Рішення № 127915382, 05.06.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 червня 2025 р. справа № 640/33064/20

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) визнання дій та рішень протиправними та зобов`язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головне управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф-44226-17.

Ухвалою від 12.01.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва (суддя Федорчук А.Б.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 до Харківського окружного адміністративного суду, згідно супровідного листа № 01-19/1430/25 від 31.01.2025 року передано 742 (сімсот сорок дві) судові справи згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025.

Згідно з ст. 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.02.2025 (необхідність визначення складу суду) справа розподілена до провадження судді Олексія Котеньова.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду зі стадії підготовчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач з 29.04.2010 був зареєстрований як фізична особа підприємець. У 2020 році позивачем подано до державного реєстратора заяву про припинення підприємницької діяльності, позивачу стало відомо, що він має борг за сплати ЄСВ. Позивач з вимогою відповідача не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки страхові внески зі сплати єдиного соціального страхування за позивача як за найманого працівника були сплачені роботодавцем то в нього відсутній обов`язок як у ФОП щодо сплати єдиного соціального внеску.

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказав, що згідно з інформаційної системи Головного управління Державної податкової служби у м. Києві позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у м. Києві, як платник податків 05.05.2010 до 05.03.2020, як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування. За результатами проведеного аналізу інтегрованої картки платника єдиного внеску (далі - ІКП) позивач за технологічним кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, в тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) встановлено, що у фізичної особи станом на рахується заборгованість у сумі 31371,56 грн.

Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши аргументи учасників спору, викладені в заявах по суті справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 29.04.2010 був зареєстрований як фізична особа підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія В03 №016254.

Листом відповідач від 11.12.2020 повідомив позивача, що він має заборгованість з єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, у зв`язку з наявністю боргу у автоматизованому режимі сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмку) по ЄСВ, №-Ф-44226-17 від 15.05.2019 на загальну суму боргу 31371,56 гривень.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI). Відповідно до вимог частини першої статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на податкові органи покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Приписами пунктів 3, 10 частини першої статті 1 Закону №2464-VI надано визначення таким поняттям: застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом першим пункту 1, пунктами 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами»; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Із врахуванням зазначеного мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704,00 грн на місяць (3200,00 грн х 22%, де 3200,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року); мінімальний страховий внесок у 2018 році становив 819,06 грн на місяць (3723,00 грн х 22%, де 3723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року); мінімальний страховий внесок у 2019 році 918,06 грн на місяць (4173,00 грн х 22%, де 4173,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2019 року); мінімальний страховий внесок у 2020 році з 01 січня по 31 серпня становив 1039,06 грн (4723,00 грн х 22%, де 4723,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року), а з 01 вересня по 31 грудня 1100,00 грн (5000,00 грн х 22%, де 5000,00 грн розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 вересня 2020 року).

Як зазначено в абзаці третьому частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII»Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»), з 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. До 01 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, мали обов`язок сплатити єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які повинні сплачувати єдиний внесок за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом першим частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками ЄСВ є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 04.11.2021 у справі №140/3209/19 та від 18.02.2022 у справі №420/4911/20, та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

Як встановлено судом, згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф-44226-17 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90грн.

При цьому, з розрахунку заборгованості за кодом бюджетної класифікації 7104000- єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, та облікової картки по вказаному податку, які долучені до відзиву на позовну заяву, слідує, що заборгованість в сумі 21030,90 грн, яка складається з автоматизованих нарахувань за період 2017-2020, а саме: за 2017 - 8448,00 грн ; за I-IV квартали 2018 року - 9828,72 грн; за I-IV квартали 2019 року - 11016,72 грн, за І квартал 2020 року - 2078,12 грн. 2457,18 грн - нарахування за 1 кв. 2018; 2457,18 грн - нарахування за 2кв. 2018; 2457,18 грн, - нарахування за 3 кв. 2018; 2457,18 грн - нарахуванняза 4 кв. 2018, 2754,18 грн - нарахування за 1 кв. 2019; 2754,18 грн нарахування за 2 кв. 2019; 2754,18 грн - нарахування за 3 кв. 2019; 2754,18 грн - нарахування за 4 кв. 2019; 2078,12 грн - нарахування за 1 кв. 2020 року; 1039,06 грн - нарахування за 2 кв. 2020; 3178,12 грн - нарахування за 3 кв. 2020; 2200,00 грн - нарахування за 4 кв. 2020 року.Поряд з тим судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах, що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5) від 22.12.2020, а саме: ПП "Пріор Транс Україна" - у січні - лютому 2018 року сплачувало ЄСВ як роботодавець; ПП "Універсал-Транс" - з вересня 2018 року по грудень 2018 року, з січня по грудень 2019 року та з січня по лютий 2020 року також здійснювало нарахування та сплату ЄСВ як страхувальник.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Отже, ПП "Пріор Транс Україна" та ПП "Універсал-Транс" як роботодавці, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачували за нього як страхувальник ЄСВ, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, із сум доходу сплачено ЄСВ, у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

При цьому суд зазначає, що загальна сума зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску (ЄСВ) за 2017 рік становить 8448 грн. Водночас, з огляду на те, що за січень і лютий 2017 року за позивача сплачував ЄСВ роботодавець, сума зобов`язань підлягає перерахунку та становить 7040 грн замість нарахованих 8448 грн.

Щодо 2018 року: сума зобов`язань зі сплати ЄСВ становить 9828,72 грн. Однак, враховуючи, що за період з вересня по грудень 2018 року ЄСВ за позивача також сплачував роботодавець, зобов`язання підлягають перерахунку і становлять 7740,48 грн замість 9828,72 грн.

Щодо періоду з січня по грудень 2019 року, а також з січня по лютий 2020 року, роботодавець здійснював нарахування та сплату ЄСВ як страхувальник, а тому в цій частині нарахування підлягають повному скасуванню.

При цьому, доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності суду не надано.

Контролюючий орган, при надісланні оскаржуваної вимоги, керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач була зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Проте, факт перебування особи на обліку не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Оскільки єдиною метою збору єдиного внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога (окрім періоду роботи з вересня 2019 по січень 2020), нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримував дохід від неї.

Наведене дає підстави для висновку про протиправність вимога Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15 травня 2019 року № Ф-44226-17 щодо нарахування зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску за період з 2017 по 2020 рік є частково безпідставною та підлягає скасуванню в тій частині, в якій нарахування дублює вже сплачений за позивача ЄСВ роботодавцями, а саме: за 2017 рік за січень та лютий ЄСВ був сплачений роботодавцем, отже, нарахування за ці місяці є протиправними; за 2018 рік за вересень, жовтень, листопад та грудень ЄСВ сплачено роботодавцем, тому відповідні зобов`язання мають бути зменшені; за 2019 рік ЄСВ за січеньгрудень повністю сплачено роботодавцем, отже, зобов`язання за цей період підлягають скасуванню повністю; за 2020 рік за січень і лютий ЄСВ також сплачено роботодавцем, тому нарахування за ці місяці є протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що вимога № Ф-44226-17 від 15.05.2019 в цілому підлягає коригуванню та частковому скасуванню, оскільки вказані нарахування порушують вимоги законодавства щодо недопущення подвійного нарахування єдиного соціального внеску.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) визнання дій та рішень протиправними та зобов`язати вчинити дії.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 15 травня 2019 року № Ф-44226-17 в частині зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску: за січень та лютий 2017 року; за вересень, жовтень, листопад та грудень 2018 року; за січень - грудень 2019 року; за січень та лютий 2020 року.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 05 червня 2025 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