Рішення № 127938656, 26.05.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2025 рокусправа № 380/11168/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Крувута М.П.,

за участю:

представника позивача та третьої особи Левандовського Ч.Ч.,

представника відповідача Кухар Н.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ТзОВ Дрог- Буд до Головного управління ДПС у Львівській області за участю третьої особи Представництва "ДРОГ- БУД" СП. З О.О про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

До суду надійшла позовна заява ТзОВ Дрог- Буд (адреса: Республіка Польща, м. Любоєнка, 42-209, вул. Проста, 88/90, ЄДРПОУ 0000178865, далі позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП №43968090, далі - відповідач), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Представництва «Дрог Буд» СП.З О.О. (адреса: Україна, 79008, м. Львів, пл. Галицька, 7, ЄДРПОУ 26626926, далі третя особа), у якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області №23056/13-01-07-05 від 22.05.2024;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області №23054/13-01-07-05 від 22.05.2024.

Процесуальні дії у справі:

До суду надійшла позовна заява Представництва «Дрог Буд» СП.З О.О. (адреса: Україна, 79008, м. Львів, пл. Галицька, 7, ЄДРПОУ 26626926) до Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП №43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Ухвалою від 29.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

26.06.2024 до суду надійшов відзив.

09.07.2024 до суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 24.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 28.11.2024 клопотання представника ТзОВ Дрог- Буд про залучення їх до участі у справі третьою особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору задоволено. Допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТзОВ Дрог Буд.

Ухвалою від 18.12.2024 прийнято до розгляду заяву третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору та задоволено клопотання про розгляд справи спочатку.

23.12.2024 надійшов до суду відзив.

Ухвалою від 26.02.2025 замінено первинного позивача Представництво "ДРОГ- БУД" СП. З О.О на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРОГ-БУД" (Польща). Залучено Представництво "ДРОГ- БУД" СП. З О.О до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою від 26.02.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Ухвалою від 26.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиція позивача:

Вказує, що до предмету спору належать визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 23056/13-01 07-05 від 22.05.2024р. та похідного повідомлення-рішення № 23054/13-01-07-05 від 22.05.2024р. оформленого щодо ПРЕДСТАВНИЦТВО «ДРОГ-БУД» СП. З О.О» ( ЄДРПОУ 26626926, Україна, 79008, м. Львів, пл. Галицька, 7) яке не є юридичною особою та створене Юридичною особою за законодавством Республіки Польща Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРОГ-БУД» (Місцезнаходження: Республіка Польща, м. Любоєнка, 42-209, вул. Проста, 88/90 , Реєстраційний номер у Польщі КРС: 0000178865). Оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Львівській області пов`язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності Представництвом «ДРОГ БУД» СП. З О.О» (ЄДРПОУ 26626926), а саме з митним оформленням ввезення та вивезення будівельного обладнання відтак Представництво «ДРОГ-БУД» СП. З О.О» (ЄДРПОУ 26626926) та його засновник (материнська компанія) іноземний суб`єкт господарської діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРОГ-БУД» (Місцезнаходження: Республіка Польща, м. Любоєнка, 42-209, вул. Проста, 88/90 , Реєстраційний номер у Польщі КРС: 0000178865) мають «право на судовий розгляд справ та питань» в т.ч. щодо зовнішньоекономічних операцій тимчасового ввезення вивезення за межі України будівельного обладнання. За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 17318/13-01-07 05/26626926 від 18.04.2024р. (далі акт перевірки) про результати документальної позапланової виїзної перевірки Представництва «ДРОГ-БУД» Сп. з о.о.» (ЄДРПОУ 26626926) з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2024 року. Ознайомившись з актом перевірки, позивач, що діє в Україні через зареєстроване Представництво не погодилася з наведеною там позицією контролюючого органу та наведеними в акті висновками, а саме вважає що у п.1 розділу IV. Висновку акту перевірки неправомірно зазначено про встановлення порушення «пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на 1 910 760 гривень. Позивач, що діє в Україні через зареєстроване Представництво 10.05.2024р. до ГУ ДПС у Львівській області подала Заперечення №09-05/1 від 09/05/2024р. Листом №14651/6/13-01-07-5-15 від 21.05.2024 відповідач у відповідь повідомив про те, що заперечення №09-05/1 від 09/05/2024р. залишено без задоволення. На підставі вищезазначеного акту перевірки № 17318/13-01-07-05/26626926 від 18.04.2024р. було прийнято оскаржуване ППР №23056/13-01-07-05 від 22.05.2024р. Із сумою завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на 1 910 760 гривень та із зазначеними в акті та ППР обставинами зазначених правопорушень не погоджуються у повному обсязі з наступних підстав.

До операцій повернення тимчасово ввезеного з Польщі обладнання неправомірно застосовано тимчасового ввезення неправомірно застосовано ст.198.5 Податкового кодексу України. Як зазначено на стор.7 акту перевірки, що підтверджується митними деклараціями, у Польщу було повернуто будівельне обладнання, що було оформлено Представництвом у режимі тимчасового ввезення. При тимчасовому ввезенні має місце умовне часткове звільнення від оподаткування митними платежами згідно зі статтею 106 Митного кодексу України (надалі «МКУ»). Відповідно до ч. 2 ст. 106 МКУ у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами (до яких належить і ПДВ) за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України. Сплачуючи ПДВ згідно наведених вище вимог, суми такого ПДВ відносяться до податкового кредиту на підставі п. 198.2 та п. 201.12 Податкового кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 112 МКУ митний режим тимчасового ввезення завершується поміщенням обладнання у митний режим реекспорту та згідно п. 206.5 ст. 206 ПК України [реекспорт] повернення (вивезення) такого обладнання звільнено від оподаткування ПДВ. Пункт 198.5 ст.198, на яку посилається відповідач в акті та ППР, та інші норми ПК України не містять підстав для нарахування коригуючих податкових зобов`язань у даному випадку, виходячи з наступного. Так, реекспорт товарів не згадується ні в ст. 196, ні в ст. 197 ПК України, не є операцією в межах балансу платника та здійснюється в межах його господарської діяльності (звичайно, за умови, що обладнання початково ввозилося для використання в господарській діяльності). Реекспорт звільняється від оподаткування ПДВ на підставі п. 206.5 ПК України, який не згадано у п. 198.5 ПКУ. Окрім того, ні сам п. 198.5 ПК України, ні ПК України в цілому, не містять положень, які б дозволяли розширювальне тлумачення підстав для нарахування коригуючих зобов`язань по аналогії з п. 198.5 ПК України та поширення їх на операції, чітко не перелічені у даному пункті. Інші положення ПК України також не містять жодних посилань чи підстав для застосування п. 198.5 ПК України до операцій із реекспорту обладнання, який оподатковується в порядку, визначеному п. 206.5 ПК України. По-друге, п. 198.5 ПК України за своїм змістом неможливо застосувати до реекспорту тимчасово ввезеного обладнання. Зокрема, до реекспорту обладнання (право власності на яке не переходило до українського платника податків) неможливо коректно застосувати базу нарахування ПДВ за правилами, викладеними у п. 198.5 ПК України. Так, як вказано у п. 198.5 ПК України, у разі його застосування база для нарахування ПДВ визначається згідно п. 189.1 ПК України. Оскільки у аналізованій ситуації обладнання не переходить у власність Представництва, таке обладнання не має ні балансової вартості у Представництва, який його ввіз, ні вартості придбання (оскільки Представництво не придбавало таке обладнання). Тобто, навіть за змістом п. 198.5 ПКУ його неможливо застосувати до операцій з реекспорту тимчасово ввезеного обладнання, право власності на яке не переходило. Такий висновок узгоджується із абзацом першим п. 198.5 ПКУ, який говорить про нарахування компенсуючих податкових зобов`язань «за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість». Орендоване іноземне обладнання, про яке зазначено на стор. 7 акту, не може вважатися таким, що було придбано чи виготовлено українською компанією. Враховуючи вищенаведене, вважають висновки акту перевірки такими, що не відповідають чинному законодавству України, а прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №23056/13-01-07-05 від 22.05.2024р. неправомірним та таким що підлягає скасуванню. З тих самих підстав є неправомірним оскаржуване похідне за змістом ППР №23054/13-01-07-05 від 22.05.2024р., яким застосовано штраф 3400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних на вищезазначену оспорювану суму 1 910 760 грн.

У відповіді на відзив вказано, що відповідач ігноруючи норми п 206.5 ПКУ, ч. 2 ст. 106 МКУ та ч. 1 ст. 112 МКУ у відзиві від 26.06.2024р. хибно стверджує, що при поверненні тимчасово ввезеного будівельного обладнання слід було застосовувати загальні норми п.198.5 ПКУ (стор.1 оскаржуваного ППР та п.1 р.ІV Акту перевірки на стор.14) та пп. «г» п.198.5 ПКУ (абз.1 стор. 8 Відзиву та п.3 р.ІV Акту перевірки на стор.14). Зазначене відповідачем у відзиві є грубою помилкою хоча б з причин відсутності конкретного правопорушення, оскільки в загальному декларований відповідачем п.198.5 ПКУ має 4 (чотири) різні підпункти: пп. «а», «б», «в», «г» п.198.5 жоден з яких не стосується предмету перевірки тимчасового ввезення та вивезення обладнання. Позиція позивача щодо застосування п 206.5 ПКУ, ч. 2 ст. 106 МКУ та ч. 1 ст. 112 МКУ підтверджується доказами доданими до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити у повному обсязі.

Заперечення відповідача:

Головне управління ДПС у Львівській області, не погоджується з позовними вимогами та вважає їх такими, що не ґрунтуються на належних доказах та не відповідають вимогам норм чинного законодавства, зважаючи на наступне. Перевіркою достовірності і правильності визначення Представництвом «Дрог Буд» СП. З О.О. суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації), встановлено його завищення на 1 910 760 гривень. Із врахуванням порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу підприємством занижено податкове зобов`язання по ПДВ на 1 910 760 грн., в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на 1 910 760 гривень. Представництвом «Дрог-Буд» СП.З о.о у січні 2024 року вивезено обладнання в режимі «реекспорт» загальною фактурною вартістю 9 553 801 грн., яке у попередніх звітних періодах (03.2021, 05.2021, 06.2022, 02.2023, 07.2023) було ввезено в режимі «тимчасового ввезення». Згідно з даними митних декларацій було повернуто Нерезиденту «Дрог-Буд`СП. з о.о., (с.Любоєнка, вул.Проста, 88/90, м.Ченстохова, республіка Польща) його власне майно. В Представництві «Дрог-Буд» СП.З о.о вищевказане майно обліковувалось на позабалансовому рахунку обліку 023. При ввезенні підприємством формувався податковий кредит по ПДВ відповідно до вантажно-митних декларацій на тимчасовий ввіз майна нерезидента, який враховано при розрахунку показника рядка 19. «Дрог-Буд» СП.З о.о здійснено вивезення основних засобів (транспорту, обладнання) в режимі «реекспорт» загальною фактурною вартістю 9 553 801 грн. за межі митної території України із застосуванням режиму звільнення від оподаткування, передбаченого п. 206.5 ст. 206 ПКУ, відповідно за такими товарами платник податку повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ. Отже, перевіркою встановлено, що представництвом ,,Дрог-Буд СП.З о.о здійснено вивезення основних засобів (транспорту, обладнання) в режимі «реекспорт» загальною фактурною вартістю 9 553 801 грн. за межі митної території України із застосуванням режиму звільнення від оподаткування, передбаченого п. 206.5 ст. 206 ПКУ, відповідно за такими товарами платник податку повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ. Із врахуванням вищевикладеного, на порушення вимог п.198.5 ст.198 Податкового кодексу підприємством занижено податкове зобов`язання по ПДВ за січень 2024, що вплинуло на завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на 1 910 760 грн. Отже, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, на порушення абз.4 Представництвом «Дрог-Буд» СП. З О.О. не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну при здійсненні операцій відповідно до п.198.5 «г» ст.198 Податкового кодексу за січень 2024 на суму 9 553 801 грн., ПДВ в сумі 1 910 760 гривень. З огляду на вищенаведене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Позиція третьої особи відповідає позиції, викладеній позивачем.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРОГ-БУД» (Місцезнаходження: Республіка Польща, м. Любоєнка, 42-209, вул. Проста, 88/90 , Реєстраційний номер у Польщі КРС: 0000178865), юридична особа за законодавством Республіки Польща діє в Україні через зареєстроване ПРЕДСТАВНИЦТВО «ДРОГ-БУД» СП. З О.О.» (місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 7, код ЄДРПОУ 26626926).

Представництво «Дрог Буд» СП.З О.О. зареєстровано 08.11.2016 Міністерством розвитку економіки та діє на підставі Положення, є відокремленим підрозділом нерезидента та утворено відповідно до законодавства Республіки Польща та України, взято на облік в контролюючих органах 21.11.2016 за №13401, перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Львівській області.

Так, відповідно до частини другої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та юридичні особи України (частина сьома статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 43 КАС України визначено поняття адміністративної процесуальної правосуб`єктності.

Відповідно до частини 1 вказаної статті здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Частиною 3 статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Зважаючи на визначену статтею 43 КАС України адміністративну процесуальну правосуб`єктність, для реалізації своїх прав та обов`язків як учасника справи, визначених статтею 44 КАС України, юридична особа повинна мати правоздатність та дієздатність, які виникають з моменту створення юридичної особи та припиняються з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Адміністративна правосуб`єктність є основним, базовим елементом адміністративно-правового статусу особи й саме вона зумовлює можливість юридичної особи бути учасником адміністративних правовідносин та визначає обсяг її прав та обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі №640/31489/21, ухваленій у складі судової палати, сформулював висновки, за змістом яких представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

У зазначеній постанові суду судова палата зосередила увагу на тому, що представництва утворюються для виконання допоміжних операцій поза місцем знаходження самої юридичної особи в тих місцях, де знаходження такого представництва забезпечить зручність налагодження зв`язків, виконання певних дій, на які воно уповноважене юридичною особою, в тому числі виконання юридичних дій. На відміну від філій представництва не виконують фактичних дій, компетенція їх обмежена виконанням юридичних дій від імені юридичної особи. Представництва не визнаються суб`єктами цивільного права, а їх посадові особи можуть діяти від імені юридичної особи. Відповідальність за дії представництв і їх посадових осіб несе юридична особа, яка утворила ці представництва.

Колегія суддів судової палати сфокусувала увагу на тому, що представництва, хоча й є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи й власною юридичною правосуб`єктністю вони не наділені.

Тобто, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що адміністративна процесуальна правосуб`єктність - це можливість особи бути носієм певних процесуальних суб`єктивних прав і обов`язків, у тому числі процесуальних суб`єктивних прав та обов`язків сторони справи, а відтак, особи, які є сторонами адміністративної справи, обов`язково повинні відповідати всім вимогам адміністративної процесуальної правосуб`єктності. Представництва, які не мають статусу юридичної особи, не наділені адміністративною правосуб`єктністю.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, правовий статус суб`єкта Представництва «Дрог-Буд» СП. З О.О. значиться як «без права юридичної особи»; організаційно-правова форма - «Представництво» (том 1 а.с.148).

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV, визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (п.4 ч.1 ст.1).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV (далі також - Закон № 2709-IV) цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи, з огляду на вимоги статті 25 цього Закону вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Статтею 27 Закону №2709-IV передбачено, що особистим законом іноземної організації, яка не є юридичною особою відповідно до права держави, у якій така організація створена, вважається право цієї держави. Якщо така організація діє на території України, до її діяльності застосовується законодавство України, яке регулює діяльність юридичних осіб, якщо інше не випливає з вимог законодавства чи суті правовідносин.

З огляду на вимоги частин другої та третьої статті 95 ЦК України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відтак, належним позивачем у справі є ТзОВ Дрог- Буд (адреса: Республіка Польща, м. Любоєнка, 42-209, вул. Проста, 88/90, ЄДРПОУ 0000178865).

На підставі направлень від 01.04.2024 №3162, 3163 та наказу №1414-пп від 19.03.2024, працівниками відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка Представництва «Дрог- Буд» Сп. З О.О. з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2024 року, за результатами якої складено акт №17318/13-01-07-05/26626926 від 18.04.2024 (далі акт перевірки).

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлено порушення Представництвом «Дрог Буд» З О.О.:

- пункту 198.5. статті 198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на 1 910 760 гривень;

- пункту 200.1, 200.4, підпункту ,,в пункту 200.14 статті 200 ПК України, в результаті чого підприємству відмовлено в отриманні заявленої бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в сумі 15 079 481 грн.;

- абз.4 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, Представництвом ,,Дрог Буд СП. З О.О. не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну при здійсненні операцій відповідно до п.198.5 „г ст.198 ПК України, за січень 2024 на суму 9 553 801 грн., крім цього ПДВ в сумі 1 910 760 гривень.

Перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкового зобов`язання та врахування її при розрахунку показника рядка 19 (рядок9 (колонка Б) за січень 2024 встановлено її заниження на 1910760 грн. в результаті описаного в акті порушення. В ході проведення перевірки встановлено, що Представництвом «Дрог Буд» СП З О.О. у січні 2024 вивезено обладнання в режимі «реекспорт» загальною фактурною вартістю 9553801 грн, яке у попередніх звітних періодах (03.2021, 05.2021, 06.2022, 02.2023, 07.2023) було ввезено в режимі «тимчасового ввезення». Згідно з даними митних декларацій було повернуто нерезиденту ТзОВ «Дрог Буд» (Республіка Польща, позивач) його власне майно: 09.01.2024 обладнання встановл. Бордюр. Оргітаз УРМ041809; 09.01.2024 обладнання для вигинання арматури 10422; 09.01.2024 екскаватор VOLVO EC250ЕЖ з двома змінними ковшами VCEC; 25.01.2024 екскаватор навантажувач САТ 432 F2 №САТ0432FJHWP00358; 25.01.2024 розкидач для в`яжучих речовин Rabaund ETS310 U3188. В представництві «Дрог Буд» СП. З О.О. вказане майно обліковувалось на позабалансовому рахунку обліку 023. При ввезенні підприємством формувався податковий кредит по ПДВ відповідно до вантажно митних декларацій на тимчасовий ввіз майна нерезидента, який враховано при розрахунку показника рядка 19 за такі звітні (податкові) періоди: 03.2021, 05.2021, 06.2022, 02.2023, 07.2023. Відтак, контролюючий орган вважає, що Представництвом «Дрог Буд» СП. З О.О. на порушення вимог п.198.5 ст.198 ПК України занижено податкове зобов`язання по ПДВ за січень 2024, що вплинуло на завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) на 1910760 грн. Також, на порушення абз.4 п.201.10 ст.201 ПК України, Представництвом «Дрог- Буд» СП З О.О. не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну при здійсненні операцій відповідно до п.198.5 «г» ст.198 ПК України за січень 2024 на суму 9553801 грн., крім цього ПДВ в сумі 1910760 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення рішення від 22.05.2024:

-№23056/13-01-07-05, яким «встановлено порушення пункту 198.5. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення залишку від`ємного значення (рядок 21) декларації за січень 2024 на 1 910 760 грн.

-№23054/13-01-07-05, яким застосовано штраф 3400 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних на вищезазначену суму 1 910 760 грн.

Представництвом «Дрог Буд» СП, ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки, однак відповідач листом від 21.05.2024 повідомив, що за результатами розгляду заперечень комісія вирішила висновки акта перевірки вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення на акт перевірки залишено без задоволення.

Позивач вважаючи протиправним вказані податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, урегульовано Податковим кодексом України (ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як вказано в акті перевірки, в ході проведення перевірки встановлено, що Представництвом «Дрог Буд» СП З О.О. у січні 2024 вивезено обладнання в режимі «реекспорт» загальною фактурною вартістю 9553801 грн, яке у попередніх звітних періодах (03.2021, 05.2021, 06.2022, 02.2023, 07.2023) було ввезено в режимі «тимчасового ввезення». Згідно з даними митних декларацій було повернуто нерезиденту ТзОВ «Дрог Буд» (Республіка Польща, позивач) його власне майно: 09.01.2024 обладнання встановл. Бордюр. Оргітаз УРМ041809; 09.01.2024 обладнання для вигинання арматури 10422; 09.01.2024 екскаватор VOLVO EC250ЕЖ з двома змінними ковшами VCEC; 25.01.2024 екскаватор навантажувач САТ 432 F2 №САТ0432FJHWP00358; 25.01.2024 розкидач для в`яжучих речовин Rabaund ETS310 U3188. В представництві «Дрог Буд» СП. З О.О. вказане майно обліковувалось на позабалансовому рахунку обліку 023.

Згідно п.206.7 ст.206 ПК України, до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування або умовне часткове звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України:

206.7.1. умовне повне звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 105 Митного кодексу України;

206.7.2. умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених статтею 106 Митного кодексу України. Сплачені суми податку включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок.

Згідно ст.103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Пунктом 2,3 ст.106 МК України передбачено, що у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення. Сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений митним органом строк дії цього митного режиму.

Згідно ч. 1 ст. 112 МКУ митний режим тимчасового ввезення завершується поміщенням обладнання у митний режим реекспорту та згідно п. 206.5 ст. 206 ПКУ [реекспорт] повернення (вивезення) такого обладнання звільнено від оподаткування ПДВ.

Згідно ст.70 МК України, з метою застосування законодавства України з питань митної справи запроваджуються такі митні режими, зокрема реекспорт та тимчасове ввезення.

Згідно ст.103 МК України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Згідно ст.85 МК України, реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Перевіркою встановлено, що третьою особою здійснено вивезення основних засобів (транспорту, обладнання) в режимі «реекспорту» загальною фактурною вартістю 9553801 грн. за межі митної території України із застосуванням режиму звільнення від оподаткування, передбаченого п.206.5 ст.205 ПК України. Тому вважає, що платник податку повинен нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України.

Згідно п.206.5 ст.206 ПК України, операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, крім операцій з вивезення відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, що оподатковуються податком за ставкою, визначеною підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 цього Кодексу.

Згідно п.3,5 ч.1 ст.86 МК України, митний режим реекспорту може бути застосований до товарів, які при ввезенні на митну територію України мали статус іноземних та:

3) були поміщені у митний режим переробки на митній території та вивозяться за межі митної території України у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування та зберігання, або у вигляді продуктів їх переробки;

5)були поміщені у митний режим імпорту і повертаються нерезиденту - стороні зовнішньоекономічного договору, згідно з яким ці товари поміщувалися у цей режим, у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) умов цього договору або з інших обставин, що перешкоджають його виконанню, якщо ці товари:

а) вивозяться протягом шести місяців з дати поміщення їх у митний режим імпорту;

б) перебувають у тому самому стані, в якому вони були ввезені на митну територію України, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування, зберігання та використання (експлуатації), внаслідок якої були виявлені недоліки, що спричинили реекспорт товарів.

Згідно п.195.1.1 п.195.1 ст.195 ПК України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з: вивезення товарів за межі митної території України, зокрема у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 187.8. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. (щодо операцій з тимчасового ввезення).

Згідно п.198.5.ст.198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1.ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7. ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10. ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд погоджується з доводами позивача про те, що п.198.5 ст.198 ПК України вимагає нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ лише за вичерпним переліком операцій, до яких не належать операції з реекспорту обладнання. Операції з реекспорту не можна віднести до жодної з наведених у п.198.5 ст.198 ПК України категорій операцій. Про реекспорт не йдеться ні в ст.196, ні в ст.197 ПК України. Окрім того, згідно п.206.5 ст.206 ПК України, операції з вивезення товарів у митному режимі реекспорту звільняються від оподаткування, який не вказується у п.198.5 ст.198 ПК України.

