Рішення № 127914361, 04.06.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/517/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» (далі - позивач) до Енергетичної митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів від 22.11.2024 № UA903000/2024/000151/1 та від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1;

стягнути з Енергетичної митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «ЕНЕРГОІМПЕКС» судові витрати в розмірі 21 022,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.10.2024 між продавцем компанією VIXON GAS S.R.L (Румунія) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (Україна) був укладений договір купівлі-продажу № 429, за умовами якого Позивач купує у продавця газ пропан походженням з Єгипту. 23.10.2024 з метою забезпечення доставки придбаного товару з порту GALATI (Румунія) до порту RENI (Україна) позивачем укладено з компанією DOO EURO GAS SUBOTICA (Республіка Сербія) договір № CBN-23102024-EG/EI про фрахт двох барж «EURO GAS 77» та «EURO GAS 777». Згідно з виставленими продавцем рахунками-фактурами (iнвойсами) (Commercial invoice) від 25.10.2024 № VGL 060 та № VGL 059 вартість проданого та відвантаженого позивачу товару ціною 728,00 доларів США за тонну склала 300 524,95 доларів США (за обсяг 412,809 метричних тон) та 429 473,41 доларів США (за обсяг 589,936 метричних тон). З метою митного оформлення вказаних двох партій товару відповідачу позивачем подано електронні митні декларації 21.11.2024 № 24UA903150006755U7 та 05.12.2024 № 24UA903150007202U4. Митна вартість імпортованого товару була визначена позивачем у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 57 та статті 58 Митного кодексу України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). З урахуванням витрат на транспортування митна вартість товару згідно з графою 12 митної декларації від 21.11.2024 № 24UA903150006755U7 склала 12 482 794,79 грн., а митної декларації від 05.12.2024 № 24UA903150007202U4 18 015 956,71 грн. Однак відповідачем був зроблений висновок, що заявлену декларантом митну вартість товару документально не підтверджено, а надані документи містять розбіжності, у зв`язку з чим прийняті рішення про коригування митної вартості від 22.11.2024 № UA903000/2024/000151/1 та від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1. Позивач зазначає, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправними, оскільки на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту ним надано відповідачу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 МК України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про числові значення складових митної вартості товару і не містять розбіжностей, у зв`язку з чим висновки відповідача про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості є необґрунтованими, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13.01.2025 року позовну заяву було залишено без руху. Надано 5-ти денний строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.01.2025 року відкрито провадження по справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач зазначає, що Енергетична митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 22.11.2024 № UA903000/2024/000151/1 та від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС».

14.02.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та просить задовольнити позов в повному обсязі.

19.02.2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

23.10.2024 між продавцем компанією VIXON GAS S.R.L (Румунія) та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (Україна) був укладений договір купівлі-продажу № 429, за умовами якого позивач купує у продавця газ пропан походженням з Єгипту.

23.10.2024 з метою забезпечення доставки придбаного товару з порту GALATI (Румунія) до порту RENI (Україна) позивачем укладено з компанією DOO EURO GAS SUBOTICA (Республіка Сербія) договір № CBN-23102024-EG/EI про фрахт двох барж «EURO GAS 77» та «EURO GAS 777».

12.11.2024 відвантажені продавцем на адресу позивача дві партії скрапленого (зрідженого) вуглеводневого газу паливного, марки пропан, одна з яких на баржі «EURO GAS 77» фактичним обсягом 412,809 метричних тон, а друга на баржі «EURO GAS 777» фактичним обсягом 589,936 метричних тон, вийшли з порту GALATI (Румунія) до України, що підтверджується відмітками румунської митниці на вантажних маніфестах від 31.10.2024 та 01.11.2024 б/н.

Згідно з виставленими продавцем рахунками-фактурами (iнвойсами) (Commercial invoice) від 25.10.2024 № VGL 060 та № VGL 059 вартість проданого та відвантаженого позивачу товару ціною 728,00 доларів США за тонну склала 300 524,95 доларів США (за обсяг 412,809 метричних тон) та 429 473,41 доларів США (за обсяг 589,936 метричних тон).

З метою митного оформлення вказаних двох партій товару відповідачу позивачем подано електронні митні декларації 21.11.2024 № 24UA903150006755U7 та 05.12.2024 № 24UA903150007202U4. Митна вартість імпортованого товару була визначена позивачем у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 57 та статті 58 Митного кодексу України за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З урахуванням витрат на транспортування митна вартість товару згідно з графою 12 митної декларації від 21.11.2024 № 24UA903150006755U7 склала 12 482 794,79 грн., а митної декларації від 05.12.2024 № 24UA903150007202U4 18 015 956,71 грн.

Для підтвердження заявлених митної вартості товару та методу її визначення позивач надав відповідачу наступні документи: проформа інвойс (Prepayment invoice) від 23.10.2024 № 075, рахунки-фактури (iнвойс) (Commercial invoice) від 25.10.2024 № VGL 060 та № VGL 059, два вантажні маніфести (Cargo Manifest) від 31.10.2024 та 01.11.2024 б/н, банківські платіжні документи SWIFT від 29.10.2024 № 241029/000293126, від 08.11.2024 № 241108/000296218, від 13.11.2024 № 241113/000297210 та від 15.11.2024 № 241115/000297830, рахунок-фактуру про надання транспортних послуг (оплата фрахту) від 01.11.2024 № 000111/2024, договір фрахту від 23.10.2024 № CBN-23102024-EG/EI, зовнішньоекономічний контракт від 23.10.2024 № 429, цінові довідки від 06.12.2024 № 24, від 19.11.2024 № 23 та №22.

За результатами розгляду отриманих документів відповідач двома електронними повідомленнями ідентичного змісту з посиланням на частину 5 статті 54, частини 1 та 4 статті 337, статтю 320 МК України повідомив позивача про те, що «декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару визначену за ціною угоди що базується на ціні яка фактично сплачена або підлягає сплаті, не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості» і з посиланням на частину 3 статті 53 МК України запропонував декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - копії митних декларацій країни відправлення.

Листами від 22.11.2024 № 22/1 та від 06.12.2024 № 6/1 позивач надав відповідачу пояснення, в яких повідомив про надання всіх документів, що підтверджують митну вартість товару та попросив ухвалити рішення щодо митної вартості товарів без урахування терміну, передбаченого статтею 53 МК України.

Відповідачем був зроблений висновок, що заявлену декларантом митну вартість товару документально не підтверджено, а надані документи містять розбіжності, у зв`язку з чим прийнято рішення про коригування митної вартості від 22.11.2024 № UA903000/2024/000151/1 та від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1. Претензії до наданих декларантом документів відповідач виклав у графі 33 оскаржуваних рішень.

Також в оскаржуваних рішеннях відповідач зазначив, що з урахуванням наявної цінової інформації щодо митної вартості подібного товару, оформленого у митному відношенні, митну вартість товару визначено з використанням другорядного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, відповідно до положень статті 60 МК України з урахуванням норм статті 61 МК України.

Джерелами інформації під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару відповідачем визначено у рішенні 151 митну декларацію від 01.11.2024 № 24UA903150006048U9, у рішенні 159 митну декларацію від 15.10.2024 № 24UA903150005515U0. У кожному з визначених джерел інформації митна вартість товару складала 0,7554 долара США за кг.

Відповідно до граф 28 та 30 оскаржуваних рішень заявлену декларантом митну вартість товару Відповідачем збільшено, а саме: згідно з рішенням 151 з 302 589 до 311 835,92 доларів США; згідно з рішенням 159 з 432 423,28 до 445 637,66 доларів США за курсом НБУ на день прийняття кожного з рішень.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідача, подав митні декларації зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, від 22.11.2024 № 24UA903150006788U8 у розмірі 76 353,65 грн., від 06.12.2024 № 24UA903150007218U3 у розмірі 109 938,56 грн., що підтверджується інформацією з графи «В» (Подробиці розрахунків) вказаних декларацій.

Всього за двома митними деклараціями позивачем сплачено різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, заявленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною в оскаржуваних рішеннях Відповідачем, у розмірі 186 292,21 грн. (ціна даного позову).

Позивач, вважаючи протиправними вказані рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23, 24 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (резервним методом). За змістом вказаного рішення підставою його прийняття стало ненадання позивачем документів на вимогу митного органу згідно переліку, визначеного частинами 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту, від декларанта витребовувалися додаткові документи, та оскільки декларант не подавав достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у достовірності наданої інформації, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

В той же час в договорі, декларації, Інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Щодо того, що умовами контракту купівлі-продажу передбачено 40% попередню оплату за товар та остаточний рахунок за товар протягом 01.11.2024-15.11.2024. До митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості, що базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті надано банківські платіжні документи SWIFT від 29.10.2024, 08.11.2024, 13.11.2024 та від 15.11.2024 щодо оплати товару на загальну суму 731 027,59 доларів США. Зазначені документи містять посилання на підставу платежів контракт купівлі продажу, рахунок від 23.10.2024 № 075 та рахунок-інвойс від 25.10.2024 № VGL 060. За висновками відповідача надані декларантом документи не підтверджують ціну товару, заявлену в митних деклараціях, яких стосуються оскаржувані рішення.

До кожної з двох митних декларацій, наданих відповідачу з метою митного оформлення товару, додавався пакет документів, що містив лист позивача від 19.11.2024 № 19/1-1 з поясненнями стосовно оплати товару.

Вказаним листом відповідача поінформовано, що надані чотири банківські платіжні документи SWIFT від 29.10.2024 № 241029/000293126, від 08.11.2024 № 241108/000296218, від 13.11.2024 № 241113/000297210 та від 15.11.2024 № 241115/000297830 є свідченням оплати позивачем товару, поставленого продавцем двома партіями на підставі двох інвойсів від 25.10.2024 № VGL 060 та № VGL 059. Тобто відповідачу була надана інформація, яка свідчила про те, що купівля товару, відвантаженого продавцем двома партіями, оплачувалась чотирма платіжними операціями, здійснення яких підтверджується чотирма вказаними вище платіжними документами.

З урахуванням викладеного в розпорядженні відповідача була вичерпна інформація, виходячи з якої, жодних підстав для висновків про неможливість підтвердження оплати товару у відповідача не було. Додатково факт оплати вартості товару згідно з контрактною ціною підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 27.12.2024.

Щодо витрат на вивантаження, перевантаження товару на баржі EURO GAS 77 та EURO GAS 777, інформація щодо того, ким вони понесені, відсутня в наданих декларантом документах.

Як свідчить графа 20 митних декларацій, яких стосуються оскаржувані рішення, товар, оформлений на їх підставі, був ввезений в Україну на умовах поставки FOB GALATI.

Згідно з правилами Інкотермс 2010 відповідно до умов поставки «FOB», продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна у визначеному порту відвантаження. Тобто усі витрати до моменту надходження товару на баржі в порту Galati (Румунія), де відповідальність за товар взяв на себе перевізник, є витратами продавця. Свої витрати продавець компенсує за рахунок ціни товару.

Митний орган має право вимагати в декларанта надання розрахунку ціни (калькуляції), однак така вимога відповідно до частини 4 статті 53 МК України може направлятися у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Жодної інформації про вказаний взаємозв`язок продавця і покупця та його вплив на заявлену митну вартість відповідач не наводить ні в повідомленні декларанту, ні в оскаржуваних рішеннях.

Щодо доводів про ненадання до митного оформлення страхових документів або документів, що містять відомості про вартість страхування товару до моменту перетину ним митного кордону України. Відповідач уточнює, що пункт 14 контракту про перевезення передбачає можливість страхування вантажу, а також вказує, що «до митного оформлення не надано документів, які підтверджують, або спростовують даний пункт контракту, а відповідно можливо понесені додаткові затрати. Наданий лист від 19.11.2024 № 122 не може бути взятий до уваги, так як він підписаний в односторонньому порядку та має підпис не вказаної особи компанії «VIXON GAS S.R.L» (Румунія) та наявний відтиск печатки (овальної форми), який відрізняється від відтиску печатки (круглої форми) проставленого на зовнішньоекономічному контракті від 23.10.2024 № 429, що може свідчити про проставлення на документах підпису та печатки не власноруч та ставить під сумнів автентичність самого листа».

Згідно з пунктом 14 контракту про перевезення товару від 23.10.2024 CBN-23102024-EG/EI вантаж може бути застрахований відправниками/фрахтувальниками. Зміст пункту свідчить, що страхування товару не є обов`язковою умовою перевезення та не є компетенцією перевізника компанії DOO EURO GAS SUBOTICA.

У додатках до кожної з двох наданих відповідачу митних декларацій декларантом був наданий лист продавця і відправника товару «VIXON GAS S.R.L» від 19.11.2024 № 122, згідно з яким страхування вантажу не здійснювалось.

Якщо за твердженням декларанта, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту.

Крім того, відповідач послався на те, що лист містить відбиток печатки овальної форми, що відрізняється від відбитку печатки круглої форми, проставленого в зовнішньоекономічному контракті від 23.10.2024 № 429. Посилання відповідача не обґрунтовані, оскільки в листі та зовнішньоекономічному контракті проставлено відбитки печатки круглої форми.

Щодо того, що стосується підписів та відбитків печаток на отриманих від декларанта документах (рішення від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1).

За висновками відповідача печатка компанії «VIXON GAS S.R.L» (Румунія), підпис менеджера компанії на проформі-інвойсі від 23.10.2024 № 075 та інвойсі від 25.10.2024 № VGL 059 мають однакове місцезнаходження на документах з однаковим кутом нахилу відповідно один до одного, що може свідчити про проставлення на документах підпису та печатки не власноруч. Також відбиток печатки на зазначених документах має сплюснутий до овалу вигляд, який відрізняється від відбитку круглої форми печатки компанії «VIXON GAS S.R.L» проставленого на зовнішньоекономічному контракті від 23.10.2024 № 429. На підставі викладеного відповідач поставив під сумнів автентичність самих документів.

Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду та відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції "про захист прав людини та основоположних свобод" кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів передбачено кримінальну відповідальність, проте будь-яких доказів порушення кримінальної справи за фактом підробки документів стосовно декларанта митним органом не наведено.

Таким чином, зазначені твердження митного органу є лише припущеннями, та останнім ніяк не обґрунтовано, яким чином зазначені припущення митного органу впливають на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що доводи відповідача не можуть свідчити про ознаки підробки документів, поданих позивачем під час здійснення митного оформлення товару.

Аналогічних висновків дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 05.03.2024 у справі № 420/20742/23 між тими ж сторонами.

Щодо того, що відповідно до пункту 4 зовнішньоекономічного контракту від 23.10.2024 № 429 «розрахунок ціни пропану здійснюється у доларах США за метричну тону на основі кількості в коносаменту (у VAC), FOB Галаці, (Румунія), даних сонатрач за жовтень 2024 року та премії, ціна пропану (590,0 дол. США/т) + (138,0 дол. США/т) премія за пропан = 728,0 дол. США/т. Розрахунок ціни пропану проведено у відповідності до значень сонатрач за жовтень 2024 року, а фактичне відвантаження його здійснено у листопаді 2024 року, відповідно до даних коносаменту від 01.11.2024 № 1. Згідно з даними ARGUS (SONATRACH) за листопад 2024 року ціна пропану складає 595,0 дол. США/т, що на 5 дол. США/т більше ніж у жовтні 2024 року» (рішення від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1).

Згідно з пунктом 4 зовнішньоекономічного контракту від 23.10.2024 № 429 ціною товару є 728 доларів США за метричну тону. Вказану ціну складають ціна пропану 590 доларів США за метричну тону (за цінами компанії Sonatrach у жовтні 2024 року) з доданою до неї премією (за термінологією продавця), тобто націнкою розміром, визначеним продавцем, 138 доларів США за метричну тону.

Викладене свідчить, що ціна товару, за основу якої взято ціну пропану за цінами компанії Sonatrach у жовтні 2024 року, зафіксована у зовнішньоекономічному контракту про купівлю-продаж товару, підписаному сторонами в жовтні 2024 року.

Завантаження на борт баржі другої партії товару 01.11.2024, про що свідчить коносамент (Bill of lading) від 01.11.2024 № 1 (перша партія згідно з коносаментом (Bill of lading) від 31.10.2024 № 1 була завантажена 31.10.2024), не впливає на ціну товару.

Таким чином така складова митної вартості як ціна товару в розмірі 728 доларів США за метричну тону є документально підтвердженою, а надані відповідачу документи не містять розбіжностей щодо вказаної ціни.

З урахуванням викладеного зазначені вище претензії відповідача до наданих декларантом документів не можуть бути підставою для сумнівів у достовірності визначеного розміру митної вартості товару та винесення оскаржуваних рішень.

Наявність у митного органу інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваних рішеннях не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постанові від 1 квітня 2021 року у справі №520/11303/19.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості від 22.11.2024 № UA903000/2024/000151/1 та від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1.

Щодо стягнення з Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18600 грн., суд зазначає наступне.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, представник позивача додав копію ордеру; копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 11/23-31209468 від 02.11.2023 року; копію додаткової угоди №10-12 від 10.12.2024 року; копію платіжної інструкції № 10195 від 27.12.2024 року; докази направлення заяви відповідачу.

Ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено що розмір витрат, яка сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження здійснення витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи представником позивача надано до суду: копію ордеру; копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 11/23-31209468 від 02.11.2023 року; копію додаткової угоди №10-12 від 10.12.2024 року; копію платіжної інструкції № 10195 від 27.12.2024 року; докази направлення заяви відповідачу. Згідно наданих документів, вартість наданих виконавцем послуг становить 18600 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування 18600 грн. витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд звертає увагу на те, що дана категорія справи відноситься до справ незначної складності, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ, розглядалась справа в письмовому провадженні. Тобто з позиції суду підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи. Відтак, з огляду на обсяг наданих адвокатами послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000,00 грн.

Щодо стягнення з Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» витрат на переклад документів в сумі 3300 грн., суд зазначає наступне.

На підтвердження заявлених до стягнення витрат, представник позивача додав копію ордеру; копію акту надання послуг №12372 від 20.01.2025 року; копію рахунку-фактуру №12372 від 14.01.2025 року; докази направлення заяви відповідачу.

Враховуючи, що через дії відповідача позивач був вимушений звертатися за захистом своїх прав до суду і через це поніс витрати на залучення перекладача у розмірі 3300 грн., суд вважає за необхідне стягнути ці витрати за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС».

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень та на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду доказів про правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 77, 132, 137, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС».

Визнати протиправними та скасувати рішення Енергетичної митниці про коригування митної вартості товарів від 22.11.2024 № UA903000/2024/000151/1 та від 06.12.2024 № UA903000/2024/000159/1.

Стягнути з Енергетичної митниці (код ЄДРПОУ 44029610) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 31209468) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та витрати на залучення перекладача у розмірі 3300 (три тисячі триста) грн. 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА