Рішення № 127897288, 27.05.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2025м. ДніпроСправа № 904/278/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Усенко Оксани Миколаївни, м. Павлоград

до Юр`ївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області, смт. Юр`ївка

Третя особа: Шукнілов Олександр Сергійович, смт. Юр`ївка

про визнання неправомірним, незаконним рішення про затвердження умов проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебийніс О.О.

Представники:

позивач: Усенко О.М.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Ільченко І.В.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа підприємець Усенко Оксана Миколаївна (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Юр`ївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - Відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить суд:

- визнати неправомірним, незаконним рішення Юр`ївської селищної ради №3993-61/VIII від 23/05/2024 року про затвердження умов проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:02:001:1037 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

- визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, оформлених протоколом № LRE001-UA-20240711 від 13.08.2024 року з продажу права оренди земельної ділянки, кадастровий номер1225955100:02:001:1037 площею 0, 0150 га, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 25 від 04.09.2024, укладений між Юр`ївською селищною радою Павлоградського району, Дніпропетровської області та ОСОБА_1 (далі Третя особа) щодо спірної земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивні тим, що аукціон з продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:02:001:1037 є незаконним, оскільки Позивач є орендарем частини вказаної земельної ділянки (площею 75,6 кв.м.), що знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі Договору оренди змеленої ділянки несільськогосподарського призначення від 26.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 року відкрито провадження у справі №904/684/25, справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що Позивачкою не проведено державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди від 26.05.2017 року протягом строку його дії, селищна рада не укладала із нею додаткової угоди про поновлення вказаного договору оренди землі або укладення його на новий строк, договір не містить умов про автоматичне поновлення на новий строк. Посилання Позивачки на незаконність проведення аукціону з продажу права оренди на спірну земельну ділянку з тих підстав, що на ній встановлений МАФ, є необґрунтованими, оскільки торговий павільйон не відноситься до об`єктів нерухомого майна. Відповідач вказує, що Позивачкою не доведено наявності порушень оскаржуваним рішенням її прав та законних інтересів, зокрема факту правомірності володіння та користування спірною земельною ділянкою, перебування на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за позивачкою. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням вимог норм права, Позивачкою не зазначено, які норми права порушив Відповідач, у чому полягає порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, яким чином скасування судом цього рішення відновить або захистить її права.

Крім того, Відповідач просив суд розглянути справу за відсутності його представника.

Третя особа в письмових поясненнях просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Позивачкою не доведено належними і допустимими доказами набуття права оренди на спірну земельну ділянку та наявності порушення оскаржуваним рішенням її прав та законних інтересів, зокрема факту правомірності володіння та користування спірною земельною ділянкою та порушення вказаного права відповідачем. Також Третя особа вказує, що Позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови в позові.

29.04.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 27.05.2025 року оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2024 року Юр`ївською селищною радою Павлоградського району Дніпропетровської області прийнято рішення №3993-61/VIII про затвердження умов проведення земельних торгів у формі аукціоні з продажу права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1225955100:02:001:1037 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як свідчать данні протоколу № LRE001-UA-20240711, 13.08.2024 року відбулися торги (аукціон) з продажу права оренди на земельної ділянки комунальної власності строком на 15 років, площею 0,015 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1225955100:02:001:1037, цільове призначення КВЦПЗ (03.07) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В аукціоні взяли участь Фізична особа-підприємець Усенко О.М. (Позивач) та ОСОБА_1 (Третя особа). За результатами торгів переможцем визнано Шуклінова Олександра Сергійовича.

04.09.2024 року між Юр`ївською селищною радою (Орендодавцем) та Шукліновим Олександром Сергійовичем (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки № 25 (далі Договір оренди).

Відповідно до п. 1 Договору оренди, Орендодавець на підставі Протоколу електронних земельних торгів № LRE001-UA-20240711 від 13.08.2024 року надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 1225955100:02:001:1037.

Звертаючись з позовом до суду, Позивач просить визнати неправомірним, незаконним рішення Юр`ївської селищної ради №3993-61/VIII від 23/05/2024 року про затвердження умов проведення земельних торгів, визнати недійсними результати земельних торгів у формі аукціону, оформлені протоколом № LRE001-UA-20240711 від 13.08.2024 року, а також, визнати недійсним укладений між Відповідачем та Третьою особою договір оренди земельної ділянки № 25 від 04.09.2024 року.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов?язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно із ст.4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 914/1262/22 від 12.09.2023).

За змістом ч.2 ст.135 ЗК України (у редакції, яка була чинна на час проведення спірних земельних торгів) земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір оренди земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищий розмір орендної плати, зафіксований під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).

Торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 914/1262/22 від 12.09.2023).

Як вище встановлено судом, за результатами проведення спірних земельних торгів, між Відповідачем та переможцем торгів (Третьою особою) був укладений Договір оренди земельної ділянки.

За викладених обставин, вимоги про визнання неправомірним, незаконним рішення Юр`ївської селищної ради №3993-61/VIII від 23/05/2024 року про затвердження умов проведення земельних торгів у формі аукціону, а також про визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону, оформлених протоколом № LRE001-UA-20240711 від 13.08.2024 року, підлягають відхиленню через неефективність обраного Позивачем способу захисту.

Щодо вимоги Позивача про визнання недійсним Договору оренди № 25 від 04.09.2024 року, суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 цього ж Кодексу.

Відповідно до частини 2, 4 статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Судом встановлено, що оспорюваний Позивачем Договір оренди земельної ділянки № 25 від 04.09.2024 року є двостороннім правочином, що укладений між Відповідачем та Третьою особою, а тому з урахуванням наведеного вище, належними співвідповідачами за такою вимогою є обидві зазначені особи.

В той же час, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки № 25 від 04.09.2024, Позивач визначив Відповідачем лише одну сторону даного правочину - Юр`ївську селищну раду, при цьому, клопотання про залучення у справі співвідповідача - іншу сторону такого правочину, не заявив, а суд не має повноважень самостійно залучити таку особу, оскільки відповідні процесуальні дії належить вчиняти лише за клопотанням позивача (постанова Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №925/440/18).

Щодо залучення ОСОБА_1 , в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, такі процесуальні дії не нівелюють обставин розгляду спору про права та обов`язки вказаної особи за відсутності у неї необхідного процесуального статусу відповідача у справі.

Суд відмічає, що у розумінні статті 50 ГПК України підставою участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є їх заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в них у майбутньому права на позов або можливості пред?явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи (див. правовий висновок Верховного Суду у постановах від 20.08.2019 у справі №910/13209/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2743/18).

Неналежний склад відповідачів у спорі про визнання недійсним двостороннього правочину, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №25 від 04.09.2024 року.

Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 165, 202, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.06.2025

Суддя О.В. Ліпинський