Рішення № 127933902, 06.06.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2025 року Справа№200/2369/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходить службу в званні капітана поліції на посаді - старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організаційно-аналітичної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Донецькій області.

Передумовою звернення до суду стало те, що відносно позивача відкрито кримінальне провадження № 62025050010006111, повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

На підставі вказаної події 20.02.2025 наказом № 358 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Донецькій області, складено та затверджено Висновок та, згідно Наказу № 510 від 17.03.2025 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками УБН ГУНП в Донецькій області та їх покарання» та Наказу № 144 о/с від 19.03.2025, звільнено позивача зі служби.

Позивач не погоджується з результатами службового розслідування, наказом ГУНП в Донецькій області № 510 від 17.03.2025, наказом ГУНП в Донецькій області по особовому складу № 144 о/с від 19.03.2025 з огляду на нижчевказане.

Аналізуючи співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності позивач вважає, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями КК України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Саме по собі відтворення у висновку службового розслідування фабули кримінального правопорушення чи інших обставин, наведених у рішеннях слідчого (прокурора, слідчого судді) в рамках досудового розслідування кримінального правопорушення, а так само відтворення у висновку службового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей, не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.

При цьому, на думку позивача, дисциплінарна комісія, всупереч вимог п.4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893) під час службового розслідування так і не встановила «… наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок…».

Позивач наголошує, що у висновку службового розслідування не обґрунтовані відомості щодо наявності причинного зв`язку між неправомірними діяннями позивача та їх наслідками, зокрема, чи наявний в діях позивача склад дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено позивачем; наявність вини позивача та ступень її тяжкості, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності.

Окремо позивач наполягає на тому, що до постановлення вироку у кримінальному провадженні особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тому притягнення її до дисциплінарної відповідальності з цієї підстави є недопустимим.

Спираючись на визначені в спірних наказах конкретні норми законодавства, позивач наголошує, що визначені у висновку службового розслідування обставини не створюють склад дисциплінарного порушення.

Також позивач стверджує, що слідчий на якого нібито бажав вплинути позивач (в рамках кримінального провадження № 1202505226000035) не знає ОСОБА_1 , останній не займався супроводженням кримінального провадження у відношенні ОСОБА_2 та взагалі ніколи не спілкувався зі слідчим ОСОБА_3 з цього приводу.

Зазначена обставина вбачається з опитання, проведеного в межах службового розслідування.

У тому числі позивач, звертаючи увагу на позиції суду касаційної інстанції, визначені в постановах від 23.01.2020 р. по справі № 520/8550/18, від 28.02.2020 по справі № 818/1274/17, від 30.07.2020 р. по справі № 802/1767/17-а та ін., наполягає на неможливості притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, яка є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення.

У тому числі, обґрунтовуючи позицію з приводу застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу, позивач просить врахувати що, на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень і в порушення ст. 29 Дисциплінарного статуту НПУ, в тому застосування саме звільнення зі служби порушує черговість стягнень, визначену у вказаній статті.

Резюмуючи вказане позивач вважає, що протиправність його звільнення породжує необхідність застосування частини 1 статті 235 КЗпП України.

Таким чином, вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 510 від 17.03.2025 року в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організації аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області "По особовому складу" № 144 о/с від 19.03.2025 року в частині звільнення старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організації аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області Бутенка С.І.;

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організації аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 19.03.2025 року по день поновлення на службі.

Ухвалою суду від 07.04.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

23.04.2025 року відповідачем надано відзив по справі, позиція якого, з посиланням на висновки Верховного Суду у справі 120/8381/20-а, № 200/11036/20-а, № 320/1206/21, зводиться до того, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Відповідач наполягає, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни.

Також відповідач, посилаючись на Постанову Верховного суду від 06 березня 2019 року, справа №826/7065/16, зазначає, що відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні, не може бути підставою для не проведення службової перевірки на дотримання поліцейськими дисципліни.

Таким чином Головне управління Національної поліції в Донецькій області наголошує, що службовим розслідуванням було встановлено грубе порушення позивачем службової дисципліни, а тому, враховуючи характер проступків, обставини, за яких їх скоєно, Головним управлінням прийнято рішення про звільнення позивача.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважає, що позивачем скоєно вчинок, що дискредитує звання працівника поліції та свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту, що виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського.

На підставі вказаного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

07.05.2025 року надано відповідь на відзив, згідно змісту якої зазначено, що позивач категорично не згоден із позицією відповідача, викладеною у відзиві від 23.04.2025 та вважає, що його позовні вимоги обґрунтовані та аргументовані, тому позов підлягає безумовному задоволенню з тих підстав, які зазначені в позовній заяві.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить службу в званні капітана поліції на посаді - старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організаційно-аналітичної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Донецькій області.

20.02.2025 до ГУНП в Донецькій області надійшла доповідна записка начальника УГІ ГУНП в області полковника поліції Р. Торбіна про те, що працівниками Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, в рамках кримінального провадження № 62025050010006111, розпочатого 08.02.2025, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України, старшому оперуповноваженому 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організаційно- аналітичної роботи) УБН ГУНП в Донецькій області капітану поліції ОСОБА_1 .

Службовим розслідуванням встановлено, що 16.01.2025 до чергової частини відділу поліції № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від оперуповноваженого СКП ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про те, що того ж дня о 16:46 за адресою: м. Дружківка, вул. Космонавтів, б. 50, біля відділення ТОВ «Нова Пошта № 1» була зупинена гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка щойно отримала посилку, для перевірки документів. Під час спілкування остання повідомила, що у посилці, яку вона отримала в поштоматі № 45064, знаходиться психотропна речовина - PVP.

Також 16.01.2025 був проведений невідкладний огляд за правилами обшуку квартири, де мешкає ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . В ході огляду квартири було вилучено 13 пігулок в зіп-пакеті.

За вказаним фактом слідчим відділенням ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в області розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12025052260000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. Проведення досудового розслідування доручено слідчому СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в області лейтенанту поліції ОСОБА_3 .

07.02.2025 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях надійшла заява від ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення відносно неї працівником поліції ОСОБА_1 та іншими особами, які вимагають від останньої неправомірну вигоду у розмірі 100000 гривень за не притягнення її до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12025052260000035 від 16.01.2025.

08.02.2025 Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010006111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України.

Вивченням фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що ОСОБА_8 , одного з відділів поліції ГУНП в Донецькій області, вимагає неправомірну вигоду у гр. ОСОБА_5 за вплив на прийняття рішення слідчим Ч. ГУНП в Донецькій області, у якого у провадженні перебуває кримінальне провадження, з метою пом`якшення покарання та не направлення матеріалів на позбавлення гр. ОСОБА_5 батьківських прав.

19.02.2025 капітану поліції ОСОБА_1 , який на той час знаходився за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , слідчим ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 3692 КК України в рамках кримінального провадження №62025050010006111 від 08.02.2025.

У повідомлені про підозру зазначено, що упродовж січня-лютого 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_11 разом із ОСОБА_1 неодноразово приходили до ОСОБА_6 за її місцем мешкання та погрожували притягненням її до кримінальної відповідальності, необхідністю відбувати реальний строк покарання, вжиттям заходів щодо позбавлення її опіки на онуком, висунувши вимогу щодо необхідності передачі їм неправомірної вигоди у розмірі 100000 грн. За вказану грошову суму ОСОБА_11 та ОСОБА_1 обіцяли ОСОБА_6 вплинути на рішення слідчим, прокурором у кримінальному провадженні № 12025052260000035 щодо завершення досудового розслідування у вигляді направлення до суду обвинувального акту стосовно ОСОБА_6 з угодою про визнання винуватості, відповідно до якої їй буде призначено судом покарання з іспитовим строком.

ОСОБА_6 вимушено погодилась на неправомірні дії працівників поліції та у подальшому звернулась із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо притягнення ОСОБА_13 та ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

13.02.2025, приблизно о 14:20, ОСОБА_6 , діючи відповідно до вказівок ОСОБА_13 , перебуваючи у м. Києві, прибула за адресою: АДРЕСА_4 , де передала раніше невідомому їй гр. ОСОБА_1 вищевказані грошові кошти у сумі 97000 гривень в якості неправомірної вигоди ОСОБА_16 та ОСОБА_1 .

Також 19.02.2025 слідчими ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську, спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою відшукання та вилучення предметів та документів, грошових коштів та електронних носіїв, які можуть бути використані як докази вчинення кримінального правопорушення, на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 .

Під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , було вилучено: мобільний телефон iPhone НОМЕР_2 ; сім-карта оператора «Vodafone» НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 7 100 доларів США; грошові кошти в сумі 95 Євро; грошові кошти в сумі 52 200 грн. (52 купюри номіналом по 1000 грн., кожна), які раніше були оглянуті та ідентифіковані в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 62025050010006111 та 1 купюра 200 грн).

На підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 20.02.2025 № 88 о/с старшого оперуповноваженого 2-го відділу УБН ГУНП в області капітана поліції ОСОБА_1 на період проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов`язків.

Опитаний ОСОБА_1 пояснив, що згідно зі ст. 63 Конституції України відмовляється від дачі будь-яких пояснень. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 надати пояснення, дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання пояснень від 04.03.2025, який зареєстровано за вн. № 501/55/04-2025.

Опитаний ОСОБА_11 пояснив, що згідно зі ст. 63 Конституції України відмовляється від дачі будь-яких пояснень. У зв`язку з відмовою ОСОБА_13 надати пояснення, дисциплінарною комісією складено акт про відмову від надання пояснень від

04.03.2025, який зареєстровано за вн. № 500/55/04-2025. Опитаний ОСОБА_17 пояснив, що з 13.04.2024 він перебуває на посаді слідчого СВ ВП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області. На запитання відповів, що у межах кримінального провадження №12025052260000035 від 16.01.2025 почав приймати процесуальні рішення по вказаному кримінальному провадженні наприкінці січня 2025 року.

Оперативне супроводження вищевказаного кримінального провадження здійснює сектор кримінальної поліції ВП № 1 Краматорського РУП. Працівники підрозділу УБН ГУНП в Донецькій області вказане кримінальне провадження не супроводжували.

Працівники УБН ГУНП в Донецькій області капітан поліції ОСОБА_1 та капітан поліції ОСОБА_11 йому невідомі. Контактні дані ОСОБА_6 будь-яким працівникам УБН ГУНП в Донецькій області не надавав. Пропозицію щодо надання нею неправомірної вигоди задля не притягнення її до кримінальної відповідальності або інших дій на її користь також не надавав. Неправомірну вигоду від ОСОБА_6 або через третіх осіб задля не притягнення її до кримінальної відповідальності або інших дій на її користь не отримував. Факт отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_18 особисто або через третіх осіб неправомірної вигоди задля не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності або інших дій на її користь, дізнався із отриманої ухвали про обшук свого місця мешкання.

25.02.2025 було проведено опитування ОСОБА_17 з використанням поліграфу, за результатом якого встановлено, що під час опитування останнього обману не виявлено.

Під час проведення службового розслідування виникла необхідність в опитуванні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим 03.03.2025 членом дисциплінарної комісії був здійсненний телефонний дзвінок за її номером телефону НОМЕР_4 , на який остання відповіла. В ході телефонної бесіди ОСОБА_6 повідомила, що відмовляється надавати будь-які пояснення під час проведення службового розслідування, оскільки пояснення вона надавала під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025050010006111 від 08.02.2025.

Відповідно до витягу з посадової інструкції старшого оперуповноваженого в ОВС 2-го відділу УБН ГУНП в Донецькій області капітана поліції С. Бутенка встановлено, що останній зокрема дотримується принципів законності, прав та свобод людини і громадянина, дисципліни та режиму секретності. Неухильно дотримується ЗУ «Про Національну поліцію», ЗУ «Про запобігання корупції» та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. У разі вчинення протиправних діянь, несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність.

У подальшому наказом ГУНП в Донецькій області № 510 від 17.03.2025 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками УБН ГУНП в Донецькій області та їх покарання» за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п.1,2,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині виконання обов`язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональна) обовязки, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватись від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України « Про Національну поліцію» в частині виконання обов`язку неухильно дотримуватись положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів Керівництва; п. 26 Посадової інструкції в частині дотримання антикорупційного законодавства України (обмежень та заборон, вимог, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законом України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції) та інших актів законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва поліції, виданих на виконання Закону України «Про запобігання корупції»; ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» в частині заборони щодо використання своїх службових повноважень або свого становища та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах; абзацу 5 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, в частині неухильного дотримання антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, що виразилося у причетності до скоєння корупційного кримінального правопорушення, до старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організаційно- аналітичної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Донецькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0125816) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

19.03.2025 наказом начальника ГУНП в Донецькій області № 144 о/с по особовому складу, капітана поліції ОСОБА_1 - старшого оперуповноваженого 2-го відділу (протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків та організаційно-аналітичної роботи) управління боротьби з наркозлочинністю ГУНП в Донецькій області звільнено зі служби в поліції з 19.03.2025, без встановлення премії у березні 2025 року.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580), Дисциплінарним статутом Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами частини першої статті 18 Закону № 580 поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно частини першої статті 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За приписами статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Принципи етики для працівників Національної поліції визначають Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил, зокрема, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

За змістом частини 1 статті 64 Закону № 580, особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Міністерством внутрішніх справ України затверджено наказ від 07 листопад 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок).

Відповідно до положень частин 2, 3, 4, 5 розділу IV Порядку Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Як вже було зазначено вище, позивача звільнено зі служби в поліції за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п.1,2,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині виконання обов`язку бути вірним Присязі поліцейського, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональна) обов`язки, запобігати вчиненню правопорушень та утримуватись від дій, які підривають авторитет Національної поліції України; п.п. 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині виконання обов`язку неухильно дотримуватись положень Конституції України, Законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів Керівництва; п. 21 Посадової інструкції в частині дотримання антикорупційного законодавства України (обмежень та заборон, вимог, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законом України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції) та інших актів законодавства України, організаційно-розпорядчих документів (наказів, доручень) керівництва поліції, виданих на виконання Закону України «Про запобігання корупції»; ч. 1 ст. 22 Закону.

Частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, окрім іншого, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6); у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10).

Таким чином, законодавець розрізняє випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби.

Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили.

Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.

За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби.

З урахуванням положень частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до даного виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 по справі №804/1831/16.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України, та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17.

Подібні висновки викладені в рішеннях Верховного Суду у постановах: від 17 червня 2021 року у справі № 804/6242/17, від 22.01.2020 у справі №160/1750/19, від 06.02.2020 у справі №300/1406/19, від 22.10.2020 у справі № 826/3499/18, від 17.03.2020 у справі №818/235/17.

Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними твердження позивача про незаконність рішень щодо його звільнення у зв`язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку.

У тому числі у постановах Верховного Суду від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21 зазначено, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження та набрання чинності вироком суду, а наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.

Щодо обраного виду стягнення та пропорційності, суд зауважує, що у постанові від 23.11.2023 у справі №420/14443/22 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.).

Також суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IXДисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Вказані зміни набрали чинності 01.05.2022.

Частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту визначено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

У разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша статті 29 Дисциплінарного статуту).

За змістом частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою.

Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно, як помилково вважає позивач.

У справах №420/14443/22, №260/5566/22, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, у постановах від 21 вересня 2023 року у справі №160/8030/22, від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22 та від 08 лютого 2024 року у справі № 160/11195/23, від 21 березня 2024 року у справі № 420/16074/22, аналізуючи положення частин першої, другої статті 29 Дисциплінарного статуту, Верховний Суд дійшов висновку, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.

Отже, повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливостей його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

Таким чином, доводи позивача про те, що в спірних правовідносинах відповідач не міг застосувати до нього відразу найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ґрунтуються на неправильному застосуванні статей 19 і 29 Дисциплінарного статуту.

Так, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy) серія A. 37, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands) серія A. 288, заява № 16034/90, пункт 59).

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги не належать до задоволення.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (м. Покровськ, вул. Мандрика, 7, ЄДРПОУ 40109058) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Стойка