Рішення № 127915561, 04.06.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/31/25

РІШЕННЯ

іменем України

04 червня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у якому просить визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії, зобов`язати призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з 06 травня 2024. В обґрунтування позову зазначає, що набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, оскільки належить до числа осіб, які є потерпілими від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що питання щодо призначення позивачці пенсії не розглядалось, натомість 23.09.2024 прийняте рішення про відмову у проведенні перерахунку її пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзиви по справі не подали.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі Закон №796).

Згідно з ст. 9 Закону №796 (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно зі ст. 55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: (...) Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а саме особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки, та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до п.п.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Водночас, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов:

1) початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період;

2) проживання щонайменше 4 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.

Застосування як першої, так і другої умови можливе у разі постійного проживання особи в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01 січня 1993 щонайменше 4 роки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус дружини померлого громадянина з числа ліквідаторів другої категорії, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 07.06.2005.

22.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №220350004867 від 06.05.2024 прийнято рішення про відмову в призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю.

Із тексту рішення вбачається, що позивачці не врахований період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 12.09.1988 (відповідно до довідки від 17.01.2024 №19-15/9), оскільки зі змісту записів трудової книжки НОМЕР_2 від 30.07.1984 вбачається, що вона у цей період працювала в Шевченківському відділенні Одеської залізниці, яке знаходиться в м. Сміла Черкаської області. Отже, вказані відомості суперечать відомостям з довідки від 17.01.2024 №19-15/9 та потребують уточнення.

Крім того, позивачка просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 23.09.2024, із змісту якого встановлено, що ОСОБА_1 звернулась з заявою від 17.09.2024 щодо проведення перерахунку пенсії - допризначення у зв`язку з наданням додаткових документів. До заяви було додано архівну довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.08.2024 №НАС-239/Б-8 за період роботи з 01.04.1984 по 31.05.1989. Пенсійний орган зазначив у рішенні про те, що відповідно до ст. 43 Закону №1058-ІV для перерахунку пенсії враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 40 цього Закону, а саме, за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Відповідно до ст. 44 Закону №1058-1V та порядку подання та оформлення документів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, має право проводити перевірку достовірності даних, зазначених в документах, які надані для призначення (перерахунку) пенсії. Надана заявницею довідка про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджена первинними документами та підлягає зустрічній перевірці законності її видачі. Прийняте рішення про відмову в перерахунку - допризначенні пенсії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення особи, яке надає їй право на пільги і компенсації, передбачені статтями 48, 52, 53, 64, 20 (п. 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23, 27) Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Довідкою №19-15/9 від 17.01.2024, виданою виконавчим комітетом Богуславської міської ради Обухівського району Київської області підтверджується, що ОСОБА_1 проживала у період з 18.07.1966 по 13.09.1988 в селі Туники Богуславського району Київської області, яке відносилось до зони посиленого радіоекологічного контролю до 31.12.2014 згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991.

Вказана довідка видана на підставі акту обстеження про встановлення факту проживання фізичної особи, який наявний у матеріалах справи (а. с. 17) та показів свідків. Довідка не визнавалась такою, що видана помилково, і не скасована. Довідка про місце проживання, яку надала позивач, видана уповноваженим органом (виконавчим комітетом Богуславської міської ради Обухівського району Київської області) та підтверджу те, що позивачка у спірний період проживала у зоні радіоекологічного контролю.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 липня 1991 №106 село Туники Богуславського району Київської області належало до зони посиленого радіологічного контролю.

Отже, з наявних у справі доказів вбачається, що позивачка довела ту обставину, що вона у відповідний період фактично проживала у населеному пункті, який відповідно до чинного законодавства був віднесений до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Із змісту записів трудової книжки позивачки НОМЕР_2 вбачається, що у період з 24.07.1984 по 15.08.1989 вона працювала телеграфістом другого класу інформаційного центру відділу руху відділення дороги Одеської залізниці. 01.10.1986 призначена оператором електрообчислювальних машин відділу руху. Із відбитку печатки на записі трудової книжки можливо встановити зміст відмітки: відділ кадрів Шевченківського відділу Одеської залізниці. Встановлено, що Шевченківське відділення Одеської залізниці знаходиться в місті Сміла Черкаської області.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання або роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Факт проживання особи на території зони посиленого радіоекологічного контролю засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Водночас, відомості трудової книжки не спростовують можливість постійного проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю. Вказана позиція узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 та від 16.10.2024 у справі №460/14380/23.

Що стосується рішення пенсійного органу, яким відмовлено у перерахунку пенсії ( оскільки довідка про заробітну плату для обчислення пенсії не підтверджена первинними документами) суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 3 п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, зокрема, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Водночас, саме на органи Пенсійного фонду України покладений обов`язок щодо здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою для призначення (перерахунку) пенсії та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на призначення та отримання пенсії, але й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду.

Відповідачем за результатами розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії прийняте рішення, у якому зазначено, що надані нею довідки не підтверджуються первинними документами.

Відповідно до приписів статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно з підпунктом 5 п. 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок. При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з ч. 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підпункту 5 п. 6 Положення про Пенсійний Фонд України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 442/5949/16-а.

У той же час, матеріали справи не містять належних доказів вчинення відповідачами дій, спрямованих на здійснення перевірки допустимості і обґрунтованості документів, поданих разом із заявою для перерахунку пенсії. Так, не надані докази звернення до суб`єктів видачі довідок з метою проведення перевірки підстав для їх видачі. При цьому та чи інша причина неможливості проведення перевірки даних пенсійним органом не дає йому підстави для відмови у врахуванні документів.

Зважаючи на це, рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з огляду на неможливість підтвердження тих чи інших відомостей або проведення їх перевірки, не є обґрунтованим та підлягає скасуванню, адже пенсійний орган фактично переклав на заявницю тягар доведення достовірності даних, які зазначені у виданому їй іншим органом документі.

Виходячи з наведеного, спірні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №220350004867 від 06.05.2024 та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькі області №220350004867 від 23.09.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи інші вимоги позову, суд виходить з такого.

Відповідно до наведених вище положень законодавства підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (або роботи) у відповідній місцевості.

Згідно з п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються зокрема: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях гарантованого добровільного відселення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Частиною 4 статті 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1).

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до п. 2 Порядку №551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом ч. 3 статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Відтак, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 визначено, що саме посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілого від Чорнобильської катастрофи є тими документами, що підтверджують статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Це означає, що надаючи особі посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи, держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Суд звертає увагу на те, що у посвідченні позивачки визначений вичерпний перелік пільг (з посиланням на статті), які нею можуть бути використані відповідно до закону.

Водночас, вказане посвідчення не містить посилання на пільги, передбаченні статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 599/564/17, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 21.11.2019 у справі № 572/47/17.

Разом з тим, питання отримання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи регулюється, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян" від 11 липня 2018 №551, яка є чинною. З огляду на це, позивачка не використала право на отримання документу, з наявністю якого пов`язується право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку. Це означає, що вона може звернутись до уповноваженого органу для одержання посвідчення у встановленому законом порядку, відтак у подальшому реалізувати право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку. Враховуючи це, у цій частині вимог слід відмовити у зв`язку з їх передчасністю.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги є частково обґрунтованими/ частково передчасними, тому позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.05.2024 №220350004867, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.09.2024 №220350004867.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 червня 2025 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, Держпром,під. 3,пов. 2,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61022 , код ЄДРПОУ - 14099344)

Головуючий суддя І.С. Козачок