Рішення № 127891867, 05.06.2025, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Провадження номер № 2/0186/555/25

Справа № 186/469/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2025 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

07 березня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, подана представником позивача через підсистему "Електронний суд".

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 лютого 2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №176703, за умовами якого, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 2 500 гривень на строк - 30 днів, шляхом переказу на платіжну карту № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом - 2% від суми кредиту за кожний день користування (730% річних).

Однак, відповідач, всупереч умовам кредитного договору порушив взяті на себе зобов`язання, не повернув кредитні кошти, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 050 гривень, з яких: 2 500 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 550 гривень прострочена заборгованість за процентами.

Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №176703 від 07 лютого 2021 року в сумі 13 050 гривень, судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 10 500 гривень, відповідно до заяви позивача, поданої суду 23 квітня 2025 року.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти стягнення з нього суми боргу за кредитним договором в розмірі 4 000 гривень (2 500 гривень тіло кредиту та 1 500 гривень нараховані проценти в межах строку кредитування - 30 днів), просить зменшити суму витрат на правничу допомогу, оскільки вона значно завищена і в рази перевищує суму кредиту.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, приходить до наступного.

Як встановлено судом, 07 лютого 2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №176703, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора - AV8660.

Відповідно до п.1.1. договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти у розмірі 2 500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів.

Згідно п.1.3 договору процентна ставка за користування кредитом складає 2% в день.

Пунктом п.2.4 договору передбачено, що кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом - № НОМЕР_1 .

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 10 січня 2025 року за вих. №872/01, відповідно до якої 07 лютого 2021 року о 05:14:05 год. на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 2 500 гривень.

ОСОБА_2 ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР» за допомогою одноразового ідентифікатора AV8660, відправленого 07 лютого 2021 року, про що свідчить відповідна довідка.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 13 050 гривень, з яких: 2 500 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; 10 550 гривень прострочена заборгованість за процентами.

Платіжним дорученням інструкцією від 23 листопада 2021 року підтверджується перерахування грошових коштів ТОВ "ФК КЕШ ТУ ГОУ" одержувачу - ТОВ "ЗАЙМЕР", як оплата за відступлення права вимоги до договору факторингу №01-28/10/2021.

Вирішуючи позовні вимоги по суті суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК Українипідписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно дост.204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першоюстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно дост.639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України "Про електронну комерцію"визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.7ст.11 Закону України "Про електронну комерцію"електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеномустаттею 12 цього Законупорядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12ст.11 вказаного закону).

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1ст.509 ЦК Українизобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормоюст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідност. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ізст. 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання».

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1статті 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1054та ч.2 ст.1050 ЦК Україниу разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідачем не виконано зобов`язання, визначені кредитним договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за користування грошима.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Стосовно заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ "ЗАЙМЕР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №176703, в електронній формі. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами. У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим Позичальником. Як зазначалося вище, факт зарахування коштів підтверджується інформаційною довідкою.

07 лютого 2021 року ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір №176703 з ТОВ «ЗАЙМЕР», погодився на умови, визначені цим договором. Відповідно п.1.1 за цим Договором, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2 500 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 08 березня 2021 року. Строк дії договору 30 днів.

Згідно Графіку розрахунків, який є додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту №176703, відповідач повинен повернути первісному кредиту борг за кредитним договором в розмірі 4 375 гривень, з яких: 2 500 гривень - сума кредиту, 375 гривень - сума комісії та 1 500 гривень - сума нарахованих процентів за користування кредитом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відсотках в сумі 10 550 гривень.

Суд вважає, що доводи позивача, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами за вказаним кредитним договором підлягають зменшенню виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Як вбачається з розрахунку загальної заборгованості, наданого позивачем, нарахування заборгованості за кредитним договором №176703 від 07 лютого 2021 року вказане станом на 28 жовтня 2021 року (дата прийому-передачі Реєстру боржників між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ "ФК"КЕШ ТУ ГОУ").

Тоді як строк дії кредиту у Договорі встановлено сторонами договору на 30 днів, до 08 березня 2021 року включно.

Доказів того, що строк кредитування був продовжений за згодою сторін у встановленому порядку, або що відповідач вчинив дії в особистому кабінеті для продовження кредитування, суду не надано. Водночас, автоматичне продовження строку кредитування шляхом лише продовження користування кредитом, та без ініціативи для цього позичальника, суд не може розцінювати як встановлення сторонами конкретного строку кредитування, а тому слід виходити зі строку кредитування, погодженого сторонами у договорах позики (30 днів).

Враховуючи, що нараховані відсотки за користуванням кредитними коштами за межами строку кредитування, задоволення вимог позивача в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом за договором після 08 березня 2021 року, є необґрунтованими.

В зв`язку з чим, суд вважає за необхідне задовільнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу за кредитним договором в розмірі 4 000 гривень, з яких: 2 500 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 1 500 гривень - заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 10 500 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу суду подано: копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року; додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2024 року, копію акту про отримання правової допомоги від 22 квітня 2025 року, який містить детальний опис робіт, вчинених адвокатом, їх час та вартість; копію платіжної інструкції №3 7720 від 22 квітня 2025 року на суму 10 500 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України). Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19 лютого 2020 року.

Крім цього, таку позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №922/1350/18, та зазначено, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, від Товариства в порядку ст. 126 ГПК України не надходило, що виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем доведено, що ним понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10 500 гривень, відповідач подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, тому, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 гривень, з урахуванням ціни позову, змісту заявлених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі, пропорційній задоволеним позовним вимогам, тобто в розмірі 750,94 гривень (31% від сплаченого судового збору), а решту судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, - суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №176703 від 07 лютого 2021 року, в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 2 500 гривень; простроченої заборгованості за процентами 1 500 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" судовий збір в сумі 750,94 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 2 000 (десять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, а всього: стягнути 2750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) гривень 94 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: 04080, місто Київ, вул. Кирилівська, буд.82 офіс 7, ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 05 червня 2025 року.

Суддя: С.А.Янжула.