Ухвала суду № 127938337, 03.06.2025, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2130/25

Провадження № 1-кп/541/275/2025

У Х В А Л А

про призначення до судового розгляду

03 червня 2025 рокум. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Миргородського міськрайонного суду Полтавської області обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550000382 від 07 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

30 травня 2025 року з Миргородської окружної прокуратури Полтавської області до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170550000382 від 07 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, вважає, що підстав для закриття кримінального провадження, внесення подання про визначення підсудності не встановлено.

Крім зазначеного, прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 грн, мотивуючи свої вимоги наступним. 08 квітня 2025 року слідчим суддею Миргородського міськрайонного суду Полтавської області щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 06 червня 2025 року. На даний час ризики, які слугували підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, зокрема передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки не має власної сім`ї, майна у значних розмірах, які б утримували його за місцем мешкання, проживає не за місцем реєстрації, веде напівбродячий спосіб життя, джерело його доходів не відоме, він схильний до вживання алкогольних напоїв, а тому в будь-який час може змінити місце проживання, виїхавши за межі міста, району або області на територію, яка буде знаходитися поза юрисдикцією Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, без значних наслідків для себе. При цьому, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення корисливої спрямованості, яке характеризується зухвалістю, відносно особи з ознаками обмеження можливостей, усвідомлюючи, що може бути позбавленим волі на тривалий термін, з метою переховування від суду та уникнення кримінальної відповідальності за скоєне може намагатися покинути без негативних для себе наслідків територію свого проживання, що також підтверджує наявність вказаного ризику. Характер, тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , який обвинувачується у відкритому заволодінні чужим майном із застосуванням насильства, що характеризується зухвалістю, свідчить про можливість вчинити нове кримінальне правопорушення аналогічного або іншого характеру, зокрема з корисливим мотивом. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може запобігти спробам ОСОБА_4 вчинити нові кримінальні правопорушення. Враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованого обвинувачення, застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш відповідним у даному випадку, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не може запобігти спробам ОСОБА_4 вчинити нові кримінальні правопорушення. Заявлені ризики не зменшилися і не відпали, тому існує необхідність у продовженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений, його захисник просили призначити судовий розгляд та не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Потерпілий надав заяву, в якій просив розглянути кримінальне провадження у його відсутність.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд прийшов до висновку про необхідність призначення судового розгляду з наступних підстав.

Зазначене кримінальне провадження підсудне Миргородському міськрайонному суду Полтавської області.

Суд не встановив підстав для зупинення кримінального провадження та прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

Під час підготовчого судового засідання від учасників судового провадження клопотань про витребування певних речей чи документів, про здійснення судового розгляду у закритому судовому засіданні не надійшло.

Ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 08 квітня 2025 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 06 червня 2025 року.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У відповідності до положеньст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу по даному кримінальному провадженню, були встановлені на стадії досудового розслідування та враховані слідчим суддею під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому обрано з урахуванням тяжкості інкримінованого йому злочину, даних про його особу, а також наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що наразі вказані ризики є реальними та дійсними.

Прокурором доведено, що перебуваючи на волі, усвідомлюючи особливу тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, обвинувачений може ухилитися від суду. Так, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, є тяжким, за його скоєння передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке йому загрожує, обвинувачений може переховуватися від суду. Крім зазначеного, враховуючи характер злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не перешкоджає інтересам правосуддя.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в подальшому належить утримувати під вартою, оскільки саме цей вид запобіжного заходу зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

При визначенні розміру застави суд враховує майновий стан обвинуваченого, той факт, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України та визначає заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі внесення обвинуваченим застави на нього повинні бути покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 94, 176-178, 193, 194, 196, 198, 205 КПК України, суд

ухвалив:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта за матеріалами кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.186КК України, у відкритому судовому засіданні на 14 год 00 хв. 12 червня 2025року в приміщенні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, розташованого за адресою: Полтавська область, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 133.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів по 01 серпня 2025 року включно, визначивши обвинуваченому заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.

Розгляд кримінального провадження здійснювати одноособово.

Викликати для участі в судовому засіданні прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого.

Ухвала суду в частині продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, однак ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

СуддяОСОБА_1