Рішення № 127941848, 06.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2025 року м. Рівне№460/7211/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач-2) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо призначення пенсії за віком позивачу згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 02.04.2024 № 172350005373 про відмову у призначенні пенсії;

зобов`язання відповідача-1 призначити та виплачувати позивачу з 26.03.2024 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в березні 2024 року він звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яку за принципом екстериторіальності було скеровано до відповідача-2 для розгляду по суті. Відповідач-2 рішенням від 02.04.2024 № 172350005373 відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з ненаданням документів достатніх для підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки факт його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом необхідного періоду стверджується наявністю у нього посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3) та довідками Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 27.02.2024 №№ 2-264, 2/227. Додатково позивач зазначає, що в період навчання у Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського з вересня 1987 року по липень 1992 року вона під час літніх та зимових канікул проживала в селі Орв`яниця Сарненськог району Рівненської області. Крім того, під час навчання позивач проходила практику в селі Орв`яниця Сарненськог району Рівненської області. Тому, на думку позивача, такі періоди мають бути зараховані до періоду її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення. Крім того, позивач зазначає, що у 1990 році перебувала на обліку по вагітності та пологах у Дубровицькій районній лікарні, а з серпня по вересень 1990 року працювала у колгоспі "Зоря" (с. Берестя, Сарненський р-н, Рівненська обл.). З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі.

06.08.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, відповідач-1 вказує, що надані позивачем довідки Виконавчого комітету Дубровицької міської ради від 27.02.2024 №№ 2-264, 2/227 не підтверджують факт її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993. Також, відповідач-1 вказує, що навчання позивача в Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського з вересня 1987 року по липень 1992 року спростовує факт проживання останньої в зоні гарантованого добровільного відселення. При цьому, відповідача-1 звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо проживання в селі Орв`яниця Сарненськог району Рівненської області під час літніх та зимових канікул. З огляду на вказане, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

06.09.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що наданими позивачем разом з заявою про призначення пенсії документами підтверджується факт її проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років, у зв`язку з чим право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона не набула. Таким чином, відповідач-2 стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 16.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією.

21.01.2024 позивачу виповнилося 54 роки.

26.06.2024 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії від 26.06.2024 направлено для розгляду до відповідача-2.

02.04.2024 відповідачем-2 прийнято рішення № 172350005373, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Так, за наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів пенсійним органом встановлено, що період його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше трьох років. Відтак, право на зниження пенсійного віку позивач не набув.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2 та вважаючи його протиправними, звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суд зауважує, що з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Водночас, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Тотожна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII висловлена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22 (адміністративне провадження № К/990/634/24).

Водночас, суд відхиляє як безпідставне та таке, що не ґрунтується на приписах чинного законодавства, твердження позивача про підтвердження факту проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993 наявністю у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням статті 55 Закону № 796-XII, для підтвердження права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку заявником надається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

На переконання суду, необхідність додаткового надання особою довідки про періоди проживання на території зони радіоактивного забруднення зумовлена наступним.

Так, позивачу було видане посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно з яким позивач є громадянином, що потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). При цьому, бланк такого посвідчення містить застереження: "Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 1991 р. № 44".

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.1991 № 44 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були затверджені Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 44) та зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 44, громадянам, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія А - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 - 1990 роках і серія Б - громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає на територіях безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 44, видача посвідчень встановленого зразка громадянам, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, провадиться, зокрема громадянам, які постійно проживають та працюють у районах з підвищеним рівнем радіоактивного забруднення і віднесені до категорій 3 і 4, - відповідними облвиконкомами за місцем їх проживання на підставі довідок (додатки № 3, 5).

В свою чергу, бланки довідок, форми яких затвердженні у додатках №№ 3, 5 до Порядку № 44, складені таким чином, що вони не містять відомостей про період (часові межі в календарному обчисленні) проживання та/або роботи у відповідній зоні радіоактивного забруднення.

З огляду на вказане, суд констатує, що посвідчення серії НОМЕР_1 не може підтверджувати факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01.01.1993, як про це зазначає позивач в позовній заяві, оскільки законодавство, яке регулювало умови його оформлення, не встановлювало такої підстави для видачі відповідного посвідчення.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку наявності у позивача лише посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3) недостатньо для констатації набуття ним права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, в т.ч. визначення конкретної величини зниження пенсійного віку.

Також, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 років.

Згідно з наявними в матеріалах справи довідками Виконавчого комітету Дубровицької міської ради (Берестівського старостинського округу) від 27.02.2024 №№ 2-264, 2/227, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у період з 01.01.1986 по 21.08.1987 була зареєстрована та проживала в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, а з 16.07.1992 по даний час в селі Берестя Сарненського району Рівненської області.

Села Берестя та Орв`яниця Сарненського району Рівненської області відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд зауважує, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 (адміністративне провадження № К/9901/45843/18) та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 (адміністративне провадження № К/9901/22569/18, К/9901/22573/18).

Крім того, у постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 (провадження № К/990/40765/23), від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22 (адміністративне провадження № К/990/11776/23), від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 (адміністративне провадження № К/990/28639/23) Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботи) в ній особи.

Аналізуючи надані документи, суд констатує, що представленими позивачем довідками органу місцевого самоврядування підтверджено період проживання його в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 протягом 01 року 09 місяців 14 днів (з 26.04.1986 по 21.08.1987 та з 16.07.1992 по 01.01.1993).

Крім того, згідно з Дипломом серії НОМЕР_2 від 04.07.1992, позивач з 1987 року по 1992 рік навчалася у Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського, правонаступником якого є Рівненський державний гуманітарний університет (Постанова Кабінету Міністрів України від 14.12.1998 № 1973).

Згідно з довідкою Рівненського державного гуманітарного університету від 02.05.2024 № 01-09/368, ОСОБА_2 дійсно навчалася в Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського з 01.09.1987 по 04.07.1992 на денній формі навчання на філологічному факультеті за спеціальністю: "Російська мова і література". Згідно з навчальним планом по спеціальності № 7.03502 "Мова / російська / література" канікули були:

1985/1986 н.р.: 26.01-08.02; 20.07-31.08;

1986/1987 н.р.: 26.01-08.02; 20.07-31.08;

1987/1988 н.р.: 26.01-08.02; 27.07-31.08;

1988/1989 н.р.: 26.01-08.02; 13.07-31.08;

1985/1986 н.р.: 19.01-08.02.

Також, записами в заліковій книжці позивача № 870952 стверджується, що вона проходила педагогічну практику в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, а саме:

з 01.06.1990 по 20.07.1990 вожатою у таборі;

з 09.02.1991 по 23.03.1991 вчителем в Орв`яницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Дубровицького району Рівненської області;

з 16.09.1991 по 02.11.1991 вчителем в Орв`яницькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Дубровицького району Рівненської області.

З даного приводу суд зауважує, що за загальним правилом місце постійного проживання особи нерозривно пов`язане з місцем її постійного навчання або роботи.

Відтак, враховуючи підтвердження факту проходження педагогічної практики в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, суд вважає, що відповідні періоди, які в сукупності становлять 00 років 04 місяці 23 дні, мають бути зараховані до періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.

Щодо твердження позивача про те, що у період навчання в Ровенському державному педагогічному інституті ім. Д.З. Мануїльського під час зимових та літніх канікул вона проживала в селі Орв`яниця Сарненського району Рівненської області, то суд відхиляє його як без підставне і необґрунтоване, оскільки хоч періоди надання канікул і підтвердженні наявною в матеріалах судової справи копією довідки Рівненського державного гуманітарного університету від 02.05.2024 № 01-09/368, однак в ході судового розгляду позивач не надав, а суд не здобув, жодних доказів на підтвердження обставин щодо проживання (фізичного перебування) в зоні гарантованого добровільного відселення під час таких канікул.

Більше того, суд зауважує, що довідка Рівненського державного гуманітарного університету від 02.05.2024 № 01-09/368 з огляду на дату її видачі не була предметом розгляду відповідачем-2, а тому не може вказувати на протиправність прийнятого ним рішення.

Також, суд відхиляє покликання позивача на те, що у 1990 році вона перебувала на обліку по вагітності та пологах у Дубровицькій районній лікарні, а з серпня по вересень 1990 року працювала у колгоспі "Зоря" (с. Берестя, Сарненський р-н, Рівненська обл.), з огляду на таке.

По-перше, матеріали судової справи взагалі не містять належних та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо перебування позивача на обліку в Дубровицькій районній лікарні, позаяк, долученою до позову копією листа КНП "Дубровицька міська лікарня" Дубровицької міської ради від 03.05.2024 № 701/01-16/24 стверджується лише неможливість надання відповідної інформації у зв`язку з обмеженим терміном зберігання Індивідуальної картки вагітної і породіллі (форма № 111/о) - 5 років.

По-друге, долучена до позову копія довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.05.2024 № 10, виданої ТОВ "АГРО-ЗОРЯ" (правонаступником колгоспу "Зоря"), свідчить лише про працевлаштування позивача у названого суб`єкта господарювання та отримання заробітної плати.

Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин щодо проживаненя в зоні гарантованого добровільного відселення протягом періоду, неохопленого довідками Виконавчого комітету Дубровицької міської ради (Берестівського старостинського округу) від 27.02.2024 №№ 2-264, 2/227, сторонами в ході судового розгляду не надано та судом не здобуто.

Таким чином, в ході розгляду справи суд встановив, що станом на 01.01.1993 позивач прожив на території зони гарантованого добровільного відселення менше трьох років, а саме 02 роки 02 місяці 27 днів (з 26.04.1986 по 21.08.1987; з 16.07.1992 по 01.01.1993; з 01.06.1990 по 20.07.1990; з 09.02.1991 по 23.03.1991; з 16.09.1991 по 02.11.1991), тому з урахуванням приписів статті 55 Закону № 796-XII він не набув права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Відповідні мотиви були покладені відповідачем-2 в основу рішення від 02.04.2024 № 172350005373 про відмову у призначенні пенсії (на підставі статті 55 Закону 796-ХІІ), у зв`язку з чим таке рішення є обґрунтованим та правомірними.

Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини спростовують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому в задоволенні позовної заяви слід відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл судових витрат між сторонами у відповідності до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 06.06.2025.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076);

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49094; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21910427).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК