Рішення № 127923465, 03.06.2025, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1152/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2025 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Черних О.М., з участю секретаря судового засідання Овчаренко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Людмила Павлівна, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису, встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Л.П. про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження, встановлення факту родинних відносин, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_6 , після його смерті, відкрилась спадщина. Позивачка, як сестра ОСОБА_6 по батьку, 03.04.2023 року звернулась до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Якімова Н.В. з заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з посиланням на пропущений строк прийняття спадщини. Зазначила, що ОСОБА_6 загинув під час захисту територіальної цілісності та суверенітету України і майже через рік, після загибелі, після проведення ідентифікації тіла загиблого було видано свідоцтво про смерть - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому вважає, що вона пропустила строк звернення до нотаріуса з поважних причин, просила суд встановити їй для прийняття спадщини додатковий строк терміном 2 місяця після набрання рішення суду законної сили. Крім того вказала, що в її свідоцтві про народження в графі батько зазначені відомості відповідно до ст. 135 СК України, разом з тим її батьком, як і померлого ОСОБА_6 , є ОСОБА_2 , а тому просила суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та внести зміни до актового запису № 1512 про її народження. Просила встановити факт її споріднення з ОСОБА_6 , як брата та сестри по лінії батька. Встановлення факту родинних відносин позивачці необхідно для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_6 .

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 02 жовтня 2023 року призначено у справі судову генетично-молекулярну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

31 січня 2024 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 02.10.2023 року, оскільки учасники справи не прибули, що унеможливило здійснити відібрання зразків букального епітелію та проведення молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 01 лютого 2024 року поновлено розгляд справи та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 03 квітня 2024 року призначено у справі судову генетично-молекулярну експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

04 червня 2024 року до суду надійшло повідомлення, що вирішити питання біологічної спорідненості по-батьку між ймовірним братом та сестрою неможливо у зв`язку з відсутністю відповідних методик, а тому експертна установа повертає ухвалу суду без виконання, ще й оскільки особи у справі на відбір зразків крові не з`явилися.

Крім того, у вказаній справі за письмовим клопотанням представника позивача від 24.06.2024 року ухвалою суду від 24.06.2024 року була призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза і виконання її доручено експертам державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» з переліком питань, які зазначив представник позивача, було зупинено провадження.

10 липня 2024 року до суду надійшло повідомлення за підписом завідуючої відділенням державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи», в якому зазначено, що вирішити питання біологічної спорідненості по-батьку між ймовірним братом та сестрою неможливо у зв`язку з відсутністю відповідних методик.

Листом, який зареєстровані в канцелярії суд 11.11.2024 року ухвалу про експертизу знову повернуто без виконання.

В подальшому, у вказаній справі за письмовим клопотанням представника позивача від 25.02.2025 року ухвалою суду від 25.02.2025 року була призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза і виконання її доручено Сумському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС з переліком питань, які зазначив представник позивача, провадження зупинено.

28 березня 2025 року до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи.

Відповідачі відзив до суду не подавали

Позивачка в судовому засіданні 14 січня 2025 року суду пояснила, що вона з самого дитинства знала, що ОСОБА_2 є її біологічним батьком, але в свідоцтві про її народження в графі «батько» зазначено ОСОБА_7 , оскільки відомості заповнені зі слів матері, її мати не була в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Вказала, що ОСОБА_8 , який загинув, є її братом по лінії батька і вони за життя ОСОБА_9 дуже тісно спілкувались, підтримували один одного, оскільки з самого дитинства знали, що вони є рідними по батьку. Про те, що ОСОБА_2 є її батько в селі знають всі, і сам ОСОБА_2 цього ніколи не заперечував. Вказала, що ОСОБА_6 виховувала його бабуся, оскільки ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав і він ніколи не спілкувався з сином. На даний час, після смерті ОСОБА_6 , відкрилась спадщина, але для прийняття спадщини їй необхідно встановити родинні відносини з померлим як брата та сестри по батьківській лінії та надати їй додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки вона його пропустила з поважних причин.

Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечувала проти його задоволення.

Свідок ОСОБА_10 , суду пояснила, що вона дружина брата ОСОБА_2 - ОСОБА_11 . Вказала, що ОСОБА_2 жив з матір`ю ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, приблизно, коли ОСОБА_12 було 2 роки він одружився на її подрузі і у них народився син - ОСОБА_8 , але в 1997 році її подруга розійшлась з ОСОБА_2 , оскільки останній зловживав алкогольними напоями, в подальшому подруга померла, ОСОБА_2 позбавили батьківських прав і вихованням ОСОБА_8 займалась його бабуся.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_4 - відповідачка по справі є її донькою. Зазначила, що ОСОБА_14 та ОСОБА_2 жили разом, без зареєстрованого шлюбу. У них народилась донька - ОСОБА_12 , але потім він одружився на іншій жінці і у них народився син - ОСОБА_15 , проте ОСОБА_2 не займався його вихованням і його було позбавлено батьківських прав.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона була подругою ОСОБА_8 . Від рідних ОСОБА_8 знає, що ОСОБА_17 є його сестрою зі сторони батька.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що після весілля ОСОБА_2 багато балакали, що у нього є донька віком 2 роки

Заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Так, засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України).

Порядок визначення походження дитини регулює глава 12 СК України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_1 , батьками якої вказані в графі «батько» - ОСОБА_7 , в графі «мати» - ОСОБА_14 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (т.1, а.с.90).

Судом була досліджена спадкова справа № 47/2022 (Т. 1 а.с. 183-218) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , згідно якої було встановлено

Згідно сповіщення ОСОБА_2 його син - ОСОБА_6 загинув під час ведення оборони м. Маріуполь Донецького області.

З заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_2 , (т. 1 а.с.184), який в подальшому відмовився від прийняття спадщини (т. 1 а.с. 207) , ОСОБА_4 ( т. 1 а.с. 201), ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 207) та ОСОБА_1 .

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 №00038216564 від 23.01.2023 відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_1 (т.1 а.с. 211-213), внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно із частиною другою статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України).

Тлумачення статті 128 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Тлумачення змісту ст. 261 ЦПК України з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання» свідчить, що у ч. 1 ст. 261 ЦПК України передбачено загальне правило для всіх судових рішень, які постановляються у формі ухвали. Ухвала суду набирає законної сили за правилами, передбаченими для рішення суду (стаття 273 ЦПК України), тільки в тому випадку, коли для конкретного виду ухвал це прямо передбачено процесуальним законом (статті 460, 479, 480, 487 ЦПК України). Можливість апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції при цьому значення не має і на момент набрання нею законної сили не впливає.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №761/13085/14.

Відповідно до повідомлень експертів від 31.01.2024 року, 04.06.2024 року 10.07.2024 року та 28.03.2025 року експертизу не проведено, оскільки відповідач ОСОБА_2 не прибував до експертних установ, що унеможливило здійснити відібрання біологічних зразків для проведення експертизи.

Про неможливість прибути до експертної установи для проведення відбору порівняльних зразків відповідач ОСОБА_2 суд не повідомляв. Також будь-яких пояснень щодо поважності причин неприбуття до експертної установи у визначений експертом час та доказів на підтвердження зазначених обставин відповідач ОСОБА_2 суду не надав.

Відтак, призначені судом експертизи не проведені через відсутність біологічного матеріалу батька, оскільки відповідач не прибув для відбору порівняльних зразків.

Таким чином, судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 достовірно знав про призначення судових молекулярно-генетичної експертиз та був повідомлений про дати й час проведення відбору порівняльних зразків з метою проведення експертизи, однак ухилився від явки для проведення експертизи і не попереджав суд про неможливість прибути до експертної установи та про причини такого неприбуття.

Неприбуття відповідача разом до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження ОСОБА_1 на спростування доводів позивача про батьківство ОСОБА_2 .. Судом вжито належних процесуальних заходів з метою проведення експертизи та забезпечення участі відповідача у її проведенні.

Наведене надає суду можливість визнати факт, який ним заперечується, та встановити з урахуванням інших доказів батьківство ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 .

Так, судом встановлено співпадіння відомостей щодо імені та по батькові батька ОСОБА_19 , які записані зі слів її матері, із іменем та по батькові відповідача, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження дитини №00039150996 від 05.04.2023 .

Наданими позивачем фотографіями та поясненнями відповідача ОСОБА_4 , показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_13 підтверджуються твердження позивача про те, що ОСОБА_2 є біологічним її батьком.

Відтак, врахувавши вимоги статті 128 СК України та з огляду на неможливість проведення генетичної експертизи без вилучення біологічного матеріалу ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про доведеність походження ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , що відповідачами не спростовано, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про внесення змін до актового запису про народження, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до пункту 2.13 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (далі - Правила), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Зміни, доповнення, виправлення, зазначені в рішенні суду, вносяться в паперові носії актових записів цивільного стану та одночасно до Державного реєстру актів цивільного стану (пункт 2.16 розділу ІІ Правил).

Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

На підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду (підпункт 2.16.4 пункту 2.16 розділу ІІ Правил).

З наведеного слідує, що рішення суду про визнання батьківства є достатньою підставою для внесення органом реєстрації актів цивільного стану змін в актовий запис про народження дитини. Таким чином, додатково зобов`язувати орган реєстрації актів цивільного стану вчиняти дії, пов`язані з унесенням змін до актового запису про народження дитини, немає необхідності. Відтак, з цих підстав суд відмовляє позивачу в задоволенні його позовних вимог у цій частині.

Крім того, суд вважає, що визнання батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 є достатньою підставою вважати останню сестрою ОСОБА_6 по лінії батька, а тому в цій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню .

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

Відповідно до статті 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1222, 1223 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Мариуполі, Донецької області. Лікарське свідоцтво про смерть видане 30 березня 2023 року, після ідентифікації тіла загиблого (т.1 а.с. 17).

ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріусу Львівського міського нотаріального округу 03 квітня 2023 року (т. 1 а.с. 22).

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. У разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини спадкоємці звертаються до суду. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини із поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Пленум Верховного Суду України в п. 24 своєї постанови від 30травня 2008року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснив, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 заведена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Л.П. № 47/2022 (Т. 1 а.с. 183-218). З заявами про прийняття спадщини звернулись: ОСОБА_2 від 16.09.2022 року (т. 1 а.с.184), який в подальшому відмовився від прийняття спадщини , заява від 02.11.2022 року (т. 1 а.с. 207) , ОСОБА_5 , заява від 04.11.2022 року (т. 1 а.с. 207), ОСОБА_4 , заява від 26.10.2022 року(т. 1 а.с. 201) та ОСОБА_1 , заява від 05.04.2023 року.

За наведених обставин суд вважає, що позивачем строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин, а тому відповідно до ст. 1272 ЦК України їй необхідно визначити додатковий строк в два місяці, достатній для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Керуючись, ст. ст. 10, 15, 60, 79, 141, 208, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Кишенюк Людмила Павлівна, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису, встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити частково.

Визнати громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця с. Яструбине, Сумського (станом на 1993 рік - Білопільського) району, Сумської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКП НОМЕР_2 , уродженки м. Суми, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк протягом двох місяців з дня набуття судовим рішенням законної чинності, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних