Ухвала суду № 127907174, 02.06.2025, Київський районний суд м. Полтави

Київський районнийсуд м.Полтави

Справа № 644/290/22

Провадження № 4-с/552/8/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи:

скаржник боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 ,

стягувач ОСОБА_2 ,

посадова особа відділу ДВС, дії якої оскаржуються, - головний державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цурков Святослав Ігорович,

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цуркова Святослава Ігоровича, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цуркова Святослава Ігоровича.

Свою скаргу обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є боржником згідно виконавчого листа №644/290/22, виданого 29.11.2022 року Київським районним судом м. Полтави, ВП №71798610.

14.03.2025 року державним виконавцем Цурковим С.І. було надано розрахунок заборгованості по аліментах, з яким ОСОБА_1 не погоджується, оскільки нарахування проведені за середнім значенням, як до особи яка не має доходу.

Однак боржник вважає такі дії державного виконавця неправомірними.

При визначені розміру аліментів ураховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, визначені в Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146.

Згідно п.14-1 вказаної постанови утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".

ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства передбачену п.14-1 Постанови №146, а тому нарахування суми боргу по аліментах мають врахувати отриманий ним дохід. Боржник отримував дохід щомісячно у розмірі 2662,80 грн. у січні листопаді 2022 року, 3522,10 грн. у грудні 2022 року, 2881,60 грн. у січні грудні 2023 року, 3250,70 грн. у січні 2024 січні 2025 року, але державний виконавець не визнає отриману ОСОБА_1 допомогу, як дохід при розрахунку заборгованості по аліментах.

Тому скаржник просив суд зобов`язати державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити перерахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_1 з урахуванням отриманого доходу у вигляді державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю отриманого, згідно п.14-1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146. Судові витрати покласти на відділ державної виконавчої служби.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явився, уповноваживши адвоката Проніна Ю.О. представляти його інтереси в суді.

Представник скаржника Пронін Ю.О. в судовому засіданні скаргу підтримав в повному обсязі. При цьому посилався на обставини, викладені у скарзі. Просив скаргу задовольнити.

Державний виконавець Цурков С.І та стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка сторін виконавчого провадження та виконавця не перешкоджає розгляду скарги, суд вважає за можливе провести розгляд скарги за відсутності сторін виконавчого провадження та державного виконавця.

Суд, заслухавши представника скаржника, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що на примусовому виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження №71798610 з примусового виконання рішення суду згідно виконавчого листа №644/290/22, виданого Київським районним судом м. Полтави 29 листопада 2022 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 17.01.2022 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23-х річного віку.

Державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні 14 березня 2025 року виконано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментам, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 за виконавчим лисом №644/290/22, за період з січня 2022 року по лютий 2025 року.

При цьому станом на 01 березня 2025 року заборгованість по аліментам визначена у розмірі 69187,50 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно дочастини першоїцієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Тому виготовлення державним виконавцем розрахунку заборгованості боржника із сплати аліментів є його обов`язком та в повній мірі відповідає вимогам закону.

Оцінюючи ту обставину, що у наведеному розрахунку заборгованості із сплати аліментів державним виконавцем розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №644/290/22, обраховано від розміру середньої заробітної плати, суд встановив наступне

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Як встановлено судом, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання повнолітньої дитини в частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Скаржник не працює, одержує державну соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказана обставина підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 25), довідкою про отримання допомоги за вих. №806 від 17.11.2022 (а.с.49).

Звертаючись до суду з даною скаргою, на обґрунтування доводів скарги, позивач посилається на п.14-1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, відповідно до якого утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".

Проте, скаржник не є одержувачем державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства. Будь-якими доказами, долученими до справи, не підтверджується факт одержання ним такої допомоги.

ОСОБА_1 є одержувачем допомоги на дитину з інвалідністю ОСОБА_4 .

Але згідно пп.16 п. 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів не провадиться з: державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю, а також надбавки на догляд за особою з інвалідністю з дитинства та дитиною з інвалідністю, що передбачені Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю".

Вказана норма закону в повній мірі відповідає приписам п. 10 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого стягнення не може бути звернено на такі виплати: допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що скаржник ОСОБА_1 одержує допомогу на дитину з інвалідністю, на яку не може бути звернено стягнення, та з якої не проводиться утримання аліментів, а сам боржник не працює, суд приходить до висновку про правомірність дій державного виконавця в частині обрахування розміру аліментів від середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості, а також про відсутність підстав для зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_1 з урахуванням отриманого доходу у вигляді державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю отриманого, згідно п.14-1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №146.

Тому в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цуркова Святослава Ігоровича - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 03.06.2025 року.

Головуючий О.А.Самсонова