Рішення № 127929541, 06.06.2025, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2678/25

Провадження № 2/727/913/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Гончар В.В.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Чернівці впорядку спрощеногопровадження справуза позовом Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

Представник позивачазвернувся досуду зпозовом довідповідача простягнення заборгованостіпосилаючись нате,що 20.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду №200510213 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 12629,44 грн, з встановленим строком користування з 20.04.2016 по 20.04.2019, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року позивачем набуто право вимоги за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», в тому числі і за кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості. 23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.

Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 17.01.2025 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 35810,06 грн, з яких: 12514,38 грн заборгованість за кредитом; 23295,68 грн заборгованість за відсотками.

Зазначив, що заборгованість розрахована станом на дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору реєстрі кредитних договорів. Крім того, вказав, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Також вказав, що оскільки заборгованість відповідача за кредитним договором №200510213 від 20.04.2016 року становить 35810,06 грн, то сума збитків з урахуванням 3% річних становить 3225,85 грн, а сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань 16854,38 грн. Разом заборгованість становить 55890,29 грн.

Також просив поновити строк позовної давності для подання позову до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором №200510213 від 20.04.2016, оскільки він був пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку із розглядом Господарським судом міста Києва справи за позовом ПАТ «Банк Михайлівський» (правонаступник ТОВ «Діджи Фінанс») до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», у якій предметом спору є приналежність права вимоги за кредитними договорами, які були предметом договору відступлення прав вимоги від 20.07.2020 укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та позивачем; запровадженням карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби; введенням на території України воєнного стану. На підставі викладеного просив позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 55890,29 грн. заборгованості, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2025 року відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Окрім того, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позов підтримує повністю, просить справу розглянути в його відсутність та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно через поштове повідомлення, про поважні причини неявки суд не повідомила та у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів та ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 20.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі заяви №200510213 (а.с.16, 56), рахунок клієнта: 29090531907901, відповідно до умов якого кредит останній надано на умовах повернення, платності, строковості. Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 12629,44 грн., строк кредиту 1095 днів з 20.04.2016 по 20.04.2019 р., розмір процентної ставки 0,0001% річних, комісія за видачу кредиту 1,5%, а відповідач зобов`язувалась повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Пунктом 3 договору визначено отримання коштів шляхом перерахунку їх на рахунок одержувача: НОМЕР_1 , найменування банку одержувача: ПАТ Платинум Банк, призначення платежу: зарахування кредитних коштів згідно КД 200510213 від 20.04.2016 року.

20.04.2016 року ОСОБА_1 підписані: анкета №2699390, у якій зазначена бажана сума кредиту 10000 грн, строк 36 місяців. Внизу аркушу містяться відомості щодо анкети №2699390, згідно з якою сума продукту 12629,44 грн., вид продукту: кредит готівкою «Платинум» (а.с. 17, 57); Графік платежів до Кредитного договору №200510213від 20.04.2016, у якому зазначені дати платежів за період з 20.04.2016 по 15.04.2019, суми платежу за розрахунковий період тощо (зв.а.с. 18, 58); Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту (а.с. 19, 59); Договір добровільного страхування життя з Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ ЛАЙФ» (зв.а.с.19-20, зв.а.с. 59-60).

З матеріалів справи також встановлено, що 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором, на підставі договору №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) (а.с. 21-22, 61-62).

Згідно з п. 2 договору про відступлення прав вимоги, ТОВ «Діджи Фінанс» набуває усі права кредитора до боржників в день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16-1 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання ПАТ «Банк Михайлівський» у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до витягу з додатку №1 до Договору факторингу №7_БМ із відступленням прав вимоги за кредитними договорами від 20.07.2020 загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором №200510213 від 20.04.2016 року становить 35810,06 грн, із них: заборгованість по тілу кредиту 12514,38 грн та заборгованість по доходам 23295,68 грн. (а.с. 9-10, а.с. 49-50).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі №910/11298/16 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «ФК «Фагор», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Національний банк України, ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині.

Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу.

Визнано недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор».

Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.

Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього (а.с. 65-75).

Так, відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Позивачем на підтвердження наявності у відповідача заборгованості та її розміру подано до суду заяву №200510213 від 20.04.2016 року, анкету №2699390 від 20.04.2016 року, Графік платежів, Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, договір №7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та витяг з реєстру боржників до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року, однак доказів того, що відповідачем були отримані кредитні кошти, їх розмір та дата отримання позивачем надано не було.

Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по особовому рахунку № НОМЕР_2 з 23.05.2016 по 27.07.2020 за кредитним договором №200510213_КІ від 20.04.2016 р. (документ сформований у системі «Електронний суд» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на 520 арк.), де вказана загальна сума заборгованості 35810,06 грн. не підтверджує вищезазначеного, оскільки відповідно до заяви №200510213 від 20.04.2016 номер особового рахунка позичальника № НОМЕР_3 , жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 20.04.2016 замість рахунку № НОМЕР_3 відкрито рахунок № НОМЕР_2 суду не надано.

Суд робить висновок, що ні із позовної заяви, ні із виписки по особовому рахунку неможливо встановити коли саме відповідач отримала кредит та в якому саме розмірі, що також неможливо встановити суду самостійно, із наданих в якості доказу позивачем виписок по особовим рахункам, оскільки така виписка сформована з 23.05.2016 року, а не з часу укладення договору. У долучених до справи виписках по особовим рахункам зазначений рахунок, який не відповідає рахунку, вказаному у заяві (оферті) № НОМЕР_4 від 20.04.2016 р. і жодного доказу того, що рахунок, вказаний у виписках, належить саме відповідачу, не зазначено ні у позовній заяві, ні у доданих до позовної заяви доказах.

Крім того, надана виписка по рахунку, не підписана уповноваженим представником, а отже не є належним та допустимим доказом на підтвердження видачі кредиту та підстав стягнення заборгованості.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

У постанові від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Разом з тим, у згаданій постанові Верховний Суд зазначив також, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

У даній справі суд дослідив надані позивачем банківські виписки по особовим рахункам на 520 аркушах.

Разом з тим, інших документів, що підтверджують видачу ПАТ «Банк Михайлівський» кредитних коштів ОСОБА_1 до позовної заяви не додано.

Сам по собі витяг з реєстру кредитних договорів до договору факторингу № 7_ БМ від 20 липня 2020 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «Діджи Фінанс», не є достатнім і беззаперечним доказом переходу прав вимоги та існування заборгованості, оскільки свідчить лише про перелік осіб, які уклали договори з первісним кредитором і які не виконали умови кредитних договорів (а. с. 9-10).

Передача боргу за договором відступлення на певну суму не підтверджує обґрунтованість такого боргу, з огляду на відсутність будь-яких інших доказів його наявності.

Посилання позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, як підтвердження того, що ТОВ «Діджи Фінанс» є єдиним та належним кредитором, є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту рішення, на яке посилається позивач, вбачається, що вказане рішення не підтверджує факт переходу права вимоги від банку до позивача саме за кредитним договором ОСОБА_1 .

Крім того, оскільки ОСОБА_1 не брала участі у справі № 910/11298/16, рішення у вказаній справі в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не є преюдиційним, а, отже, позивач має доводити обставини переуступки права вимоги на загальних підставах.

За відсутності первинних документів, виписки по особовому рахунку, суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір заборгованості.

Недоведеність позивачем видачі кредиту обмежує суд у вирішенні питання про стягнення 3% відсотків, та інфляційних втрат.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов`язок подання доказів покладається на сторони.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач дійсно отримала у ПАТ «Банк Михайлівський» кредит у розмірі 12629,44 грн., розмір відсотків, а також наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором №200510213 від 20.04.2014 року у загальному розмірі 55890,29 грн, у зв`язку з чим необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за недоведеністю.

Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності та клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, то таке клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Зважаючи, що наявність заборгованості ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимими доказами у справі, тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити по суті спору в повному обсязі.

Оскільки в задоволені позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.526, 530, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 177, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову Товариства зОбмеженою Відповідальністю«Діджи Фінанс»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованостівідмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 09 червня 2025 року.

Заочне рішенняможебутипереглянуте судом,щойогоухвалив,записьмовоюзаявою відповідача.

Заяву пропереглядзаочногорішення можебутиподанопротягом тридцятиднівздня йогопроголошення.

Учасник справи,якомуповнезаочне рішеннясудунебуло врученеуденьйого проголошення,маєправона поновленняпропущеногострокуна поданнязаявипройого перегляд-якщотаказаява поданапротягомдвадцятиднів здняврученняйому повногозаочногорішеннясуду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: