Рішення № 127903098, 08.05.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/11614/24

Провадження № 2/204/890/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

08 травня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, -

У С Т А Н О В И В:

29 листопада 2024 року КП «Дніпроводоканал» ДМР звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із вимогами про солідарне стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення (а. с. 1-3).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до державної програми забезпечення населення України послугами водопостачання та водовідведення КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам. Між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачами встановлені фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20 квітня 1995 року «Про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради», абоненту відкрито особовий рахунок. Споживачі зобов`язані оплатити послуги, якщо вони фактично користується ними. Відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати комунальних послуг. Відповідно до розрахунку сума заборгованості відповідачів за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якому відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 з грудня 2000 року та станом на 31 серпня 2024 року, складає 79264 гривні 19 копійок. Тому позивач вимушений звернутися із вказаним позовом до суду, в якому він прохає стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості, що утворилася станом на 31 серпня 2024 року у розмірі 79264 гривні 19 копійок, яка складається з: суми основного боргу 68543 гривні 55 копійок (за період з грудня 2000 року та станом на 31 серпня 2024 року), інфляційне збільшення суми боргу 9494 гривні 65 копійок (за період з липня 2018 року по січень 2022 року) та 3 % річних 1225 гривень 99 копійок (за період з липня 2018 року по січень 2022 року), а також сплачений ним судовий збір у сумі 3028 гривень.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 годину 20 хвилин 06 лютого 2025 року (а. с. 28), копія якої надіслана учасникам справи 13 січня 2025 року за вихідним № 1309/25-вих/2/204/890/25 (а. с. 29).

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а. с. 87-88).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 84-86), про причини неявки суд не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення, без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція), затвердженого рішенням міської ради від 22 березня 2023 року № 72/35 (а. с. 15 та на звороті).

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/будинку від 16 вересня 2024 року, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 15 грудня 2015 року), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (з ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Приписами ст.509ЦК Українивизначено, щозобов`язаннямє правовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов`язанавчинити накористь другоїсторони (кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплатити грошітощо)або утриматисявід вчиненняпевної дії(негативнезобов`язання),а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст.612ЦК України визначено, щоборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом єнеустойка,що обчислюєтьсяу відсоткахвід суминевиконаного абоненалежно виконаногозобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нормами ст.319ЦК Українивизначено,що власникволодіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд тамає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст.1Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

У статті 67Житлового кодексуУкраїнської РСР закріплено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст.7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачці послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачка була зобов`язана сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Відповідно до вимог ст.22Закону України«Про питнуводу,питне водопостачаннята водовідведення» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Приписами ч. 4 ст. 23 та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що послуги з централізованого водопостачання/водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання/водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Разом з цим, Верховний Суд України у своїй постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зазначив про те, що не дивлячись на те, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з цим, такому праву споживача прямо відповідає його обов`язок щодо оплати житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачкам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачки були зобов`язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Вимогами ч.1ст.13 ЦПКУкраїни визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, статтею 322 ЦК України визначено, що на власника покладається тягар утримання майна.

Приписами ст.541ЦК України визначено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Водночас, нормами ч. 3 ст.9Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

З розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що за період з грудня 2000 року по серпень 2024 року включно загальна сума заборгованості відповідачів перед КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення складає 79264 гривні 19 копійок, яка складається з: суми основного боргу 68543 гривні 55 копійок (за період з грудня 2000 року та станом на 31 серпня 2024 року), інфляційне збільшення суми боргу 9494 гривні 65 копійок (за період з липня 2018 року по січень 2022 року) та 3 % річних 1225 гривень 99 копійок (за період з липня 2018 року по січень 2022 року).

Таким чином судом встановлено, що відповідачами було порушено право позивача на отримання плати за послуги з водопостачання та водовідведення.

Отже, ураховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, за період з грудня 2000 року по серпень 2024 року включно, у розмірі 79264 гривні 19 копійок, яка складається з: суми основного боргу 68543 гривні 55 копійок (за період з грудня 2000 року та станом на 31 серпня 2024 року), інфляційне збільшення суми боргу 9494 гривні 65 копійок (за період з липня 2018 року по січень 2022 року) та 3 % річних 1225 гривень 99 копійок (за період з липня 2018 року по січень 2022 року).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню судовий збір у розмірі 3028 гривень.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49011, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-А; ЄДРПОУ 03341305) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ;РНОКПП НОМЕР_4 )про стягненнязаборгованості пооплаті послугводопостачання таводовідведення задовольнити.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з грудня 2000 року по серпень 2024 року включно у розмірі 79264 (сімдесят дев`ять тисяч двісті шістдесят чотири) гривні 19 (дев`ятнадцять) копійок, яка складається з: суми основного боргу 68543 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сорок три) гривні 55 (п`ятдесят п`ять) копійок, інфляційне збільшення суми боргу 9494 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто чотири) гривні 65 (шістдесят п`ять) копійок та 3 % річних 1225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) гривень 99 копійок (дев`яносто дев`ять).

Стягнути солідарно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради сплачений судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідачів протягом двадцяти днів зо дня отримання ними копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна