Рішення № 127941154, 06.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38196/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства АЛЬФА ЛЮКС до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Одеської митниці, в якій просить визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000034/1 від 29.11.2024 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000195 від 29.11.2024 року.

Одеською митницею заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обґрунтовано тим, що розмір скорегованої митної вартості становить 1020548.41 грн., що відповідно до п. 4 ч. 4 статті 12 КАС України передбачає її розгляд виключно за правилами загального позовного провадження, оскільки може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки предметом спору у цій справі є митне оформлення товару яке здійснювалось на підставі електронних митних декларацій, письмових документів наданих позивачем до митного органу. В подальшому, взамодія позивача з митними органом яка стосувалась розмитнення товару, в тому числі прийняття картки відмови, корегування митної вартості відбувалась через електронний кабінет.

У цій справі, сторони у своїх заявах по суті, а саме - у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив та запереченнях, обґрунтовують свої правові позиції посилаючись на первинні документи які є ідентичними та наявні у обох сторін і які надані суду. Інших письмових доказів вже не може бути надано в силу їх відсутності. Одеською митницею додано до відзиву всі наявні письмові докази по справі і ці докази долучені до матеріалів справі та підлягають оцінці в сукупності з іншими.

Таким чином, кожна із сторін детально виклала свою позицію по кожному письмовому доказу, що виключає потребу їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні.

Крім того, митним органом подано не тільки відзив на позовну заяву, а і заперечення на відповідь на відзив, що є ще однією із процесуальних можливостей належного обґрунтування стороною своєї позиції.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що відповідно до п. 4 ч. 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки з невідомих суду обставин, відповідач свідомо вводить суд в оману зазначаючи про стократний розмір прожиткового мінімуму, тоді як приписами вказаної статті такий розмір визначений у п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму ще з 13.03.2018 року і жодних змін до нього більше не вносилось. Відповідно ця сума становить 1 514 000,00 грн, тоді як різниця в митному оформленні у зв`язку з прийнятими рішеннями, що є предметом оскарження у цій справі становить 1020548,41 грн.

Жодних клопотань у цій справі окрім наведеного, сторонами не заявлено, справа є незначної складності, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що до Одеської митниці було подана митна декларація (МД) №24UA500090012257U8 від 28.11.2024 року, відповідно до якої за умовами поставки CIF на митну територію України надійшов товар ПП «АЛЬФА ЛЮКС», а саме: - сіль для посипання доріг, протиожеледна (проти обмерзання доріг взимку) насипом - Deicing Road salt -1200,00тонн. Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет. Відповідачем було направлено повідомлення декларантові, в якому вимагались додаткові документи, окрім тих документів, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи та пояснення. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №24UA500090012257U8 від 28.11.2024 року було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подана відповідь на відзив у якому зазначив, що у відповідача були всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) згідно статей 53, 58 МК України. Вимагання відповідачем додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, які не передбачені МК України, суперечить частині 5 статті 53 МК України, відповідно до якої забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідач надав заперечення в яких зазначили, що митниця не погоджується з аргументами, викладеними у відповіді позивача на відзив та відхиляє їх, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA500090/2024/000034/1 від 29.11.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ПП «АЛЬФА ЛЮКС».

Судом встановлені такі обставини по справі.

Між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та GHADAN COMPANY (Продавець) укладено Контракт №31/1.1 від 31.01.2024 року (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець прийняти та оплатити сіль згідно рахунків.

Відповідно до умов Контракту, ціна товару визначається в попередньому рахунку (п. 3.1.). Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку (п. 3.2.). У вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.). Валютою Контракту є долар США. У вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.).

Згідно п. 4.1. Контракту товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах).

Всі податки та мито на відправку товару оплачуються в країні походження сплачуються продавцем (п. 7.1.).

На виконання вищевказаного Контракту, позивач придбав у продавця товар вартістю 35400,00 доларів США.

З метою митного оформлення вказаного товару 28.11.2024 року подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500090012257U8.

Для підтвердження митної вартості товару та обраного методу його визначення, декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024;

- додаткова угода № 1 від 22.03.2024 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024;

- лист щодо повноважень підписантів №31/01-2 від 31.01.2024;

- рахунок-проформу (Proforma Invoice) №GH20240822/PE від 22.08.24;

- рахунок (Commercial Invoice) №20241027 від 27.10.2024;

- платіжну інструкцію про оплату товару №357 від 27.08.2024;

- платіжну інструкцію про оплату товару №388 від 06,11.2024;

- лист вих. №455/24 від 12.11.2024 про погодження зарахування оплат;

- оборотну-сальдову відомість по рахунку 632 за липень 2024 - листопад 2024;

- експортну декларацію країни відправлення №25604-1-651-2024 від 28.10.2024;

та інші документи зазначені у митній декларації.

Одеською митницею під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 24UA500090012257U8 від 28.11.2024 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000034/1 від 29.11.2024, а саме:

1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи;

3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса.

У зв`язку з встановленням невідповідності у поданих документах декларанту була скерована вимога про надання додаткових документів.

Листом від 28.11.2024 № 7-28 повідомлено, що більше додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть.

29.11.2024 року Одеською митницею було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000195 та запропоновано подати нову митну декларацію зі сплатою митних платежів в повному обсязі.

Рішення про коригування та картка відмови є предметом оскарження у цій справі.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п.6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі йде їх перелік).

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено відсутність даних про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Заперечуючи проти наведеного позивач зазначив, що жодні витрати на пакування товару ним понесені не були, а тому за правилами ч. 10 ст. 58 МК України ці складові не підлягають додаванню з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність її визначення. Умовами контракту №31/1.1 від 31.01.2024 передбачено, що у вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування.

Суд не погоджується з висновками відповідача, оскільки відповідно до п. 7.2 Контракту №13/22 від 10.03.2022 року, обов`язок упаковки і маркування Товару покладений на Постачальника. Витрати з пакування та маркування товару покладаються на Постачальника. Ці витрати закладаються самостійно Постачальником у вартість товару і додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.

Суд зазначає, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших супровідних документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.

Умовами контракту №31/1.1 від 31.01.2024 передбачено, що у вартість товару входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах. Зазначено, що товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010; - умовами рахунку-проформи (Proforma Invoice) №GH20240822/РЕ від 22.08.24 та рахунку (Commercial Invoice) №20241027 від 27.10.2024, якими передбачена поставка за умовами CIF.

Згідно Інкотермс термін CIF (Cost, Insurance and Freight вартість, страхування та фрахт) продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. З урахуванням п. А.4., А.6. умов поставки CIF (Інкотермс 2010) Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов`язані з товаром, до цього моменту.

За умовами CIF (стаття А.9) продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує. Отже, жодних додаткових витрат, пов`язаних з пакування товару, для позивача умови поставки CIF не передбачають.

Таким чином, вимоги митного органу про надання числових даних щодо вартості пакування не ґрунтуються на вимогах митного законодавства.

На думку суду, існування документів які визначають числові значення вартості упаковки взагалі не визначено законодавством, але вони можуть створюватись за власним розсудом продавця та жодним чином не можуть вимагатись покупцем чи митним органом в силу того, що це не передбачено законодавством. Ціна товару це фундаментальна економічна категорія, яка означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару. Це кількісно визначена величина втіленої в ньому живої праці, важливою складовою якої є витрати виробництва, що визначаються після закінчення виробничого процесу, а також доведення товару до конкуретного вигляду, його оформлення в тому числі і пакування.

За певних умов, понесені на виготовлення товару витрати та інші складові його ціни є, або можуть бути комерційною таємницею виробника, а тому у митного органу відсутні повноваження та законні підстави вимагати зазначення числових даних щодо вартості пакування за умови зазначення, що вартість пакування включена до ціни товару, оскільки у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості ( Постанова ВС № 815/6794/17 від 22,01.2019 року).

Щодо наявності у зовнішньоекономічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 двох різних підписів від імені продавця, позивач зазначив, що листом від 31.01.2024 №31/01-2 від Продавця, повідомлено, що відповідно до статуту компанії GHADAN COMPANY, генеральний директор в особі Ahmed Lofty Zakaria Habak та комерційний директор в особі Amr Mohamed Ali Abduljaleel мають право підписувати будь-які документи від імені компанії, як разом, так і кожен окремо. Підписані ними документи, в обох випадках, мають рівну юридичну силу. Даний лист є підтвердженням, що підписання будь-яких документів, від імені юридичної особи, здійснюється особами, уповноваженими на це його статутними документами. Підписи Продавця засвідчені печаткою. Проте, зазначений лист митницею залишено поза увагою.

Суд повністю погоджується з позицією позивача і зазначає, що вимоги митного органу фактично гуртуються на особистій, суб`єктивній думці посадової особи, яка досліджувала вказані документи і жодним чином не ґрунтуються на приписах законодавства. Митний орган не надає оцінки листу наданого позивачем щодо осіб продавця, які мають право підпису.

Те, що митному органу не подобається, або вважається підробленим - не є доказом підробки документів, а тому їх припущення не можуть бути покладені в основу рішення.

Крім того, позивач не спростовує можливості різних підписів і обґрунтовує та підтверджує це відповідними письмовими доказами, які залишаються поза увагою відповідача.

Слід зазначити, що товар вже поставлений в Україну, а наданий договір не єдиний документ, що підтверджує поставку та не є єдиним документом, що визначає митну вартість.

Відповідно суд відхиляє такі обґрунтування відповідача.

Щодо відсутності підтвердження виконання пункту пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару) та відмінності сум в платіжних інструкціях та даних комерційного інвойсу, позивач зазначив, що пунктом 3.6 Контракту передбачено умови поставки: 100% попередня оплата товару після отримання покупцем попереднього рахунку від продавця, якщо інші умови оплати не зазначені в попередньому інвойсі. Позивач здійснив оплату за рахунком-проформою №GH20240822/PE від 22.08.2024 на суму 3996,00 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №357 від 27.08.2024; 201686,50 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №388 від 06.11.2024. Платіжна інструкція №388 від 06.11.2024 покриває не лише комерційний інвойс №СН20241027 від 27.10.2024, але й інші рахунки, що пояснює перевищення загальної суми за цією платіжною інструкцією.

Проаналізувавши обґрунтування позивача та позицію відповідача, суд зазначає, що позивач підтвердив виконання пункту 3.6 Контракту - 100% попередньої оплати товару надавши відповідні платіжні інструкції.

Умови оплати за товар сторони погодили і зафіксували у рахунку-проформі (Proforma

invoice) №GH20240822/РЕ від 22.08.2024 та в рахунку (Commercial invoice) №20241027

від 27.10.2024, відповідно до яких:

1) 3 996,00 доларів США складає передоплата, що була здійснена 27.08.2024 відповідно до платіжної інструкції №357;

2) 201 686,50 доларів США складає залишок платежу, що був сплачений 06.11.2024 відповідно до платіжної інструкції №388.

Згідно до п.70 вказаної платіжної інструкції було сплачено два рахунки: рахунок (Commercial invoice) №20241023 від 23.10.2024, що не відноситься до цього розмитнення (копія додається), та рахунок-проформу (Proforma invoice) №GH20240822/РЕ від 22.08.2024, тому сума

платежу перевищує суму, вказану у рахунку-проформі (Proforma invoice) №GH20240822/РЕ від 22.08.2024 та у рахунку (Commercial invoice) №20241027 від 27.10.2024.

Отже, платіжні інструкції №357 від 27.08.2024 та №388 від 06.11.2024 підтверджують здійснену передоплату за товар і, відповідно, виконання умов контракту.

В рішенні зазначено про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.

Подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов`язком при цьому Відповідачем не наведено належних аргументів, щодо не можливості визначення складових митної вартості за наявності поданих документів.

При перелічені зазначених розбіжностей митний орган жодним чином не зазначив як вони впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку.

Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань, викладених судом щодо визначення митної вартості на підставі документів наданих до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості є не є підтвердженими, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів, їх суб`єктивне оцінювання та опрацювання стали причиною прийняття протиправного рішення.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення до суду.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ПП «АЛЬФА ЛЮКС» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000034/1 від 29.11.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000195 від 29.11.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (м. Одеса, 65058, Французький бульвар, 22, корпус 2, приміщення 3, ЄДРПОУ 37351098) судовий збір в розмірі 18 334,29 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.