Ухвала суду № 127901605, 02.06.2025, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1504/24

провадження № 1-кп/136/55/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2025 р. м.Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду міста Липовець клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021022240000093, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, яке належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024,

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора ОСОБА_5 ,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_3 ,

інші учасники провадження

представників потерпілого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Липовецького районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021022240000093 від 25.11.2021, про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, а також цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на користь Турбівської селищної ради Вінницької області 102 791,87 грн. збитків.

В ході судового розгляду захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_3 було підтримано подане до суду клопотання про зняття арешту з майна обвинуваченого накладеного ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024 на майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , із забороною на відчуження та розпорядження майном, а саме: земельну ділянку кадастровий номер - 0520680200:01:004:2490, площею 0,0182 га, вартістю 5990 грн.; земельну ділянку кадастровий номер - 0520688900:01:005:0387, площею 1,4604 га, вартістю 15000 грн. та земельну ділянку кадастровий номер - 0520655900:07:016:0013, площею 1,7643 га, вартістю 20304,04 грн.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що згідно вказаної ухвали, основною підставою для накладення вказаного арешту стало те, що за наслідками проведення досудового розслідування вирішувалось питання про заявлення цивільного позову з метою відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

В ході судового розгляду стороною обвинувачення, в інтересах Турбівської селищної ради в порядку ст. 128 КПК України, було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 збитку, завданого кримінальним правопорушенням в сумі 102791,87 грн., який було прийнято до розгляду судом під час підготовчого судового розгляду.

07.03.2025 ОСОБА_4 було відшкодовано збиток, вказаний в цивільному позові шляхом сплати вказаної суми на рахунок Турбівської селищної ради Вінницької області (квитанція № 7662 від 07.03.2025 року).

Вказана обставина, на думку захисника, свідчить про відсутність на час судового розгляду підстав для забезпечення позову в зв`язку з повним відшкодуванням завданої шкоди, а тому повернення вказаного майна власнику не зможе завадити встановленню істини по справі.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив скасувати арешт майна.

Прокурор ОСОБА_5 у зв`язку із відшкодуванням майнової шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням Турбівській селищній раді Вінницького району Вінницької області, проти задоволення клопотання про скасування арешту не заперечував.

Представники потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при вирішенні питання про зняття арешту з майна обвинуваченого покладаються на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, матеріали кримінального провадження, які стосуються цього клопотання, суд дійшов висновку про таке.

Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, а п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із положеннями ч.ч. 5, 6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті (відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України iз клопотанням про скасування арешту майна може звернутися підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 174 КПК України передбачено лише дві виключні підстави для скасування арешту майна: (1) арешт накладено необґрунтовано, (2) відпала потреба в його застосуванні.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024 у справі №136/68/22 (провадження № 1-кс/136/332/24) накладено арешт на майно, яке належать на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_1 , із забороною на відчуження та розпорядження майном, а саме:

- земельну ділянку кадастровий номер - 0520680200:01:004:2490, площею 0,0182 га, вартістю 5990 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 0520688900:01:005:0387, площею 1,4604 га, вартістю 15000 грн.;

- земельну ділянку кадастровий номер - 0520655900:07:016:0013, площею 1,7643 га, вартістю 20304,04 грн.

В межах цієї ухвали слідчим суддею зазначено, що арешт на майно ОСОБА_4 накладався з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та для відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема, слідчий суддя визнав доведеним стороною обвинувачення наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України та можливість конфіскації майна як виду додаткового покарання у разі доведення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України.

Суд наголошує на тому, що одне із кримінальних правопорушень, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , передбачене ч. 1 ст. 209 КК України, є тяжким злочином, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Згідно із ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. У такий спосіб особа, яка вчинила злочин, обмежується у праві власності на певне майно, що вона набула на законних підставах до ухвалення вироку. Це покарання передбачає вилучення як усього майна, так і його частини.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що правомірність накладення арешту ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024, з метою можливої конфіскації майна у разі ухвалення судом обвинувального вироку, обвинуваченим та його захисником не оскаржувалась.

Отже, на переконання суду, наразі таке втручання у право власності як арешт майна обвинуваченого переслідує легітимну мету, а саме забезпечення в майбутньому можливої конфіскації майна як виду покарання, незважаючи на відшкодування обвинуваченим шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Суд дійшов висновку, що захисник обвинуваченого не довів, що потреба в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відпала або, що такий арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, внаслідок відсутності правових підстав для скасування чинного арешту майна, у задоволенні відповідного клопотання захисника слід відмовити.

Керуючись ст.ст.131,170,174, 372КПК України,суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022240000093, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 209 КК України, яке належить на праві приватної власності обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного ухвалою слідчого судді Липовецького районного суду Вінницької області від 15.07.2024, - відмовити.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 05.06.2025.

Суддя ОСОБА_8