р. №48, яка набула чинності 10.08.2020 р.

При цьому, починаючи з 12.03.2020 р. і до 12.06.2023 р. в період дії карантину адміністрація ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» не повідомляла про необхідність використання ізолятору для протиепідемічних заходів в гуртожитках та продовжувала укладати договори з відповідачкою.

Також звертає увагу на те, що умови виселення з гуртожитків регламентовано ст.132 ЖК, згідно якої осіб, зазначених у ст.125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 заборгованості з приводу сплати комунальних послуг не має, та іншим належним житлом не забезпечена, ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» звернувся до суду з позовом про її виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, однак не надає жодних доказів існування підстав для виселення, передбачених ст.116 ЖК.

На підставі викладеного представник відповідачки просив відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської від 11.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Розпорядженням голови Путивльського районного суду Сумської області №1 р-од від 17.04.2024 року дану справу передано для розгляду до Буринського районного суду Сумської області.

Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 01.05.2024 року дану справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Сахнов Д.А. заявлені позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Також пояснив, що ОСОБА_1 та її покійний чоловік ОСОБА_2 ніколи не працювали та не навчались у ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" та були вселені в спірне приміщення ізолятора, яке складається з трьох кімнат, з усного дозволу колишнього директора ліцею на прохання керівництва Путивльського РВ УМВС України в Сумській області, де працював чоловік відповідачки, а тому спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету про надання жилої площі не приймалось та ордер на вселення до гуртожитку відповідачці та членам її сім`ї ніколи не видавався та не міг бути виданий, оскільки приміщення ізолятора є нежитловим. Твердження представника відповідачки про те, що сім`ї ОСОБА_4 спочатку було надано двокімнатне житлове приміщення не відповідає дійсності, оскільки вони з моменту вселення проживали в приміщенні ізолятору. Крім того, наголошував на тому, що ОСОБА_1 раніше пропонувалось житлове приміщення в гуртожитку № НОМЕР_1 , який було передано у комунальну власність, однак вона відмовилась переселятись.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала в повному обсязі, просила відмовити в його задоволенні. Також, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка, відповідачка пояснила, що вона з чоловіком ОСОБА_2 та їхньою дочкою, спочатку були вселені в житлове приміщення гуртожитку, яке складалось з 2 кімнат та яке чоловік отримав як службове житло, оскільки працював у міліції. В подальшому у 1999 році їхній сім`ї було запропоновано поліпшення житлових умов та надано трьохкімнатне приміщення в гуртожитку. При вселенні в приміщення гуртожитку їм, як і іншим мешканцям, ордер не видавався. Після смерті її чоловіка на пропозицію адміністрації гуртожитку вона спочатку уклала договір, згідно якого їй надавалось житло, а в подальшому з нею неодноразово укладались договори про надання їй комунальних послуг, за які вона завжди вчасно сплачувала та заборгованості не має. Дочка не проживає у гуртожитку з 2005 року, однак після смерті чоловіка вона з дозволу коменданта гуртожитку вселила до себе хвору матір. Пізніше керівництво ліцею почало вимагати щоб вона звільнила займане приміщення, і під тиском директора вона написала розписку про те, що зобов`язується виселитись, однак потім відмовилась переселятись в запропоноване їй двохкімнатне приміщення в іншому гуртожитку, оскільки воно було в жахливому стані та не придатне для проживання, а також знаходилось на третьому поверсі, куди не змогла б піднятись її хвора матір. На її прохання надати їм приміщення на першому поверсі було відмовлено. Після смерті матері з липня 2023 року вона продовжує проживати сама в спірному приміщенні по даний час, оскільки іншого житла не має.

Представник відповідачки - адвокат Цуркан В.І. в судовому засіданні також заперечував проти позовних вимог та просив повністю відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених в письмових запереченнях, звертаючи увагу на те, що ОСОБА_1 була правомірно вселена до спірного житлового приміщення, укладений між нею та позивачем договір постійно пролонгується, відповідачка заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, передбачених умовами договору, не має та жодних правових підстав для її виселення позивачем не наведено.

30.05.2025 року в судове засідання для участі в судових дебатах відповідачка та її представник, будучи належним чином повідомленими, не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили та заяв про відкладення судового засідання не подавали.

Заслухавши пояснення відповідачки, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, гуртожиток загальною площею 2486.9 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві державної власності Державному професійно-технічному навчальному закладу «Путивльський професійний ліцей».

ОСОБА_1 з 1999 року по даний час проживає у приміщенні ізолятора гуртожитку Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» за адресою по вул. Ярославни (раніше Горького), 41, м. Путивль, Сумської області, та зареєстрована за даною адресою.

Учасниками справи не заперечується, що ОСОБА_1 була вселена до вказаного приміщення разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 та дочкою з дозволу колишнього директора міського професійно-технічного училища №9 (на даний час Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей») за зверненням керівництва Путивльського РВ УМВС України в Сумській області, в якому працював чоловік відповідачки.

Після смерті чоловіка відповідачки ОСОБА_2 між ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" та ОСОБА_1 01.01.2007 року було укладено договір про надання населенню міста під житло у гуртожитку зі строком дії протягом року з дня його укладення.

Згідно п.1.1 вказаного договору виконавець зобов`язується надати споживачеві житло в гуртожитку та послуги з центрального водопостачання та водовідведення, теплопостачання, електроенергії.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення договір пролонгується на наступний рік.

02.01.2008 року сторони уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком до 02.01.2009 року, за умовами якого постачальник зобов`язується надати житлово-комунальні послуги, а споживач зобов`язується здійснити оплату за проживання в приміщенні, загальною площею 36,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 та за користування послугами на умовах цього договору. Згідно п.1.4 договору мешканці 1 чол.

05.01.2009 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 31.08.2009 року.

01.07.2010 року сторони на аналогічних умовах уклали договір №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 30.06.2011 року.

01.09.2011 року сторони на аналогічних умовах уклали договір №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 01.09.2012 року.

03.09.2012 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 03.09.2013 року.

Відповідно до протоколу №2 від 14.01.2013 року комісією ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" щодо переселення мешканців гуртожитку № НОМЕР_2 до гуртожитку № НОМЕР_1 було прийнято рішення по переселенню мешканців гуртожитку № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) до гуртожитку № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ).

Із Додатку 1 до вказаного протоколу вбачається, що у списку мешканців гуртожитку № НОМЕР_2 , які підлягали переселенню під №24 вказана ОСОБА_1

15.01.2013 року на виконання наказу Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації №907-ОД від 24.02.2012 року «Про затвердження заходів щодо економії бюджетних коштів у закладах професійно-технічної освіти» директором ДПТНЗ «Путивльський професійний ліцей» видано наказ №08/1 «Про переселення та перереєстрацію мешканців гуртожитків».

Згідно заяви ОСОБА_1 від 14.02.2013 року остання категорично відмовилась від переселення в гуртожиток №2 (вул. Кірова, 95) та просила директора ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" залишити її проживати в гуртожитку № НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) до вирішення житлового питання.

04.09.2013 року сторони на умовах аналогічних попередньому договору уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 04.09.2014 року.

05.09.2014 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 05.09.2015 року.

07.09.2015 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 07.09.2016 року.

08.09.2016 року сторони на аналогічних умовах уклали договір про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 08.09.2017 року.

11.09.2017 року сторони на аналогічних умовах уклали договір №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", строком дії до 11.09.2018 року.

02.07.2018 року в зв`язку із вселенням за згодою відповідача до спірного приміщення матері ОСОБА_1 між нею та ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" укладено додаткову угоду №1, якою п.1.4 договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" від 11.09.2017 року викладено в новій редакції: "1.4 Мешканці 2 чол."

Додатковою угодою №2 від 11.02.2022 року, укладеною між ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" та ОСОБА_1 строк дії договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" від 11.09.2017 року було продовжено до 31.05.2022 року.

Додатковою угодою №3 від 01.06.2022 року строк дії договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" від 11.09.2017 року було продовжено до 01.05.2023 року.

03.06.2022 року ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" від 01.06.2022 року з вимогою звільнити приміщення у гуртожитку до 31.08.2022 року в зв`язку із закінченням строку дії договору №3 про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" від 11.09.2017 року та додаткової угоди №2 від 11.02.2022 року.

31.08.2022 року ОСОБА_1 письмово звернулась до директора ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" та просила дозволу мешкати в гуртожитку до 01.05.2023 року в зв`язку з відсутністю житла, в якому вона може проживати, а також зобов`язалась 01.05.2023 року виселитись з гуртожитку.

05.06.2023 року між ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" та ОСОБА_1 був укладений договір №1 найму житлового приміщення у гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", за умовами якого ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" надає ОСОБА_1 приміщення кімнати-ізолятора у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , для проживання в ньому ОСОБА_1 та членів її сім`ї.

Згідно п.6.1 вказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами, застосовується до відносин між сторонами, які виникли з 02.05.2023 року і діє до 01.08.2023 року, а в частині розрахунків - до моменту повного виконання наймачем своїх зобов`язань.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в день закінчення строку дії договору найму житлового приміщення у гуртожитку ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" приміщення для проживання має бути звільненим і передано наймодавцю.

Відповідно до п.8.1 договору наймач гуртожитку зобов`язаний звільнити кімнату та повернути її у належному стані, а також прийняте майно та інвентар. Реєстрація не засвідчує права на подальше проживання у гуртожитку. Укладення цього договору не створює для наймача будь-яких інших прав на приміщення у гуртожитку, крім права користування протягом терміну, визначеного п. 6.1. даного договору (п.8.2).

Згідно письмового повідомлення №484 від 12.06.2023 року ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", яке вручено ОСОБА_1 13.06.2023 року, останню було повідомлено, що договір від №1 від 05.06.2023 року закінчується 01.08.2023 року і не буде продовжений, у зв`язку з чим їй було запропоновано звільнити приміщення 01.08.2023 року.

13.07.2023 року член сім`ї ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , яка проживала разом з відповідачкою у спірному приміщенні ізолятора гуртожитку, померла.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЖК Української РСР (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу (ст.128 ЖК Української РСР).

Стаття 129 ЖК Української РСР встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до п.9, п.10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 року № 208, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Отже, на час вселення ОСОБА_1 до приміщення гуртожитку ордер на жилу площу в гуртожитку міг бути виданий лише за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

Однак, жодних доказів прийняття такого рішення про надання жилої площі ОСОБА_1 або члену її сім`ї матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 не заперечується, що ні вона, ні члени її сім`ї ніколи не перебували у трудових відносинах з ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей" та у ньому не навчалися, а також, що ордер під час вселення до спірного приміщення гуртожитку їм не видавався.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 310 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом (частина перша статті 109 ЖК України).

Частинами першою-третьою статті 132 ЖК України передбачено, що сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв`язку з роботою чи навчанням. Інших працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв`язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин, за порушення трудової дисципліни або вчинення злочину. Осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Самоуправними визнаються дії, що свідчать про заняття житлового приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні. Вселення громадян у житлове приміщення не на підставі ордера, а на підставі іншого адміністративного акту (наприклад, письмового дозволу відповідної посадової особи) або рішення некомпетентного органу і т.д. не є самоуправним вселенням. Якщо ж особа зайняла житлове приміщення без ордера, але на підставі якогось дозволу, така особа не може вважатися такою, що самоуправно зайняла житлове приміщення.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 була вселена у 1999 році до приміщення ізолятору гуртожитку разом із членами її сім`ї за згодою колишнього директора міського професійно-технічного училища №9 (на даний час Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей»), сплачувала за користування ним та комунальні послуги, користування ОСОБА_1 житловим приміщенням у гуртожитку не може вважатися самоуправним.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2019 року у справі № 404/5256/16-ц (провадження № 61-18135св18).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

«Житло» має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співрозмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Схожі за змістом висновки виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 61-298цс19), від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18), від 24 вересня 2020 року у справі № 725/5098/17 (провадження № 61-23360св19).

Однак, позивачем не доведено належними доказами наявність суспільної необхідності для виселення відповідачки.

Зокрема необгрунтованими є доводи позивача щодо необхідності використання ДПТНЗ "Путивльський професійний ліцей", займаного ОСОБА_1 , приміщення ізолятора для власних потреб, а саме для ізоляції учнів, працівників, інших осіб під час проживання у гуртожитку, у випадку виявлення у них гострих захворювань та подальшого надання їм медичної допомоги, в тому числі на виконання рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів в гуртожитках на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - COVID-19), з 1 серпня 2020 року на території України карантин.

Надалі численними постановами Кабінету Міністрів України дія карантину неодноразово продовжувалася, і постановою №651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак, з даним позовом про виселення ОСОБА_1 позивач звернувся лише 05.09.2023 року, тобто через декілька місяців після відміни встановленого на території України карантину.

При цьому, в період дії карантину позивач неодноразово укладав з відповідачкою договори та погоджувався на продовження її проживання у спірному приміщенні ізолятору.

Жодних доказів на підтвердження своїх доводів про відсутність в гуртожитку іншого приміщення, яке може використовуватись в якості ізолятора, представником позивача не надано.

Крім того, вказані доводи спростовуються, наявною в матеріалах справи, відповіддю Управління освіти і науки Сумської ОДА від 03.08.2006 року, наданої ОСОБА_6 стосовно проживання її сестри ОСОБА_1 в гуртожитку Путивльського професійного ліцею, згідно якої повідомлено, що з керівництвом закладу в особі директора Новобранного О.В. вирішено питання улаштування медичного ізолятора на вільних площах гуртожитку. Приміщення де проживає її сестра, залишається за сім`єю ОСОБА_1 .

Будь-які дані про те, що в зв`язку з виникненням необхідності використання спірного приміщення для ізоляції мешканців гуртожитку під час карантину, ОСОБА_1 пропонувалось інше житлове приміщення у цьому ж гуртожитку матеріали справи також не містять.

Щодо відмови ОСОБА_1 від запропонованого їй житлового приміщення в іншому гуртожитку, яку вона пояснила перебуванням такого приміщення в стані, непридатному для проживання, то представник позивача не лише не спростував вказані доводи, а й взагалі не заперечив, повідомивши, що йому не відомо стан приміщення, яке пропонувалось відповідачці.

Одночасно суд зауважує, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Як вбачається з матеріалів справи позивач протягом довготривалого проживання ОСОБА_1 в спірному приміщенні постійно змінював свою поведінку, а саме спочатку вселив ОСОБА_1 до гуртожитку за відсутності спільного рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету, а також без видачі відповідного ордеру, в подальшому почав укладати з відповідачкою договори про її проживання в приміщенні гуртожитку, потім вимагав її виселитись із наданням їй іншого житлового приміщення, після чого знову продовжував укладати з нею договори та навіть дозволив вселити до спірного приміщення члена її сім`ї, а на даний час в позові просить виселити відповідачку без надання іншого житлового приміщення.

Встановивши, що ОСОБА_1 , яка вселилася у спірне приміщення у 1999 році за згодою колишнього керівництва власника гуртожитку, на час звернення до суду з даним позовом більше двадцяти років безперервно проживає у цьому приміщенні, в якому також зареєстровано її місце проживання, та воно є її єдиним постійним місцем проживання, іншого житла вона не має, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що виселення відповідачки, яка є особою з інвалідністю, без надання їй іншого житлового приміщення має легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача, понесених ним, судових витрат також відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову Державного професійно-технічного навчального закладу «Путивльський професійний ліцей» до ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Державний професійно-технічний навчальний заклад «Путивльський професійний ліцей», адреса місцезнаходження: 41500, Сумська область, Конотопський район, м. Путивль, вул. Богдана Хмельницького, 20, код ЄДРПОУ 02547429.

Відповідач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 09.06.2025.

Суддя Т.Р. Гук