Рішення № 127898280, 27.05.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2025 р.

м. Київ

Справа № 911/1301/25

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Василець О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Відділу освіти Переяславської міської ради (08400, Київська обл., м. Переяслав, вул. І. Мазепи, буд. 11, код ЄДРПОУ 02143749)

до Громадської організації "Київська обласної організації громадської організації "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України"" (08400, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Переяслав, вул. Шевченка Тараса, буд. 3, код ЄДРПОУ 24889296)

про розірвання договору та звільнення об`єкту оренди,

за участю представників:

позивача: Сташук Т. В.;

відповідача: Онопрієнко Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Відділу освіти Переяславської міської ради до Громадської організації "Київська обласної організації громадської організації "Всеукраїнська організація Союз осіб з інвалідністю України" про розірвання договору оренди нерухомого майна № 7 від 19.07.2022 та звільнення об`єкту оренди, переданого позивачем відповідачу на виконання цього договору.

Ухвалою суду від 16.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено судом здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання на 28.04.2025 та встановлено строк для подання відзиву на позов.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 28.04.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач також просив суд продовжити йому процесуальний строк для подання відзиву у справі.

У підготовче засідання 28.04.2025 представники сторін не з`явились, хоча належним чином були повідомлені, зокрема позивач через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 16.04.2025 та відповідач засобами поштового зв`язку, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за допомогою трек-номеру через офіційний сайт «Укрпошта». Причини їхньої неявки суду невідомі. Стосовно прохання про продовження строку на подання відзиву, що містилося у клопотанні від 28.04.2025 про відкладення підготовчого засідання, суд констатував, що строки на подання відзиву, встановлені ухвалою про відкриття провадження по даній справі на момент проведення даного судового засідання не закінчились. З огляду на зазначене суд відклав розгляд справи у підготовчому провадженні для надання можливості відповідачу реалізувати своє право на процесуальне представництво та захист у судовому процесі та розгляд справи у підготовчому провадженні було відкладено на 12.05.2025.

Через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області 07.05.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 12.05.2025 з`явилась представниця позивача Стащук Тетяна Володимирівна. Представник відповідача не з`явився, хоча належним чином був повідомлений. Причини неявки суду невідомі. Оскільки суд з`ясував, що представник позивача зазначила, що подавати відповідь на відзив на позовну заяву позивач наміру не має суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.05.2025.

У судовому засіданні 27.05.2025, що відбувалося за участю представників позивача та відповідача судом прийнято рішення.

Зміст позовних вимог та узагальнені позиції сторін.

Позивач звернувся до суду з вимогами про розірвання договору оренди нерухомого майна №7 від 19.07.2022 та додаткової угоди №1 від 18.07.2023 до цього договору, що були укладені між сторонами, а також про зобов`язання відповідача звільнити передану йому на підставі цього договору будівлю дошкільного навчального закладу №3 загальною площею 192,8 кв.м., що розташована за адресою 08400, Київська область, Бориспільський район, м. Переяслав, вул. Шевченка, буд. 3, шляхом виселення відповідача та передачі цієї будівлі позивачу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що своїм наказом №139/01-08 від 11.08.2023 позивач надав дозвіл на проведення ремонту вказаного вище приміщення, однак такий ремонт відповідачем у 2023 та 2024 роках проведений не був, зокрема зауважує, що вікна не були встановлені, ремонт вбиральні та інших внутрішніх робіт проведено не було, тож орендованим приміщенням стало небезпечно користуватися. При цьому відповідач не забезпечив додержання протипожежних вимог норм, і, правил, які передбачені правилами пожежної безпеки України, зокрема не забезпечив орендоване приміщення засобами пожежогасіння. Вказані обставини, за твердженнями позивача, свідчать про те, що відповідач не виконує та не має намір виконувати умови договору та додаткової угоди, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Заперечення відповідача зводяться до того, що в дійсності поточний ремонт у 2023 та 2024 роках проводився а отже означені вище твердження позивача про невиконання відповідачем умов договору є безпідставними при тому, що згідно умов договору відповідач не зобов`язаний здійснювати капітальний та поточний ремонт приміщення.

Обставини встановлені судом та висновки господарського суду.

Позивач повідомив суд про те, що 19.07.2022 між ним, як орендодавцем і балансоутримувачем, та відповідачем, як орендарем, відповідно до рішення Переяслав-Хмельницької міської ради №114-64-VII від 28.02.2019 «Про закріплення об`єктів нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Переяслава-Хмельницького за відділом освіти Переяслав-Хмельницької міської ради на праві оперативного управління» за результатами електронного аукціону було укладено договір оренди нерухомого майна №7, а саме, приміщення загальною площею 192,8 кв. м, за адресою: м. Переяслав, вул. Шевченка, 3 строком дії на один рік до 18.07.2023.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 19.07.2022 позивач передав відповідачу в строкове платне користування означене приміщення та при цьому сторонами було засвідчено про відсутність претензій і зауважень до технічного стану приміщення.

Додатковою угодою №1 від 18.07.2023 до договору оренди №7 від 19.07.2022 сторони продовжили строк дії договору ще на 5 років до 18.07.2028.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У частині 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. ч. 2-4 ст. 188 ГК України).

Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Так, пунктом 12.7. договору визначено, що договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар:

12.7.1. допустив прострочення сплати орендної плати більше, ніж плата за три місяці;

12.7.2. використовує майно не за цільовим призначенням, визначеним у пунктах (3)7.1, (3)7.1.1 або (4)7.1 Умов , або використовує майно за забороненим цільовим призначенням, визначеним у пункті (2)7.1 Умов;

12.7.3. без письмового дозволу орендодавця передав майно, його частину у користування іншій особі, крім випадків, коли орендар передав майно в суборенду на підставі пункту 8.1 цього договору і надав орендодавцю копію договору суборенди для його оприлюднення в електронній торговій системі;

12.7.4. уклав договір суборенди з особами, які не відповідають вимогам статті 4 Закону;

12.7.5. перешкоджає співробітникам орендодавця та/або балансоутримувача здійснювати контроль за використанням майна, виконанням умов цього договору;

12.7.6. порушує додаткові умови оренди, зазначені у пункті 14 Умов;

12.7.7. істотно порушує умови охоронного договору, укладеного стосовно майна, і копія якого є додатком до цього договору або передана орендарю відповідно до вимог частини восьмої статті 6 Закону;

12.7.8. відмовився внести зміни до цього договору у разі виникнення підстав, передбачених пунктом 3.7. цього договору.

За умовами п. 12.8. договору про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених пунктом 12.7. цього договору, орендодавець або балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимога про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням Майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач надав разом із позовною заявою копію свого листа № 81/01-23 від 20.03.2024 в якому пропонував відповідачу розірвати договір та додаткову угоду з огляду на те, що орендоване приміщення перебуває в аварійному стані, а також надав суду копію звіту про проведення обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам від 05.12.2024, з посиланням на який вказує на те, що приміщення є непридатним для експлуатації.

Разом із цим позивачем не доведеного того, що перебування будівлі в аварійному стані зумовлене істотним порушенням умов договору саме з боку відповідача і що вказана обставина є підставою для дострокового припинення договору.

Матеріали справи не містять будь-яких інших доказів на підтвердження наявності підстав для дострокового припинення договору, що визначені в п. 12.7 договору, так само як і доказів повідомлення відповідача про його розірвання згідно з п. 12.8. договору.

Суд принагідно констатує, що дії позивача мають ознаки безпідставного намагання позбавити приміщення організацію, що опікується громадянами з обмеженими можливостями, що є неприпустимим за умови відсутності порушень договору оренди з боку орендаря. Пропозицій щодо надання іншого приміщення для розміщення відповідача позивачем не надавалось.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене суд констатує, що позивачем не доведено наявності істотних порушень відповідачем умов договору, тому вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна № 7 від 19.07.2022 та додаткової угоди № 1 до договору від 18.07.2023 так само як і похідні вимоги про зобов`язання звільнити орендоване приміщення, є безпідставними та необґрунтованими, в зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Пунктом 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 05.06.2025.

Суддя А.Ф. Черногуз