Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 червня 2025 рокусправа № 380/20872/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач-3), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови позивачу у призначення пенсії за віком протиправними та скасувати рішення №133850016774 від 08.05.2024;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком протиправним та скасувати рішення №133850016774 від 08.05.2024;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу до страхового стажу періоди її роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 у Дрогобицькому заводі «Знам`я» (Схема) на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 28.01.1987;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком з 30.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що зверталась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Втім, Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії, з яких вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 у зв`язку з недоліками записів трудової книжки. Позивач вважає, що відповідачі не здійснили жодних запитів для підтвердження спірних періодів роботи та не надали доказів, які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки. Не погоджуючись з рішенням відповідачів, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 14.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказує, що за результатами доданих документів до страхового стажу не зараховано період роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.01.1987, оскільки назва підприємства при прийомі на роботу не співпадає з назвою підприємства, зазначеного на печатці у записі при звільненні з роботи. Відсутня інформація про реорганізацію підприємства. Також покликається на відсутність інформації про сплату страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб після 01.07.2000.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «»Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідач-3 у відзиві на позовну заяву зазначає, що страховий стаж позивача, обчислений відповідно до вищевикладених норм законодавства, згідно наданих до заяви про призначення пенсії документами, склав 09 років 08 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058. Підсумовуючи вищенаведене, Рішення Головного управління від 08.05.2024 № 133850016774 про відмову в призначені пенсії є правомірним та законним, прийнятим в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства України, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління.
Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач 30.04.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Розглянувши заяву позивача за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 08.05.2024 прийняло рішення №133850016774, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.01.1987, оскільки назва підприємства у записі про прийняття на роботу не співпадає з назвою підприємства, зазначеною на печатці у записі про звільнення. Інформація про реорганізацію/ перейменування підприємства відсутня. Крім того, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.
Позивач 26.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Розглянувши заяву позивача за принципом екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області 02.09.2024 прийняло рішення №133850016774, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії.
У рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.01.1987, оскільки назва підприємства при прийомі на роботу не співпадає з назвою підприємства, зазначеного на печатці у записі при звільненні з роботи. Відсутня інформація про реорганізацію підприємства. На виконання Указу Президента України від 04.05.1998 №40 та постанов Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794, від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998-2000 років. Починаючи з 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку. З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Інформація про сплату страхових внесків відсутня.
Позивач вважає зазначені рішення протиправними, відтак звертається до суду із цим позовом.
Суд зауважує, що позивач у позовних вимогах просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016774 від 08.05.2024. Однак матеріали справи містять рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016774 від 02.09.2024, на яке і покликається позивач обґрунтовуючи позовні вимоги. Таким чином, суд доходить висновку, що спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016774 від 02.09.2024, а зазначення позивачем дати 08.05.2024 щодо такого рішення є опискою.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Умови призначення пенсії передбачені за віком передбачено ст. 26 Закону №1058-IV.
Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач 30.04.2024 та 26.08.2024 зверталась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №133850016774 від 08.05.2024 та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016774 від 02.09.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Із зазначених рішень вбачається, що позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.01.1987, оскільки назва підприємства при прийомі на роботу не співпадає з назвою підприємства, зазначеного на печатці у записі при звільненні з роботи. Відсутня інформація про реорганізацію підприємства.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01 січня 2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон України № 1788-ХІІ).
Відповідно до статті 56 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 частиною 1 Закону України № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У трудовій книжці позивача містяться такі записи:
- 24.05.1989 прийнята учнем гальваніка (запис №4);
- 19.09.2003 звільнена з роботи по ст. 36 п. 1 КЗпП України (запис №7).
Щодо кожного із записів міститься посилання на наказ, на підставі якого їх внесено.
Втім, вказаний період відповідачем-2 і відповідачем-3 не зарахований до страхового стажу позивачу у зв`язку з тим, що назва підприємства при прийомі на роботу не співпадає з назвою підприємства, зазначеного на печатці у записі при звільненні з роботи.
Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58 (далі по тексту Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.3, 2.4 розділу 2 вказаної Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому можливе її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зауважує, що записи про спірні періоди роботи не містять недопустимих (таких, що внесені в супереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Тому відсутні підстави для їх неврахування при визначенні періоду страхового стажу позивача.
Окрім того, Верховним Судом у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 04.07.2023 у справі №580/4012/19 вказано, що певні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Також відповідачі покликаються на відсутність інформації про сплату страхових внесків.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Отже, посадові особи таких страхувальників, відповідальні за сплату страхованих внесків, в разі їх несплати, несуть передбачену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність, а пенсійний орган застосовує до страхувальників фінансові санкції та здійснює заходи щодо стягнення такої заборгованості зі сплати страхових внесків.
Тобто щодо періодів трудової діяльності після 1 липня 2000, то Верховний Суд при застосуванні норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» (статті 56), Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (статті 20, 24, 40, 106) виснував, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Невиконання підприємством-страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавляти соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві. Протилежний підхід є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Отже, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо нарахування та належної сплати страхових внесків. Наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Верховний Суд застосовуючи вказані норми Закону, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.
Постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 31.10.2019 року у справі №683/1814/16-а, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 26.03.2020 у справі №299/3616/16-а, від 17.11.2021 у справі №242/5635/16-а, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17.
Зважаючи на наведене, відповідач-2 і відповідач-3 дійшли помилкового висновку щодо незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу, відтак оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Водночас, період роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 належить зарахувати до страхового стажу позивача, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії, то суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV умови призначення пенсії є досягнення пенсійного віку та наявність відповідного страхового стажу.
Оскільки загальний розмір страхового стажу позивача буде встановлено пенсійним органом після зарахування спірного періоду на виконання цього рішення, то позовні вимоги в частині зобов`язання призначити пенсію є передчасними та задоволенню не підлягають.
З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Водночас, суд вважає, що позивач помилково заявляє вимоги зобов`язального характеру до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття найбільш пізнього рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування спірного періоду до страхового стажу та призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Відтак, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до правил ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача підлягає сума у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
в и р і ш и в:
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №133850016774 від 08.05.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №133850016774 від 02.09.2024.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 24.05.1989 по 19.09.2003 у Дрогобицькому заводі «Знам`я» (Схема) на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом безпосередньо до суду апеляційної інстанції тридцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1 - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач-2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під.,1 пов, к. 58; код ЄДРПОУ 14099344).
Відповідач-3 - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54008, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1; код ЄДРПОУ 13844159).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна
Судове рішення № 127938508, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 05.06.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 380/20872/24. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: