Рішення № 127913183, 04.03.2025, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. справа № 300/6163/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними дії щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи та зобов`язання поновити реєстрацію як платника єдиного податку другої групи з 31.12.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно анулювало реєстрацію платника єдиного податку позивача, на підставі листа відповідача від 09.12.2019 № 1426/10/09-19-55-33. Так, згідно листа від 19.12.2019, підставою для анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку було нібито наявність податкового боргу в сумі 410,21 грн станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Проте, із доданих відповідачем до відповіді на адвокатський запит додатків не вбачається ані належного повідомлення позивача про анулювання реєстрації платника єдиного податку, ані належних доказів проведення перевірки позивача з питань своєчасності сплати грошового зобов`язання. Враховуючи наведене дії відповідача із виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 31.12.2019 вчинені всупереч вимогам податкового законодавства, без дотримання встановленого порядку та не в спосіб передбачений законодавством. При цьому, позивач до моменту отримання листа від 11.06.2024 не отримував жодних повідомлень від відповідача про виключення його з Реєстру та по даний час здійснює підприємницьку діяльність як платник податків другої групи спрощеної системи оподаткування, своєчасно сплачуючи всі належні податки та збори, подає податкову звітність, що приймається Відповідачем по справі (звітність додається). Відтак, на думку позивача, його виключення із реєстру платників єдиного податку здійснено із порушенням порядку, передбаченого податковим законодавством, без проведення перевірки, без прийняття рішення, а тому такі дії відповідача є протиправними. У зв`язку із наведеним, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.09.2024. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що згідно даних інтегрованої картки платника, станом на 01.07.2019 по ФОП ОСОБА_1 обліковувався борг по єдиному податку в сумі 410,21 грн., який був наявний на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Оскільки, борг зі сплати єдиного податку був наявний на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів станом на 01.07.2019, 01.08.20219, 01.09.2019, 01.10.2019, 01.11.2019, 01.12.2019, то відповідно до п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, від 02.12.2020 №275 5-VI зі змінами та доповненнями ГУ ДПС в Івано-Франківській області було виключено позивача з реєстру платників єдиного податку 31.12.2019. Про факт анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 було повідомлено листом №1426/10/09-19-55-33 від 09.12.2019, адреса отримувача: АДРЕСА_1 . При цьому, Головне управління ДПС у Івано-Франківській області при прийнятті рішення керувалось частиною 299.10 ст.299 ПК України, якою закріплено виключні підстави анулювання реєстрації платника єдиного податку, лише за рішенням контролюючого органу серед яких, зокрема, у випадку наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Зважаючи на викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивач скористалась правом на подання відповіді на відзив, в якому заперечила проти тверджень відповідача викладених у відзиві на позов, зазначивши, що всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 ПКУ, перевірки позивача відповідачем проведено не було, відповідно, акт перевірки останнім не складався, що також визнається відповідачем, адже останній у листі від 09.12.2019 не посилається на результати перевірки як підставу анулювання єдиного податку, а тільки вказує на порушення норм ПК України, більше того не приймалось жодного рішення про анулювання платника єдиного податку. Крім того, оскільки поштове повідомлення за ф. 119 взагалі відсутнє, то немає підстав вважати, що позивач є належним чином повідомленим про його виключення із Реєстру платників єдиного податку тільки в силу відправки такого документу поштою.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань16.04.2013 зареєстрована як фізична особа-підприємець. Видами діяльності зазначеної особи є: 62.01 Комп`ютерне програмування (основний) (а.с.40).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії Б №523215, позивач з 19.04.2013 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області на спрощеній системі оподаткування, 3 група платників податків, ставка 5% до доходу (а.с.42).

Згідно листа від 09.12.2019 № 1426/10/09-19-55-33, ГУ ДПС в Івано-Франківській області з 31.12.2019 анулювало реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку наявність податкового боргу в сумі 410,21 грн на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (а.с.45).

Листом від 11.06.2024 № 6826/6/09-24-02-06 відповідачем, позивача повідомлено, що подані податкові декларації платника єдиного податку №43246562 від 09.11.2020, №43355752 від 09.11.2020, №43357529 від 09.11.2020, №9373402539 від 11.05.2020, №9118595296 від 11.05.2021, №9223828426 від 08.08.2021, №9334617571 від 08.11.2021, №9162623943 від 19.08.2022, №9434151218 від 22.08.2022, №9235755180 від 09.11.2022 , №9103053120 від 09.11.2022, №9103053120 від 06.05.2023, №9195486590 від 05.08.2023, №9309394702 від 15.11.2023 вважаються помилковими (а.с.51).

08.07.2024 Адвокатським Об`єднанням «Західна Правозахисна Група» в інтересах позивача подано запит на отримання документів, що стали підставою для анулювання реєстрації спрощеної системи відповідачем позивачу (а.с.41).

Відповідачем надано відповідь на вищевказаний адвокатський запит від 17.07.2024 №8482/6/09/-19-24-02-06, в якій зазначено, що борг зі сплати єдиного податку був наявний на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів станом на 01.07.2019, 01.08.20219, 01.09.2019, 01.10.2019, 01.11.2019, 01.12.2019, то відповідно до п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, від 02.12.2020 №275 5-VI зі змінами та доповненнями ГУ ДПС в Івано-Франківській області було виключено позивача з реєстру платників єдиного податку 31.12.2019. До відповіді додано копію листа № 1426/10/09-19-55-33 від 19.12.2019, копію квитанції № 76018 від 10.12.2019 та копію списку № 22216 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Івано-Франківськ -18 (номер списку 35, відправлення №7601864478980) (а.с.43-50).

Не погоджуючись із позицією контролюючого органу щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку позивач, з метою захисту свого порушеного права, звернувся із даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначаються Главою1РозділуXIV ПК України.

Відповідно до п.291.2 ст. 291 ПК Україниспрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297цьогоКодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті291.3 ст. 291 ПК Українивизначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п.291.4 ст. 291 ПК Українисуб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Як визначає п. п.3п.291.4 ст. 291 ПК Українидо третьої групи платників єдиного податку належать: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначеностаттею 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За приписами п.299.10 ст. 299 ПК Україниреєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, у разі:

подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

у випадках, визначених підп. 298.2.3 п. 298.2 та підп. 298.8.6 п.298.8 ст. 298цьогоКодексу;

якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та підп. 298.8.1 п.298.8 ст. 298цьогоКодексу;

набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначенийстаттею 299 ПК Українивідповідно до п. 299.1 якої, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями п. 299.2 цієї ст. центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За приписами ч. 8 п. п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК Україниплатники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з п.299.10 ст. 299 ПК Україниреєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підп. 298.2.3 п.298.2 ст. 298цьогоКодексу.

Пунктом299.11 ст. 299 ПК Українивизначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Так, абзац перший п.86.7 ст. 86 ПК Українивстановлює, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п.44.7 ст. 44цьогоКодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеномуст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п.44.7 ст. 44цьогоКодексу.

Згідно з п.59.1 ст. 59 ПК Україниу разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналіз наведених вище норм податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що наявність у платника єдиного податку третьої групи податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів є обставиною, з якоюПодатковий кодекспов`язує можливість анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких, платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.

Аналогічна правовій позиції викладена у постанові Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі № 820/5346/17.

Як вбачається із листа від 09.12.2019 № 1426/10/09-19-55-33, ГУ ДПС в Івано-Франківській області з 31.12.2019 анулювало реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку наявність податкового боргу в сумі 410,21 грн на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (а.с.45).

Зі змісту вищевказаного рішення вбачається, що таке прийнято на підставі пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України у зв`язку тим, що у фізичної особи-підприємця наявний податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, сума податкової заборгованості позивача по єдиному податку з фізичних осіб становить 410,21 грн. При цьому, несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем не зазначено на підставі яких саме даних ГУ ДФС в Івано-Франківській області зроблено висновок про наявність у позивача податкового боргу у вказаній сумі, що унеможливлює встановлення джерела походження інформації про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов`язання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що зазначення відповідачем про несплату податкового боргу з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів не може бути підставою для застосування до позивача наслідків щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку із посиланням на норми абз.8 п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, оскільки вказані положення передбачають обов`язок платника перейти на сплату інших податків і зборів, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у листі від 09.12.2019 № 1426/10/09-19-55-33 підставою для анулювання реєстрації платника податків зазначена лише інформація про наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника єдиного податку, втім, контролюючим органом не зазначено, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки, як це вимагає п.299.11 ст. 299 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту75.1 статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, як слідує зі змісту наведеної правової норми, контролюючий орган має право шляхом проведення перевірки проконтролювати своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пунктів86.2,86.7 статті 86 Податкового кодексу, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом78.1.5 пункту 78.1 статті 78цьогоКодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цьогоКодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Отже, нормамиПодаткового кодексупередбачено право платника податків у разі незгоди з висновками камеральної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта, до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, які є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів проведення перевірки, складання та надіслання (вручення) позивачу акта перевірки на підставі якого прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Таким чином, контролюючим органом порушено встановленийПодатковим кодексомпорядок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Відтак, на переконання суду, відповідач порушив приписист. 86 ПК України, не надавши позивачу можливості подати свої заперечення до акта та/або додаткові документи на доказ належного виконання податкового зобов`язання та відсутності боргу зі сплати податку, одразу прийнявши рішення на основі такого акту.

Також суд враховує положення підпункту14.1.175пункту статті 14.1 статті14 Податкового кодексу, згідно з яким податковий боргце сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (стаття59пункт59.1. Податкового кодексу).

Так як абзац 8 підпункту298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексупов`язує втрату особою статусу платника єдиного податку із наявністю податкового боргу, а пункт59.1 статті 59 Податкового кодексупередбачає, що наявність податкового боргу фіксується податковою вимогою, то відповідач повинен був надіслати позивачу податкову вимогу.

Однак, відповідачем не надано доказів направлення, на адресу позивача податкової вимоги згідно з п.59.1 ст. 59 ПК Українипро наявність боргу.

Відтак, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області порушило процедуру прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача, оскільки ним було порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання позивачу свідоцтва платника єдиного податку.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що дії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо анулювання реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платника єдиного податку є протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання податкового органу поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з п.19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пп.299.13 ст.299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Отже, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Необхідно також врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", яке згідно ізЗаконом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом права та підлягає застосуванню судами. Так, у п. 110 вказаного рішення, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав та основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи".

Відтак, враховуючи висновки суду щодо протиправності дії щодо анулювання свідоцтва платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , суд доходить висновку, що слід зобов`язати відповідача поновити позивача в реєстрі платників єдиного податку з 31.12.2024, тобто з дати виключення з цього реєстру з метою недопущення порушення права позивача та повернення його у становище, яке існувало до винесення протиправного рішення.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно достатті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбаченихзакономположень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті,не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 6056,00 грн, сплачений згідно квитанції №81від 23.07.2024 (а.с.2).

В свою чергу, у відповідності до пункту 1 частини 3статті 132 Кодексу адміністративного судочинства Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що представник позивача в адміністративному позові вказала про необхідність стягнення із відповідача понесених ним витрат на правову допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченомустаттею 134 КАС України.

За змістом пункту 1 частини 3статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, поряд з іншим, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Окрім зазначеного, частиною 4статті 134 КАС Українивстановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи(частина 5ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, представник позивача надала суду:

- ордер №1090609 від 24.07.2024 (а.с.33);

- копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 210624 від 21.06.2024, за яким клієнтом визначено Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (а.с.34-34);

- копію тарифів на послуги Адвокатського об`єднання «Західна правозахисна група»; (а.с.38);

- квитанцію №80 від 23.07.2024 на суму 20000 грн (а.с.39).

Відтак, позивачем надані належні документи про понесення останнім витрат на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн, що дає підстави для вирішення судом питання необхідності відшкодування таких витрат.

За змістом частини 9статті 139 КАСпри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленомуЗаконом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI(далі Закон №5076-VI).

Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VIгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуальногозаконудає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

В зв`язку із вищенаведеним, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 20000,00 грн, є неспівмірною із складністю цієї справи та надмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Відтак, з огляду на принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що пропорційними, співмірними і обґрунтованими є витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

З огляду на зазначене, оскільки рішенням суду позовні вимоги задоволені повністю, згідно частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипонесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 6056,00 грн та правничої допомоги в розмірі 7000,00 грн. підлягають до стягнення з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Івано-Франківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 31.12.2019, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплаченусуму судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.