Ухвала суду № 127935981, 30.05.2025, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5601/25

Провадження № 1-кп/361/201/25

30.05.2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111130000511 від 21.03.2025 відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Красилівка Броварського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , такої що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,

в с т а н о в и в :

29.05.2025 прокурор подав до Броварського міськрайонного суду Київської області про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поданого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12025111130000511 від 21.03.2025 відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ризики, передбачені статтею п.п.1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували станом на момент обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишились актуальними. У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 . У клопотанні прокурор вказує на достатність даних для обґрунтованої підозри причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними матеріалами у межах кримінального провадження, а саме протоколами проведення слідчих дій. Прокурор зауважує про наявність ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченої: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення. У клопотанні зазначено, що застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не зможе у повній мірі запобігти вказаним вище ризикам та забезпечити його належну процесуальну поведінку. З перелічених підстав прокурор у судовому засіданні просив задовольнити вказане вище клопотання.

Обвинувачений та захисник щодо задоволення клопотання заперечували, вважали що до ОСОБА_4 можливо застосувати більш м`який запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту. Обвинувачена також пояснила, що вона кається у своїх діях та в слідчому ізоляторі усвідомила, що вчиняла неправильно і більше так робити не буде. Зазначила, що більше не буде порушувати обов`язків покладених судом у разі якщо до неї застосують домашній арешт за місцем проживання її бабусі.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, щодо заявленого клопотання, дослідивши долучені сторонами докази констатує таке.

Згідно з ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі ті, які перелічені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з частинами 1 та 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно дост.197КПК Українистрокдії ухвалислідчого судді, судупро триманняпід вартоюабо продовженнястрокутримання підвартоюнеможе перевищуватишістдесятиднів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. Строк триманняпід вартоюможе бутипродовжений слідчимсуддею вмежах строкудосудового розслідуванняв порядку,передбаченому цимКодексом.Сукупний строктримання підвартою підозрюваного,обвинуваченого підчас досудовогорозслідування неповинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Дотримуючись приписів ст. 194 КПК України суд аналізує зазначені вище обставини. Зокрема, щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 в інкримінованому правопорушенні суд зазначає таке.

Суд під час розгляду клопотання не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, у тому числі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Отже, суд повинен оцінити чи існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд зауважує, що термін запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої закінчується, а суду потрібен час для проведення судового розгляду. Станом на дату проведення судового засідання ризики, які слугували підставою для продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності.

Суд вважає, що станом на дату розгляду клопотання про застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Такий висновок суду підтверджується доказами наявними в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності. Ці докази є вагомими та об`єктивно пов`язують обвинувачену з інкримінованим злочином, тому суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Стосовно наявності ризику переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та/або суду передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд вказує таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. Санкція цієї норми КК України встановлює покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років, тобто цей злочин є тяжким згідно з ч. 5 ст. 12 КК України. Відтак, суд вважає тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого їй правопорушення та імовірність його реального відбування є вагомими факторами, які свідчать про потенційний ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду.

Проте, ризик втечі обвинуваченої не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Суд вважає, що у обвинуваченої відсутні стійкі соціальні зв`язки, зокрема: постійне місце проживання, місце роботи, навчання. сім`ї, які могли б стримати її від переховування від слідства та суду. З огляду на такі обставини, суд оцінює ризик, передбачений п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, як цілком вірогідний.

Щодо наявності ризику передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачена може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні суд зауважує таке.

Оцінюючи можливість впливу на свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст.23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на основі показань, які суд безпосередньо досліджував під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Обвинувачена обізнана з даними осіб, які є свідками у цьому кримінальному провадженні. Відтак, існує ризик, що у разі обрання їй більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, обвинувачена зможе безперешкодно спробувати психологічно впливати на цих осіб з метою щоб ці особи змінили показання надані на стадії досудового розслідування або відмовились їх надавати суду. Отже, суд дійшов висновку щодо існування ризика, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Стосовно наявності ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення суд вказує, що обвинувачений не працює, тобто не має джерел отримання доходу, що може стати фактором, який буде стимулювати вчинення нею, зокрема, корисливих злочинів. Також суд враховує, що вона є раніше судимою за корисливі злочини. З наведеного, слідчий суддя констатує існування ризика, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Стосовно можливості застосування до обвинуваченої більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою суд зауважує таке.

Особисте зобов`язання, на думку суду, не може бути застосовано до обвинуваченої для запобігання наведеним вище ризикам з огляду на тяжкість інкримінованого їй правопорушення.

Особиста порука не може бути застосована до обвинуваченої, оскільки немає заяв від потенційних поручителів.

Щодо запобіжних заходів у вигляді застави та домашнього арешту, то на переконання суду наразі такі заходи недостатніми для запобігання вказаним вище ризикам, враховуючи тяжкість покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, відсутність стійких соціальних зв`язків та імовірність вчинення нею нових злочинів. Також суд враховує, що раніше обвинувачена вже порушувала обов`язки покладені судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також суд не може застосувати до обвинуваченої домашній арешт у зв`язку з відсутністю у неї постійного місця проживання або місця в якому вона зможе виконати такий запобіжний захід.

Разом з тим, суд враховує, що вік та задовільний стан здоров`я обвинуваченої не перешкоджають продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відтак, суд визначає обвинуваченій ОСОБА_4 заставу урозмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 коп.

Разом з тим, суд вважає передчасним доводи клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на максимальний термін і вважає за можливе обмежитись строком на 30 днів. Відтак, клопотання прокурора слід задовольнити частково.

Враховуючи конкретні обставини справи, обґрунтовану підозру ОСОБА_4 увчиненні кримінальногоправопорушення,який,відповідно доположення ст.12КК України,віднесено докатегорії тяжких,наявність ризиків,передбачених п.п.1,3, 5ч.1ст.177КПК Українита неможливістьзастосування більшм`якихзапобіжних заходівсуд дійшов висновкупро необхідністьпродовження запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартою на30днів,по 28червня 2025року включно

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196-197, 199, 315, 331, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурорапро продовженнястроку запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоюобвинуваченій ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити строкзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строком на30днів,по 28червня2025рокувключно, утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_4 заставу урозмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок з наступними реквізитами : Одержувач: ТУ ДСА України у Київській області; Код одержувача (ЄДРПОУ): 26268119; Банк одержувача: ДКСУ

м. Київ, розрахунковий рахунок: UA768201720355259001000018661; Призначення платежу: «застава за П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава, згідно з ухвалою (назва суду та дата ухвали) по справі № (вказати номер), кримінальне провадження № (вказати номер)»

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному ухвалою розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі, де особа утримується.

У випадку внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок обвинувачена звільняється з-під варти в порядку визначеному ч.4 ст.202 КПК України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:

- прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати межі Київської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками по даній справі;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до

ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає до негайного виконання і може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено о 15 год. 00 хв. 05 червня 2025 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Суддя ОСОБА_1