Рішення № 127938340, 06.06.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/724/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського апеляційного суду (далі - відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними дії Луганського апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці N 5-51-2025 від 07.04.2025, виходячи з розміру базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн;

зобов`язати Луганський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Вищої Ради Юстиції від 08 грудня 2016 року № 3191/0/15-16 позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Луганської області у відставку та відраховано зі штату суду згідно наказу Голови суду від 14.12.2016 року за № 192.

З 16 грудня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримую щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 № 1402 VIII в розмірі 76 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

04.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного на підставі частини 3 статті 135 Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про судоустрій і статус суддів» - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України» на 2024 рік, відповідно до якого прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2024 року склав 3028 грн.

Листом від 07.04.2025 № 5-50-2025 відповідач відмовив позивачу у наданні довідки про суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн. і зазначив, що статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України» на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460 встановлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць в розмірі 3028 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб, застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн, і що на час звернення вказаний Закон є чинним і неконституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався. До зазначеного листа відповідач додав довідку №5-51-2025 від 07.04.2025 про суддівську винагороду станом на 1 січня 2024 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Вважає такі дії протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 11.04.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

17.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Луганського апеляційного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 135 ч. 2, 3 п. 1 Закону України "Просудоустрій і статус суддів", суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді апеляційногосуду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатнихосіб, розмір якого встановлено на 1 січнякалендарного року.

Отже, Закон України "Просудоустрій і статус суддів" не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретно вираженому обчисленні, а лише встановлює алгоритм її розрахунку. Так, суддівська винагорода складається з 2 елементів посадового окладу і 4 видів доплат.

В свою чергу, посадовий оклад розраховується в кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі- набірпослуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Конкретний розмір прожиткового мінімуму встановлюється на кожен рік законом про державний бюджет на відповідний рік, одночасно, цим же законом для суддів введено окремий прожитковий мінімум, а саме "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня", який складає 2102 грн.

Статтею 135 ч. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи вищенаведену норму, будь-які інші нормативні акти не можуть змінювати як сам алгоритм розрахунку суддівської винагороди, такі окремі складові елементи цього алгоритму, в тому числі передбачену законом розрахункову величину у виді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, підміняючи її будь-якоюіншою розрахунковою величиною.

Крім того, статус судді є конституційним і як Конституцією України, так і Законом України "Про судоустрій і статус суддів" запроваджена низка гарантій, які забезпечують незалежність судді, невід`ємною складовою частиною якої є належне матеріальне забезпечення як працюючих суддів, так і суддів у відставці. Наявність в Законі України "Про судоустрій і статус суддів" чітко визначеного алгоритму розрахунку суддівської винагороди, елементом якого є така дефініція, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, є одною гарантій, яка унеможливлює хаотичну і ситуативну, в залежності від політичної та/ або економічної чи іншої кон`юнктури або інших чинників зміну розміру суддівської винагороди, що може бути важелем впливу на судову владу.

Тобто, для розрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід брати до уваги виключно той показник, який передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", як єдиним нормативним актом, який може визначати розмір суддівської винагороди, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з тим, введення в Законі України «Про Державний бюджет» спеціальної категорії прожиткового мінімуму для суддів, а саме "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня", тягне для відповідача обов`язок застосовувати дану норму, так як він не наділений правом на тлумачення закону та застосування його на власний розсуд за наявності суперечностей чи неузгодженості.

Крім того, згідно ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до листа ДСА України від 29.10.2024 №11-21067/24 базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 105100 гривень.

Отже, враховуючи вищенаведене, довідка про суддівську винагороду була надана, враховуючи розмір посадового окладу працюючого на відповідній посаді судді, зазначеної у штатному розписі, який затверджений ДСА України.

Таким чином, в діях Луганського апеляційного суду відсутня протиправність, так як він діяв на виконання норми закону, яка є чинною і протиправність якої може констатувати виключно суд.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що до моменту визнання неконституційною норми Законів України «Про Державний бюджет України» про встановлення" прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", вона є чинною і саме вона є розрахунковою величиною для визначення розміру суддівської винагороди.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали судової справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорту громадянина України, довідкою про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є суддею у відставці Апеляційного суду Луганської області.

04.04.2025 позивач звернувся до керівника апарату Луганського апеляційного суду із заявою, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного на підставі пункту 2 статті 130 Конституції України, частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», відповідно до якого прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2024 року склав 3028 грн.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 відповідач листом від 07.04.2025 № 5-50-2025 повідомив, що статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», установлено, що у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 грн, а для основних соціальних та демографічних груп населення: працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн. На час звернення вказаний закон є чинним, неконституційним у встановленому законодавством порядку не визнавався. Враховуючи викладене, позивачу надано запитувану довідку про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 відповідно до чинного законодавства. У Луганського апеляційного суду відсутні правові підстави для видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, який не передбачений чинним законодавством України.

Згідно із довідкою від 07.04.2025 № 5-51-2025 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 196537,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 115610,00 грн, доплата за вислугу 80927,00 грн (70%).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У силу статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016.

За приписами ч.1 ст. 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142Закону №1402-VI).

За приписами ч.3 ст. 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013р. №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина друга статті 135 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25-якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

За правилами частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років-15 відсотків, більше 5 років-20 відсотків, більше 10 років-30 відсотків, більше 15 років-40 відсотків, більше 20 років-50 відсотків, більше 25 років-60 відсотків, більше 30 років-70 відсотків, більше 35 років-80 відсотків посадового окладу.

Згідно з частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Таким чином, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" визначено базовий розмір посадового окладу судді (апеляційного суду), який становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII, з огляду на наступне.

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Основного Закону України).

Положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Так, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон «№966-XIV»).

Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Водночас цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-ІХ), установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.

Під час розгляду справи № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, в яких Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Водночас законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що видавши позивачу довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 5-51-2025 від 07.04.2025, виходячи з розміру базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн Луганський апеляційний суд діяв правомірно, а тому правові підстави для задоволення позову щодо зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абзацу 4 статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», а саме, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3 028,00 грн, відсутні.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганського апеляційного суду (місцезнаходження: бульвар Дружби народів, 16, м. Сєвєродонецьк, Луганської обл., 93304, код ЄДРПОУ 42263208) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська