Ухвала суду № 127913489, 05.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження

05 червня 2025 року м. Київ справа № 640/30152/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. дослідивши матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,

Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі відповідач 1), Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач 2), в якому просить суд

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та сплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017-2021 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у неповному обсязі;

- зобов`язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати доручення Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017-2021 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи;

- стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017-2021 роки, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням здійснених виплат за 2017 рік 6 876,00 грн, за 2018 рік 8 351,00 грн, за 2019 рік 8 576,грн, за 2020 рік 9 644,00 грн та за 2021 рік 15 294,00 грн, а всього 48 741 грн.

Підставами позову позивач вказує порушення суб`єктом владних повноважень його прав внаслідок невиплати в повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у 2017-2021 роках.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення недоліків.

На адресу Окружного адміністративного суду міста Києва 16 листопада 2021 року від ОСОБА_1 надійшла позовна заява в новій редакції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/30152/21 передана на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18 березня 2024 року для розгляду адміністративної справи № 640/30152/21 визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Жука Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року адміністративна справа № 640/30152/21 прийнята до свого провадження суддею Жуком С.В. та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали даної адміністративної справи, суд встановив таке.

Згідно з частиною тринадцятою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На переконання суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач є особою з інвалідністю внваслідок війни ІІ групи, про що свідчить відповідне посвідчення, копія якого додана до позовної заяви.

Конституційний Суд України своїм рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Позивач у позовній заяві зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2017-2021 роках була виплачена йому не в повному обсязі.

Отже, у 2020 році позивачу було відомо, що йому виплачено разову грошову допомогу в розмірі, меншому ніж встановлено Законом, тобто, саме з дати отримання допомоги у неповному обсязі слід обраховувати в даному випадку строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині, що стосується виплати разової грошової допомоги до 5 травня, оскільки станом на момент виплати Конституційним Судом України вже було прийнято рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 та відновлено дію частини п`ятої статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 № 3551-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV.

Між тим, позивач з цими позовними вимогами звернувся до адміністративного суду лише у жовтні 2021 року, тобто, після спливу шестимісячного строку для такого звернення.

Згідно частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У частині третій цієї ж статті зазначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких підстав, оскільки судом після відкриття провадження у справі встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність надання позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за період з 2017-2020 роки, в якій вказати підстави для поновлення цього строку та надати докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 160, 161, частиною тринадцятою статті 171, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху після відкриття провадження у справі.

2. Встановити ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити ОСОБА_1 про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Жук Р.В.