Рішення № 127937978, 06.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року справа №320/967/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області), в якому (з урахуванням змін) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2024 №№ 40853/10-36-24-05/2716121495, 40866/10-36-24-05/2716121495, 40864/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , 40865/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , 40868/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , 40870/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , від 03.01.2025 №126/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.2024 №Ф-40862/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , рішення від 18.09.2024 №40863/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що за результатами проведеної відносно нього планової документальної виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення.

Позивач наголосив на порушенні відповідачем процедури прийняття спірних рішень, оскільки ФОП ОСОБА_1 не було запрошено на розгляд заперечень на акт перевірки, незважаючи на повідомлення позивачем про бажання взяти участь у розгляді таких заперечень. Крім того, позивач звернув увагу на те, що він просив надати строк для відновлення у повному обсязі документів за 2018 та 2019 роки, проте таке прохання було проігноровано відповідачем.

Крім того, позивач з посиланням на положення статті 102 Податкового кодексу України наполягає на тому, що з січня 2018 року минуло більше 1095 днів, що свідчить про проведення відповідачем перевірки поза межами законодавчо визначених строків давності.

На переконання позивача, ним не порушено вимоги пунктів 44.1 та 44.3 статті 44 ПК України щодо зберігання документів та зазначив про наявність у нього права на звернення до контролюючого органу про перенесення перевірки до дати відновлення та надання документів. Проте замість надання позивачу можливості відновити первинні документи, відповідачем було застосовано до нього штрафні санкції.

Позивач зазначає, що донарахування податку з доходів фізичних осіб обґрунтовується відповідачем відсутністю первинних документів, проте за 2022 та 2023 рік вказано, що платник податків лише частково підтвердив витрати, зокрема, вказано, що проведеною перевіркою документально підтверджених витрат ТМЦ за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 встановлено їх завищення на загальну суму 268 645,14 грн., а саме: протягом 2022 року ФОП ОСОБА_1 виготовлено та реалізовано готову продукцію у загальній кількості 13 234,00 л. на яку використано сировини (понесено витрат) всього 1 871,82 кг. на суму без ПДВ 57 060,09 грн. У подальшому в таблицях наводиться собівартість рецептур пива з вартісними показниками, а саме: вартість окремої складової витрат в собівартості пива. Одночасно зазначається про ненадання документів по багатьом позиціям.

Таким чином, на переконання позивача, твердження в акті перевірки в цій частині суперечать фактичним обставинам та документам, оскільки встановлення в акті перевірки вартісних показників (кг./грн.), а також суми складових витрат неможливо при одночасному твердженні щодо ненадання платником податків документів.

Також позивач зауважує, що вартісні показники у таблиці наведені без будь-яких обґрунтувань, пояснень та посилань на первинні документи, що, на його думку, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі - Порядок №727).

Позивач стверджує, що на порушення вимог Порядку №727 відсутній будь-який опис документів або пояснення, на підставі чого перевіряючи встановили, що «собівартість» пива «Strong» має становити 41 315,74 грн., а сума витрат визначена на рівні 0,00 грн, хоча платником податків були надані первинні документи (у т.ч. видаткові накладні) за відповідний період. При цьому позивач зауважує, що поняття «собівартість» включає в себе не тільки вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції (графа 5 Податкової декларації про майновий стан і доходи), а й витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату (графі 6) та інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (графа 7).

Щодо рецептурних технологічних карток, які начебто не надавалися працівникам під час перевірки проте знайшли своє відображення в акті перевірки, позивач пояснює, що в процесі виробництва продукції можливе як збільшення нормованих витрат, так і їх зменшення, але дані первинних документів, які містить фактичні відомості, повністю збігаються з даними обліку. Те, що кількість у внутрішньому документі для запуску виробництва (технологічній картці) не відповідає факту (+/- декілька %) за даними первинних документів та бухгалтерського обліку, за твердженням позивача, лише свідчить про те, що облік ведеться саме на підставі первинних документів, які містить фактичні відомості про витрати, а не на підставі рецептурних карток, які не є первинними документами у розумінні чинного законодавства. Водночас, в акті перевірки податковим органом без будь-якої аргументації, документів та методики самостійно встановлена кількість сировини, яка витрачена на виготовлення конкретного виду продукції (пива).

Стосовно викладених в акті перевірки тверджень про неповноту нарахувания акцизного податку з 01.01.2018 по 31.12.2023 та його заниження в сумі 45 002,51 грн., позивач зауважує, що в акті перевірки не вказано, на підставі яких документів встановлена реалізація підакцизних товарів без нарахування акцизного податку.

Позивач стверджує, що він задекларував усі свої доходи, які отримував у якості суб?єкта підприємницької діяльності та у якості фізичної особи (в т.ч. здавав в оренду нерухоме майно іншій фізичній особі), а твердження, що ФОП ОСОБА_2 здійснював якісь операції у готівковій формі без застосування реєстраторів розрахункових операцій необґрунтовані та безпідставні.

Також позивач зазначає, що отримання безготівкових коштів на поточний рахунок з поточного рахунку іншого суб?єкта господарювання не вимагає проведення цієї ж операції через реєстратор розрахункових операцій.

Позивач зазначає, що в акті перевірки на сторінці 40-41 зазначено, що під час перевірки встановлено отримання доходу саме по безготівковій формі, який й було задекларовано, у той час як на сторінці 41 акта перевірки вказано, що за 2019 рік «відповідно до даних які містяться в ІКС «Податковий Блок» підсистеми «Почекова інформація» та даних звітів РРО встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не отримано доходу протягом 2021 року по готівковій формі», а за 2022 рік та 2023 рік встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» саме через хибну «розбіжність між отриманим валовим доходом та задекларованим доходом ФОП ОСОБА_3 ». Проте, за твердженням позивача, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не має жодного відношення до імовірної розбіжності між отриманими коштами на поточні рахунки суб?єкта господарювання за безготівковими переказами та задекларованим доходом ФОП ОСОБА_3 .

Також позивач наголошує на невідповідності призначення донарахованих грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень від 18.09.2024 №№ 40864/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , 40865/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , оскільки в означених податкових повідомленнях-рішеннях визначено суму за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», проте згідно із загальним розрахунком штрафних санкцій до акта перевірки ці штрафи виставлені за неподачу декларації з податку на додану вартість та порушення пункту 187.1 статті 187 ПК України. Крім того, позивач зазначив про відсутність розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 18.09.2024 №40867/10-36-24-05/ НОМЕР_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що твердження позивача щодо не запрошення його на розгляд заперечень на висновки акта перевірки спростовуються направленням такого запрошення, яке було вручено позивачу 24.09.2024.

Відповідач заперечує проти доводів позивача про пропуск 1095-денного строку з огляду на дію карантинних обмежень та воєнний стан, з посиланням на позицію Верховного Суду з означеного питання.

Щодо доводів позивача про декларування ним усіх отриманих доходів, відповідач зазначив про наявність розбіжностей між даними банківських виписок та звітів РРО, а також сумою задекларованого позивачем доходу у 2019 році, яка склала 67 704,10 грн.

Крім того відповідач наполягає на не включенні ФОП ОСОБА_1 до складу доходу 2019 року коштів, отриманих від надання в оренду майна, у розмірі 45 000,00 грн.

Щодо заниження доходу у 2020 році, відповідач пояснив, що з наданих позивачем на запит контролюючого органу банківських виписок та інформації, яка міститься в ІКС «Податковий блок» підсистеми «Почекова інформація» та даних звітів РРО, перевіркою встановлено факт реалізації товару по готівковій та безготівковій формі розрахунків, у тому числі розрахунки з еквайрингу за 2020 рік на загальну суму 3 242 823,75 грн (відповідно до банківської виписки та звітів РРО). Сума задекларованого позивачем доходу склала 2 928 112,00 грн. Розбіжність складає 314 711,75 грн. Також відповідач зазначив, що позивачем у 2020 році було отримано від здачі в оренду приміщення у розмірі 15 000,00 грн, який не було задекларовано.

Щодо заниження доходу у 2021 році, відповідач зазначив, що така розбіжність складає 517 634,40 грн та є різницею між даними банківської виписки та звітів РРО, а також задекларованим доходом від виробництва пива. Також відповідач зазначив, що позивачем у 2021 році було отримано дохід від здачі в оренду приміщення у розмірі 152 500,00 грн, з яких задекларовано 120 000,00 грн. Різниця складає 32 500,00 грн.

Також відповідач зазначив, що позивачем у 2022 році було отримано дохід від здачі в оренду приміщення у розмірі 12 500,00 грн, який не було задекларовано.

Відповідач стверджує, що у зв`язку з ненаданням позивачем первинних документів щодо понесених витрат встановлено завищення ним витрат, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України у спірному періоді.

Щодо формування витрат у 2022 році, відповідач пояснив, що для обрахунку собівартості контролюючим органом було використано самостійно надані позивачем дані (технологічна карта), за результатами здійснення такого обрахунку встановлено завищення витрат ТМЦ на загальну суму 268 645,14 грн протягом 2022 року.

Щодо включення до графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік, відповідач зазначив, що у зв`язку з ненаданням позивачем доказів понесених витрат встановлено їх завищення на 76 565,60 грн.

Також відповідач зазначив про завищення витрат у 2023 році на придбання ТМЦ та витрат включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг, які не підтверджені документально.

Щодо доводів позивача про терміни зберігання первинних документів, відповідач наголосив на необхідності їх зберігання протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності з урахуванням періоду зупинення відліку строків давності, спричинених карантинними обмеженнями та воєнним станом.

Крім того, відповідач зазначив, що у зв`язку із встановленням досягнення позивачем обсягу постачання товарів/послуг станом на 11.01.2019 у розмірі понад 1 000 000,00 грн та неподання ним заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість та, відповідно, податкових декларацій з ПДВ за період з 11.01.2019 по 31.12.2023, контролюючим органом було самостійно визначено податкові зобов`язання та штрафні санкції за означений період.

Відповідач щодо доводів позивача в частині заниження акцизного податку зазначив, що у зв`язку зі здійсненням ФОП ОСОБА_1 господарської діяльності з реалізації пива, яке є підакцизним товаром, у спірному періоді було здійснено нарахування контролюючим органом акцизного податку.

Висновки відповідача щодо наявності розбіжностей між валовим доходом та задекларованим ФОП ОСОБА_1 доходом визначена відповідачем як розбіжність між сумою доходу по деклараціям та сумою доходу безготівковим шляхом і готівки через РРО.

Також відповідач наголосив на тому, що всі операції із застосуванням еквайрингу є розрахунковими операціями та потребують застосування РРО.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про вчинення відповідачем процедурних порушень під час проведення перевірки, які полягають у неповідомленні позивача належним чином про її призначення, проведенні виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу, а не за місцезнаходженням позивача. Також позивач повторно наголосив на порушення процедури розгляду заперечень та зауважив, що відповідачем було проігноровано його лист про втрату первинних документів, не перенесено проведення перевірки та не надано можливості позивачу відновити втрачені документи.

Означені процедурні порушення викладено позивачем також у новій редакції позовної заяви.

Позивач наголосив на безпідставності доводів відповідача про невключення до складу доходу у 2019 та 2020 році отриманого позивачем доходу від надання в оренду приміщення на суму 45 000,00 грн Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за договором оренди, укладеним у 2021 році.

Також позивач зауважив про безпідставність доводів відповідача щодо заниження доходу на 14 500,00 грн з огляду на те, що означена сума коштів по суті була перерахунком між банківськими рахунками позивача, а не доходом.

Крім того, позивач пояснив про помилковість доводів відповідача щодо заниження валового доходу, отриманого позивачем в результаті операцій еквайрингу з огляду на те, що за такими операціями було видано фіскальні чеки і вони були включені до виписки з банківського рахунку.

Щодо завищення витрат на сировині, позивач пояснив, що відповідачем наведено в акті перевірки вартісні показники без будь-яких обґрунтувань, пояснень та первинних документів, без прийняття до уваги наданого до перевірки журналу обліку сировини з відповідними залишками. В свою чергу, позивач наголосив на тому, що собівартість виготовленої продукції включає в себе крім вартості придбаних ТМЦ, використаних чи реалізованих у виробництві, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, а також інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг. Проте, відповідач в порушення законодавчо визначених складових собівартості товару, здійснив власний розрахунок витрат без посилання на первинні документи.

Позивач пояснив, що крафтове виробництво пива характеризується виготовленням невеликих партій за індивідуальними рецептами, які постійно змінюються для покращення характеристик. Відповідно, під час кожного доопрацювання рецептури (зміна густини напою, міцності) змінюються технологічні картки, про що відповідач повідомлявся під час перевірки.

Враховуючи означені обставини, позивач вважає, що ним під час перевірки було надано всі первинні документи, які використовуються у бухгалтерському та податковому обліках. В свою чергу, використані відповідачем технологічні картки не є первинними документами у розумінні положень законодавства.

Позивач стверджує про безпідставність доводів відповідача щодо здійснення «якихось» операцій у готівковій формі без застосування РРО, оскільки законодавчо визначено незастосовність РРО при здійсненні розрахунків за допомогою банківських систем.

Відповідачем подано до суду пояснення по справі, в яких зазначено про виконання ним вимог ПК України в частині своєчасного направлення наказу про призначення перевірки за 10 днів до початку її проведення, а також пред`явлено позивачу направлення на проведення перевірки, службові посвідчення, наказ на проведення перевірки, що підтверджується підписом позивача від 11.07.2024, а також було вручено запит про надання інформації та її документального підтвердження, про що свідчить підпис позивача на запиті.

Відповідач наполягає на тому, що перевірка була проведена за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивачем, що підтверджується підписом на направленнях на проведення перевірки, запиту про надання пояснень, акту про ненадання документів з одночасним посиланням на позицію Верховного Суду щодо того, що саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні органу державної податкової служби не свідчить про допущення контролюючим органом порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Відповідач зазначив, що позивачем не вживалися дії щодо долучення документів, факт відсутності яких зафіксовано актом ненадання документів. При цьому, на переконання відповідача, надані позивачем реєстри первинних документів не є первинними документами у розумінні положень законодавства.

На думку відповідача, твердження позивача про втрату документів не відповідають законодавчо встановленим вимогам, які повинен був вчинити позивач після втрати таких документів.

Решта доводів відповідача аналогічна викладеним ним у відзиві на позовну заяву.

Усними ухвалами суду від 29.04.2025, постановленими без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, суд прийняв до розгляду заяву про зміну предмету позову, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог, прийняв заяву позивача про зміну підстав позову.

Усною ухвалою суду від 29.04.2025, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Присутній у судовому засіданні 08.05.2025 представник позивача після надання пояснень по справі подав клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження. Представник відповідача при вирішення означеного клопотання послався на розсуд суду.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Усною ухвалою суду від 08.05.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.04.2001 відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності за КВЕД позивача є 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Також ФОП ОСОБА_1 має право на зайняття наступними видами діяльності: 11.05 Виробництво пива; 96.04 Діяльність із забезпечення фізичного комфорту; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.34 Оптова торгівля напоями.

У період з 12.07.2024 по 25.07.2024 посадовими особами відповідача проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 31.07.2024 №40818/10-36-13-04/ НОМЕР_1 (далі по тексту також акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2023:

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 836 494,19, в тому числі за 2018 рік 130 288,06 грн, за 2019 рік 271 357,76 грн, за 2020 рік 521 231,92 грн, за 2021 рік 216 897,06 грн, за 2022 рік 64 387,93 грн, за 2023 рік 632 331,46 грн;

- пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 780 578,39 грн, у тому числі за 2018 рік на 120 509,45 грн, за 2019 рік на 115 766,96 грн, за 2020 рік на 111 027,21 грн, за 2021 рік на 186 792,22 грн, за 2022 рік на 78 696,36 грн, за 2023 рік на 167 786,19 грн;

- пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України в частині не реєстрації платником податку на додану вартість та не відображення операцій, що оподатковуються за основною ставкою, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість в загальній сумі 2 319 715,28 грн, у т.ч. за 2019 рік на 396 023,52 грн, за 2020 рік на 585 622,40 грн, за 2021 рік на 255 458,16 грн, за 2022 рік 170 003,40 грн, за 2023 рік на 912 607,80 грн;

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.1 пункту 49. 18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України - податкові декларації з податку на додану вартість за періоди за січень 2019 року - грудень 2023 року не подані у встановлений термін до контролюючого органу;

- підпункту 1.2 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ. ПК України - за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 позивачем занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 153 041,18 грн, у т.ч. за 2018 рік на суму 10 857,34 грн, за 2019 рік на суму 22 613,15 грн, за 2020 рік на суму 43 435,99 грн, за 2021 рік на суму 18 074,75 грн, за 2022 рік на суму 5 365,66 грн, за 2023 рік на суму 52 694,29 грн;

- пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), в частині проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування реєстраторів розрахункових операцій та без роздрукування відповідних розрахункових документів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 4306 309,62 грн, у т.ч. у 2018 році на суму 301 196,01 грн, у 2019 році на суму 990 662,70 грн, у 2020 році на суму 2 274 314,75 грн, у 2021 році на суму 229 170,20 грн, у 2022 році на суму 13 578,00 грн, у 2023 році 497 427,96 грн;

- підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 217.1 статті 217 ПК України в частині заниження акцизного податку на загальну суму 45 002,51 грн, в т.ч. за 2019 рік в сумі 3 385,21 грн, за 2020 рік в сумі 15 735,59 грн, за 2021 рік в сумі 25 881,72 грн;

- підпунктів 2, 6, 8, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 за №1686/24218 та пп. «а» пункту 176.1 статті 176 ПК України (із змінами та доповненнями), в частині невірного відображення отриманого від здійснення господарської із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8);

- пункту 44.1 статті 44 ПК України, а саме ФОП ОСОБА_1 не надано для проведення документальної позапланової виїзної перевірки первинні документи.

Листом ГУ ДПС у Київській області від 11.09.2024 №16509/12/10-36-24-05 за результатами розгляду заперечень позивача від 26.08.2024 на акт перевірки, відповідач вирішив скаргу позивача залишити без задоволення, а висновки акта перевірки без змін.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40853/10-36-24-05/ НОМЕР_1 за порушення пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 1 876 658,77 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 1 836 494,19 грн та за штрафними санкціями на 40 164,58 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40866/10-36-24-05/ НОМЕР_1 за порушення підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 156 387,23 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 153 041,18 грн та за штрафними санкціями на 3 347,05 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40864/10-36-24-05/ НОМЕР_1 за порушення пункту 187.1 статті 187 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 2 551 686,81 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 2 319 715,28 грн та за штрафними санкціями на 231 971,53 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40865/10-36-24-05/ НОМЕР_1 за порушення пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.1 пункту 49. 18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України, до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 20 400,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40868/10-36-24-05/ НОМЕР_1 за порушення пункту 167.1 статті 167 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного на загальну суму 49 502,76 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 45 002,51 грн та за штрафними санкціями на 4 500,25 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40870/10-36-24-05/ НОМЕР_1 за порушення пункту 44.3 статті 44, пункту 121.1 статті 121, пункту 177.10 статті 177 ПК України, до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 020,00 грн.

18 вересня 2024 року відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-40862/10-36-24-05/ НОМЕР_1 про сплату ФОП ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 780 578,39 грн зі сплати єдиного внеску.

Рішенням ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40863/10-36-24-05/2716121495 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 218 586,76 грн за порушення пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40867/10-36-24-05/2716121495 пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 4 306 309,62 грн.

Рішенням ДПС України від 26.12.2024 №38900/6/99-00-06-01-02-06 за результатами розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40867/10-36-24-05/2716121495 в частині застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 178 407,00 грн за непроведення розрахункових операцій через РРО, застосованих у період з 01.01.2018 по 06.05.2018, в іншій частині означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу в означеній частині частково задоволено. Інші податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу у цій частині без задоволення.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 03.01.2025 №126/10-36-24-05/2716121495 пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 4 127 902,62 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Однією з підстав позову є недотримання відповідачем процедури проведення перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Подібні питання, що постали перед судом для цілей вирішення цього спору, в правому їх аспекті були вже предметом неодноразового аналізу при ухваленні Верховним Судом постанов не лише у складі колегій суддів, а й у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформульований такий правий висновок: «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, від 24.02.2022 у справі № 520/5314/2020.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури призначення та проведення перевірки, як підстави позову, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками, при цьому правову оцінку таким підставам суди повинні надавати в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, переходити до перевірки підстав позову по суті встановлених під час перевірки порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

В аспекті відповідної судової практики Верховного Суду надаючи оцінку доводам позивача щодо дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, за результатами якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення, суд звертає увагу на наступне правове регулювання в редакції, чинній на час виникнення правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.

За змістом положень абзаців 1 і 2 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом ГУ ДПС у Київській області від 26.06.2024 №1809-п, керуючись підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 77.4 статті 77, пунктом 82.1 статті 82, підпунктом 69.36-2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пунктом 2 частини першої статті 13, з дотриманням вимог пункту 9-25 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» призначено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правомірності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

На підставі наказу від 26.06.2024 №1809-п відповідачем видано повідомлення від 26.06.2024 №454/10-36-24-05, в якому зазначено, що з 12.07.2024 буде проподитись документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023 з метою встановлення дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правомірності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Означений наказ направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку «АТ «Укрпошта») зі штрихкодовим ідентифікатором 0600936434530 та отримано ним особисто 12.07.2024.

На підставі наказу від 26.06.2024 №1809-п відповідачем видано направлення на перевірку від 11.07.2024 №6987/10-36-24-05.

Позивач стверджує про порушення відповідачем порядку повідомлення його про проведення перевірки, визначеного пунктом 77.4 статті 77 ПК України, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

За приписами пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 ПК України).

Згідно з пунктами 77.7 77.9 статті 77 ПК України строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

З наведених правових норм вбачається, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №826/8058/17.

В означені постанові Верховний Суд зазначив, що «…усталеною є позиція Верховного Суду про те, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Невиконання вимог щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених податковим законодавством, копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною…».

У постанові від 16.04.2019 у справі № 804/6279/16 Верховний Суд зазначав, що конструкція пункту 77.4 статті 77 ПК України передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки. Таким чином, платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої. Однак, норма пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Встановлена нормою пункту 77.4 статті 77 ПК України додаткова гарантія права платника податків на проведення щодо нього документальної планової перевірки має на меті забезпечити платнику податків можливість підготувати належні документи на підтвердження задекларованих показників податкового обліку за період, за який буде проводитися перевірка.

Проте, на переконання суду, ознайомлення платника з вказаними документами до початку проведення такої перевірки повинно бути здійснене у розумні строки у випадку надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки, з метою надання йому можливості належним чином підготувати інформацію, яка стосується предмету перевірки, та її документальне підтвердження, особливо зважаючи на тривалість періоду її проведення з 01.01.2018 по 31.12.2023, який складає 5 років.

Крім того, суд зауважує, що означені вище способи повідомлення особи про проведення перевірки ставлять таких осіб у нерівне становище, оскільки вручення платнику податків під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки, на відміну від їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки, надає йому можливість підготувати інформацію, яка стосується предмету перевірки, та її документальне підтвердження протягом 10 календарних днів, у той час як направлення наказу про призначення перевірки та повідомлення засобами поштового зв`язку зменшує такий період.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача з посиланням на позицію Верховного Суду щодо обов`язку добросовісного платника податків забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження з огляду на таке.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 11.06.2020 у справі №823/1606/17, «…добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками та не вбачає підстав відступу від них. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що висновок Верховного Суду про недобросовісність платника податків в частині отримання ним поштової кореспонденції від контролюючого органу та про зловживання наданими йому правами був сформований з урахуванням встановлених судами обставин про вжиття контролюючим органом належних заходів щодо ознайомлення такого платника із наміром провести документальну невиїзну перевірку у розумінні статті 42 Податкового кодексу України, тобто, із належним виконанням обов`язку, передбаченого пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Так, у наведеній справі документи (наказ та повідомлення) не були вручені позивачу та повернуті поштовим відділенням у зв`язку із закінченням терміну зберігання, у зв`язку з чим Верховний Суд визнав недобросовісність платника податків щодо неотримання ним поштової кореспонденції…».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, копія наказу ГУ ДПС у Київській області від 26.06.2024 №1809-п про проведення документальної планової виїзної перевірки направлена на адресу ФОП ОСОБА_1 27.06.2024 та отримана позивачем особисто 12.07.2024, що, на переконання суду, свідчить про відсутність у діях позивача ознак недобросовісності у частині ігнорування обов`язку забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження.

Факт отримання позивачем поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600936434530 підтверджується також листом АТ «Укрпошта» від 01.04.2015 №1.03.009.004.-11620-25.

Водночас, враховуючи відсутність в матеріалах справи жодних доказів, якими б підтверджувався час отримання позивачем означеного поштового відправлення, у суду відсутня можливість встановити факт його отримання до моменту початку проведення перевірки, яка розпочалась 12.07.2024.

На підставі наказу від 26.06.2024 №1809-п відповідачем видано направлення на перевірку від 11.07.2024 №6987/10-36-24-05, в якому міститься відмітка про пред`явлення позивачу означеного направлення, службового посвідчення, а також про вручення копії наказу від 26.06.2024 №1809 під особистий підпис ФОП ОСОБА_1 .

Водночас відсутність в означеному направленні на перевірку дати його пред`явлення позивачу, а також відсутність у ньому дати вручення ФОП ОСОБА_1 наказу від 26.06.2024 №1809 унеможливлює встановлення судом дати отримання позивачем цього наказу, що має наслідком відсутність підстав вважати таке направлення на перевірку належним доказом на підтвердження дати отримання позивачем копії наказу про проведення перевірки.

Враховуючи означені обставини, у суду наявні підстави вважати, що відповідач, розпочавши проведення документальної планової виїзної перевірки 12.07.2024, не пересвідчився у дотриманні обов`язкових умов, які надають право контролюючому органу провести документальну планову виїзну перевірку у платника податків, визначених пунктом 77.4 статті 77 ПК України, а саме вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, позивач стверджує, що фактично перевірка ФОП ОСОБА_1 проводилась у приміщенні ГУ ДПС у Київській області, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 20.09.2023 у справі № 440/1961/19, «…неможливість проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки з огляду на те, що для проведення будь-якого виду податкової перевірки необхідно дотримання умов прийняття наказу та повідомлення платника про відповідну перевірку.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зауважив, що у Податковому кодексі України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку, у тому числі у разі відмови у допуску до проведення перевірки.

При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень.».

Верховний Суд у постановах від 13.02.2024 у справі № 140/3135/19, від 11.07.2024 у справі № 320/7160/19 наголосив, що «…виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В Податковому кодексу України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку…».

Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, а також у постановах Верховного Суду від 17.05.2019 у справі №823/2530/18, від 23.04.2020 у справі №826/20146/15, від 24.01.2019 у справі №805/1941/17-а, від 22.04.2021 у справі № 820/2993/16, від 16.05.2018 у справі №826/15718/14, від 10.06.2021 у справі № 808/881/16.

Відповідач у додаткових поясненнях зазначив, що перевірка проведена за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивачем, що підтверджується підписом ФОП ОСОБА_1 на направленнях на проведення перевірки, запиті про надання пояснень, акті про ненадання документів, поясненнях.

Водночас, на переконання суду, означені докази є підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом направлення та вручення йому запиту про надання пояснень, проте не свідчать про проведення виїзної перевірки за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивача.

В доповнення означеного переконання відповідач у додаткових поясненнях стверджує, що саме по собі проведення виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу не свідчить про допущення ним порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Також відповідач зауважив, що правомірність проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу залежить від обставин та умов, які передували її проведенню та призвели до того, що перевірка проведена у приміщенні контролюючого органу.

Враховуючи твердження позивача про фактичне проведення планової документальної виїзної перевірки у приміщенні ГУ ДПС у Київській області, а також посилання відповідача на те, що саме по собі проведення виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу не свідчить про допущення ним порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки та на позицію Верховного Суду щодо можливості проведення документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу в залежності від обставин та умов, які передували її проведенню, за відсутності належних та допустимих доказів проведення такої перевірки за фактичним місцем здійснення господарської діяльності позивача, у суду наявні підстави вважати не спростованими означені вище доводи позивача щодо фактичного здійснення відповідачем виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу.

Додатково суд зауважує, що положеннями ПК України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Отже, неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.05.2019 у справі №804/254/18, від 21.01.2021 у справі №822/2357/16.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів вчинення позивачем дій, направлених на недопуск посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки та складення ними відповідного акту, що має наслідком відсутність у відповідача підстав проведення виїзної перевірки у приміщенні контролюючого органу.

Наступним процедурним порушенням позивач зазначив не запрошення його на розгляд заперечень на висновки акта перевірки, з приводу чого суд зазначає таке.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно з приписами пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Матеріалами справи підтверджено подання позивачем заперечень від 26.08.2024 до акта перевірки, отриманих ГУ ДПС у Київській області 28.08.2024 за №58721/6, в яких зазначив, що бажає взяти участь у розгляді матеріалів перевірки через свого представника.

Листом ГУ ДПС у Київській області від 11.09.2024 №16509/12/10-36-24-05 означені заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки без змін. В листі зазначено,, що «…у зв`язку із відсутністю додаткових первинних документів, комісією з розгляду заперечення Головного управління ДПС у Київській області прийнято рішення висновки Акта перевірки від 31.07.2024 №40818/10-36-24-05/2716121495… залишити без змін.».

З тексту означеного листа вбачається, що відповідачем не прийнято до уваги жодних доводів, викладених позивачем у запереченнях на висновки акта перевірки, що, на переконання суду, є порушенням відповідачем принципу обґрунтованості та вмотивованості.

Суд зауважує, що обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі наведені обґрунтування та подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті такого рішення.

Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.

Водночас відповідач в порушення принципу обґрунтованості та вмотивованості не дослідив викладені позивачем у запереченнях на висновки акта перевірки доводи, пославшись виключно на відсутність додаткових первинних документів.

В свою чергу, прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням законодавчо визначеної процедури розгляду заперечень на висновки акта перевірки в частині неповідомлення позивача про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки, унеможливило використання позивачем наданого йому положеннями статті 86 ПК України права надати додаткові документи і пояснення.

Суд зауважує, що означене порушення відповідачем процедури проведення перевірки могло істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняте спірне рішення, оскільки відповідач дійшов висновків про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, суми доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не реєстрації платником ПДВ, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ, не подання податкових декларацій з ПДВ, заниження військового збору, проведення розрахункових операцій із застосуванням платіжних картках без застосування РРО та без роздрукування відповідних розрахункових документів, заниження акцизного податку, невірного відображення отриманого від здійснення господарської із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, суми фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності, ненадання первинних документів до перевірки, як без врахування викладених у запереченнях на висновки акта перевірки доводів, так і без надання позивачу можливості взяти участь у розгляді таких заперечень та надати пояснення та докази.

Враховуючи означені вище обставини, суд дійшов висновку, що у сукупності вчинені відповідачем під час проведення перевірки процедурні порушення є істотними, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення, прийнятих за наслідками такої перевірки, як такі, що не можуть вважатись правомірними.

Водночас, незважаючи на те, що вказані обставини є достатньою самостійною підставою для задоволення позову, суд, керуючись закріпленим в статті 9 КАС України принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, також вважає за доцільне надати правовий висновок викладеним в акті перевірки твердженням контролюючого органу про порушення позивачем вимог ПК України.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.54 «ж» пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платником податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно з пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Положеннями пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

За приписами пункту 177.5 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Положеннями пункту 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З аналізу наведених правових норм слідує, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що пов`язані з її здійсненням.

При цьому, до складу витрат фізична особа-підприємець може віднести витрати, що безпосередньо пов`язані з отримання доходів, перелік яких визначено пунктами 177.4.1-177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України, за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту також Закон № 2464-VI).

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників).

Пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток); для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону №2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

За приписами частини другої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Тобто, положеннями Закону №2464-VI на фізичних осіб-підприємців, які використовують працю найманих осіб, та фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, покладено обов`язок сплати єдиного внеску у законодавчо визначених розмірах.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПК України в редакції, чинній на 11.01.2019, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з пунктами 183.1, 183.2 статті 183 ПК України в редакції, чинній на 11.01.2019, будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10 статті 183 ПК України.

Положеннями підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

За приписами підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 214.4 статті 214 ПК України базою оподаткування є вартість підакцизних товарів з податком додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, реалізованих відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків (підпункт 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України в редакції Закону України від 01.01.2022 № 1914-IX).

Згідно з пунктом 217.1 статті 217 ПК України суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, а також реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань.

Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, з підакцизних товарів (продукції), реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі, та товарів (продукції), коди яких згідно з УКТ ЗЕД не зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (крім газу природного у газоподібному стані за кодом 2711 21 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), які використані як пальне для заправлення транспортних засобів, обладнання або пристроїв з двигунами внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, з двигунами внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням, з двигунами внутрішнього згоряння з кривошипно-шатунним механізмом, визначаються платником податку самостійно виходячи з об`єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов`язань (пункт 217.1 статті 217 ПК України в редакції Закону України від 18.12.2019 №391-ІХ).

За приписами пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі по тексту також Закон №265/95-ВР).

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);

В акті перевірки зафіксовано, що проведеною перевіркою визначення позивачем валового доходу за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2018 2023 роки, встановлено заниження оподаткованого доходу на загальну суму 1 125 050,25 грн, у тому числі за 2019 рік на суму 112 704,10 грн, за 2020 рік на 329 711,75 грн, за 2021 рік на суму 670 134,40 грн, за 2022 рік на суму 12 500,00 грн, а саме:

1) за 2019 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (від 09.11.2020 № 9312230368), ФОП ОСОБА_1 включено до графи 4 «Сума одержаного доходу» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік валовий дохід у сумі 2 004 386,60 грн за видом діяльності 11.05 - Виробництво пива.

Згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області банківських виписок по рахунках НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , а також даних, які містяться в ІКС «Податковий Блок» підсистеми «Почекова інформація» та даних звітів РРО, проведеною перевіркою встановлено факт реалізації товару по готівковій та безготівковій формі розрахунків, у тому числі розрахунки з еквайрингу за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на загальну суму 2 072 090,70 грн.

Розбіжність між задекларованою сумою доходів між даними РРО та отриманим доходом згідно банківських виписок (розрахунки з еквайрингу) за 2019 рік становить 67 704,10 грн.

Також, згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області банківської виписки по рахунку НОМЕР_3 встановлено отримання доходу ФОП ОСОБА_1 протягом 2019 року за оренду приміщення, згідно договорів оренди №1 від 01.03.2021 та №2 від 01.03.2021 від ФОП ОСОБА_4 у сумі 45 000,00 грн. До перевірки не надано договір оренди №2 від 01.03.2021.

Враховуючи викладене, відповідач зафіксував в акті перевірки, що розбіжність між задекларованим валовим доходом та доходом, встановленим в ході проведення перевірки, складає 112 704,10 грн (67 704,70 грн + 45 000,00 грн), чим порушень пункт 177.1 статті 177 ПК України;

2) за 2020 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік (від 09.02.2021 № 9372025267), ФОП ОСОБА_1 включено до графи 4 «Сума одержаного доходу» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік валовий дохід у сумі 2 928 112,00 грн за видом діяльності 11.05 Виробництво пива.

Згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області банківських виписок по рахунках від НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , а також даних які містяться в ІКС «Податковий Блок» підсистеми «Почекова інформація» та даних звітів РРО, проведеною перевіркою встановлено факт реалізації товару по готівковій та безготівковій формі розрахунків, у тому числі розрахунки з еквайрингу за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на загальну суму 3 242 823,75 грн. Розбіжність між задекларованою сумою доходів між даними РРО та отриманим доходом згідно банківських виписок (розрахунки з еквайрингу) за 2020 рік становить 314 711,75 грн.

Також, згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області банківської виписки рахунку НОМЕР_3 встановлено отримання доходу ФОП ОСОБА_1 протягом 2020 року за оренду приміщення, згідно договорів оренди №1 від 01.03.2021 та №2 від 01.03.2021 від ФОП ОСОБА_5 у сумі 15 000,00 грн. В акті перевірки зазначено про ненадання до перевірки договорів оренди №1 від 01.03.2021 та №2 від 01.03.2021.

Інформацію щодо дебіторської та кредиторською заборгованості станом на 01.01.2020 та на 31.12.2020 ФОП ОСОБА_3 не надано.

Враховуючи вищезазначене, розбіжність між задекларованим валовим доходом та доходом встановленим в ході проведення перевірки складає 329 711,75 грн (314 711,75 грн + 15 000,00 грн), чим порушено вимоги пункти 177.1, 177.2 статті 177 ПК України;

3) за 2021 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (від 09.02.2022 № 9430803543), ФОП ОСОБА_1 включено до графи 4 «Сума одержаного доходу» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік валовий дохід у загальній сумі 1 277 290,80 грн, у тому числі дохід за видом діяльності 11.05 - Виробництво пива у сумі 1 157 290,80 грн., 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна у сумі 120 000,00 грн.

Згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області банківських виписок по рахункам НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , а також даних які містяться в ІКС «Податковий Блок» підсистеми «Почекова інформація» та даних звітів РРО, проведеною перевіркою встановлено факт реалізації товару по готівковій та безготівковій формі розрахунків, у тому числі розрахунки з еквайрингу за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на загальну суму 1 794 925,20 грн.

Розбіжність між задекларованою сумою доходів, даними РРО та отриманим доходом за видом діяльності 11.05 - Виробництво пива згідно банківських виписок (розрахунки з еквайрингу) за 2021 рік становить 517 634,40 грн.

Також, згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області банківської виписки рахунку НОМЕР_3 встановлено отримання доходу ФОП ОСОБА_3 протягом 2021 року за оренду приміщення, згідно договорів оренди №1 від 01.03.2021, №2 від 01.03.2021, №1 від 31.12.2022 та №2 від 31.12.2022 від ФОП ОСОБА_4 у сумі 152 500,00 грн (до перевірки не надано означені договори оренди).

Інформацію щодо дебіторської та кредиторською заборгованості станом на 01.01.2021 та на 31.12.2021 ФОП ОСОБА_1 не надано.

Розбіжність між задекларованою сумою доходів та отриманим доходом згідно банківської виписки за видом діяльності 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна у сумі за 2021 рік становить 32 500,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, відповідач в акті перевірки виснував, що розбіжність між задекларованим валовим доходом та доходом встановленим в ході проведення перевірки складає 670 134,40 грн (673 534,40 грн + 32 500,00 грн), чим порушено вимоги пунктів 177.1 177.2 статті 177 ПК України;

4) за 2022 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік (від 30.04.2023 № 9310843341), ФОП ОСОБА_1 включено до графи 4 «Сума одержаного доходу» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік валовий дохід у сумі 850 017,00 грн видом діяльності 11.05 Виробництво пива.

Згідно наданих до перевірки ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області банківської виписки по рахунку НОМЕР_3 встановлено отримання доходу ФОП ОСОБА_1 протягом 2022 року за оренду приміщення, згідно договорів оренди №1 від 01.03.2021 та №2 від 01.03.2021 від ФОП ОСОБА_4 у сумі 12 500,00 грн. До перевірки не надано означені договори оренди.

Інформацію щодо дебіторської та кредиторською заборгованості станом на 01.01.2022 та на 31.12.2022 ФОП ОСОБА_1 не надано.

Враховуючи викладене, відповідач виснував, що розбіжність між задекларованим валовим доходом та доходом, встановленим у ході проведення перевірки, складає 12 500,00 грн, чим порушено вимоги пункту 177.1, 177.2 статті 177 ПК України.

Таким чином, загальна розбіжність між задекларованим валовим доходом, та доходом, встановленим у ході проведення перевірки у перевіряємому періоді склала 1 125 050,15 грн.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених в графі 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» у додатках 2 до податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, становлено їх завишення на загальну суму 9 077 695,25 грн, в тому числі за 2018 рік 723 822,54 грн, за 2019 рік 1 394 839,03 грн., 2020 рік 2 566 021,12 грн, 2021 рік - 534 849,26 грн, 2022 рік - 345 210,74 грн, 2023 рік 3 512 952,56 грн, а саме:

1) за 2018 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік (від 09.11.2020 № 9312230368), ФОП ОСОБА_1 до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» віднесено суму 673 421,67 грн ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, рахунки, акти списання щодо придбання сировини та реалізації готової продукції, про що складено акт ненадання документів.

Листом від 25.07.2024 № 3 ФОП ОСОБА_1 надано відповідь на акт ненадання документів від 22.07.2024 №1916/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , в якій зазначено, що ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області надано всі необхідні документи, які зберігалися на час перевірки, проте документи з 2018 року надати немає можливості.

Враховуючи означене, відповідач в акті перевірки виснував, що при перевірці правильності визначення графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» додатку Ф2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік встановлено завищення позивачем Інших витрат у сумі 50 400,87 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України;

2) за 2019 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (від 03.11.2020 №9336185932) ФОП ОСОБА_6 до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» віднесено суму 1 307 605,70 грн.

ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, рахунки, акти списання щодо придбання сировини та реалізації готової продукції, про що складено акт ненадання документів.

Листом від 25.07.2024 № 3 ФОП ОСОБА_1 надано відповідь на акт ненадання документів від 22.07.2024, в якій зазначено, що ФОП ОСОБА_3 на запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024 надано всі необхідні документи, які зберігалися на час перевірки, проте документи з 2018 року надати немає можливості.

Враховуючи вищезазначене, відповідач в акті перевірки виснував, що при перевірці правильності визначення графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат ТМЦ 1 307 605,70 грн., чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

ФОП ОСОБА_1 включені до графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (від 03.11.2020 № 9336185932) у сумі 87 233,33 грн.

ФОП ОСОБА_1 В.І. вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи щодо понесених інших витрат, а саме: акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо.

Враховуючи вищезазначене, відповідач в акті перевірки виснував, що при перевірці правильності визначення графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» додатку Ф2 Податкової декларації не майновий стан і доходи за 2019 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 . Інших витрат у сумі 87 233,33 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України;

3) за 2020 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік (від 09.02.2021 612025267), ФОП ОСОБА_1 до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» віднесено суму 2 407 961,00 грн. ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання формації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, рахунки, акти списання щодо придбання сировини в реалізації готової продукції, про що складено акт ненадання документів від 22.07.2024.

Листом від 25.07.2004 № 3 ФОП ОСОБА_1 надано відповідь на акт ненадання документів від 22.07.2024, в якій зазначено, що ФОП ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та й документального підтвердження від 11.07.2024 надано всі необхідні документи, які зберігалися на час перевірки, проте документи з 2018 року надати немає можливості.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач в акті перевірки виснував, що при перевірці правильності визначення графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат ТМЦ 2 407 961,00 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

ФОП ОСОБА_1 включені до графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік (від 09.02.2021 №9372025267) у сумі 158 060,12 грн.

ФОП ОСОБА_7 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи щодо понесених інших витрат, а саме: акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що при перевірці правильності визначення графи 7 кінці витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 . Інших витрат у сумі 158 060,12 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України;

4) за 2021 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (від 09.02.2022 № 9430803543), ФОП ОСОБА_1 до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» віднесено суму 394 595,97 грн.

ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи, а саме: видаткові накладні, рахунки, акти списання щодо придбання сировини та реалізації готової продукції, про що складено акт ненадання документів.

Листом від 25.07.2024 № 3 ФОП ОСОБА_1 надано відповідь на акт ненадання документів від 22.07.2024 №, в якій зазначено, що ФОП, ОСОБА_1 на запит ГУ ДПС у Київській області про падання інформації та ї документального підтвердження від 11.07.2024 надано всі необхідні документи, які зберігалися на час перевірки, проте документи з 2018 року надати немає можливості.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що при перевірці правильності визначення графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, реалізованих або використаних у виробництві продукції» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат ТМЦ на 394 595,97 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

ФОП ОСОБА_1 включені до графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік (від 09.02.2022 № 9430803543) у сумі 140 253.29 грн.

ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи щодо понесених інших витрат, а саме: акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що при перевірці правильності визначення графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 . Інших витрат у сумі 140 253,29 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України;

5) за 2022 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік (від 30.04.2023 № 9310843341), ФОП ОСОБА_1 до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» віднесено суму 325 705,23 грн.

ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

До перевірки на запит ГУ ДПС у Київській області від 11.07.2024 ФОП ОСОБА_1 надано інформацію щодо витрат сировини на виробництво продукції за період діяльності з 01.01.2022 по 31.12.2022 в розрізі кожного виготовленого товару, а також надано видаткові накладні та рахунки-фактури на придбання сировини та реалізацію готової продукції.

Проведеною перевіркою документально підтверджених витрат ТМЦ за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 встановлено їх завищення на загальну суму 268 645,14 грн, а саме: протягом 2022 року ФОП ОСОБА_3 виготовлено та реалізовано готову продукцію у загальній кількості 13 234,00 л (згідно наданих до перевірки видаткових накладних на реалізацію) на яку використано сировини (понесено витрат) всього 1871,82 кг на суму без ПДВ 57 060,09 грн згідно переліку.

Враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що проведеною перевіркою правильності включення до складу витрат в графу 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік встановлено завищення валових витрат товарно-матеріальних цінностей на суму 268 645,14 грн по ціні собівартості товару, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

ФОП ОСОБА_1 включені до графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік (від 30.04.2023 №9310843341) у сумі 76 565,60 грн.

ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи щодо понесених інших витрат, а саме: акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що при перевірці правильності визначення графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_8 . Інших витрат у сумі 76 565,60 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України;

6) за 2023 рік: відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (від 17.03.2024 № 9385407365), ФОП ОСОБА_1 до графи 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» віднесено суму 3 677 324,83 грн.

ФОП ОСОБА_9 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

До перевірки на запит ГУ ДПС у Київській області від 11.07.2024 ФОП ОСОБА_1 надано інформацію щодо витрат сировини на виробництво продукції за період діяльності з 01.01.2023 по 31.12.2023 в розрізі кожного виготовленого товару, а також надано видаткові накладні та рахунки-фактури на придбання сировини та реалізацію готової продукції. Проведеною перевіркою документально підтверджених витрат ТМЦ за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 встановлено їх завищення на загальну суму 3 267 218,03 грн, а саме: протягом 2023 року ФОП ОСОБА_1 виготовлено та реалізовано готову продукцію у загальній кількості 81 242.00 л (згідно наданих до перевірки видаткових накладних на реалізацію) на яку використано сировини (понесено витрат) всього 12 728,06 кг на суму без ПДВ 410 106,80 грн згідно переліку.

Враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що проведеною перевіркою правильності включення до складу витрат в графу 5 «Вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції» Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік встановлено завищення валових витрат товарно-матеріальних цінностей на суму 1 267 218,03 грн по ціні собівартості товару, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

ФОП ОСОБА_10 включені до графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (від 17.03.2024 № 9385407365) у сумі 245 734,53 грн.

ФОП ОСОБА_1 вручено особисто запит ГУ ДПС у Київській області про надання інформації та її документального підтвердження від 11.07.2024.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України не надано первинні документи щодо понесених інших витрат, а саме: акти виконаних робіт (наданих послуг). акти приймання-передачі, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо.

Отже, враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що при перевірці правильності визначення графи 7 «Інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг» додатку Ф2 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 . Інших витрат у сумі 245 734,53 грн., чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що при перевірці правильності визначення витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатках Ф2 до податкової декларації про стан і доходи за 2020-2022 роки, з даними про суми валових витрат, в ході перевірки встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 9 077 695,25 грн, в тому числі 2018 рік - 723 822,54 грн, за 2019 рік 1 394 839,03 грн, 2020 рік 2 566 021,12 грн, 2021 рік 534 849,26 грн, 2022 рік - 345 210,74 грн, 2023 рік 3 512 952,56 грн, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

Щодо визначення оподатковуваного доходу (чистого доходу), відповідач в акті перевірки зазначив, що перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018-2023 роки, встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 10 202 745,50 грн, в тому числі за 2018 рік - 723 822,54 грн, за 2019 рік 1 507 543,13 грн, 2020 рік - 2 895 732,,87 грн, 2021 рік - 1 204 983,66 грн, 2022 рік 357 710,74 грн, 2023 рік 3 512 952,56 грн, чим порушено пункту 177.2 статті 177 ПК України.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2018-2023 роки, встановлено заниження суми чистого доходу на загальну суму 10 202 745,50 грн, в тому числі за 2018 рік 723 822,54 грн, за 2019 рік 1 507 543,13 грн, 2020 рік 2 895 732,87 грн, 2021 рік 1 204 983,66 грн, 2022 рік -3 57 710,74 грн, 2023 рік 3 512 952,56 грн без ПДВ, чим порушено пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті описаних порушень податкового законодавства в п.п. 2.1.2.1 та п.п.2.1.2.2. п. 2.1 розділу 2 акту перевірки.

Враховуючи вищезазначене, відповідач виснував, що перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2018 - 2023 роки, по підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 836 494,19 грн, в тому числі: за 2018 рік - 130 288,06 грн, за 2019 рік - 271 357,76 грн, 2020 рік - 521 231,92 грн, 2021 рік 216 897,06 грн, 2022 рік 64 387,93 грн, 2023 рік - 632 331,46 грн, чим порушено пункту 167.1 статті 167, пункту 177.2 статті 177 ПК України в результаті описаних порушень податкового законодавства в п.1.2.1.2.2. п. 2.1 розділу 2 акту перевірки.

Як вбачається з висновків акта перевірки, відповідачем донараховано позивачу ПДФО за період, що перевірявся, а також застосовано до нього штрафні санкції у зв`язку з висновком про наявність розбіжностей між задекларованими ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях показниками та даними банківських виписок, даними які містяться в ІКС «Податковий Блок» підсистеми «Почекова інформація», даними звітів РРО, встановивши факт реалізації товару по готівковій та безготівковій формі розрахунків, у тому числі розрахунки з еквайрингу.

Розбіжність між задекларованою сумою доходів між даними РРО та отриманим доходом згідно банківських виписок, за висновками відповідача, виникла внаслідок здійснення розрахунків з еквайрингу.

Відповідно до статті 2 Закону №265-95/ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Водночас, не вважається розрахунковою операцією переказ коштів з поточного рахунку на поточний рахунок без використання платіжних засобів, тобто без карток чи без інтернет-еквайрингу тощо.

Суд зауважує, що обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався орган пенсійного фонду при прийнятті такого рішення.

Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. (постанова ВС від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18)

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Суд зауважує, що відповідач, виснувавши про заниження позивачем у спірному періоді ПДФО, посилався на розбіжності між задекларованими ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях показниками та даними банківських виписок, даними які містяться в ІКС «Податковий Блок» підсистеми «Почекова інформація», даними звітів РРО, встановивши факт реалізації товару по готівковій та безготівковій формі розрахунків, у тому числі розрахунки з еквайрингу та зазначивши, що розбіжність між задекларованою сумою доходів між даними РРО та отриманим доходом згідно банківських виписок виникла внаслідок здійснення розрахунків з еквайрингу.

Водночас, відсутність в акті перевірки жодних посилань на реквізити використаних під час здійснення перевірки банківських виписок, даних які містяться в ІКС «Податковий Блок» підсистеми «Почекова інформація», даних звітів РРО унеможливлює дослідження їх судом з метою встановлення обґрунтованості таких висновків контролюючого органу. Крім того, відсутність в акті перевірки посилань на означені вище докази не дає суду можливості оцінити їх на предмет наявності чи відсутності у таких операцій ознак розрахункових, що, в свою чергу, унеможливлює виснувати про необхідність їх проведення через РРО.

Враховуючи означені обставини, суд вважає передчасними висновки відповідача про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», наслідком чого наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.01.2025 №126/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 4 127 902,62 грн.

Наступною підставою для збільшення позивачу ПДФО в акті перевірки вказано отримання позивачем доходу, зокрема у 2019, 2020 роках та у період з 01.01.2021 по 01.03.2021 за договорами оренди, укладеними з ФОП ОСОБА_5 №1 від 01.03.2021 та №2 від 01.03.2021.

Водночас посилання відповідача на договори, укладені 01.03.2021, на переконання суду, є безпідставними з огляду укладення їх після закінчення періоду, вказаного в акті перевірки як період отримання позивачем доходу (з 01.01.2019 по 01.03.2021).

В свою чергу, за приписами частини першої статті 238 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина перша статті 640 ЦК України).

Водночас, до моменту укладення такого договору у сторін не виникає обов`язку виконання його умов, у тому числі і фінансових, як то оплата оренди тощо.

В свою чергу, позивач в адміністративному позові стверджує про декларування ним усіх доходів, отриманих за договорами оренди №1 від 01.03.2021 та №2 від 01.03.2021 від ФОП ОСОБА_4 .

Крім того, як вбачається з інформації, відображеної в акті перевірки, опис призначення платежу не відповідає періодам здійснення таких платежів (наприклад, в акті перевірки вказано про здійснення платежу 03.05.2019 з призначенням «за грудень 2021 року», платіж 25.11.2020 з призначенням «оплата за оренду приміщення за травень 2021 року» тощо.

Зафіксований відповідачем в акті перевірки факт ненадання означених договорів оренди, на переконання суду, не спростовує безпідставність викладених в акті перевірки доводів щодо невідображення позивачем у складі доходу платежів за неіснуючими на період з 01.01.2019 по 01.03.2021 договорами.

Водночас з наданих позивачем до суду банківських виписок не вбачається надходження на банківські рахунки позивача відображених відповідачем сум за означений період як доходу від здачі в оренду нерухомого майна.

Щодо доводів позивача про невключення ФОП ОСОБА_1 до складу валового доходу у 2019 році 14500,00 грн, у 2020 році суми 124 001,06 грн, у 2021 році 55 790,40 грн, позивач пояснив, що означена сума була перерахована ним між власними банківськими рахунками НОМЕР_3 та НОМЕР_2 , на підтвердження чого долучено до матеріалів справи банківські виписки. Натомість відповідачем не наведено нормативне обгрунтування того, на підставі яких норм чинного законодавства перераховані кошти з одного банківського рахунку ФОП на інший були розцінені в якості отриманого доходу.

З наданих позивачем за 2021 рік банківських виписок слідує про отримання ним доходу від передачі ФОП ОСОБА_4 в оренду нежилого приміщення на загальну суму 120 000,00 грн, які були відображені ним у складі доходу у податковій декларації за 2021 рік, що не спростовано відповідачем під час розгляду справи та підтверджується наявними у справі податковою декларацією та банківськими виписками.

Суд зауважує, що відповідач, виснувавши про заниження позивачем у спірному періоді ПДФО, посилався на невідображення позивачем у податкових деклараціях доходу, отриманого від здачі в оренду нежитлового приміщення ФОП ОСОБА_4 .

Водночас, відсутність в матеріалах справи доказів, якими б підтверджувались викладені в акті перевірки доводи, унеможливлює дослідження їх судом з метою встановлення обґрунтованості таких висновків контролюючого органу. На противагу означеному, з наданих позивачем банківських виписок не вбачається про отримання ним спірного доходу, зазначеного відповідачем як невідображений у податкових деклараціях за відповідні періоди.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем документів на запити в порушення вимог пункту 44.3 статті 44 ПК України, суд зазначає, що листом ФОП ОСОБА_1 від 25.07.2024 №3 відповідача повідомлено, що він фізично не має можливості надати документи з 2018 року, як того вимагає перевірка, через форс-мажорні обставини, в яких опинилась наша держава з 24.02.2022, та особливо передмістя Києва. Також повідомлено, що на початок повномасштабного вторгнення 24.02.2022 вся звітна документація була евакуйована і на теперішній час втрачена. Як тільки стало можливим відновити роботу в умовах війни, позивач продовжив вести господарську діяльність та відповідну первинну документацію з червня 2022 року, які і надав в повному обсязі за даний період.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З наведених правових норм слідує про законодавчо визначений обов`язок платника податків повідомити у встановлений строк про втрати, пошкодження або дострокового знищення документів та відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

В свою чергу, у разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених строків.

Так, матеріалами справи підтверджено повідомлення позивачем ГУ ДПС у Київській області під час проведення перевірки про неможливість надання документів з 2018 року у зв`язку з їх втратою «на теперішній час», тобто станом на 25.07.2024.

Відсутність таких документів, на переконання суду, унеможливлює здійснення перевірки контролюючим органом, що, в свою чергу, має наслідком наявність підстав після повідомлення позивачем відповідача про втрату документів листом від 25.07.2024 №3 для перенесення термінів перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем не надано позивачу можливості відновити втрачені документи та не перенесено терміни перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених строків, а натомість зазначено про завищення позивачем витрат через не підтвердження ним витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності та, як наслідок, їх завишення на загальну суму 9 077 695,25 грн.

На переконання суду, означені висновки контролюючого органу є передчасними з огляду на встановлені обставини ненадання позивачу можливості відновити втрачені документи та не перенесення термінів перевірки до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених строків.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2024 №40870/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , яким за порушення пункту 44.3 статті 44, пункту 121.1 статті 121, пункту 177.10 статті 177 ПК України, до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 020,00 грн.

Також підставою для збільшення в межах спірних відносин ПДФО позивачу слугували висновки відповідача щодо завищення протягом 2022, 2023 років позивачем витрат на сировині, з приводу чого суд зазначає таке.

В акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою документально підтверджених витрат ТМЦ за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 встановлено їх завищення на загальну суму 268 645,17, а саме: протягом 2022 року позивачем виготовлено та реалізовано готову продукцію в загальній кількості 13 234,00 л, на яку використано сировини (понесено витрат) всього 1 871,82 грн на суму без ПДВ 57 060,09 грн, згідно даних, наведених у таблицях. Перевіркою документально підтверджених витрат ТМЦ за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 встановлено їх завищення на загальну суму 3 267 218,03 грн, а саме: протягом 2023 року ФОП ОСОБА_1 виготовлено та реалізовано готову продукцію у загальній кількості 81 242.00 л (згідно наданих до перевірки видаткових накладних на реалізацію) на яку використано сировини (понесено витрат) всього 12 728,06 кг на суму без ПДВ 410 106,80 грн згідно переліку.

До означених висновків відповідач дійшов, виходячи з рецептури приготування пива, наданої позивачем та зазначення про часткову відсутність документального підтвердження витрат.

Водночас позивач пояснив, що крафтове виробництво пива характеризується виготовленням невеликих партій за індивідуальними рецептами, які постійно змінюються для покращення характеристик. Відповідно, під час кожного доопрацювання рецептури (зміна густини напою, міцності) змінюються технологічні картки, про що відповідач повідомлявся під час перевірки. При цьому, використані відповідачем технологічні картки не є первинними документами у розумінні положень законодавства.

На підтвердження фактичного понесення позивачем витрат матеріали справи містять журнали обліку сировини, в яких відображено фактичну, а не теоретичну (прийняту за основу відповідачем при здійсненні обрахунків витрат) кількість ТМЦ, витрачених позивачем під час виробництва пива.

В аспекті наведеного суд вважає за доцільне звернути увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.06.2019 у справі №804/5840/16, за яким «запитувані податковим органом документи такі як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним».

Враховуючи неприйняття відповідачем до уваги пояснень позивача стосовно специфіки крафтового виробництва пива, а також журнали обліку сировини, в яких було відображено фактичну кількість витрачених на означене виробництво ТМЦ, суд вважає передчасними висновки контролюючого органу щодо завишення ФОП ОСОБА_1 протягом 2022, 2023 років позивачем витрат на сировині.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та передчасність доводів відповідача про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну суму 9 077 695,25 грн, та, як наслідок, заниження суми чистого доходу на загальну суму 10 202 745,50 грн, заниження суми чистого доходу на загальну суму 10 202 745,50 грн, що призвело до заниження ПДФО від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 836 494,19 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40853/10-36-24-05/ НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що не підтверджене документально та нормативно.

Як наслідок, оскільки висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з чистого оподаткованого доходу за період діяльності з 01.01.2018 по 31.12.2023 у загальній сумі 780 578,39 грн зводяться до заниження ним ПДФО, що спростовано у ході судового розгляду справи, оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-40862/10-36-24-05/ НОМЕР_1 від 18.09.2024 у розмірі 780 578,39 грн зі сплати єдиного внеску, а також рішенням ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40863/10-36-24-05/ НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, у розмірі 218 586,76 грн за порушення пункту 2 частини першої статті 7, статті 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» також підлягають скасуванню як такі, що не підтверджені документально та нормативно.

Крім того, оскільки висновки акта перевірки щодо заниження позивачем акцизного податку за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 в сумі 45 002,51 грн зроблені контролюючим органом на підставі висновків, відображених у п.п. 2.1.2.1 акта перевірки, які спростовані у ході судового розгляду справи, податкове повідомлення-рішення від 18.09.2024 №40868/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , яким за порушення пункту 167.1 статті 167 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з акцизного на загальну суму 49 502,76 грн, також є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки висновки акта перевірки щодо заниження позивачем військового збору а період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 10 202 745,50 грн грн зроблені контролюючим органом на підставі висновків, відображених у п.п. 2.1.2.1 та 2.1.2.2. п. 2.1 розділу 2 акта перевірки, які спростовані у ході судового розгляду справи, податкове повідомлення-рішення 18.09.2024 №40866/10-36-24-05/ НОМЕР_1 , яким за порушення підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 44.1 статті 44, пунктів 177.2, 177.4, 177.10 статті 177 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 156 387,23 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

В акті перевірки зазначено, що позивач у спірному періоді не реєструвався у контролюючих органах платником податку на додану вартість. Водночас, відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік ФОП ОСОБА_1 включено до графи 4 «Сума одержаного доходу» додатку Ф2 валовий дохід у сумі 1 232 603,61 грн, проте при досягненні обсягу постачання товарів/послуг (більше 1 000 000,00 грн) позивачем, а саме, станом на 11.01.2019, ним не було подано реєстраційну заяву платника ПДВ до контролюючих органів за своїм місцезнаходженням, чим порушено вимоги пункту 183.2 статті 183 ПК України.

Суд зазначає, що позивачем не заперечується включення у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік до графи 4 «Сума одержаного доходу» додатку Ф2 валового доходу у сумі 1 232 603,61 грн, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

В ході проведення перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 2 319 715,28 грн, у тому числі за 2019 рік 396 023,52 грн, за 2020 рік 585 622,40 грн, за 2021 рік 255 458,16 грн, за 2022 рік 170 003,40 грн, за 2023 рік 912 607,80 грн, чим порушено вимоги пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1 статті 183, пункту 187.1 статті 187 ПК України.

Водночас, суд зазначає, що з акта перевірки неможливо встановити, якою саме документально підтвердженою інформацією керувався відповідач при визначенні позивачу податкових зобов`язань з ПДВ за перевіряємий період.

Як вже зазначалося судом, обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався орган пенсійного фонду при прийнятті такого рішення.

Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. (постанова ВС від 02.04.2019 року (справа №822/1878/18)

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Водночас відсутність в матеріалах справи жодних документально підтверджених доводів відповідача щодо правомірності обрахунку позивачу податкових зобов`язань з ПДВ за період, що перевірявся, на загальну суму 2 319 715,28 грн, у тому числі за 2019 рік 396 023,52 грн, за 2020 рік 585 622,40 грн, за 2021 рік 255 458,16 грн, за 2022 рік 170 003,40 грн, за 2023 рік 912 607,80 грн, унеможливлює встановлення судом правомірності чи неправомірності їх нарахування.

Крім того, зі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.09.2024 №40864/10-36-24-05/2716121495 вбачається про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, а не з ПДВ, на загальну суму 2 551 686,81 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 2 319 715,28 грн та за штрафними санкціями на 231 971,53 грн.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40864/10-36-24-05/2716121495, яким за порушення пункту 187.1 статті 187 ПК України, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 2 551 686,81 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 2 319 715,28 грн та за штрафними санкціями на 231 971,53 грн.

Як наслідок, підлягають задоволенню і позовні вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40865/10-36-24-05/2716121495, яким за порушення пункту 49.1, пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України, до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 20 400,00 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, з огляду на невідповідність зазначеного у ньому податку нормам ПК України.

При цьому, судом відхиляються доводи позивача щодо відсутності обов`язку зберігати первинні документи за 2018 рік з огляду на закінчення строків їх зберігання, оскільки визначений статтею 102 ПК України перебіг строків давності у сукупності з визначеним пунктом 44.3 статті 44 ПК України обов`язком зберігання первинних документів протягом визначених законодавством термінів, але не менше 1095 днів з дня подання податкової звітності, був зупинений відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Проте, відхилення судом означених доводів не впливає на результати розгляду справи з огляду на встановлені під час її розгляду обставини.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 15 140,00 грн, що підтверджується квитанцією від 11.01.2025 №6077-9214-6553-6613 на суму 15 140,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 15 140,00 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.09.2024 №№ 40853/10-36-24-05/2716121495, 40866/10-36-24-05/2716121495, 40864/10-36-24-05/2716121495, 40868/10-36-24-05/2716121495, 40870/10-36-24-05/2716121495, від 03.01.2025 №126/10-36-24-05/2716121495.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.09.2024 №Ф-40862/10-36-24-05/2716121495, винесену Головним управлінням ДПС у Київській області.

4. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області від 18.09.2024 №40863/10-36-24-05/2716121495.

5. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 15140,00 грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.