Рішення № 127951471, 09.06.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2622/25

н\п 2/490/2445/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 , в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідачки надміру виплачену пенсію за період з 23.02.2024 року по 31.03.2024 року у розмірі 4041,43 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтуваннявимог посилаєтьсяна те,що23.02.2024 відповідачка звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документами, за наслідками розгляду яких Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області вирішено призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 з 23.02.2024 року. Розмір пенсії склав 3255,60 грн.

28.03.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянуто заяву Відповідачки про призначення пенсії від 23.02.2024 та прийнято рішення від 28.03.2024 №143250018860 про відмову в призначені пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Оскільки, у зв`язку із виключенням з страхового стажу періодів роботи в російській федерації після 01.01.1992 року, право на призначення відповідачці пенсії з 23.02.2024 відсутнє, внаслідок чого Головним управлінням надміру виплачено відповідачці пенсію за віком за період з 23.02.2024 року по 31.03.2024 року у сумі 4041,43 грн.

Відповідачка в добровільному порядку кошти на рахунок управління не повернула, відтак розмір надміру виплаченої пенсії станом на дату подання позовної заяви складає 4041,43 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 10.04.2025 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 10.04.2025 року відповідачці був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачці за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 01.05.2025 року з відміткою «повертається, за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженихпостановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 рокуінформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Враховуючи наведене вище, неявка адресата за отриманням надісланих судом документів у поштовому відділенні є відмовою від їх отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідачки про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.

Відповідачка, яка належним чином повідомлена про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористалась своїм процесуальним правом та не направила суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії державучасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах визначених Законом №1058. При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року.

23.02.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком та необхідними документами, за наслідками розгляду яких Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області вирішено призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 з 23.02.2024 року. Розмір пенсії склав 3255,60 грн.

28.03.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.02.2024 року та прийнято рішення від 28.03.2024 року №143250018860 про відмову в призначені пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Оскільки, у зв`язку із виключенням з страхового стажу періодів роботи в російській федерації після 01.01.1992 року, право на призначення ОСОБА_1 пенсії з 23.02.2024 року відсутнє, внаслідок чого Головним управлінням надміру виплачено відповідачці пенсію за віком за період з 23.02.2024 року по 31.03.2024 року у сумі 4041,43 грн., що підтверджується довідкою про переплату по п/с № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Листом від 08.04.2024 року №1400-0403-8/30700 та від 12.02.2025 року №1400-0403-8/11863 відповідачку було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 4041,43 грн.

Згідно зі статтею15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Пенсійне забезпечення громадян України, порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та статутом Пенсійного фонду.

Згідно з приписами статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення»органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 13.02.2020 у справі № 607/14668/16-а, від 27.03.2020 у справі № 607/4451/16-а, зазначив наступне:

«Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; 3) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відтак, саме на відповідачку було покладено обов`язок, при призначенні пенсії позивачу, щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду»

Вирішуючи спірне питання суд виходить з того, що згідно з ч. 1ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 за №6-4 (далі Порядок).

Відповідно до п. 3, 4 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року.

Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

У разі припинення виплати пенсії відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

За приписами ч. 1, 4 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Згідно з частиною першоюстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівцізакону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченоюзаконом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Разом з тим, устатті 1215 ЦК Українипередбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, згідно з частиною першоюстатті 1215 ЦК Українине підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Такі висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду та викладені у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц Великої Палати Верховного Суду, яка вважає, що устатті 1215 ЦК Українипередбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Також у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а сформульовано правовий висновок, відповідно до якогообов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонерав такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Отже, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, внаслідок його недобросовісності, та за відсутності рахункової помилки з боку органу Пенсійного фону України, що є предметом доказування у справі (частина другастатті 77 ЦПК України).

Упостанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов`язані з обчисленнями помилки в застосуваннізаконута інших нормативно-правових актів.

Будь-яких доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління і надання відповідачкою завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідачки при отриманні приведеної в позові суми, позивач суду не надав.

На підставі викладеного, суд відхиляє доводи позивача про наявність рахункової помилки Головного управління, а також вважає безпідставним посилання на те, що кошти в розмірі 4041,43 грн на підставі ч. 1ст. 1212 ЦК Українипідлягають безумовному поверненню відповідачкою, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Так, відповідно дост. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладені норми матеріального та процесуального права, оцінивши докази, наявні у справі, з огляду на те, що позивачем не доведено наявність рахункової помилки та зловживань з боку відповідачки, позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.1212,1215 ЦК України, ст.ст.76, 77, 79, 80,89,258,263,273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ: 13844159, адреса: 54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд. 1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення надміру виплаченої пенсії,залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін