Рішення № 127950510, 05.06.2025, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/5457/24

Провадження № 2/309/1481/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2025 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Орос Я.В.

за участю секретаря : Калинич Н.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Потьомкіної О.М.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Перегінець О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Потьомкіна Ольга Михайлівна, до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування служби Хустської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Потьомкіна О.М., звернувся в суд з позовом ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування служби Хустської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 , перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано згідно рішення Хустського районного суду від 08.02.2021р.

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хустського районного суду вирішено питання про стягнення аліментів. Станом на момент звернення до суду з даним позовом, у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, що підтверджується листом Берегівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області від 08.10.2024 №27934/261-38.

З моменту фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин, дитина проживає з матір`ю. У позивача з відповідачем виникли непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина та його відвідування. В зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до служби у справах дітей Хустської міської ради з заявою про визначення порядку участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 .

Рішенням №200 від 19.05.2021р. виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області визначено порядок участі гр. ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такий спосіб: кожна неділя місяця з 16 до 18 години за місцем реєстрації дитини та матері в АДРЕСА_1 .

Не зважаючи на рішення виконавчого комітету про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини, відповідачка не завжди його виконує створює штучні перешкоди стосовно неможливості нормального спілкування позивача з сином.

Всі намагання позивача мирним шляхом врегулювати даний спір, призводить тільки до конфліктів, оскільки відповідачка перешкоджає позивачу бачитися з дитиною, не бажає його присутності та штучно створює такі обставини, через які батько не може зустрітися з сином. При приїзді батька до дитини, не відповідає на телефонний дзвінок батька, ворота до двору замкнуті і самостійно зайти до будинку де проживає дитина батько не в змозі. Позивач подарував сину планшет та телефон, щоб міг спілкуватися з сином, однак мати дитини, самостійно змінила номер телефону дитини, чим обмежила спілкування батька з сином. На неодноразові прохання Позивача повідомити номер телефону сина, отримує відмову.

В 2022р. адвокат Потьомкіна О. М. в інтересах ОСОБА_1 зверталася до Служби у справах дітей Хустської міської ради з листом, щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 у вигляді роз`яснювальної бесіди чи інших заходів впливу, щодо виконання рішення Виконавчого комітету Хустської міської ради №200.

29.11.2022р. отримано відповідь виконавчого комітету Хустської міської ради, яким зазначено, що службою у справах дітей з громадянкою ОСОБА_2 проведено бесіду та надано роз`яснення, щодо ст. 141СК України, якою передбачено рівні права та обов`язки щодо дитини обох батьків, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Громадянка ОСОБА_2 надала письмове пояснення, в якому зазначила що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з сином не бачився. Жодного разу з боку громадянки ОСОБА_2 не було перешкод у спілкуванні та побаченні батька з сином, однак громадянин ОСОБА_1 жодного разу до дитини не приходив та не шукав спілкування з сином.

Батько неодноразово намагався та намагається налагодити зв`язок з сином, однак саме з вини відповідачки, до сьогоднішнього дня не може цього зробити. Якби відповідачка не перешкоджала ОСОБА_1 у побаченні та спілкуванні з дитиною, то у нього і не було би потреби звертатися до служби у справа дітей з заявою про встановлення днів зустрічі з дитиною, а в подальшому з відповідним листом до служби у справах дітей, та наданий час до суду з відповідним позовом.

Права позивача як батька сьогодні є порушеними. Батько дитини має такі ж права і обов`язки по відношенню до дитини як і мати. Бажає приймати участь у вихованні, утриманні та розвитку сина, але не має можливості бачити дитину.

Після марних спроб вирішити дане питання з ОСОБА_2 шляхом перемовин та взаємних поступок, позивач вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Окрім того, рішення №200 виконавчого комітету Хустської міської ради про визначення порядку участі громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято 19.05.2021р. На момент прийняття рішення, сину позивача виповнилося 1 рік і 4 місяці, що зумовило виконавчий комітет прийняти рішення про порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дитини за місцем проживання дитини та матері в АДРЕСА_1 .

На сьогоднішній день, сину позивача виповнилося 5 років і 11 місяців, а це означає, що в силу свого віку дитина вже може проводити час без присутності матері.

У своєму позові, ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для забезпечення права ОСОБА_1 , на участь у вихованні та спілкуванні з сином встановити порядок та час побачення на спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності матері: у першу та четверту неділю місяця з 11:00 годин до 19:00 годин, за місцем проживання батька за адресою АДРЕСА_2 . На Новорічні, Різдвяні та Пасхальні свята та день народження дитини за попереднім погодженням з матір`ю ОСОБА_2 та під час літніх та зимових канікул - один тиждень на місяць (за попередньою домовленістю) за місцем проживання батька.

Ухвалою Хустського районного суду від 13.12.2024 року позовну заяву адвоката Потьомкіної Ольги Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , де третя особа орган опіки та піклування Хустської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу ОСОБА_2 роз`яснено, що протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії цієї ухвали має право подати відзив на позовну заяву (заперечення проти позову) відповідно до ст.178 ЦПК України.

23.12.2024 року через канцелярію Хустського районного суду подано відзив на позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 , згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з наступними обставинами. Після розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_1 їх спільний син, якому на той момент ще не виповнилось 2-ох років, залишився проживати разом з матір`ю. Після розірвання шлюбу батько не цікавився дитиною та не відвідував його, оскільки змінив місце проживання та створив нову родину. У зв`язку з судовими процесами по поділу майна між подружжям, розірванням шлюбу, стягненням аліментів, та напруженими відносинами між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивач повністю припинив спілкування з сином, а тому їх спільний син близько 3-ох років не спілкувався з батьком. ОСОБА_2 зазначає, що неодноразово просила ОСОБА_1 змінити поведінку відносно сина, адже він зростав і потребував уваги батьки. Однак на такі прохання ОСОБА_1 заявляв про наявність у нього нової родини, та відсутність можливості їздити до сина в м.Хуст з іншого району. Після такого відношення ОСОБА_2 перестала нагадувати сину про батька, щоб не травмувати його ще більше.

У 2021 році позивач не звертався до ОСОБА_2 щодо участі у житті дитини, натомість зразу звернувся до органу опіки та піклування Хустської міської ради, щодо визначення порядку участі у вихованні малолітнього сина.

Звичайно, що ОСОБА_2 не заперечувала проти участі батька у спілкуванні з дитиною, адже сама неодноразово просила позивача про це. Натомість у своїх поясненнях, які відображені у відповіді на адвокатський запит, долученій до позовної заяви, ОСОБА_2 зазначала, що позивач не бажає спілкуватись з сином, ухиляється від сплати коштів на його утримання та здійснює погрози на адресу відповідача, внаслідок чого вона зверталась до Берегівського РВ УМВС України. На підтвердження позовних вимог щодо здійснення ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною, позивачем надано відповідь за підписом заступника Хустського міського голови Калин В.Ю, на адвокатський запит від 29.11.2022 року, з якого слідує : «Жодного разу з боку громадянки ОСОБА_2 не було перешкод у спілкуванні та побаченні батька з сином, однак громадянин ОСОБА_1 жодного разу до дитини не приходив та не шукав спілкування з ним».

З часу прийняття рішення №200 від 19.05.2021 року (на засідання якого позивач не з`явився) виконавчим комітетом Хустської міської ради, яким визначено порядок участі позивача у вихованні дитини, позивач за більше ніж три роки, приходив до сина декілька разів для галочки, не спілкувався з ним, не грався, а намагався весь час виясняти зі ОСОБА_2 відносини, на що син дуже ображався.

Оскільки рішенням визначено час спілкування батька з сином кожної неділі ОСОБА_2 та її син знаходились вдома в очікуванні позивача. Не зважаючи на те, що позивач був ініціатором прийняття такого рішення, до сина він не приїздив, відповідачка телефонувала йому та просила або приїздити, або попереджати, що не зможе приїхати. Позивач або не йшов з нею на контакт, або говорив, що приїде і не приїздив. Таким чином, ОСОБА_2 з сином стали заручниками безвідповідальної поведінки позивача і кожної неділі сиділи вдома, замість того, щоб відвідувати дитячі заходи, дитячі майданчики та просто прогулюватись в парку, ходити на річку і т.д.

У зв`язку з такою поведінкою ОСОБА_1 , в березні 2024 року, ОСОБА_2 звернулась до виконавчого комітету Хустської міської ради( копія звернення додається), в якому повідомила про те, що ОСОБА_1 не виконує рішення виконавчого комітету, не приїздить до дитини, ухиляється від сплати аліментів. Зважаючи на вищенаведене, ОСОБА_2 просила відмінити рішення виконавчого комітету від 19.05.2021 року, добре розуміючи що воно потрібне позивачу лише задля маніпуляцій і якщо він хотів би реально спілкуватись з дитиною та приймати участь у його житті, ці питання ми могли б вирішити добровільно, адже їх стосунки жодним чином не мають вилизати на життя дитини.

Натомість ОСОБА_2 отримала відповідь, що ОСОБА_1 змінив місце проживання, що унеможливлює проведення з ним відповідної роботи з метою вжиття заходів впливу з приводу належного виконання батьківських обов`язків і рекомендацію звертатись до виконавчого комітету Берегівської міської ради. Звичайно ОСОБА_2 цього не робила, тому що виконавчий комітет Берегівської міської ради не уповноважений відміняти рішення виконавчого комітету Хустської міської ради( копія листа додається).

Таким чином, доводи позивача про те, що ОСОБА_2 робить перешкоди у спілкуванні з дитиною не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами.

Щодо тверджень позивача про відсутність заборгованості по аліментам, купівлі телефону та планшета ОСОБА_2 у відзиві зазначає наступне.

З часу набрання рішенням про стягнення аліментів законної сили, жодного разу позивач не дотримувався графіку сплати коштів, що підтверджується копіями заяв та скарг надісланих ОСОБА_2 до Берегівського відділу ДВС, Міністерства юстиції України, Управління внутрішніх справ в Закарпатській області, щодо вжиття заходів до боржника ОСОБА_1 протягом 2021-2024 років. Жодного місяця ОСОБА_1 не сплатив кошти добровільно, і лише після надіслання відповідачем скарг до ДВС та реакції з боку державного виконавця, ОСОБА_2 отримує кошти на дитину з тримісячною затримкою. Така безвідповідальна поведінка з боку позивача до виконання свого обов`язку щодо утримання дитини, співвідноситься до його обов`язку щодо участі у вихованні дитини.

В позовній заяві, позивач зазначає про відсутність заборгованості зі сплати аліментів з посиланням на довідку відділу ДВС. При цьому позивач не повідомив суд, що кошти сплачені по вересень 2024 року, а в суд позивач звернувся у грудні 2024 року. Зважаючи на заборгованість по аліментам за жовтень, листопад, грудень 2024 року, ОСОБА_2 в чергове 11 грудня 2024 року звернулась зі скаргою до Берегівського відділу ДВС, і наслідок її звернення 18 грудня 2024 року позивач сплатив чергову заборгованість за три місяці.

Щодо тверджень позивача про те, що він придбав сину телефон, а ОСОБА_2 змінила номер телефону чим обмежила спілкування сина з батьком, відповідач повідомляє наступне. Позивач ОСОБА_1 не купляв та не дарував сину телефон, адже син ще не вміє користуватись мобільним телефоном.

В телефонній розмові від 21.12.2024 року ОСОБА_2 спитала у позивача для чого він вводить суд в оману, зокрема щодо дарунку телефону, на що останній відповів, що він возить телефон у власній машині та ніби хоче подарувати його дитині.

В прохальній частині позову ОСОБА_1 зазначає: «для забезпечення права ОСОБА_1 » встановити порядок спілкування з дитиною за місцем проживання батька ( в іншому районі), години та дні коли зручно позивачу. ОСОБА_2 категорично заперечує проти визначення такого графіку побачень виходячи з наступного.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач діє виключно у власних інтересах, про що прямо заявляє. При цьому позивачу, як батьку не відомі ні характер його дитини, ні режим дня, ні режим харчування. Позивач навіть не знає чим харчується його дитина, чим хворіє. Позивач знаючи, що не має близького контакту з дитиною, внаслідок того, що вони не бачаться, не знаючи навіть думку дитини про те, чи бажає дитина спілкуватись на сьогоднішній день з батьком, чи не стане для дитини психологічною травмою переїзд з маловідомим для нього батьком, у інше місто до чужих людей, наполягає на визначені такого способу спілкування з дитиною, який дитину однозначно травмує.

ОСОБА_2 вважає, що позивач може спілкуватись з сином згідно графіку встановленого рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради, у її присутності та виключно за бажанням самої дитини.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали покликаючись на наведені в позовній заяві обставини, просять їх задоволити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечила проти позовних вимог, просила відмовити в повному обсязі у задоволенні позову у зв`язку з обставинами викладеними у відзиві.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 заперечила проти задоволення позову покликаючись на наведені у відзиві обставини. У відзиві на позовну заяву представник відповідача ствердив, що твердження позивача про те, що відповідачка перешкоджає йому бачитися з сином є безпідставними, необґрунтованими та повністю надуманими. Дані твердження не підтверджені позивачем жодним допустимим доказом, а тому не можуть судом братися до уваги в силу статті 81 частини 1 ЦПК України.

В судове засідання представник органу опіки і піклування Хустської міської ради не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином. На адресу суду 25.03.2025 року, від представника за довіреністю М.Куделя надійшла заява про розгляд справи без участі представника, при прийнятті рішення по справі просить врахувати висновок органу опіки та піклування Хустської міської ради від 24.03.2025 року №02-12/724.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано згідно рішення Хустського районного суду від 08.02.2021р. справа №309/10/21 (а.с.9).

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.02.2024 р.(а.с.8).

Рішенням №200 від 19.05.2021р. виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області визначено порядок участі гр. ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такий спосіб: кожна неділя місяця з 16 до 18 години за місцем реєстрації дитини та матері в АДРЕСА_1 (а.с.13).

В 2022р. адвокат Потьомкіна О. М. в інтересах ОСОБА_1 зверталася до Служби у справах дітей Хустської міської ради з листом, щодо вжиття заходів до ОСОБА_2 у вигляді роз`яснювальної бесіди чи інших заходів впливу, щодо виконання рішення Виконавчого комітету Хустської міської ради №200 (а.с.14).

29.11.2022р. отримано відповідь виконавчого комітету Хустської міської ради, яким зазначено, що службою у справах дітей з громадянкою ОСОБА_2 проведено бесіду та надано роз`яснення, щодо ст. 141СК України, якою передбачено рівні права та обов`язки щодо дитини обох батьків, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Громадянка ОСОБА_2 надала письмове пояснення, в якому зазначила що ОСОБА_1 після розірвання шлюбу з сином не бачився. Жодного разу з боку громадянки ОСОБА_2 не було перешкод у спілкуванні та побаченні батька з сином, однак громадянин ОСОБА_1 жодного разу до дитини не приходив та не шукав спілкування з сином (а.с.15).

Рішенням Хустського районного суду вирішено питання про стягнення аліментів. Зі змісту позовної заяви вбачається, що станом на момент звернення до суду з даним позовом, у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, що він підтверджує листом Берегівського відділу ДВС у Берегівському районі Закарпатської області від 08.10.2024 №27934/261-38.

Однак дана обставина спростовується долученими до відзиву скаргами та зверненнями до Берегівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції України про несплату аліментів батьком ОСОБА_1 (а.с.26-27, 30-42).

Також, на виконання ухвали суду від 28.01.2025 року ВК Хустської міської ради долучено Висновок щодо встановлення способу участі громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 . Згідно даного висновку вбачається, що жодних перешкод з боку відповідачки ОСОБА_2 у спілкуванні батька з сином не встановлено. Враховуючи емоційні потреби та особисту прихильність малолітнього ОСОБА_3 та рішення Комісії з питань захисту прав дитини від 28 лютого 2025 року №1, орган опіки та піклування виконавчого комітету Хустської міської ради вважає за доцільне визначити порядок участі громадянина ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у такий спосіб: перша та четверта неділя місяця з 13 по 19 годину, за місцем проживання матері дитини; один день на Новорічні, Різдвяні, Пасхальні свята та День народження сина, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, у її присутності (а.с.71-74).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386(ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.

У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як визначено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 141 СК України на батьків покладені рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.

При цьому, у відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, в той час як батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні, та мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства "контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).

В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.

Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Суд звертає увагу, що позивачем до суду не подано жодного доказу та суду не доведено, що відповідач робить будь-які перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною у зв`язку з чим він звернувся за захистом свого права до суду. Натомість, як вбачається з матеріалів справи за три роки позивач тільки одного разу у 2022 році звернувся до служби у справах дітей Хустської міської ради із скаргою про наявність перешкод у спілкуванні з сином, тобто жодних систематичних перешкод зі сторони відповідача ОСОБА_2 не вбачається.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином у спосіб, визначений у рішенні голови Хустської міської ради № 200 від 19.05.2021 р. чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановлено.

Суд не може взяти до уваги твердження представника позивача, як на підставу для задоволення позову, твердження , що якщо не було перешкод у спілкуванні з боку відповідача, то позивач не звертався до суду, оскільки це є виключно припущення представника .

Суд зазначає, що рішення про задоволення позову може бути прийняте лише за умови його правомірності, обґрунтованості та доведеності. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, досліджених при розгляді справи, а не на припущеннях, які на думку осіб, що беруть участь у справі доводять пред`явлені вимоги

Суд роз`яснює сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.

Керуючись ст.ст. 12,13, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 159 Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Потьомкіна Ольга Михайлівна до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування служби Хустської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні дитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 9 червня 2025 р.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.