Рішення № 127921446, 05.06.2025, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/564/25

Номер провадження № 2/0186/613/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2025 року в провадження суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №102180221. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника.

29 липня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги №05Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ-ФІНАНС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено договір факторингу №1/15, у відповідності до умов якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» приймає належні ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягів з реєстру боржників до договорів факторингу №01/07 та №1/15, ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 500 грн, з яких: 5 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 16 500 грн - сума заборгованості за відсотками.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 21 500 гривень, а також судові витрати по справі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить суд розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, неодноразово повідомлявся про розгляд справи, що підтверджується поштовими відправленнями з відміткою про недоставляння/повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», які направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, довідкою про доставку СМС повідомлення, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі № 757/15603/19 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою», є належно врученими, в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Ухвалою суду від 24 березня 2025 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, а також встановлено відповідачу подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до інформації про підтверджене зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 , останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

Відповідно до кредитного договору №102180221 від 13 квітня 2021 року, який укладено між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 , позикодавець зобов`язався передати відповідачу грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача, а відповідач зобов`язався їх повернути та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуг, погодився, що до моменту підписання договору позики він вивчила цей договір та правила надання грошових коштів у кредит. Відповідно до договору кредит сума позики становить 5 000 грн, строк позики (строк договору) 30 днів, процентна ставка за користування кредитом 0,45% за кожен день строку користування кредитом, базова процентна ставка 1% за кожен день користування кредитом. Договором передбачено можливість пролонгації строку дії кредитного договору. Вказане також підтверджується анкетою-заявою на кредит №102180221.

Відповідно до платіжного доручення №26721304 від 13 квітня 2021 року, позикодавець виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно відомостей щодо щоденних нарахувань та погашень ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором №102180221, первісний кредитор нараховував відсотки щоденно з 13.04.2021 по 12.07.2021, кредитний договір було пролонговано, загальний розмір заборгованості відповідача становить 21 500 грн, з яких 5000 грн тіло кредиту, 16 500 грн відсотки за користування кредитом.

29 липня 2021 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» уклали договір відступлення прав вимоги №05Т, за умовами якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про споживчий кредит №102180221 від 13 квітня 2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 29 липня 2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 500 грн, з яких 5000 грн тіло кредиту, 16 500 грн відсотки за користування кредитом.

24 січня 2022 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» уклали договір факторингу №1/15, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про споживчий кредит №102180221 від 13 квітня 2021 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 24 січня 2022 року ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 500 грн, з яких 5000 грн тіло кредиту, 16 500 грн відсотки за користування кредитом.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положенням ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Оцінивши докази суд дійшов наступних висновків.

Підписавши кредитний договір відповідач добровільно погодився на умови договору, за якими він отримує від кредитора грошові кошти та зобов`язується їх повернути у такій самій сумі, а також сплатити проценти від суми кредиту. Вказаний правочин у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. На підставі вищевказаного кредитного договору відповідачу було видано грошові кошти на банківський картковий рахунок.

Відповідно до умов кредитного договору №102180221 від 13 квітня 2021 року, укладеного між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем, останньому надано позику в розмірі 5 000 грн строком на 30 днів, тобто до 13 травня 2021 року. За користування кредитом клієнт сплачує 1% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Кредитним договором №102180221 від 13 квітня 2021 року передбачено продовження строку дії кредитного договору.

Факт переходу прав вимоги за кредитними договорами від первісного кредитора до позивача також підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання з повернення заборгованості не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в сумі 5 000 грн за тілом кредиту, та 16 500 грн за відсотками, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №102180221 від 13 квітня 2021 року у розмірі 21 500 гривень.

Щодо судових витрат.

Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, надавши: договір про надання правової допомоги №43657029 від 01 листопада 2024 року між позивачем та адвокатом Білецьким Б.М., додаткову угоду до вказаного договору №1992015 від 11 листопада 2024 року, детальний опис робіт від 11 листопада 2024 року, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 03 березня 2025 року, відповідно до яких сума витрат на правничу допомогу складає 6 000 грн, в дану суму включається оплата послуг адвоката за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг, з урахуванням переліку послуг, що був визначений сторонами у договорі та розрахунку суми судових витрат, кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою) суд вважає, що заявлені витрати представником позивача не відповідають критерію розумності, не співмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

Водночас, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, то судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, понесені позивачем, слід стягнути з відповідача у повному обсязі.

Відтак, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-274, 289, 352, 354 ЦПК України, -суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" суму заборгованості за кредитним договором №102180221 від 13 квітня 2021 року, в розмірі 21500 (двадцяти однієї тисячі пятиста) гривень, яка складається з: 5 000 гривень прострочена заборгованість за кредитом; 16 500 гривень прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ" судові витрати по справі в сумі 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правову допомогу в розмірі 2 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПІНГ-ПОНГ", код ЄДРПОУ 43657029, адреса: вул.Симона Петлюри, буд.21/1, м.Бровари, Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 05 червня 2025 року.

Суддя: С.А.Янжула.