Ухвала суду № 127886599, 04.06.2025, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районнийсуд містаХаркова

Номер провадження № 1-кп/641/662/2025 Справа № 641/3860/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор»),

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2025 за №22025000000000611, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Харкова, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 436-2 КК України,

встановив:

На розглядіСлобідського районногосуду містаХаркова перебуваєобвинувальний акту кримінальномупровадженні,відомості прокримінальне правопорушенняв якомувнесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2025 за №22025000000000611,за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . Прокурор послався на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене законом безальтернативне покарання у виді позбавлення волі. Також зазначений ризик обґрунтовано тим, що обвинувачений має стійкі зв`язки з представниками РФ, які вчиняють військові злочини на території України, що дає підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість переховуватися з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи, а саме: змінити або знищити (в тому числі віддалено) цифрову інформацію, яка зберігається на вилученому мобільному телефоні; 3) незаконно впливати на свідків, інших співучасників інкримінованого правопорушення, оскільки не з`ясовано ще повне коло осіб; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Також просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за кримінальним провадженням №22025000000000611 від 20.05.2025.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, просив обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Проти призначення судового розгляду не заперечував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, вважав доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необґрунтованими, просив обрати більш м`який запобіжний захід. Зазначив, що обвинувачений раніше не судимий, має вищу освіту, проживає з батьками та фактично їх утримує. По даному кримінальному провадженні відсутні свідки, окрім брата обвинуваченого, у якого розлади психіки, а тому зазначені в клопотанні ризики щодо можливості втечі та впливу на свідків необґрунтовані. Вважає, що визначений в попередній ухвалі про продовження строку тримання під вартою розмір застави є непомірний і нічим не обґрунтований. Проти призначення судового розгляду не заперечував.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження, дійшов таких висновків.

Під час підготовчого судового засідання угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Слобідському районному суду міста Харкова. Судом з`ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово. Отже, судом вчинено всі необхідні дії з підготовки кримінального провадження до судового розгляду, а тому наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо вирішення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходить з такого.

Беручи до уваги, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 14.04.2025 про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 12.06.2025, судове провадження не розпочато, прокурором подане відповідне клопотання, суд вважає за необхідне розглянути питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в рамках заявленого клопотання, суд доходить висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою необхідно продовжити.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення-злочину, свідчить про його підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у випадку визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, суд враховує реальну можливість переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, зокрема на території Російської Федерації чи тимчасово окупованих частинах території України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, в тому числі, перешкоджанню здійснення швидкого та об`єктивного судового розгляду, та може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі проти основ національної безпеки України.

Ці факти встановлені ухвалами слідчих суддів при обранні та продовженні заходу забезпечення у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , і у суду відсутні відомості, що дані ризики на даний час відпали або зменшились.

Продовження існування вказаних ризиків виключає підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Судом враховано аргументи, які наводилися обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником адвокатом ОСОБА_5 , проте в даному конкретному випадку суд дійшов переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі. Обставини, що підтверджують існування ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України на час розгляду клопотання не змінилися, стороною захисту протилежне не доведено.

Застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу за даних обставин суд вважає недоцільним, оскільки більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Стороною захисту зворотного не доведено, а отже відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_4 .

За таких обставин суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів.

Щодо клопотання в частині визначення розміру застави суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 та абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Згідно з ч. 10 ст. 182 КПК у разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК. Зважаючи на це, при визначенні розміру застави, суд враховує наведені вище норми КПК, принцип пропорційності та вважає, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами та\або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не був надмірним. При цьому суд також враховує, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.

Також, при визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, наведені у ст.178 КПК, зокрема: вік, стан здоров`я, майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність у нього доходу тощо.

Водночас суд погоджується з позицією сторони захисту та вважає, що прокурор належним чином не довів розмір застави, який він просить визначити - 1200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3633600 грн.

Отже, урахувуючи наведене, а також тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , на думку суду, щодо обвинуваченого необхідно визначити розмір застави: 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн.

Суд також вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На переконання суду, застава в сумі 302800 гривень не є завідомо непомірною для ОСОБА_4 та разом з покладеними обов`язками буде здатна забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, запобігти встановленим ризикам.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора.

Керуючись ст.177,178,183,197,201,331,369,372,395 КПК України, суд

постановив:

Призначити судовий розгляд за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2025 за №22025000000000611, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 436-2 КК України, на 13 червня 2025 року о 12 год 30 хв., в приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова.

Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, до 02 серпня 2025 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн.

Копію ухвали направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор».

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд (в залежності від стадії кримінального провадження) про зміну місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватись від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними в рамках даного кримінального провадження;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд з Україну.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу встановити до 02 серпня 2025 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

На ухвалу суду першої інстанції в частині оскарження продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали проголошено 05.06.2025 об 09:00.

Cуддя ОСОБА_1