Постанова № 127903532, 04.06.2025, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 187/836/25

3/0187/439/25

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 червня 2025 року селище Петриківка

Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши матеріали, що надійшли із відділення поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; громадянки України; паспорт громадянина України (ID-картка) № НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що 26.03.2025 об 11-00 годині в селищі Петриківка водій ОСОБА_1 на перехресті рівнозначних доріг вулиці Європейська проспекту Петра Калнишевського керуючи електротранспортом «Фада» (електровелосипед) рухаючись з другорядної дороги не надала перевагу у русі ТЗ (Daewoo Lanos» н.з. НОМЕР_2 ), який рухався праворуч відносно до неї. Внаслідок чого здійснила зіткнення та отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому правої ступні, а транспортні засоби отримали механічні ушкодження, сума яких встановлюється.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 16.12 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП України.

Крім того, 26.03.2025 об 11-00 годині в селищі Петриківка водій ОСОБА_1 на перехресті рівнозначних доріг вулиці Європейська проспекту Петра Калнишевського керувала електротранспортом «Фада» будучи в стані алкогольного сп`яніння, згідно висновку експерта Е-35.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а) ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 факт правопорушеннявизнала тапояснила,що дійсновживши алкоголькерувала електровелосипедомта наперехрестірівнозначних доріг вулиці Європейська проспекту Петра Калнишевського не помітила автомобіль справа і продовжила рух, що привело до ДТП. Посвідчення водія вона не має. Просить врахувати що електровелосипед не потребує посвідчення водія.

Провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 332231 та ЕПР1 № 3322506 від 16.05.2025; копією матеріалів кримінального провадження № 12025042250000097 від 26.03.2025, в яких міститься:

- витяг з ЄРДР кп № 12025042250000097 від 26.03.2025;

- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.03.2025;

- протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 05.04.2025;

- протокол допиту потерпілого ОСОБА_1 від 15.04.2025;

- висновок експерта № 19/104-25/16328-ІТ від 29.04.2025;

- висновок експерта № 35-Е від 16.04.2025, в якому зазначено, що при токсикологічному дослідженні виявлено етанол в концентрації сеча 2,55 г/л (%), кров 1,36 г/л (%);

- постанова про закриття кримінального провадження від 30.04.2025.

Вирішуючи питання про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП суд виходить з наступного:

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Склад правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 130 КпАП України, передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» N 14 від 23.12.2005, судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Склад правопорушення визначеного ст. 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно п. 16.12 Правил дорожнього руху України на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» N 14 від 23.12.2005 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Щодо поширення на ОСОБА_1 відповідальності за ст. 130 КУпАП суд зазначає наступне:

Верховний Суд в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 дійшов висновку, що одним із визначальних критеріїв для визначення, чи відноситься електросамокат до джерел підвищеної небезпеки в тлумаченні статті 1187 Цивільного кодексу України є приведення електросамоката в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Суд вважає, що тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожніми, в той же час саме критерій наявності у електровелосипеда можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки»

Наявність можливості приведення електровелосипеду в рух мускульною силою велосипедиста не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

Суд додатково звертає увагу на той факт, що електровелосипед може приводитись у рух не тільки мускульною силою, але й за допомогою двигуна, що є ключовою різницею електровелосипеда від звичайного велосипеда, який приводиться у рух виключно мускульною силою.

За таких обставин, суд вважає, що електровелосипед у відповідності до пункту 1.10 Правил, відноситься до саме транспортних засобів, а не до велосипедів та, як наслідок особа, яка керує електровелосипедом, є водієм, а не велосипедистом.

В пункті 1.10 Правил законодавець окремо виокремлює механічні транспортні засоби тобто транспортні засоби, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

В той же час, пунктом 2.9 Правил водієві забороняється рух керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не тільки механічним, а статтею 130 кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не тільки механічним.

Тому, суд вважає, що тлумачення «механічний транспортний засіб» не є тотожним тлумаченню «транспортний засіб», а заборона керування в стані алкогольного сп`яніння і відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння поширюється на всі транспортні засоби, а не тільки механічні.

Отже, суд дослідивши матеріали справи та оцінивши на предмет належності та допустимості надані суду докази, а їх сукупність з точки зору достатності, вважає, що факт скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КпАП України та винність в їх вчиненні ОСОБА_1 позарозумним сумнівом, доказана повністю та підтверджується зібраними по справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Таким чином, суд вважає необхідним об`єднати матеріли про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в одне провадження.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі викладеного, вважаю необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст.124, ч. 1 ст. 130, 283 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 124 КУпАП, 1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення:

- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

На підставі ст. 36 КУпАП остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячінеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. на користь держави (реквізити: отримувач: ГУК у Днiпр-кiй обл/ Дн-ка об/ 21081300, р/р UA758999980313020149000004001, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, Банк отримувач: Казначейство України (ел. адм. подат.), код класифікації доходів бюджету 21081300 «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), порушник має право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн. 60 коп.) на користь держави (реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу «Судовий збір по справі про адміністративне правопорушення»).

Термін пред`явлення виконавчого документа становить три місяці з наступного дня після набрання постанови про накладення адміністративного стягнення законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя: В. О. Говоруха