Рішення № 127914492, 05.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37957/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Атаман і К до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської митниці в якій просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900896/2 від 28.11.2024 року.

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003324 від 28.11.2024 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку із імпортуванням на територію України товару, а саме мандарин свіжий, вагою 20 020,00 кг (нетто), країна виробництва Греція, до Львівської митниці уповноваженою особою декларанта було подано митну декларацію №24UA209170101398U9 від 28.11.2024 року. Відповідачем було направлено повідомлення Декларантові, в якому вимагаються додаткові документи, окрім тих, що були подані. Позивач направив на цю вимогу додаткові документи. Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації. Такі рішення є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією від 28.11.2024 р. № 24UA209170101398U9 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах. Здійснюючи аналіз положень Контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс виставляється на підставі замовлення, однак незважаючи на це такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа необхідно розглядати в сукупності, але замовлення не надане. Крім того, не підтверджено транспортні витрати. Відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Уповноваженою особою декларанта ТОВ АТАМАН І К, до Львівської митниці подано митну декларацію №24UA209170101398U9 від 28.11.2024 року, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару, а саме - мандарин свіжий, вагою 20 020,00 кг (нетто), країна виробництва Греція.

Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах, у зв`язку з чим Декларанту скерована вимога про надання документів.

У відповідь Декларантом надіслано лист № 28/11-24-1 від 28.11.2024 р. в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи, разом з яким були надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:

прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 19.11.2024 року;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-96/11-2024 від 25.11.2024 року;

розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 24.11.2024 року; копія митної декларації країни відправлення № 24GREX410100084282 від 24.11.2024 р.

28.11.2024 року Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900896/2 від 28.11.2024 року в якому зазначене наступне:

- поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку № 01/23 від 20.03.2023р. Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті. Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару; Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару. При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов`язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар. Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який регулює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс виставляється на підставі замовлення, однак незважаючи на це такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа необхідно розглядати в сукупності. Однак, слід зазначити, що замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню.

- як зазначалося в п. 1.1. Контракту, виставлений на підставі замовлення Інвойс є невід`ємною частиною цього контракту. Згідно п. 2.3 Контракту, ціна товару вказується в інвойсах на оплату кожної окремої партії товару. Враховуючи зазначене інвойс, що відповідає узгодженому замовленню уточнює та більш детально розкриває зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, у тому числі ціна, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого Контракту. Відповідно до п. 2.3. ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу). Згідно п. 11.2 Контракту, всі додатки, доповнення та зміни до контракту дійсні та становлять невід`ємну його частину лише у тому випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані сторонами. За даних умов, фактом узгодження сторонами усіх істотних умов конкретної партії товару, зокрема, кількості та ціни, є підписання сторонами інвойсу, який в подальшому становитиме невід`ємну частину Контракту, що відповідає умовам Контракту.

До митного оформлення декларантом наданий інвойс № INVT 80 від 24.11.2024. Однак, наданий інвойс підписаний лише зі сторони постачальника (продавця), що не відповідає вимогам п. 11.2 Контракту. Такий інвойс, є невід`ємною частиною Контракту (п.1.1), а відтак і додатком до даного Контракту, однак такий підписаний лише стороною постачальника, та як наслідок, такий документ не може підтверджувати відомості про числові значення складових митної вартості. А за відсутності, замовлення відсутня можливість перевірити інформацію, у тому числі, умови поставки, форму оплати, та вартість товару, що вказується в інвойсі.

- у гр. 16 та гр.23 наданої декларантом до митного оформлення CMR A2411241 від 24.11.2024 року наявні штампи перевізника FOB Moskaliuk Georgii. Однак, документи, які визначають договірні відносини з FOB Moskaliuk Georgii та передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 28.11.24 від 28.11.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_1 . Крім того, договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № б/н від 24.11.2024 р. укладений також з ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

На вимогу декларантом додатково надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, експертний висновок, копія митної декларації країни відправлення. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано.»

Львівською митницею прийнято Картку відмови, відповідно до якої причини відмови у митному оформленні полягали у наступному:

«Неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45, 46, 43, 44 ЕМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару від 28.11.2024 № UA209000/2024/900896/2) ст. 54 п.6, ст. 55 МКУ. Постанова Кабінету міністрів від 21.05.2012 № 450 "Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 631 "Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа", Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 "Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа..»

Рішення про коригування та rартка відмови є предметом оскарження у цій справі.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п.6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі йде їх перелік).

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Однією з підстав прийняття оскаржуваних рішень відповідач зазначає, що у контракті №01/23від 20.03.2023 в п. 4.6 контракту зазначено, що товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, в якій має бути вказано умови поставки/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару, зазначений документ до митного оформлення не подавався.

Позивач вказує на те, що замовлення не складаються у вигляді окремого документу. Замовлення - це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, з точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.

Суд вважає, що вимога митниці про надання замовлення, жодним чином не обґрунтована в частині його впливу на визначення митної вартості товару, оскільки як вже було зазначено витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Посилання відповідача на те, що замовлення передбачено контрактом, але не надано - не є підставою для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.

Суд погоджується з позицією позивача, що у випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції, а юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані такої поставки повною мірою.

Крім того, суд зазначає, що у ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ яка визначає документи, що підтверджують митну вартість та врегульовує витребування інших документів, взагалі відсутнє посилання чи найменування такого документу як замовлення, або подібного до нього за сутністю.

Виходячи з наведеного суд погоджується з позицією позивача, що відповідач не мав права вимагати від Декларанта такий документ як замовлення, а його ненадання не є порушенням митного законодавства, що може призвести до коригування митної вартості товару.

Щодо неналежного оформлення інвойсу, позивач зазначає, що до митного органу було надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості. Необхідність підпису отримувача товару не є обов`язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає причини сумніватись в його справжності.

Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача викладеними у позовній заяві і зазначає, що жодним українським або міжнародним нормативно-правовим актом не закріплено форму або вимоги до складання інвойсів в частині того, що в них мають бути окремо відображені складові митної вартості товару, що Позивач жодним чином не впливає на форму інвойсів, які складає Постачальник. Постачальник самостійно вирішує, що в ньому вказувати, відповідно до замовлення Позивача та згідно встановленої форми цього документа. Позивач не може нести відповідальність за не вказівку Постачальником в інвойсі, окрім Контракту, даних щодо складових митної вартості товару і це не може бути підставою для коригування митної вартості.

Інвойс це документ, у якому зазначаються товари та послуги, які компанія надає клієнту, та зазначається зобов`язання клієнта на оплату цих послуг. В інвойсі вказується, які саме послуги чи товару надаються клієнту, та яку оплату він зобов`язаний здійснити за виконані послуги чи надані товари.

Виходячи із загальної практики, інвойс - це документ, на підставі якого здійснюється оплата за товар та формується звітність, який має містити: 1) дату складання; 2) найменування та реквізити продавця; 3) найменування та реквізити покупця; 4) найменування товарів; 5) ціну товарів; 6) загальну вартість рахунку; 7) валюту оплати; 8) ставки та розмір податку.

У інвойсі можуть зазначатись: 1) реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, 2) реквізити відвантажувального документа, 3) платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в інвойсі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок_проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що Позивачем було надано рахунок-фактуру (інвойс), що містив всю необхідну інформацію для підтвердження числових даних, заявленої митної вартості, а відсутність підпису отримувача товару не є обов`язковою умовою для заповнення комерційного інвойсу і не дає підстав для сумніву в його справжності та корегування у зв`язку з цим митної вартості товару.

Слід зазначити, що відповідач у своєму рішенні не наводить жодних обґрунтувань щодо змісту інвойсу, а лише зазначає про відсутність підпису позивача, що на думку суду жодним чином не впливає на можливість визначення митної вартості товару з урахуванням інформації у ньому наведеної.

Щодо розбіжностей у наданій до митного оформлення вантажній накладній CMR A2411241 від 24.11.2024 року у якій наявні штампи перевізника FOB Moskaliuk Georgii., натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг № 28.11.24 від 28.11.2024 р. виставлений ФОП ОСОБА_1 , з яким укладений договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг № б/н від 24.11.2024 р, позивач зазначив, що відповідно п. 9 вказаного договору перевезення: «Перевізник має право заключати договори з третіми особами для своєчасного виконання зобов`язань по договору». Таким чином, Перевізник залучив до перевезення на підставі п.9 Договору-Заявки б/н від 24.11.2024 р. третю особу FOB Moskaliuk Georgii. Отже, Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок-фактуру № 28.11.24 від 28.11.2024 року на ім`я Позивача, який надавався Відповідачу та який підтверджує витрати, що були понесені Позивачем на доставку Товару до місця його ввозу на митну територію України, а саме, до митного переходу Порубне-Сірет, розташованому на румунсько-українському кордоні.

Судом перевірені обґрунтування позивача і встановлено, що вони підтверджуються наданими первинними документами, а саме Договором-Заявки б/н від 24.11.2024 р., довідкою про транспортні витрати.

Таким чином, відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані у рішенні недоліки щодо транспортних витрат впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач наддав митному органу всі наявні у нього документи, необхідні для визначення саме цієї складової.

Суд зазначає, що СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (ч. 2 ст. 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч. 2 ст. 221 МК України). Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути самостійною та достатньою підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.

Щодо висновку експерта, який на думку відповідача має інформаційний характер, як на підставу для залишення його поза увагою, позивач зазначає, що до обов`язків експерта при здійсненні товарознавчої експертизи не входить укладення договорів купівлі-продажу товару за кожною з пропозицій, що ним досліджена, зауваження Відповідача з цього питання є безпідставними.

Суд зазначає, що висновок експерта, як зазначає і сам відповідач має інформаційний характер та не має переваг перед жодним документом, що несе інформацію про митну вартість товару.

На думку суду кожен документ визначений МКУ має інформаційний характер щодо митної вартості товару, а в своїй сукупності вони дають, або не дають можливість її визначити. А тому виокремлювати експертний висновок від інших документів таких як контракт, інвойс, експортна декларація та інших, з підстав зазначених у рішенні суд вважає нелогічним та необґрунтованим, особливо, що стосується таких підстав як не перевірка експертом незалежності джерел інформації.

Суд неодноразово вже відхиляв такі обґрунтування митного органу як у справах з цим позивачем у минулому так і відхиляє у цій справі, оскільки відповідач не наводить належних та допустимих доказів, обґрунтувань, що саме порушено експертом при дослідженні поставленого питання і які дії він повинен здійснювати щодо перевірки достовірності незалежних джерел, які були використані у висновку експерта.

Аналізуючи всі вищенаведені підстави для прийняття картки відмови та корегування митної вартості, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не обґрунтовано яким чином відсутність замовлення та підпису отримувача у інвойсі впливає на визначення митної вартості, навіть за умови встановлення певних розбіжностей, оскільки самі розбіжності чи неточності в документах поданих до митної декларації повинні бути у причинному зв`язку з можливістю визначити митну вартість. А тому самих посилань на неточності та розбіжності недостатньо для прийняття оскаржуваних рішень.

Крім того суд зазначає, що ч. 3 ст. 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта:

1) наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

2) наявність ознак підробки документів;

3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

Суд зазначає, що витребування додаткових документів у Позивача не було обґрунтовано жодними підставами, оскільки Відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає, проігноровано документи надані Позивачем, якими підтверджується ціна Товару; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду, такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення до суду.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу врегульовано ст. 134 КАС України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як встановлено судом всього витрат на професійну правничу допомогу на момент подання позову 5 000,00 грн відповідно до договору про надання юридичних послуг № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року з додатками, що укладений між позивачем та представником та адвокатом Ситником О.П.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позову додається: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/АІК від 01.04.2024 року, замовлення № 24UA209170101555U8/065 від 02.12.2024 року, додаткова угода № 24UA209170101555U8/065 від 02.12.2024 року (в документі міститься розрахунок винагороди за підготовку позову), акт наданих послуг № 24UA209170101555U8/065 від 02.12.2024 року.

Відповідач заперечує проти такої суми витрат та вважає, що вона не співмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою. Справа є незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.

Дослідивши позиції сторін та врахувавши всі обставини справи, в тому числі її складність та об`єм виконаної роботи, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. є співмірними та підлягають стягненню на користь позивача.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ТОВ АТАМАН І К до Львівської митниці задовольнити повністю.

Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900896/2 від 28.11.2024 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003324 від 28.11.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ 43971343) на користь ТОВ АТАМАН І К (ЄДРПОУ 41277430, 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21/49, офіс 31) судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.