Рішення № 127933831, 06.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2025 рокуСправа №320/14272/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000037/7.8-19-03 від 02.12.2020р., №0000038/7.8-19-03 від 02.12.2020р., -

УСТАНОВИВ:

22.12.2020р. (згідно штепмеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Київської митниці (правонаступника Київської митниці ДМС) та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000037/7.8-19-03 від 02.12.2020р., яким визначено до сплати суму податкових зобов`язань за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності в розмірі 11764,58 грн. (мито і штрафні санкції);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000038/7.8-19-03 від 02.12.2020р., яким визначено до сплати суму податкових зобов`язань за платежем ПДВ і штрафних санкцій ввезених на територію України товарів в розмірі 25882,08 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 17.07.2017р. через митного брокера, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2017/001845 нею було проведене митне оформлення товару «легковий автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «5008» ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який відповідно до рахунку-фактури (invoice) від 12.07.2017р. №243-ТАС/РР був проданий компанією «Т.А.С. ЕURO L.Р» їй за ціною 4000 Євро. За митне оформлення даного транспортного засобу при його митній вартості у 137804,08 грн. було сплачено митних платежів в загальній сумі 62277,46 грн. Надалі, до відповідача надійшло звернення митних органів Литовської республіки, яке надійшло на адресу митниці 05.08.2019р. щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення вказаного автомобілю за експортною декларацією МRN №17LTKR5000EK01E4D1, рахунком-фактурою серії GA №2017-01586 від 13.07.2017р., касового ордеру серії АА №100017082 щодо купівлі-продажу вказаного ТЗ, у яких була зазначена ціна цього ТЗ 7809 Євро. У зв`язку наведеними розбіжностями, 17.11.2020р. працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивачки за вказаним фактом оформлення товару за митною декларацією від 17.07.2017р. за наслідками якої був складений акт за №105/20/7.8-19-03/2222506923 від 17.11.2020р. у якому, на основі порівняння отриманих документів від митного органу Республіки Литва та автентичності копій документів, зроблені висновки про порушення нею п.190.1 ст.190 ПК України, а саме: заниження митної вартості ТЗ, який ввозився на території України, що потягло за собою недоплату обов`язкових платежів. На підставі вказаних висновків акту перевірки були прийняті вищенаведені оспорювані податкові повідомлення-рішення, якими позивачці було донараховано грошові зобов`язання за митними платежами та штрафні санкції. Позивачка не погоджується з вищенаведеними спірними рішеннями, вважає, що наявні підстави для їх скасування, оскільки митне оформлення ТЗ було проведене відповідно до декларації ІМ40ДЕ №UA205100/2017/001845, в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом, таке митне оформлення, у тому числі і визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, завершене, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані; рахунок-фактура серії GA №2017-01586 від 13.07.2017р. не містить підписів сторін, зокрема, підпису ОСОБА_1 , відтак, вона вважає, що цей документ є нікчемним в силу закону відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України і жодної юридичної сили не має; покупцем товару за експортною декларацією МRN №17LTKR5000EK01E4D1 зазначено позивачку, проте, докази її причетності до оформлення цієї декларації в акті перевірки відсутні, а за відомостями Інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних МRN, згадана митна декларація знаходиться у стані підтвердження експорту, тобто, експорт не відбувся, отже, митне оформлення за нею є незавершеним, відмітки митниці про це відсутні, що свідчить про те, що литовська компанія UAB GELGOTOS TRANSPORTAS (як продавець) задекларувала, але не здійснила експорт ТЗ з ЄС; у акті перевірки посадові особи відповідача не навели підстав щодо надання переваги документам, які надійшли з Литовської Республіки, аніж тим, що були подані до митного оформлення позивачкою; рішення про коригування заявленої митної вартості митницею не приймалося і будь-яких доказів про підробку поданих документів, виправлення чи підміну митним органом не наведено; митний орган не довів причетності або безпосередньої участі позивачки у створенні документів, які були надані Литовською стороною, а тому позивачка вважає, що вона діяла добросовісно та пред`явила до митного оформлення виключно ті документи, які їй передані продавцем та зазначила їх у графі 44 декларації. Також позивачка вказала і на те, що митна декларація нею була подана 17.07.2017р., а оскаржувані рішення були винесені 02.12.2020р., тобто, поза межами строку, передбаченого ст.102 ПК України, тому контролюючий орган не мав права визначати будь-які податкові зобов`язання і вийшов за межі повноважень, що є порушенням ч.2 ст.19 Конституції України та окремою підставою для скасування таких рішень. Окрім того, позивачка зазначила і про те, що рішенням Любомльського районного суду від 26.03.2020р. у справі №163/2127/20 (набрало законної сили 26.05.2020р.) було встановлено факт відсутності вини позивачки щодо ухилення від сплати митних платежів за вказаною митною декларацією від 17.07.2017р., які мають преюдиційний характер, проте, ці факти відповідачем були проігноровані, вказала, що її вимоги ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду у справі №809/1227/17. У відповіді на відзив від 03.03.2025р. позивачка послалася на ті ж самі підстави та обставини, які наведені і у позові (а.с.1-7, 183-188).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2021р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.39).

У подальшому, 28.01.2025р. (згідно листа від 15.01.2024р. №03-19/1745/24) на виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, наведена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (а.с.119).

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025р. вказану справу було передано для розгляду судді Конєвій С.О. (а.с.120).

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєвої С.О. від 04.02.2025 дана справа була прийнята до свого провадження, за клопотанням відповідача замінено відповідача його правонаступником, яким є Київська митниця на підставі ст.52 КАС України, судовий розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України з 05.03.2025р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні у справі №163/2127/19, яке набрало законної сили 26.05.2020р.виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.121).

На виконання вимог зазначеної вище ухвали суду 17.02.2025р. через систему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання до якого долучений відзив на позов за №7.8-10/1170 від 26.02.2021р., у якому останній просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що за результатами опрацювання листа Волинської митниці ДФС від 19.08.2019р. №2171/7/03-70-20-05 за наказами Київської митниці була призначена документальна невиїзна перевірка дотримання позивачкою вимог законодавства України з питань митної справи, відповідна перевірка була проведена з дотриманням вимог ч.2 ст.245 МК України з урахуванням вимог п.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зі змінами, внесеними Законом від 17.03.2020 №533-ІХ, за якими перебіг строків давності, передбачених ст.102 ПК України було зупинено на період з 18.03.2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупинявся, що мало місце і у даних правовідносинах. За результатами аналізу інформації та документів, отриманих листом митного департаменту Міністерства фінансів Литовської Республіки від 29.05.2019р. №(20.4/05)3В-4472 перевіркою було встановлено, що інвойс від 12.07.20917 №243-ТАС/РР, наданий ОСОБА_1 при митному оформленні товару - «легковий автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «5008» ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 » за МД від 17.07.2017 №UA205100/2017/001845, містив неправдиві відомості щодо відправника товару (Продавця) та вартості транспортного засобу, оскільки відповідно до рахунку-фактури від 13.07.2017 серії GA №2017-01586, наданого компанією UAB GELGOTOS TRANSPORTAS при митному оформленні товару за експортною МД від 13.07.2017 №17LTKR5000EK01E4D1, вартість вказаного автомобілю складала 7809,00 євро, що становила 231920,70 грн. станом на 17.07.2017 (дату митного оформлення товару). Відтак, відповідач вважає, що вказаною документальною перевіркою було встановлено порушення позивачкою п.2 ч.2 ст.52, ч.1 ст.257 МК України в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товару; п.190.1 ст.190 ПК України в частині визначення бази оподаткування ПДВ, які ввозяться на митну територію України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 30117,32 грн., в т.ч. ввізне мито 9411,66 грн. ПДВ 20705,66 грн. про що був складений акт від 17.11.2020р. №105/20/7.8-19-03/2222506923 на підставі якого відповідачем були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, які були вручені позивачці 05.12.2020 та за наявною інформацією у митниці, нараховані кошти нею не сплачені. За викладеного, відповідач вважає, що дії митного органу були аргументовані, послідовні, згідно вимог міжнародного та національного законодавства (а.с.177-180).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.06.2025р., у зв`язку із необхідністю детального вивчення наявних у справі доказів, перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці з 21.04.2025р. по 02.05.2025р. включно, надмірне навантаження, а, відтак, об`єктивну неможливість розгляду даної справи у вищенаведені строки, розгляд даної справи було продовжено на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 06.06.2025р. (а.с.192,193).

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 06.06.2025р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 (позивачкою у справі) 17.07.2017р. через митного брокера, за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205100/2017/001845 було проведене митне оформлення товару «легковий автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «5008» ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який відповідно до рахунку-фактури (invoice) від 12.07.2017р. №243-ТАС/РР був проданий позивачці продавцем - компанією «Т.А.С. ЕURO L.Р» за ціною 4000 Євро, про що свідчать копії наведених документів, наявних у справі (а.с.96-98).

Надалі, з метою проведення контрольних заходів на адресу відповідача від Волинської митниці ДФС надійшло повідомлення від 19.08.2019р. за №2171/7/03-70-20-05 щодо звернення митних органів Литовської республіки про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки по факту незакінченої процедури експорту, зокрема, транспортного засобу марки «PEUGEOT», моделі «5008» ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , у якому зазначено, що відповідно до ЕД Литви 17LTKR5000EK01E4D1 відправником згаданого вище транспортного засобу виступала компанія UAB Gelgotos Transportas, отримувачем громадянка України ОСОБА_1 , а вартість вищевказаного автомобіля становила 7809 євро, тоді як даний ТЗ 15.07.2017 ввезений на митну територію України ОСОБА_1 та оформлений у митному режимі «імпорт» (випуск для вільного обігу) за МД від 17.07.2017 №UA205100/2017/001845, отримувачем виступала громадянка України ОСОБА_1 , а вартість вищевказаного автомобіля становила 4000 євро, про що свідчить зміст копії наведеного листа та додатки до нього, у тому числі, і копія звернення Литовської Республіки від 29.05.2019 №(20.4/05)№В-4472 (а.с.94-106).

На підставі наказів Київської митниці Держмитслужби від 11.03.2020 №94 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» та від 11.11.2020 №460 «Про поновлення проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» посадовими особами відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка в частині правильності визначення позивачкою бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією (далі МД) від 17.07.2017 №UA205100/2017/001845, що підтверджено матеріалами справи (а.с.81-93).

Результати вказаної перевірки були оформлені Актом №105/20/7.8-19-03/2222506923 від 17.11.2020, у висновках якого зазначено про порушення позивачкою пункту 2 ч.2 ст.52, ч.1 ст.257 Митного кодексу України в частині заявлення достовірних відомостей про визначення митної вартості товару (легковий автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «5008» ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 » ввезеного 17.07.2017 за МД №UA205100/2017/001845); пункту 190.1 ст.190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 30117,32 грн., в тому числі, ввізне мито 9411,66 грн., податок на додану вартість 20705,66 грн. про що свідчить зміст копії наведеного акту, наявного у справі (а.с.8-16, 76-86).

На підставі висновків згаданого Акту перевірки 02.12.2020р. відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000037/7.8-19-03, яким позивачці було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспорті засоби у загальній сумі 11764,58 грн., із них, податкове зобов`язання 9411,66 грн., штрафні санкції - 2352,92 грн. (а.с.17-18);

-№0000038/7.8-19-03, яким позивачці було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів у загальній сумі 25882,08 грн., із них, податкове зобов`язання - 20705,66 грн., штрафні санкції 5176,42 грн. (а.с.19-20).

Позивачка, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулася до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та Конституцією України.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Статтею 345 МК України встановлено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка (ч. 1 ст. 354 МК України).

Згідно статті 272 МК України, підпункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: 1) для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; 2) для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру (п. 1 ч.1 ст. 279 МК України).

База оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначається відповідно до цього Кодексу.

Згідно пункту 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частин 1, 2 статті 51 МК України).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч.8 статті 264 МК України).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 276 МК України платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Із аналізу наведених приписів, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, слідує, що під час ввезення товарів на митну територію України подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, має саме декларант.

В свою чергу, митний орган має право перевіряти такі документи, у тому числі, і шляхом проведення документальних невиїзних перевірок за умови наявності відповідних підстав для призначення таких перевірок.

При цьому, за приписами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про правомірність прийняття своїх рішень обов`язок щодо доказування їх правомірності покладено на суб`єктів владних повноважень.

Відтак, у даних спірних правовідносинах, таким суб`єктом владних повноважень на якого покладено обов`язок доказування правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є саме відповідач.

Так, з матеріалів справи вбачається, що митне оформлення транспортного засобу - «легковий автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «5008» ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 », проведено відповідно до митної декларації від 17.07.2017 №UA205100/2017/001845, з урахуванням відомостей у рахунку-фактурі (invoice) від 12.07.2017р. №243-ТАС/РР, де зазначено продавцем авто - компанію «Т.А.С. ЕURO L.Р», митна вартість цього автомобіля визначена за 6 (резервним) методом у розмірі за ціною 4000 євро, що підтверджується наведеними копіями документів, які наявні у справі та учасниками справи не оспорюється.

Разом з тим, висновок податкового органу у акті перевірки від 17.11.2020 про заниження податку на додану вартість та ввізного мита грунтується на тому, що митне оформлення транспортного засобу - «легковий автомобіль марки «PEUGEOT», моделі «5008» ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 » за МД від 17.07.2017 №UA205100/2017/001845 здійснено внаслідок подання позивачкою неправдивих відомостей щодо відправника товару (Продавця) та вартості транспортного засобу, які були зазначені у інвойсі від 12.07.2017 №243-ТАС/РР, оскільки за результатами опрацювання інформації Митного департаменту Міністерства фінансів Литовської Республіки від 29.05.2019р. №(20.4/05)3В-4472, доведеної до Волинської митниці листом Держмитслужби від 31.07.2019 №24758/7/99-99-2002-01-17 (вх. Волинської митниці від 05.08.2019 №2481/8/03-70-20), встановлено, що відповідно до рахунку-фактури від 13.07.2017 серії GA №2017-01586, наданого компанією UAB Gelgotos Transportas, при митному оформленні товару за експортною МД від 13.07.2017 №17LTKR5000EK01E4D1 вартість згаданого автомобіля складала 7809,00 євро (а.с.12, 70, 104).

Надаючи оцінки наведеним обставинам, які митним контролюючим органом було розцінено як подання під час митного оформлення позивачкою неправдивих відомостей про вартість імпортованого товару, що призвело до заниження сплати до бюджету ввізного мита та податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Як видно із встановлених вище судом обставин, митне оформлення позивачкою транспортного засобу проведене відповідно до митної декларації від 17.07.2017 №UA205100/2017/001845, в якій митна вартість згідно рахунку-фактури (invoice) від 12.07.2017р. №243-ТАС/РР, (зазначено продавцем- компанію «Т.А.С. ЕURO L») становила 4000 євро та визначена за 6 (резервним) методом.

Відтак, таке митне оформлення, в тому числі, і визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів, є завершеним, його результати не оспорені у встановленому порядку і не скасовані, рішення про коригування митної вартості в порядку ст.55 МК України митницею не виносилось.

В свою чергу, висновок контролюючого органу про заниження позивачкою податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів ґрунтується лише на підставі отриманої від митних органів Литовської Республіки інформації.

Зокрема, на підставі аналізу наданих митними органами Литовської Республіки документів, відповідач встановив, що згаданий вище автомобіль був проданий позивачці, компанією, яка виступала відправником UAB Gelgotos Transportas, згідно до рахунку-фактури від 13.07.2017 серії GA №2017-01586 за експортною МД від 13.07.2017 №17LTKR5000EK01E4D1 за ціною 7809,00 євро, та, з урахуванням наведеного зробив висновок про заниження позивачкою податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів.

