Рішення № 127933881, 06.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 рокуСправа №160/10090/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що отримана позивачем оскаржувана податкова консультація не відповідає вимогам, передбаченим нормами Податкового кодексу України. Позивач вказує на те, що у податковій консультації відповідач обмежився лише цитуванням норм податкового законодавства, не надавши роз`яснення щодо практичного застосування норм Податкового кодексу України, з урахуванням фактичних обставин та доданих платником документів.

10.04.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

25.04.2025 року Державна податкова служба України звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що згідно обставин запиту на отримання індивідуальної податкової консультації джерело виплати доходу від продажу фізичною особою резидентом рухомого майна (повітряного судна) є іноземним (юридична або фізична особа - нерезидент), то у розумінні Податкового кодексу України сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. При цьому, фізична особа зобов`язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року. Відтак, спірна індивідуально податкова консультація містить чітке обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин згідно запиту на отримання індивідуальної податкової консультації, а висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства не суперечить нормам Податкового кодексу України. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

29.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповіддю на відзив, в якій позивач підтримав свою позицію, викладену у позовній заяві.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Державної податкової служби України із зверненням від 08.10.2024 року про отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі.

У вказаному зверненні зазначено, що заявником на підставі договору купівлі-продажу здійснено у 2024 році операцію з продажу власного рухомого майна (повітряного судна), яке знаходилось на митній території України, що підтверджено вантажно-митною декларацією. За наслідками цієї операції заявником від нерезидента отримано кошти на транзитний рахунок банку, які в подальшому переведені на валютний рахунок платника податків фізичної особи - резидента України. Заявник вважає, що виходячи з положень вищенаведених норм податкового законодавства дана операція з продажу рухомого майна має всі ознаки звичайної експортної операції, та не підпадає під визначення поняття іноземного доходу. викладеного у підпункті 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, оскільки майно на момент продажу не було розташоване за межами митної території України.

З метою подання «Податкової декларації про майновий стан і доходи», заявник просив надати роз`яснення, до якого саме виду доходу відноситься дана операція від продажу нерезиденту власного повітряного судна з території України,

05.11.2024 року Державною податковою службою України розглянуто звернення ОСОБА_1 та надано індивідуальну податкову консультацію №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, в якій вказано, що, оскільки джерело виплати доходу від продажу фізичною особою - резидентом рухомого майна (повітряного судна) є іноземним (юридична або фізична особа - нерезидент), то у розумінні Кодексу сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.1, 2 розділу IV АВІАЦІЙНИХ ПРАВИЛ УКРАЇНИ, Частина 47 «Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених наказом Державної авіаційної служби України №153 від 05.02.2019 року, державний знак вищезазначеного повітряного судна зареєстровано в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України та державний знак складається з двох заголовних літер латинського алфавіту «UR» та вказане повітряне судно має відповідний реєстраційний знак, який складається з трьох заголовних літер латинського алфавіту «DOC».

Вважаючи індивідуальну податкову консультацію необґрунтованою і неповною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.172 та пп.14.1.172-1 пю14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначенийпідпунктом 41.1.1пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Отже податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому платнику податків надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Обов`язковими ж складовими письмової податкової консультації є: опис питань, що порушуються платником податків; обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків; висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.08.2021 року по справі №816/1510/16.

Виходячи із звернення позивача на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі від 08.10.2024 року суд встановив, що позивачем поставлено одне питання (просив надати роз`яснення до якого саме виду доходу відноситься дана операція від продажу нерезиденту власного повітряного судна з території України), яке при цьому має одну ключову умову, наявність якої фактично і було підставою для звернення за індивідуальною податковою консультацією, а саме: факт знаходження такого повітряного судна під час продажу на митній території України.

Судом було досліджено спірну індивідуальну податкову консультацію та встановлено, що відповідачем не надано відповіді на питання, поставлене позивачем, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні, а саме: ключової умови, що повітряне судно під час продажу знаходилось на митній території України.

Крім цього суд зазначає, що індивідуальна податкова консультація не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства щодо поставленого позивачем питання, з урахуванням вищенаведеної ключової умови.

Таким чином суд доходить висновку, що спірна індивідуальна податкова консультація не містить обов`язкових складових податкової консультації, а отже підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач у спірній індивідуальній податковій консультації зазначив, що оскільки джерело виплати доходу від продажу фізичною особою - резидентом рухомого майна (повітряного судна) є іноземним (юридична або фізична особа - нерезидент), то у розумінні Кодексу сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Однак суд не погоджується з означеним твердженням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пп.163.1.3 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно пп.14.1.55 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Як встановлено судом, позивачем у своєму зверненні від 08.10.2024 року про отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі зазначалось, що заявником на підставі договору купівлі-продажу здійснено у 2024 році операцію з продажу власного рухомого майна (повітряного судна), яке знаходилось на митній території України, що підтверджено вантажно-митною декларацією, копія якої надавалась як податковому органу так і до суду.

Враховуючи той факт, що повітряне судно, яке продано позивачем, під час продажу знаходилось на митній території України та було зареєстровано в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України з державним та реєстраційним знаком UR-DOC та відповідно мало українську реєстрацію, дохід від вказаної операції не є доходом, отриманим за межами України, а тому вказаний дохід не може бути іноземним доходом в розумінні Податкового кодексу України.

Таким чином суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в спірній індивідуальній податковій консультації, щодо віднесення вказаного доходу до іноземного доходу та необхідності включення суми такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний та оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному п.170.11 ст.170 та п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1211,20 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Керуючись ст.9,73-77, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №5126/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 05.11.2024 року.

Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський