Ухвала суду № 127903127, 05.06.2025, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/572/18

Провадження № 1-КП/484/7/25

КП № 12017150000000526

КП № 12018150000000034

УХВАЛА

про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук, обрання йому запобіжного заходу та зупинення провадження у справі

05 червня 2025 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області колегією у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

у відсутність обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жашків Черкаської області, не одруженого, освіта початкова, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 16.03.2017 року Кривоозерським РС УДМС України в Миколаївській області, раніше судимого:

- 14.09.2004 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 186, ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнився 02.11.2006 року по відбуттю строку покарання;

- 04.06.2009 року Кривоозерським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017150000000526, відомості про яке внесені до ЄРДР 25.05.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, який переданий на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_13 , суддів ОСОБА_14 , ОСОБА_3 /т.1 а.с.174/.

Крім того, 02.05.2018 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018150000000034 від 01.02.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України /т.2 а.с.121/, який переданий на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді ОСОБА_15 , суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_16 .

Ухвалою суду від 07.05.2018 року /т.2 а.с.164/ справу призначено до судового розгляду на 17.05.2018 року; об`єднано кримінальне провадження з кримінальним провадженням № 12017150000000526, передано на розгляд колегії у складі головуючого судді ОСОБА_13 , суддів ОСОБА_14 , ОСОБА_3 .

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 25.09.2019 року /т.5 а.с.265/ головуючого у справі ОСОБА_13 замінено суддею ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.11.2022 року провадження у справі щодо ОСОБА_10 закрите у зв`язку з її смертю.

Ухвалою суду від 29.11.2022 року виділено в окреме провадження з об`єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017150000000526 від 25.05.2017 року та № 12018150000000034 від 01.02.2018 року, справа № 484/572/18, провадження 1-кп/484/17/22 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 за ч.3 ст. 307 КК України, матеріали щодо обвинувачення ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , продовжено судовий розгляд щодо ОСОБА_6 .

23.09.2017 року ОСОБА_6 був затриманий в наданому кримінальному провадженні.

25.09.2017 року слідчим суддею на досудовому розслідуванні щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений ухвалою слідчого судді 23.11.2017 року до 21.01.2018 року.

20.04.2018 року /т.3 а.с.21/ ОСОБА_6 знову був затриманий з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали слідчого судді /т.2 а.с.159/.

Ухвалою слідчого судді від 20.04.2018 року /т.2 а.с.155/ щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжено до 04.06.2018 року /т.2 а.с.152/.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року /т.2 а.с.164/ ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 05.07.2018 року.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року щодо ОСОБА_6 було змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт /т.3 а.с.53/, який в подальшому було продовжено ухвалами суду від 10.08.2018 року /т.3 а.с.88/, від 26.09.2018 року /т.3 а.с.111/, від 25.01.2019 року /т.5 а.с.97/, від 12.03.2019 року /т.5 а.с.149/, від 08.05.2019 року /т.5 а.с.179/, від 14.06.2019 року /т.5 а.с.215/, від 25.07.2019 року /т.5 а.с.233/, від 20.09.2019 року /т.5 а.с.257/, від 18.11.2019 року /т.6 а.с.36/ (до 17.01.2020 року).

Обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово в судові засідання не з`являвся, без погодження із судом і без попередження змінював місце свого проживання, внаслідок чого суд не зміг продовжити щодо нього строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Зокрема, суду відомо про такі адреси: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .

За інформацією Гайворонського ВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 неодноразово порушував умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, був відсутній за місцем свого проживання /т.5 а.с.195-204/.

Обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово через додаток Вайбер подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, іноді надавав фотокопії довідок про те, що він хворіє, однак жодного разу не подав оригіналів таких довідок /т.6 а.с.185,195, 209, т.7 а.с.52,126, т.8 а.с.24/.

Для перевірки інформації про стан здоров`я ОСОБА_6 ухвалою суду витребувано інформацію з медичних установ /т.6 а.с.241/ і отримано відповіді про те, що ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні не перебував, за медичною допомогою не звертався, декларації з сімейним лікарем не укладав /т.6 а.с.251,259/.

За таких обставин судом неодноразово оголошувався привід ОСОБА_6 /т.7 а.с.129,149,165, т.8 а.с.73/, який не було виконано через його відсутність за місцем проживання /т.7 а.с.143,144,160,161,177,178/.

При цьому суд продовжував повідомляти ОСОБА_6 про розгляд справи за всіма відомими адресами. ОСОБА_6 повідомлень суду не отримував.

Лише 17.05.2023 року суд зміг продовжити розгляд справи після виконання приводу обвинуваченого.

Однак, після оголошення чергової перерви в судовому засіданні у зв`язку з великим обсягом досліджуваних доказів, ОСОБА_6 знову перестав з`являтися в судові засідання, отримувати кореспонденцію суду, змінив місце проживання, не повідомив про це суд. Телефонний зв`язок з ним також відсутній.

Ухвалою суду від 20.09.2013 року /т.9 а.с.45/ оголошено привід обвинуваченого з усіх відомих суду адрес. Привід не виконано через відсутність ОСОБА_6 за такими адресами. Захиснику місце знаходження обвинуваченого невідоме.

17.10.2023 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про розшук обвинуваченого, про дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою /т.10 а.с.51-54/.

Ухвалою суду від 17.10.2023 року оголошено розшук обвинуваченого, надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зупинено провадження у справі /т.10 а.с.65/.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 31.01.2024 року /т.10 а.с.72/ суддю ОСОБА_14 замінено суддею ОСОБА_17 у зв`язку з виходом у відставку /т.10 а.с.74/.

Ухвалою суду від 19.04.2024 року клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишено без розгляду, оскільки строк дії ухвали на затримання ОСОБА_6 скінчився 17.04.2024 року, ОСОБА_6 не був розшуканий і доставлений до суду. Провадження у справі відновлено /т.10 а.с.89/.

18.04.2024 року прокурор знову звернувся до суду з клопотанням про розшук обвинуваченого, про дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою /т.10 а.с.75/.

Ухвалою суду від 19.04.2024 року оголошено розшук обвинуваченого, надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зупинено провадження у справі /т.10 а.с.92/.

Ухвалою суду від 18.10.2024 року клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишено без розгляду, оскільки строк дії ухвали на затримання ОСОБА_6 скінчився 18.10.2024 року, ОСОБА_6 не був розшуканий і доставлений до суду. Провадження у справі відновлено /т.10 а.с.110/.

17.10.2024 року прокурор знову звернувся до суду з клопотанням про розшук обвинуваченого, про дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою /т.10 а.с.97/.

Ухвалою суду від 18.10.2024 року оголошено розшук обвинуваченого, надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і зупинено провадження у справі /т.10 а.с.114/.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 15.01.2025 року /т.10 а.с.119/ суддю ОСОБА_17 замінено суддею ОСОБА_2 у зв`язку з виходом у відставку /т.10 а.с.121/.

08.05.2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області, який представляє обвинувачення в наданій справі - ОСОБА_5 , про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та оголошення його у міжнародний розшук, яке можливо вирішити лише в судовому засіданні /т.10 а.с.125/.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, підозра є обґрунтованою зібраними доказами, існують ризики, що він може переховуватись від суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наявність ризиків обґрунтовується тяжкістю злочинів, внаслідок чого з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_6 може переховуватись від слідства і суду; він незаконно виїхав за межі України, був виявлений на території Федеративної Республіки Німеччина, і будучі обізнаним про наявність кримінального провадження, ухиляється від суду. Також він не має інших джерел доходу, ніж злочинна діяльність, що може спонукати його продовжити незаконні дії з наркотичними засобами з метою збуту.

За таких обставин ухвалою суду від 08.05.2025 року провадження у справі відновлено, призначено справу до судового розгляду на 05 червня 2025 року /т.10 а.с.140,144/.

В судовому засіданні 05.06.2025 року прокурор підтримав своє клопотання, просив його задовольнити, оголосити обвинуваченого ОСОБА_6 в міжнародний розшук та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судове засіданні не з`явився. За даними Укрпошти за відомими суду адресами він відсутній.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував.

Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України в даному випадку можливо розглянути клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у відсутність обвинуваченого, оскільки таке питання вирішується саме у зв`язку з необхідністю оголошення його у міжнародний розшук через його ухилення від суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора з додатками та наявні у суду матеріали кримінального провадження, суд дійшов до висновку про те, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до вимог ст.2КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Згідно до ч.2ст.177КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимогст. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до вимог ст.ст. 177, 178КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов`язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст.ст. 177-178 КПК України.

Разом зтим,відповідно дочастин першої-четвертоїстатті 194КПК Українипід часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро:1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення;2)наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи такі законодавчі правила і відповідні застереження, запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів, може бути застосований виключно у випадку, якщо підозра є обґрунтованою, а також за наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України. Тобто таких ризиків має бути встановлено два і більше, а в разі доведення наявності лише одного ризику та обґрунтованості підозри слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Також, згідно до ч.1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі № 5-1кс15 під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Відповідно, не визнається такою, що ухиляється від слідства або суду, невідома правоохоронним органам особа, яка вчинила злочин і переховується після цього, а також особа, хоч і відома компетентним органам, але причетність якої до вчинення злочину на момент її зникнення ще не встановлено.

Належною процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.

У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.

Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв`язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.

Встановлення місця перебування обвинуваченого та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб`єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.

Прийняття судом ухвали про оголошення особи у розшук шляхом задіяння міжнародного співробітництва є єдиним способом реалізації та виконання цього рішення суду та встановлення точного місцезнаходження обвинуваченого за кордоном в разі його виїзду з території України.

Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).

Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.

Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.

Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об`єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в`їзд або обмежено виїзд з України.

Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.

Судом встановлено,що на виконанняухвали судупро розшукобвинуваченого прокурором у наданому кримінальному провадженні надано доручення оперативному підрозділу Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області щодо проведення розшукових заходів відносно ОСОБА_6 та в ході їх проведення отримано відповідь оперативного підрозділу Первомайського РВП про те, що місцезнаходження ОСОБА_6 не встановлено.

В подальшому 07.11.20224 року від завідувача сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Миколаївській області за вих.№393/22-2024 надійшло повідомлення про те, що правоохоронними органами Федеративної Республіки Німеччина проводилась перевірка громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час зупинки його на проїзній частині в м. Реденбург. Німецькою поліцією було висловлене прохання до ОСОБА_6 показати своє посвідчення водія, однак воно у нього було відсутнє.

Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження обвинуваченого ОСОБА_6 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.

У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.

Оскільки Червоне оповіщення - єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.

Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.

Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 р., оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.

Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.

Міжнародний розшук - це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.

Так, органом, що здійснює повноваження щодо оголошення особи в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідне РА НЦБ Інтерполу.

Особа оголошується у міжнародний розшук у такому порядку: ухвалення слідчим або прокурором постанови про оголошення особи в міжнародний розшук; підготовка та направлення слідчим запиту в Укрбюро Інтерполу, а саме в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим чинним законодавством України, міжнародними договорами та внутрішніми документами Інтерполу; направлення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва в Генеральний Секретаріат запиту щодо публікації повідомлення в базі даних; здійснення Генеральним Секретаріатом перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим «Правилами Інтерполу щодо обробки інформації»; внесення Генеральним Секретаріатом повідомлення, наведеного в запиті, до баз даних Інтерполу, й інформування про це всіх НБЦ Інтерполу; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва контролю за оновленням інформації в повідомленні.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 відсутній за місцем проживання, до суду на виклики не з`являвся, оголошення його в розшук на території України дієвих результатів не дало, наявні відомості про незаконний перетин ним державного кордону, що дає підстави дійти висновку, що обвинувачений ухиляється від суду, єдиним способом встановлення місцезнаходження останнього за кордоном є оголошення його у міжнародний розшук, оскільки виконання іншим чином завдань кримінального провадження є неможливим.

На дев`яносто дев`ятій сесії (27.02. - 03.03.2017) Комісією з контролю файлів Інтерполу ухвалено рішення, що запобіжні заходи у вигляді дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу не є ордерами на арешт у розумінні ст.83.2 (b,ii) Правил Організації. Статтею 575 КПК України визначено, що видача особи в Україну може бути запитана лише на підставі ухвали суду про тримання особи під вартою.

Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 307 КК України, покарання за які передбачено у виді позбавлення волі на строк до 12 років, тобто які згідно ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.

Тяжкість злочинів свідчить про ступінь суспільної небезпеки діянь, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також неодноразові неявки, перебування у внутрішньодержавному розшуку, перетин державного кордону без повідомлення суду, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаних злочинів передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.6.ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

За таких обставин всі вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваного на даний час є негативною, оскільки він знаючи про наявність щодо нього кримінального провадження та будучи обізнаним зі своїми процесуальними обов`язками, ухилився від суду.

Враховуючи особу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень особливої тяжкості, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважаю, що застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою (більш м`якого) не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду в кримінальному провадженні, виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, відсутність впливу на учасників кримінального провадження, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Тримання ОСОБА_6 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч.6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки обвинуваченого, оголошеного в міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України.

Зазначена процедура визначена ч.6 ст. 193 КПК України і є складовою процесу міжнародного розшуку, без якої неможливе доставлення ОСОБА_6 в місце досудового розслідування.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора обґрунтоване і підлягає задоволенню. Обвинуваченого слід оголосити у міжнародний розшук та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на підставі ч.6 ст. 193 КПК України, без визначення застави.

Керуючись ст. ст. 12, 111, 176-178, 183, 193, 194, 196, 335, 371, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук та обрання йому запобіжного заходу задовольнити.

Оголосити у міжнародний розшук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жашків Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 16.03.2017 року Кривоозерським РС УДМС України в Миколаївській області, раніше судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 307 КК України.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого оголошено у міжнародний розшук, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Виконання ухвали суду щодо організації міжнародного розшуку ОСОБА_6 із залученням каналів міжнародного поліцейського співробітництва та його затримання доручити Первомайському РВП ГУНП в Миколаївській області.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 .

Зупинити провадження у даному кримінальному провадженні до розшуку ОСОБА_6 і доставки його до суду.

Відповідно до ч.4 ст. 197 КПК України строк дії даної ухвали не зазначається.

Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України після затримання ОСОБА_6 він має бути доставлений до суду для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який не пізніше 48 (сорока восьми) годин з часу доставку її до місця кримінального провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, в інший частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

СУДДІ: