Рішення № 127938364, 06.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/10538/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та відмову у врахуванні пільгового стажу за період з 01.01.2004 по 30.06.2014 в подвійному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки з 16.02.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити призначення пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи в інфекційному закладі - Міністерства охорони здоров`я України - Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська лікарня № 5 м. Єнакієве» на посаді завідуючої інфекційним відділенням, обчисленому в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 30.06.2014 та виплатити недоотримані кошти з 16.02.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2022 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком у зв`язку з досягненням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

16.02.2022 позивач подала всі необхідні для призначення пенсії документи, згідно з чинним законодавством.

Як вказує позивач, відповідач замість того, щоб призначити позивачу пенсію за віком, перевів її з одного виду пенсії на інший.

14.06.2022 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з тим, що позивач вже перебувала на пенсії за вислугою років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03.12.2014 по 15.12.2015.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 21.09.2022 надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідач вказує, що процедура призначення пенсії пов`язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у тому числі пенсії за віком.

У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у тому числі переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.

На думку відповідача, посилання позивача на положення ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 є помилковими, оскільки вказана норма стосується випадків первинного призначення пенсії, а не переведення з одного типу пенсійних виплат на інший.

Відповідач вважає, що оскільки позивач отримувала пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої був розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески під час останнього перерахунку в розмірі 5426,60 грн, тому підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, відсутні.

Також відповідач вказує, що відповідно час трудової діяльності на роботах, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується в подвійному розмірі по 31 грудня 2003 року включно, а з 1 січня 2004 року - в одинарному розмірі.

Отже, підстави для врахування пільгового стажу з 01.01.2004 в подвійному розмірі відсутні.

26.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що позивач не перебувала на жодному із видів пенсії, вказаних у статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а отже до неї не може бути застосована стаття 45 вказаного закону.

Відтак, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2019-2021 роки - 10846,37 грн.

На підставі викладеного позивач просила задовольнити позовні вимоги.

На виконання приписів пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 640/10538/22 було передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду, яким прийнято справу до провадження.

Також вказаною ухвалою запропоновано учасникам справи, у строк протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали, надати суду письмові пояснення та/або заяву у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, а також в разі врегулювання спору на даний момент.

Письмових пояснень або заяв щодо вищенаведених обставин, від сторін не надходило.

13.03.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено доводи аналогічні тим, що викладені у вищенаведеному відзиві на позовну заяву від 21.09.2022.

Також 24.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій наведено аналогічні доводи, що й у відповіді на відзив від 26.09.2022.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 долучено до матеріалів справи подані відповідачем докази.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини, що склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком, що підтверджується копіями паспорта громадянина України, картки платника податків та матеріалами пенсійної справи позивача.

Судом встановлено, що з 03.12.2014 позивачу було первісно призначено пенсію за вислугу років, що підтверджується відповідним протоколом щодо призначення пенсії від 08.12.2014 № 12185.

16.02.2022 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії, в якій у графі вид перерахунку зазначено «перехід на інший вид пенсії». У заяві, наданій позивачем, міститься власноруч дописані вимоги - «призначити пенсію за віком згідно ст. 40 ЗУ 1058».

Як вказує відповідач вищезазначену заяву позивача було опрацьовано та здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача, а саме переведено на пенсію за віком з 16.02.2022.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.06.2022 № 12397-11162/Д-02/8-2600/22, у відповідь на звернення позивача повідомлено, що згідно із заявою від 16.02.2022 позивача переведено з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої був розрахований із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески під час останнього перерахунку в розмірі 5426,60 грн, тому підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, відсутні. Також повідомлено, що за періоди роботи після 1 січня 2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу, а тому періоди роботи після 1 січня 2004 року зараховуються до страхового стажу лише в одинарному розмірі. Таким чином для визначення права на пенсію спеціальний стаж як до 01.01.2004, так і після цієї дати зараховується за даними трудової книжки та застосовується пільгове обчислення стажу роботи за нормами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Для обчислення розміру пенсії та визначення коефіцієнту страхового стажу, страховий стаж до 01.01.2004 зараховується за даними трудової книжки з урахуванням пільгового обчислення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 01.01.2004 з урахуванням норм ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за даними персоніфікованого обліку пропорційно сплаченим страховим внескам. Підстави для врахування пільгового стажу з 01.01.2004 в подвійному розмірі відсутні. Пенсію обчислено на підставі документів, які містяться в матеріалах пенсійної справи відповідно до норм законодавства.

Позивач, вважаючи, що їй протиправно відмовлено саме в призначенні пенсії за віком з 16.02.2022 за відповідною заявою, в перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року переходу на пенсію за віком, а саме за 2019-2021 роки, та неврахуванні пільгового стажу її роботи за період з 01.01.2004 по 30.06.2014 в подвійному розмірі, звернулась до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058-ІV), пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас, у відповідності до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу наведених положень вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV визначено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.

Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що первісно позивачу було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсій, а за призначенням пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058-ІV звернулась вперше у лютому 2022 року.

Таким чином, отримуючи пенсію за вислугу років позивач не користувалась жодним із видів пенсій, встановлених Законом № 1058-ІV, тому звернувшись до відповідача із заявою про призначення пенсії (переведення на пенсію) за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону № 1058-ІV вперше, та перейшла з одного виду пенсії на інший.

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив таке: «за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Разом з тим, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернувся вперше, а тому судом не приймаються доводи касаційної скарги, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у праві № 876/5312/17.».

Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 363/1493/17, від 25.03.2020 у справі № 367/1130/17, від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Крім того варто зауважити, що після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та за неї роботодавець сплачував, у встановленому законом порядку, страхові внески.

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що в даному випадку призначення пенсії позивачу відповідно до Закону № 1058-IV за заявою від 16.02.2022 відбулося вперше, тому частина третя статті 45 Закону № 1058-IV не регулює спірні правовідносини, отже відповідні посилання відповідача є необґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно та протиправно не застосував при обчисленні пенсії позивача, згідно із Законом № 1058-IV, середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019, 2020 та 2021 роки.

Щодо того, що у заяві позивача про призначення/перерахунок пенсії від 16.02.2022 у графі вид пенсії вказано «перехід на інший вид пенсії», суд вважає за необхідне вказати таке.

Як вже зазначалось вище частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Суд зазначає, що в даному випадку саме на відповідача покладений обов`язок щодо розгляду відповідних заяв про призначення/перерахунок пенсії та прийняття обґрунтованого та законного рішення за результатами такого розгляду.

Тобто, відповідач, встановивши при розгляді вищевказаної заяви позивача, що частина третя статті 45 Закону № 1058-IV не підлягає застосуванню в даному випадку, оскільки призначення пенсії позивачу за віком відповідно до Закону № 1058-IV відбувається вперше, був зобов`язаний розглянути відповідну заяву з урахуванням відповідних положень Закону № 1058-IV щодо первісного призначення вказаного виду пенсії, застосувавши при її обчисленні, середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, що відповідало б вимогам чинного законодавства.

Крім того, проаналізувавши зміст відзиву на позовну заяву та лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 14.06.2022 № 12397-11162/Д-02/8-2600/22, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, які вказані в наведеній графі заяви від 16.02.2022 не були визначальною підставою для здійснення спірного перерахунку пенсії та обчислення пенсії позивача з урахуванням заробітної плати, з якої була розрахована пенсія за вислугу років.

В даному випадку визначальним є помилкове тлумачення відповідачем положень пенсійного законодавства.

Отже, у наведеній частині спірних правовідносин відповідач діяв не у спосіб та не на підставі законодавства, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Щодо вимог позивача про врахування її стажу роботи на посаді завідуючої інфекційним відділенням з 01.01.2004 по 30.06.2014 в подвійному розмірі, суд зазначає таке.

З дослідження трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 встановлено, що позивач, зокрема, у період з 01.03.2000 по 21.11.2014 працювала на посаді завідуючої інфекційний відділенням у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська лікарня № 5 м. Єнакієве».

Вказаний період роботи позивача до 01.01.2004 зарахований до страхового стажу позивача в подвійному розмірі. Водночас, починаючи з 01.01.2004 в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком трудового стажу позивача (форма РС-право) та не заперечується відповідачем.

Пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII, в редакції, на час призначення позивачу пенсії за вислугу років, встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з статтею 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004, зокрема, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058-IV, серед іншого, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Одночасно, відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також слід зазначити, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не встановлює обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону № 1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування відповідного стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи викладене, позивач має право на зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 01.01.2004 по 30.06.2014 у подвійному розмірі.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17, від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17 та від 08.06.2022 у справі № 510/1593/16-а.

Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, то суд зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених обставин справи та наведених висновків суду, а також проаналізувавши зміст позовних вимог, суд дійшов висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та обрати належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, шляхом:

- визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення перерахунку та обчислення пенсії за віком, призначеної позивачу за її заявою від 16.02.2022, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки;

- зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу за її заявою від 16.02.2022, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнання протиправними дій відповідача щодо зарахування до страхового стажу позивача в одинарному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 30.06.2014 на посаді завідуючої інфекційний відділенням у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська лікарня № 5 м. Єнакієве».

- зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2014 на посаді завідуючої інфекційний відділенням у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська лікарня № 5 м. Єнакієве» в подвійному розмірі та здійснити перерахунок пенсії з моменту подання заяви від 16.02.2022, з урахуванням збільшеного страхового стажу позивача та раніше виплачених сум пенсії.

Вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком та обчисленні в подвійному розмірі вищевказаного стажу роботи, задоволенню не підлягають, з підстав не встановлення судом обставин прийняття відповідачем таких рішень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при поданні позову був сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн, що підтверджується квитанцією від 20.07.2022 № 0.0.2615506488.1.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційно до розміру задоволених вимог 992,40 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку та обчислення пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 за її заявою від 16.02.2022, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 за її заявою від 16.02.2022, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в одинарному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 по 30.06.2014 на посаді завідуючої інфекційний відділенням у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська лікарня № 5 м. Єнакієве».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2014 на посаді завідуючої інфекційний відділенням у Комунальній лікувально-профілактичній установі «Міська лікарня № 5 м. Єнакієве» в подвійному розмірі та здійснити перерахунок, та виплату пенсії з моменту подання заяви від 16.02.2022, з урахуванням збільшеного страхового стажу ОСОБА_1 та раніше виплачених сум пенсії.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок