Ухвала суду № 127903428, 04.06.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 367/2761/25

№ 2-з/183/52/25

У Х В А Л А

04 червня 2025 року м. Самар

Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Городецький Д.І., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Драчука Юрія Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Солом`янського району у м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Солом`янського району у м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

02 червня 2025 року через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат ДрачукЮрій Петровичподав заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між батьками було встановлено орієнтовний графік зустрічей з дитиною, проте відповідач систематично порушував встановлений порядок побачень з донькою та наполягав на зустрічах у зручний для себе час без врахування інтересів дитини, зокрема погрожував відібрати дитину.

Так, після останньої прогулянки відповідача ОСОБА_2 з донькою, останній не повернув дитину матері та вимкнув телефон, у зв`язку з чим позивач не має жодної можливості зв`язатися із ОСОБА_2 та дізнатися про місцеперебування та стан здоров`я доньки. Матері на даний момент невідомо, в яких умовах перебуває її дитина, чи забезпечені її потреби та чи нічого їй не загрожує. Така поведінка відповідача викликає занепокоєння, оскільки позивач позбавлена можливості виконувати свої батьківські обов`язки.

Не проживання дитини з матір`ю, а також неможливість спілкування матері з дитиною, може спричинити усталене відчужене ставлення дитини до матері, а перебування матері з дитиною будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з малолітньою дитиною, і ця обставина відповідатиме законним інтересам як батьків, так і дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини. Крім цього, відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей.

Представник позивача наголошує на тому, що батьки мають рівні права на проведення часу з донькою, а батько зобов`язаний не чинити матері в цьому перешкоди.

Забезпечення позову у цій справі у визначений спосіб є таким, що відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У зв`язку з наведеним, в заяві просив:

- зобов`язати ОСОБА_2 забезпечувати право ОСОБА_1 на спілкування із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням суду про визначення місця проживання дитини, шляхом забезпечення проживання дитини з матір`ю кожен другий тиждень місяця та безперешкодне спілкування доньки з матір`ю у тижні, коли дитина проживатиме з батьком ОСОБА_2 ;

- забезпечити вільне систематичне спілкування матері ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами дистанційного зв`язку (телефоном та через відеозв`язок в мережі Інтернет за допомогою веб-камери та програмного забезпечення,зокрема Skype(Viber,WhatsApp,Telegram) щодня без присутності ОСОБА_2 , з наданням дитині мобільного телефону або іншого пристрою з доступом до засобі в зв`язку для їхнього зв`язку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до нижченаведеного.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище статей, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) зазначає, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогамстатті 151 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується:

1) накладенням арешту намарно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно доч. 1ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Як встановлено вище, між сторонами виник спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. З позовної заяви вбачається, що дитина наразі проживає разом з батьком.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В той же час суд вважає, що забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку для відповідача передавати дитину кожен другий тиждень місяця для проживання зі своєю матір`ю за місцем її проживання може призвести до фактичної передачі дитини матері, що на час розгляду справи судом за своїм змістом є тотожним заявленим позовним вимогам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25 серпня 2020 року у справі № 466/2117/20 (провадження № 61-11539ск20).

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи предмет та суть позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом зобов`язання відповідача, у якого перебуває дитина, надавати позивачу (матері дитини) можливість для спілкування з дитиною в певні дні і години, а саме: зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_4 кожного тижня місяця в період з 10.00 год. суботи до 10.00 год. неділі, без присутності батька ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням суду про визначення місця проживання дитини, а також забезпечити вільне систематичне спілкування матері ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами дистанційного зв`язку (телефоном та через відеозв`язок в мережі Інтернет за допомогою веб-камери та програмного забезпечення,зокрема Skype(Viber,WhatsApp,Telegram) щодня без присутності ОСОБА_2 , з наданням дитині мобільного телефону або іншого пристрою з доступом до засобі в зв`язку для їхнього зв`язку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому,суд вважаєза належневідмовити в задоволенні заяви в частині встановлення обов`язку для відповідача передавати дитину кожен другий тиждень місяця для проживання зі своєю матір`ю за місцем її проживання, оскільки вжиття такого заходу забезпечення позову може призвести до фактичної передачі дитини матері, що на час розгляду справи судом за своїм змістом є тотожним заявленим позовним вимогам та до вирішення спору по суті є недопустимим.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.149-153, 260-261, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Драчука Юрія Петровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Солом`янського району у м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання дитини, - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_4 кожного тижня місяця в період з 10.00 год. суботи до 10.00 год. неділі, без присутності батька ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням суду про визначення місця проживання дитини.

Забезпечити вільне систематичне спілкування матері ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами дистанційного зв`язку (телефоном та через відеозв`язок в мережі Інтернет за допомогою веб-камери та програмного забезпечення,зокрема Skype(Viber,WhatsApp,Telegram) щодня без присутності ОСОБА_2 , з наданням дитині мобільного телефону або іншого пристрою з доступом до засобі в зв`язку для їхнього зв`язку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Драчука Юрія Петровича відмовити.

Зустрічне забезпечення не застосовується.

Учасник справи може звернутися до суду з мотивованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у відповідності дост. 158 ЦПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайного направити заявнику та для виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Судом роз`яснюється, що відповідно до п. 4 ч. 1ст. 148 ЦПК України, за невиконання ухвали про забезпечення позову у встановлений судом строк, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконанняпротягом трьох років з наступного дня після постановлення ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, я кщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу складено та підписано 04 червня 2025 року.

Суддя Д.І. Городецький