Проте, як видно зі змісту звернення митних органів Литовської Республіки та доданих до нього копій документів (лист №(20.4/05)№В-4472 від 29.05.2019) останні самі посилалися на те, що вказаним відправником товару - UAB Gelgotos Transportas, згідно до рахунку-фактури від 13.07.2017 серії GA №2017-01586 за експортною МД від 13.07.2017 №17LTKR5000EK01E4D1 митні процедури є незавершеними.

Також як видно зі змісту копії рахунку-фактури від 13.07.2017 серії GA №2017-01586, цей документ не підписаний ні покупцем, ні продавцем (а.с.106).

Окрім того, і копія ЕМД від 13.07.2017 №17LTKR5000EK01E4D1 не містить інформації та відбитків печаток митних органів України про перетин кордону та завершення митної процедури за нею.

А відтак, за відсутності доказів факту завершення вказаної митної процедури ввезення позивачкою вказаного автомобілю на митну територію України саме за ЕМД від 13.07.2017 №17LTKR5000EK01E4D1 за ціною 7809,00 євро, відповідачем є недоведеним.

Суд зазначає, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи (частина 1 ст.295 МК України).

Згідно підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 ПК України встановлено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Верховний Суд у своїх постановах (від 05 березня 2019 року у справі №820/305/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 140/902/19) неодноразово зазначав, що підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань, під час ввезення товарів на митну територію України, може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів.

Тобто, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо вартісних характеристик товарів, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків.

У даній справі документальна невиїзна перевірка дотримання позивачкою вимог законодавства України з питань митної справи, результати якої були покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень Київської митниці була проведена у зв`язку з отриманням від митних органів Литовської Республіки копій документів, які вказували на те, що вартість товару імпортованого позивачем автомобіля була вищою (7809,00 євро), ніж задекларована позивачкою при митному оформленні (4000 євро).

При цьому, в акті перевірки посадові особи митниці жодним чином не навели та не обґрунтували підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, а ніж тим документам, що були подані позивачкою при здійсненні митних формальностей.

Посадовими особами взагалі не було враховано, що у самому зверненні митних органів Литовської Республіки зазначено, що експортна операція, за якою відправником товару (згаданого вище ТЗ) була компанія - UAB Gelgotos Transportas, є незавершеною та просили сприяти у проведенні перевірки (а.с.103).

Тобто, із аналізу наведеного звернення Литовської Республіки слідує, що його зміст відомостей про те, що уповноваженими органами Литви був встановлений факт експорту вказаного автомобілю саме за ціною 7809,00 євро, не містить.

А тому, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вказане звернення Литовської Республіки не може бути належним та допустимим доказом подання позивачкою недостовірних (неточних) даних до митного оформлення під час ввезення на митну територію України вказаного вище автомобілю за МД від 17.07.2017 №UA205100/2017/001845 за митною вартістю 4000 євро.

Слід зазначити, що митниця при прийнятті спірних рішень врахувала лише документи митних органів Литовської Республіки без проведення перевірки обставин завершення експорту транспортного засобу, без направлення відповідних запитів компанії, яка фігурує відправником товару, не опитано продавця транспортного засобу по факту реалізації транспортного засобу для усунення будь-яких сумнівів, а відтак, документи митних органів Литовської Республіки не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом вчинення позивачкою умисних дій, спрямованих на заниження грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита та ПДВ, оскільки є лише проханням, висловленим до посадових осіб у сприянні у проведенні перевірки по факту незавершеної митної процедури експорту згідно ЕМД від 13.07.2017 №17LTKR5000EK01E4D1, де відправником було зазначено компанію - UAB Gelgotos Transportas (а.с.103).

Окрім того, судом враховується і те, що при митному оформленні згаданого транспортного засобу його митна вартість була визначена за резервним методом та під час митного оформлення імпортованого товару позивачка надала національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень.

Також і у ході судового розгляду даної справи жодних доказів, які б свідчили про підробку, недостовірність поданих позивачкою документів для митного оформлення транспортного засобу, ввезеного нею на митну територію України 17.07.2017р. за МД№UA205100/2017/001845, відповідачем суду не надано.

Додатково, суд зазначає і про те, що із матеріалів справи судом встановлено, що відносно позивачки ОСОБА_1 уповноваженими особами Волинської митниці було прийнято постанову про порушення митних правил від 16.10.2019р. №2512/20500/19 за ст.485 МК України, яка була визнана протиправною та скасована рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 26.03.2020р. у справі №163/2127/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020р. про що свідчить зміст копії наведеного рішення судів (а.с.21-26).

Дане судове рішення набрало законної сили 26.05.2020р.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у межах справи №163/2127/19 апеляційним судом надано оцінку інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки стосовно того, що митна вартість автомобілю за ціною договору згідно рахунку-накладної серії GA №2017-01586 від 13.07.2017 становить 7809,00 євро не свідчить про виникнення у позивачки- ОСОБА_1 наміру щодо заниження митних платежів у зв`язку з невідповідністю задекларованої нею митної вартості за ціною договору, з якої справлялись митні платежі, оскільки як встановлено додатково судом апеляційної інстанції митна вартість з якої справлялись митні платежі визначена позивачем ОСОБА_1 за резервним методом та така митна вартість з огляду на фактичне розмитнення транспортного засобу визнана митним органом, ґрунтується та відповідає на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Доказів того, що позивач здійснював визначення митної вартості за 6 резервним методом з порушенням вимог закону протокол про порушення митних правил та оскаржувана постанова не містить. Також колегія суддів зазначила, що надані позивачем разом із митною декларацією документи не містять будь-яких розбіжностей, ознак підробки та у них наявні всі необхідні відомості, що підтверджують числові значенні складових митної вартості зазначеної у них. Доказів наявності у позивача інших документів, ніж ті, які подані до митного органу відповідачем не надано і такі відсутні в матеріалах справи про порушення митних правил, а повідомлення від митних органів Литовської Республіки по незакінченому митному оформленні транспортних засобів не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів. За викладеного колегія суддів, зробила висновок, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача ОСОБА_1 як порушення митних правил за ст.485 МК України (а.с.25-26).

Відтак, встановлені вище обставини у наведеному рішенні суду стосовно особи позивачки стосувалися митного оформлення транспортного засобу 17.07.2017 за МД №UA205100/2017/001845, яке набрало законної сили, тому згадані встановлені обставини не підлягають доказуванню у цій справі в силу ч.4 ст.78 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем допущення позивачкою порушення, покладеного в основу прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставного збільшення грошових зобов`язань з ПДВ та мита.

А отже, податкові повідомлення-рішення, що є предметом цього спору, підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом за приписами ч.1 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, у ході судового розгляду справи правомірність прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу чинних приписів законодавства жодними належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведена.

Як зазначалося вже вище, не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, доводи відповідача з приводу того, що інвойс від 12.07.2017р. №243-ТАС/РР містив неправдиві відомості щодо відправника товару (продавця) та вартості транспортного засобу, оскільки, по-перше, таких доказів відповідачем суду не надано, а посилання на рахунок-фактуру серії GA №2017-01586, наданого компанією - UAB Gelgotos Transportas при митному оформленні за експортною МД №17LTKR5000EK01E4D1 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки митні процедури за вказаними документами на митній території України завершені не були.

Всі інші аргументи учасників справи вивчені судом, проте не заслуговують на уваги, оскільки не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність за критеріями, переліченими у ч.2 ст.2 згаданого Кодексу, прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 02.12.2020р., суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач, під час їх прийняття діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 02.12.2020р., відповідачем були порушені права та інтереси позивачки, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними та скасування вищенаведених спірних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, судом враховується і те, що при прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача у справі на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп., тобто, у розмірі, встановленому ст.4 Закону України «Про судовий збір» на момент подання даного позову до суду (04.02.2021р.), понесені позивачкою згідно квитанцій від 22.12.2020р. №9218-2408-1152-4763, №9218-2408-4289-4733.(а.с.27).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250,251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000037/7.8-19-03 від 02.12.2020р., №0000038/7.8-19-03 від 02.12.2020р. задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби №0000037/7.8-19-03, №0000038/7.8-19-03 від 02.12.2020р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, буд. 8-А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва