Рішення № 127942108, 06.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2535/25

06 червня 2025 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Печінку Павла Володимировича звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №192550002606 від 25.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі,

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву від 18 березня 2025 року, зарахувавши йому до загального страхового стажу періоди роботи у колгоспі ім. Ілліча, колгоспі ім. Щорса, колгоспі "Галичина", селянській спілці "Галичина", ТОВ "Галичина" (колишнього Гусятинського району Тернопільської області) із липня 1975 по квітень 1978, з жовтня 1982 по грудень 1996, із травня по вересень 1999 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 25.03.2025 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідачем не зараховано спірні періоди роботи в колгоспі згідно довідки №633 від 15.04.2020, оскільки по батькові позивача значиться скорочено.

Зазначена протиправна бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача конкретних періодів трудової діяльності, які можуть надати йому право на призначення пенсії за віком, спонукала позивача звернутись до суду за захистом своїх соціальних прав.

Ухвалою суду від 06.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

19.05.2025 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 від ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, в якому проти позову заперечує та зазначає, що відповідно до наданих позивачем документів загальний страховий стаж склав 10 років 9 місяців. Вік позивача на дату звернення становив 65 років.

З посиланням на норми чинного законодавства вказує, що оскільки трудова книжка позивача не містить усіх необхідних даних позивач, на підтвердження страхового стажу надав архівні довідки зокрема за №632,633 від 15.04.2020 про роботу в колгоспі.

У довідці №633 від 15.04.2020 виданій трудовим архівом Гусятинської районної ради (про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі) по батькові позивача вказано скорочено. Відтак, періоди роботи у колгоспі ім. Ілліча, який у подальшому перейменовувався на колгосп ім. Щорса, колгосп "Галичина", с/спілка "Галичина", ТОВ "Галичина" із липня 1975 по квітень 1978, з жовтня 1982 по грудень 1996, із травня по вересень 1999 року не зараховано до стажу позивача.

Тому в зв`язку з відсутністю у позивача стажу роботи передбаченого частиною третьою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутні підстави для прийняття рішення про призначення пенсії.

21.05.2025 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, де вказує про підтвердження спірного періоду роботи позивача 1982-1996 роки записами трудової книжки НОМЕР_1 від 30.05.1980, правильність заповнення якої покладена на працедавця.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 65-річного віку, 18.03.2025 звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії по віку.

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, рішенням якого №192550002606 від 25.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

У цьому рішенні вказано, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 10 років 9 місяців 12 днів, при необхідному, визначеному частиною третьою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - 15 років.

Зі змісту рішення вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки №633 від 15.04.2020, оскільки по батькові позивача значиться скорочено.

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком через незарахування до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року (частина третя статті 26 Закону №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 , яка містить такі записи щодо спірних періодів:

запис №3, 01.10.1982, прийнятий в колгосп на роботу робочим, підстава: книги обліку праці членів колгоспу за 1982 рік,

запис №4, 31.12.1996, звільнений з роботи за власним бажанням, підстава: книги обліку праці членів колгоспу за 1996 рік.

Кожен з записів прийняття на роботу, звільнення з роботи засвідчений підписом уповноваженої особи - інспектора по кадрах з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи.

Належить зазначити, що порядок ведення трудових книжок на час прийняття позивача на роботу був визначений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (далі - Інструкція №162), у якій вказано, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

У подальшому порядок ведення трудових книжок було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

З огляду на наведене зазначені недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Також для підтвердження страхового стажу разом із заявою про призначення пенсії позивач надав відповідачу довідки:

архівну довідку про трудовий стаж від 15.04.2020 №632 про те, що у документах архівного фонду ТзОВ "Галичина" с. Новий Нижбірок Гусятинського району містяться відомості про роботу ОСОБА_1 / Ст. (так в документах) у колгоспі ім. Ілліча, колгоспі ім. Щорса, колгоспі "Галичина", селянській спілці "Галичина", ТзОВ "Галичина" с. Новий Нижбірок Гусятинського району з липня 1975 року по квітень 1978 року, з жовтня 1982 року по грудень 1996 року, із травня 1999 року по вересень 1999 року.

архівну виписку №633 від 15.04.2020 про те, що у документах архівного фонду ТзОВ "Галичина" с. Новий Нижбірок Гусятинського району містяться відомості про роботу ОСОБА_1 / Ст. (так в документах) у колгоспі ім. Ілліча, колгоспі ім. Щорса, колгоспі "Галичина", селянській спілці "Галичина", ТзОВ "Галичина" с. Новий Нижбірок Гусятинського району, де вказано займану посаду, встановлений мінімум людино-днів, кількість відпрацьованих людино-днів за рік і нараховану зарплату за рік:

Підставою видачі довідок вказано книги обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу ім. Ілліча, колгоспу ім. Щорса, колгоспу "Галичина", селянської спілки "Галичина", ТзОВ "Галичина" с. Новий Нижбірок Гусятинського району за 1975 - 1978, 1982 - 1996, 1999 роки. Книга обліку трудового стажу і заробітку колгоспника №9.

Суд зазначає, що дійсно стосовно написання відомостей про позивача (по батькові) у відомостях про особу в цих довідках вказано скорочено "Степ. / Ст." Проте такий недолік у написанні відомостей про особу ніяким чином не впливає на можливість зарахувати спірний період до страхового стажу. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_1 , що додатково підтверджується записами його трудової книжки.

На переконання суду, обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім`я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.

Отже, скорочене написання по батькові в архівних довідках (виданих на підставі первинних документів господарств, де працював позивач), при тому, що судом достеменно встановлено, що мова йде саме про ОСОБА_1 , про що свідчать інші докази на підтвердження цього ж страхового стажу (трудова книжка), не є підставою для не зарахування спірного періоду до його страхового стажу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню трудова діяльність у колгоспі ім. Ілліча, колгоспі ім. Щорса, колгоспі "Галичина", селянській спілці "Галичина", ТзОВ "Галичина" на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.1980 у період з 01.10.1982 по 31.12.1996, з липня 1975 року по квітень 1978 року, з травня 1999 року по вересень 1999 року згідно довідок №632, №633 від 15.04.2020, з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

При цьому слід врахувати положення статті 24 Закону №1058-IV про те, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, а згідно Форми РС-право до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано період 01.05.1999 по 13.05.1999 і з 01.06.1999 по 02.06.1999, що перекликається зі спірним періодом.

Суд враховує також актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків , які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У даному випадку відомості трудової книжки, а також архівні довідки з відомостями про кількість відпрацьованих трудоднів позивачем є достатніми документами для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі та селянській спілці до страхового стажу позивача.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №192550002606 від 25.03.2025 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів роботи в колгоспі та селянській спілці, є протиправним та підлягає скасуванню.

Також з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву позивача від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи у колгоспі ім. Ілліча, колгоспі ім. Щорса, колгоспі "Галичина", селянській спілці "Галичина", ТзОВ "Галичина" на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.1980 у період з 01.10.1982 по 31.12.1996, з липня 1975 року по квітень 1978 року, з травня 1999 року по вересень 1999 року згідно довідок №632, №633 від 15.04.2020, з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №9КК2-822Е-КЕХН-6С9В від 01.05.2025.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого було відмовлено позивачу у призначенні пенсії, що і стало підставою звернення до суду з цим позовом, необхідно стягнути судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №192550002606 від 25.03.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у колгоспі ім. Ілліча, колгоспі ім. Щорса, колгоспі "Галичина", селянській спілці "Галичина", ТзОВ "Галичина" з 01.10.1982 по 31.12.1996, з липня 1975 року по квітень 1978 року, з травня 1999 року по вересень 1999 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.05.1980 та довідок №632, №633 від 15.04.2020, з урахуванням виконання встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено і підписано 06 червня 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., 76018, код ЄДРПОУ: 20551088).

Головуючий суддяМартиць О.І.