Окрім того, обґрунтованими є доводи позивача щодо неможливості коректної застосування бази оподаткування за правилами п.198.5 ст.198 ПК України, оскільки згідно п.189.1 ст189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання. В той же час, у даній ситуації обладнання в режимі тимчасового ввезення не переходить у власність третьої особи, таке обладнання не має ні балансової вартості, ні вартості придбання (оскільки Представництво «Дрог -0 Буд» СП. З О.О. не придбало обладнання). Відтак, за змістом п.198.5 ст.198 ПК України його неможливо застосувати до операцій з реекспорту тимчасово ввезеного обладнання, право власності на яке не переходило. При цьому, згідно абз.1 п.198.5 ст.198 ПК України передбачено зобов`язання нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість. Однак, в даному випадку відсутній факт придбання товарів, необоротних активів з податком на додану вартість.

Норми п. 198.5 ст. 198 ПК України не встановлюють обов`язок платника податку нараховувати податкові зобов`язання за товарами/послугами, ввезеними на митну територію України, на безоплатній основі, оскільки відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за товарами/послугами визначається виходячи з вартості їх придбання. Норма п. 198.5 ст. 198 ПК України імперативно встановлює обов`язок платника податків нарахувати податкові зобов`язання у визначених випадках виключно за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість. За товарами, ввезеними на митну територію України, отриманими на безоплатній основі вказана правова норма таких обов`язків не передбачає. При ввезенні вищевказаного обладнання у відповідності до п. 206.5 ст. 206 ПК України застосовується звільнення від оподаткування.

З огляду на узгодженість приписів ст. 206 ПК України та ст. 86 МК України, вказана операція по вивезенню обладнання з митної території України в режимі реекспорту є такою, яка звільняється від оподаткування та не охоплюється змістом п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Доводи представника відповідача про те, що позивач раніше включив ПДВ у податковий кредит а зараз реалізував товар у звільненій операції не ґрунтуються на жодних доказах. Доказів реалізації товару який переміщувався в режимах тимчасового ввезення та реекспорту немає. Крім цього відповідач хибно посилається на "нульову" ставку ПДВ п.195.1.1.ПКУ та відповідно плутає поняття "нульової" ставки, звільнення від оподаткування ПДВ. В даному випадку операція реекспорту обладнання не відноситься до операцій відповідно до пунктів 3 (щодо товарів у вигляді продуктів їх переробки) та 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України, а відноситься до операцій п.206.5 ст.206 ПК України, що передбачає звільнення від оподаткування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що у даному випадку норма п. 198.5 ст. 198 ПК України не застосовується до спірних правовідносин, тому податкове повідомлення-рішення №23056/13-01-07-05 від 22.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення Представництвом ,,Дрог Буд СП. З О.О абз.4 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну при здійсненні операцій відповідно до п.198.5 „г ст.198 ПК України, за січень 2024 на суму 9 553 801 грн., крім цього ПДВ в сумі 1910760 гривень, суд вважає такі необґрунтованими з огляду на вищенаведені висновки суду та враховуючи наступне.

Суд вважає необґрунтованими доводи контролюючого органу про те, що ввезене на митну територію України обладнання було використано позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому у перевіряємому періоді позивач на виконання пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України повинен був скласти не пізніше останнього дня звітного періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на суми податку на додану вартість, сплачені митним органам як передоплата за митне оформлення, з огляду на наступне.

Згідно підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/ виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Представником відповідача не надано суду доказів, що вищевказане обладнання призначалося для його використання або почало використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю третьої особи (Представництва), відповідних обставин також не відображено в акті перевірки.

В даному випадку відсутні підстави для застосування п. «г» п.198.5 ст.198 ПК України до операцій з реекспорту, відтак відсутні у позивача підстави для складення та реєстрації податкової накладної за такими операціями.

Покликання відповідача в акті перевірки на положення п.201.7 ст.201 ПК України є помилковими, оскільки поставки товарів не було а мало місце повернення обладнання в режимі реекспорту.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Львівській області №23054/13-01-07-05 від 22.05.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 295 КАС України , суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області №23056/13-01-07-05 від 22.05.2024.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області №23054/13-01-07-05 від 22.05.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області на користь ТзОВ Дрог- Буд 28712,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.06.2025.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна