Рішення № 127886225, 05.06.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4220/24

№ 2/183/857/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2025 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представниці позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчого комітету Самарівської міської ради, як органу опіки та піклування, про:

- визначення місця проживання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька - ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити місце проживання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька - ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначив, що 16 вересня 1995 року він уклав шлюб з відповідачкою - ОСОБА_6 . Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Сімейні відносини між сторонами не склалися через протилежні характери та погляди на життя, що приводило до безпричинних скандалів та сварок. 24 листопада 2022 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу діти проживали з відповідачкою, позивач добровільно надавав ОСОБА_6 матеріальну допомогу на утримання дітей, продовжував спілкуватися з сином та донькою, приймати участь в їх житті, як батько.

Згодом відповідачка уклала шлюб з іншим чоловіком. Позивач зазначає, що з цього приводу син позивача дуже нервував, не бажав проживати разом з новим чоловіком матері, так як за час проживання всю увагу відповідачка приділяла тільки своєму новому чоловікові. Внаслідок такого ставлення син попрохав позивача забрати його до свого місця проживання. З жовтня 2023 року по час звернення з позовом він проживає разом із сином, той знаходиться повністю на утриманні позивача. Позивач піклується про нього та приділяє йому весь свій вільний час, забезпечує усіма необхідними речами (одяг, взуття, тощо) та потребами для його життя та розвитку, так як відповідачку взагалі не цікавлять його інтереси та життя.

Донька залишилась проживати з матір`ю, але відповідачка не виконує належним чином свої обов`язки, не приділяє їй уваги, займається своїми особистими справами. Позивач указує, що донька хворіє на атипічний аутизм, що підтверджується копією висновку КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня». Потребує не тільки допомоги та постійної уваги з боку рідних їй людей, а і регулярного проведення необхідних медичних процедур та обстеження, прийому лікарняних засобів, слідкування за її станом щодня. Дитині, з таким діагнозом, як у неї, потрібно посилений догляд, спілкування, необхідні терапія та корекційні заняття з розвитку мови. Відповідачка не слідкує за здоров`ям доньки, не приділяє їй належної уваги, регулярно відправляє її до своїх батьків, які на даний час вже люди похилого віку, та самі на теперішній час потребують допомоги: зокрема, дідусь пересувається на ходунках, а бабуся нещодавно перенесла операцію. Позивачеві відомо, що донька в теперішній час фактично проживає в будинку з батьками відповідачки, проводе час самотньо в кімнаті, без спілкування, ніхто не приділяє їй увагу, не займається з нею. Відповідачка чинить перешкоди, позбавляючи доньку зв`язку з позивачем, щоб він не мав можливості забрати її до себе. Тому позивач не згоден із тим, щоб донька проживала з відповідачкою, наполягає на визначенні її місця проживання разом з ним, тому що перебування доньки в сім`ї відповідачки негативно впливає на її виховання та здоров`я. До того ж її рідний брат також позбавлений спілкування з сестрою, тому бажає проживати разом з нею та з позивачем.

Позивач указує, що на час звернення з позовом він проживає з сином у квартирі, яку йому надали друзі, що виїхали на довгий час за кордон, у АДРЕСА_1 . Він оплачує лише комунальні послуги, без оплати за оренду житла. Крім того, для дітей є окрема кімната, яка влаштована усім необхідним. Зазначає, що це тимчасове проживання. В подальшому він планує разом з дітьми проживати у власній квартирі, яка належить йому на підставі Договору дарування житлової квартири, посвідченого Шевченко Г. В., приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1604 від 31 серпня 2012 року, та на підставі рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер 34405255 від 23 березня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 . Наразі в цій квартирі ведуться ремонтні роботи для покращення умов проживання.

Зазначає, що весь час намагається виконувати свій батьківський обов`язок з урахуванням інтересів та побажань дітей. За таких умов дітям буде краще з ним. Стосовно доходів указує, що має стабільний заробіток, є приватним підприємцем, що підтверджується Витягом № 2404083400029 з реєстру платників єдиного податку від 12 квітня 2024 року, отримує пенсію, що підтверджується довідкою з Пенсійного фонду України від 09 квітня 2024 року за № 569. Вважає, що він в змозі забезпечити своїм дітям гідне існування: одяг, взуття, відпочинок, необхідні для їхнього розвитку гаджети, медичне обслуговування, щоб діти нічого не потребували. Спиртними напоями не зловживає, не палить, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, добре відноситься до дітей. Проживання дітей разом із ним відповідає їх інтересам. Має можливість забезпечити дітям належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дітей, чого відповідачка через своє особисте життя забезпечити не змозі. Разом з тим не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки із дітьми і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавлення піклування матері. Як батько, розуміє свій обов`язок приймати участь у вихованні дітей, а як людина, яка має почуття, має дуже велике бажання виховувати дітей, спілкуватись з ними, віддаючи своє тепло і батьківську любов. Жодних обставин, які б давали підстави вважати, що спільне проживання батька з дітьми спричинить шкоду, не існує.

Постановленою суддею ухвалою від 21 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

27 листопада 2024 року представницею позивача, через модуль підсистеми «Електронний суд», подано уточнену позовну заяву, копія якої отримана судом засобами поштового зв`язку 05 грудня 2024 року.

В підготовчому засіданні 28 листопада 2024 року витребувано докази у справі. Докази надані суду 16 грудня 2024 року.

21 березня 2025 року виконавчим комітетом Самарівської міської ради, як органом опіки та піклування, надано висновок щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 й ОСОБА_4 .

Постановленою судом ухвалою від 21 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 14 травня 2025 року, за клопотанням представниці позивача, яка вказала на те, що не підтримує вимоги уточненого позову, залишено без розгляду уточнену позовну заяву.

В судовому засіданні 26 травня 2025 року прийнято заяву позивача про залишення без розгляду вимоги позову в частині визначення місця проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання батька - ОСОБА_2 . Заява обґрунтована тим, що на момент подання заяви ОСОБА_5 досяг 14 річного віку. В судовому засіданні представницею позивача пояснено, що ОСОБА_7 виявив бажання проживати з матір`ю та переїхав до неї фактично, в зв`язку з чим позивач, поважаючи думку сина, не наполягає на визначенні його місця проживання, однак підтримує позов у частині проживання з ним доньки.

Представниця позивача у судовому засіданні позов підтримали з підстав, указаних у ньому, просила задовольнити. Також у судовому засіданні пояснила, щоз березня 2024 року ОСОБА_4 проживає разом з позивачем. Позивач особисто забезпечує її догляд, виховання та реабілітацію. ОСОБА_6 , на даний момент є офіційно визнаною законним представником дитини згідно з посвідченням, виданим Державною соціальною службою. Вона отримує соціальну допомогу як опікун дитини з інвалідністю. Вказує, що на день розгляду справи позивач має стабільний заробіток, є приватним підприємцем, отримує пенсію, що підтверджується довідкою з Пенсійного фонду України від 09 квітня 2024 року за № 569. Наголосила на тому, що не є доцільним заслуховувати думку дитину в силу її психологічного стану, віку та обмежених можливостей. Спір у справі виник також для переоформлення соціальної допомоги на батька, з яким фактично мешкає дитина.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. Підстав неявки не повідомила. Відзиву на позов не надала. З огляду на повторну відповідь, надану виконавчим комітетом Самарівської міської ради, отриману на запити суду з метою встановлення місця реєстрації відповідачки /а.с.24, 123/, копію свідоцтва про шлюб, наявну в матеріалах соціальної справи, наданої суду /а.с.86/ ОСОБА_6 15 вересня 2023 року змінила прізвище на « ОСОБА_8 ». З огляду на рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті суду з відміткою відділу № 1 м. Новомосковська АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», відповідачка є такою, що належним чином повідомлена про розгляд справи.

Представниця третьої особи до судового засідання надала висновок органу опіки та піклування з приводу розв`язання спору. Надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви, пояснень представниці позивача, дослідивши їх наданими суду та отриманими доказами у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

За ч. 3, 4 ст. 78 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом, з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухваленим 24 листопада 2022 року у справі № 183/5154/22 рішенням позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 , зареєстрований 16 вересня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, актовий запис № 351. Рішення набрало законної сили 27 грудня 2022 року.

Судом у справі № 183/5154/22 встановлено, що 16 вересня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області зареєстрований шлюб між ОСОБА_9 і ОСОБА_2 , актовий запис № 351, після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 присвоєне прізвище ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 16 вересня 1995 року. Подружжя є батьками дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про народження № 307 від 26 травня 2011 року (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 26 травня 2011 року) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 262 від 24 квітня 2014 року (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 24 квітня 2014 року).

Обставини, встановлені у справі № 183/5154/22 підтверджені також наданими суду доказами у виді копій свідоцтв про народження від 26 травня 2011 року серії НОМЕР_4 /а.с.9/, від 24 квітня 2014 року серії НОМЕР_3 /а.с.8/.

15 вересня 2023 року ОСОБА_6 укладено шлюб з ОСОБА_11 , та відповідачкою змінено прізвище на « ОСОБА_8 » /а.с.86/.

Згідно з довідкою та характеристикою Гімназії № 17 міста Новомосковська від 15 березня 2024 року № 40, ОСОБА_5 є учнем 7 класу гімназії № 17 міста Новомосковська /а.с.18/, навчається з першого класу та за період навчання проявив себе як учень з достатніми здібностями, розвиненим логічним мисленням. Має довільну пам`ять, більш виражені здібності до вивчення гуманітарних дисциплін. Під час дистанційного навчання несистематично відвідував уроки, що призвело до зниження успішності. За характером неврівноважений, може проявляти агресію по відношенню до інших дітей. На зауваження реагує по-різному, в залежності від настрою. Батько цікавиться навчанням сина /а.с.19/.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до висновку консультанта дитячого лікаря психіатра від 12 січня 2017 року /а.с.16/ має діагноз: атипічний аутизм з якісним порушенням реципрокної соціальної взаємодії, комунікації, помірної когнітивної недостатності F84. 1. Згідно з довідкою гімназії № 8 м. Новомосковська від 19 листопада 2024 року № 379, ОСОБА_4 навчається в 1 класі закладу освіти /а.с.58, зворот, 75/. Відповідно до довідки про проходження реабілітації «Оздоровчий центр Ольховського» від 21 листопада 2024 року ОСОБА_4 проходила реабілітацію в центрі у період з 15 серпня 2024 року по 21 листопада 2024 року. Захворювання МКБ F84.0 РАС. Результат реабілітації - покращення соціальних та побутових навичок /а.с.59, 74/.

Позивач є власником житлової квартири за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Договору дарування житлової квартири, посвідченого Шевченко Г. В., приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 1604 від 31 серпня 2012 року, та на підставі рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, індексний номер 34405255 від 23 березня 2017 року /а.с.12, 13, 36/.

Згідно з витягом № 2404083400029 від 12 квітня 2024 року, наданого суду у копії /а.с.14, 35/, позивач з 09 квітня 2024 року є платником єдиного податку, займається діяльністю з монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування. Також, згідно з довідкою про доходи № 2938 4699 3893 1417 ОСОБА_2 перебуває на обліку в Новомосковському об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію по інвалідності /а.с.15, 34/. За період з 01 жовтня 2023 року по 31 березня 2024 року розмір пенсії склав 18 548,46 грн.

Відповідно до довідки № 37 до акту огляду МСЕК серії 12ААБ № 205730 ОСОБА_2 , при повторному огляді встановлено третю групу інвалідності з 01 квітня 2019 року внаслідок загального захворювання з ураженням ОРА. За висновком про характер та умови праці може виконувати легку фізичну працю з урахуванням профнавичок без триваючого перебування на ногах, переохолодження: слюсар-інструментальник, слюсар-складальник, приймальник з замовлень, двірник, конс`єрж /а.с.59, зворот, 76/.

Згідно з актом голови квартального комітету № 23 м. Новомосковська від 18 березня 2024 року, складеного у присутності свідків, мешканців будинку АДРЕСА_3 /а.с.17/, ОСОБА_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , однак за вказаною адресою на момент складання акту не проживає.

ОСОБА_6 має посвідчення серії НОМЕР_5 отримувача державної соціальної допомоги особі інваліду з дитинства, призначену ОСОБА_4 з 30 січня 2017 року до 16 квітня 2032 року /а.с.58, 77/.

З наданої Управлінням соціального захисту населення Новомосковської міської ради копії особової справи вбачається, зокрема, що:

- рішенням УСЗН НМР № 51215_634419 про призначення допомоги особам з інвалідністю від 30 січня 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_6 від 30 січня 2017 року, ОСОБА_4 призначено допомогу, як дитині з інвалідністю з дитинства, яка виплачувалася у період з 30 січня 2017 року по 15 квітня 2032 року у відповідних розмірах з урахуванням надбавок /а.с.82-84/;

- 11 квітня 2017 року ОСОБА_6 , оператору АДС надано відпустку по догляду за дитиною до 6 років, з 17 квітня 2017 року по 16 жовтня 2017 року /а.с.95/;

- з копії трудової книжки відповідачки вбачається відсутність її працевлаштування та отримання нею допомоги по безробіттю у період з 18 травня 2020 року по 08 грудня 2020 року /а.с.92/;

- рішенням УСЗН НМР від 03 вересня 2024 року змінено персональні дані отримувача допомоги на ОСОБА_3 на підставі копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 15 вересня 2024 року /а.с.85/;

- ОСОБА_3 отримує державну соціальну допомогу на відповідний розрахунковий рахунок /а.с.89/.

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради вих. № 739/0/2-25 від 21 березня 2025 року /а.с.116-117/ щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Батьки дітей перебували у шлюбі близько 29 років з 1995 року. Мають 3-х спільних дітей. Старший син ОСОБА_12 ОСОБА_13 мешкає за кордоном, 13-річний ОСОБА_7 мешкає з матір`ю та 10-річна ОСОБА_14 мешкає з батьком. Розлучилися батьки у 2022 році відповідно рішення Новомосковського міськрайонного суду від 24 листопада 2022 року № 183/5154/22. Вже близько року ОСОБА_15 знаходиться у другому шлюбі. ОСОБА_2 просить визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його фактичного проживання.

З бесіди з ОСОБА_2 вбачається, що після розірвання шлюбу діти проживали з матір`ю. Після оформлення другого шлюбу матері з іншим чоловіком малолітній ОСОБА_5 , 2011 року народження, попросив батька забрати до себе. Прожили разом у найманій квартирі батька близько 8 місяців. Після цього у хлопця з батьком виник конфлікт. ОСОБА_16 образився на батька та перейшов жити до матері. Малолітня ОСОБА_14 , 2014 року народження, деякий час знаходилася у бабусі (зі сторони матері). В травні 2024 батько забрав дівчинку до себе. Дівчинка має діагноз «аутизм» - порушення розвитку головного мозку, яке характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Проте, з часом можна скоригувати і адаптувати дитину до соціального життя. Дівчинці потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому. ОСОБА_17 задовольняє потреби дівчинки, займається її здоров`ям, проходить необхідні обстеження, виконує рекомендації спеціалістів.

Відповідно довідки керівника «Оздоровчого центру Ольховського» у м. Дніпрі від 21 листопада 2024 року зазначено, що з метою покращення функціонування нервової системи ОСОБА_4 , з 15 вересня 2024 по 21 листопада 2024, дівчинка проходила реабілітацію.

Мати ОСОБА_6 від пояснень відмовилась. 20 січня 2025 року надіслала на адресу служби у справах дітей копію заяви про те, що ОСОБА_5 виїхав за межі Дніпропетровської області у зв`язку з сімейними обставинами і на даний час проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Спеціалістами служби у справах дітей обстеженні умови проживання родини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 було встановлено, що ОСОБА_2 разом з дочкою ОСОБА_14 проживають в трьох кімнатній квартирі. Житло за усною домовленістю винаймається. Санітарно-гігієнічний стан квартири задовільний. В квартирі індивідуальне опалення, інші комунальні зручності централізовані. Кожна дитина має окрему кімнату. В кожній кімнаті, в наявності окремі спальні ліжка, місця для відпочинку та занять, багато іграшок.

На час відвідування ОСОБА_7 перебував у матері ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_5 . При здійсненні обстеження була присутня дівчинка. Дитина вихована, дівчинка забезпечена усім необхідним, але ж в силу своєї хвороби не розмовляє і не змогла висловити свою думку щодо спору. Зі слів батька, саме він дитину супроводжує на гуртки: танцювальний, театральний, також відводить на додаткові заняття до репетитора з загальної шкільної програми.

Відповідно до висновку Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради щодо психологічного емоційного стану та особистої прихильності дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кожного з батьків та визначення батьківського потенціалу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , встановлено, що в ході бесіди з батьками було відчутно образу один до одного за розпад родини. Зі слів ОСОБА_18 другий чоловік - військовий, працює у військкоматі, сам з Західної України. Жінка має бажання, щоб малолітній ОСОБА_7 і надалі мешкав з нею, враховуючи бажання сина. Стосовно ОСОБА_14 , мати визнає, що дівчинка дуже прив`язана до батька. ОСОБА_19 до себе підпускає тільки його, між ними сформована тісна прив`язаність ще з раннього дитинства. Також жінка повідомила, що планує переїхати до Західної України.

Згідно з результатамипсиходіагностичного обстеження дитини, ОСОБА_5 виявлено, що хлопець почував себе невпевнено, важко йшов на контакт, неохоче відповідав на запитання. В ході діагностичної бесіди хлопець розповідав про себе, про конфлікт з батьком. А саме, що він вимкнув інтернет, сварив хлопця за марнотратство, ОСОБА_16 дуже на нього образився, але сьогодні ставлення вже пом`якшилось. Останнім часом хлопець відпочивав з мамою та її чоловіком на Західній Україні. З його слів, він хоче мешкати разом з матір`ю, на момент бесіди з ОСОБА_7 психоемоційний стан хлопця нестабільний, в наявності підвищений рівень тривоги, для хлопця розлучення батьків - дуже травмуюча ситуація, з бесіди про батьків відповідей намагався уникати. Повідомив, що «Ні мати, ні батько його не розуміють». На запитання, хто з батьків може його сильніше покарати, розповів, що мати. Хлопцеві не вистачає уваги до себе. У родині на підсвідомості він себе відчуває на останньому місці.

Зі спостережень за ОСОБА_20 , дівчинка виглядала доглянутою, була спокійною. Постійно шукала контакт з батьком. Часто підходила до нього, торкалася, посміхалася. Було помітно, що між ними тісний зв`язок. Батько розумів її фрази та постійно їй відповідав. Враховуючи вищезазначене, можна зробити такий висновок: у дівчинки з батьком тісний зв`язок. Батько намагається задовольняти потреби дитини, займається її розвитком та здоров`ям.

З хлопцем у ОСОБА_21 на зараз стосунки складні, у ОСОБА_7 спостерігається загострення підліткового віку, сильні переживання з приводу розлучення батьків. Також хлопець має особливості характеру, замкнений та недовірливий, потребує особливого підходу до себе. І хоча на зараз хлопець повідомив, що хоче жити з матір`ю, цілком імовірно, що через деякий час його рішення може змінитися. За характером ОСОБА_15 емоційна, імпульсивна. Іноді їй буває важко стримати свої емоції, а хлопець не завжди може пояснити свої переживання і може провокувати батьків на витривалість. При проведенні аналізу відповіді обох батьків складається враження, що у ОСОБА_21 більш чітка позиція щодо виховання дітей та їх майбутнього. І хоча він вважає, що раніше ОСОБА_15 була непоганою матір`ю дітям, з виходом на роботу у 2022 році їй не вистачає часу приділяти їм достатньо уваги. Також виникає питання щодо графіку роботи ОСОБА_18 , а саме - хто буде знаходитися з дітьми, коли мати відсутня.

Відповідно до рекомендацій провідного психолога: батькам прийти до згоди щодо участі у вихованні спільних дітей, уникати конфліктних ситуацій, оскільки конфліктні відносини між ними можуть негативно вплинути на психоемоційний стан дітей; приділити більшу увагу ОСОБА_7 , тому що хлопець переживає складний період, та за потребою звернутися до психолога; при прийнятті рішення щодо постійного місця проживання дітей ретельно проаналізувати можливості кожного з батьків і, враховуючи особливості ОСОБА_14 та ОСОБА_7 , діяти в інтересах дітей.

Відповідно акту оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 наданого Комунальним закладом «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради, зазначено, що на час проведення оцінки потреб ОСОБА_5 був відсутній, ОСОБА_7 мешкає з матір`ю. За результатами оцінювання потреб наявні ознаки складних життєвих обставин і основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини - це нестабільний емоційний стан сина ОСОБА_7 , відсутність довірливих стосунків з батьком. За інформацією батька син не має бажання повертатися до нього, причини зміни у поведінці сина батькові не відомі.

Стан та потреби дитини ОСОБА_4 : ознаки складних життєвих обставин відсутні, дитина не розмовляє, навички самообслуговування не сформовані в достатній мірі відповідно до віку дитини, потребує допомоги з боку дорослих, зі спостережень фахівця дитина забезпечена усім необхідним. Батько виконує батьківські обов`язки відносно обох дітей.

Відповідно до довідки гімназії № 17 м. Самар, зазначено, що ОСОБА_5 , періодично проживав з батьком. В подальшому матір написала заяву на дистанційне навчання ОСОБА_7 , в зв`язку з перебуванням сина за межами Дніпропетровської області.

Відповідно до довідки гімназії № 8 м. Самар, ОСОБА_4 навчається в 1 класі. В інформації директора Комунального некомерційного «Новомосковський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» зазначається, що діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку у сімейного лікаря амбулаторії ЗПСМ №6 ОСОБА_22 . У забезпеченні здоров`я дітей, спілкується з сімейним лікарем з приводу щеплень або хвороби малолітніх дітей батько, ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 є приватним підприємцем ТДВ «СК» ГЛІ» та відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 17 лютого 2025 року, має дохід 102 000 грн.

Відповідно до письмового пояснення малолітнього ОСОБА_5 від 20 березня 2025 року зазначено, що дитина бажає проживати разом як з батьком, як і з матір`ю.

Розглянувши матеріали справи, документи, які надані службами та установами, що займаються проблемами дітей, враховуючи, що відповідачка у справі не надала жодних документів про умови, які вона створила для проживання дітей, розвитку та виховання, члени Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Самарівської міської ради дійшли висновку, що ОСОБА_2 створив належні умови, для проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_23 .

За результатами вивчення умов проживання дітей та їх ставлення до батьків, ставлення батьків до дітей органом опіки та піклування надано висновок, згідно з яким орган вважає за доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , разом з батьком - ОСОБА_2 .

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За ст. 150, 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Вони зобов`язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові своєї сім`ї та родини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, вони зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, зобов`язані поважити дитину. Згідно ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до статі 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо. Місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Як установлено у ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Так, суд ураховує, що представницею позивача в судовому засіданні заявлено про залишення без розгляду вимог про визначення місця проживання ОСОБА_5 .

Відповідно до частини другої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При цьому судом установлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг ІНФОРМАЦІЯ_4 чотирнадцятирічного віку.

Як викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2023 року у справі № 592/7624/22, установивши, що законом не передбачено можливості визначення місця проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, з одним із батьків, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин, з огляду на позицію позивача у справі, питання щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 суд не розглядає.

Щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , суд ураховує таке.

Як установлено у ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В підготовчому та у судовому засіданні представниця позивача вказувала, що малолітня ОСОБА_4 не може висловити свою думку в силу захворювання. Судом досліджено висновок органу опіки та піклування, в якому вказано, що при здійсненні обстеження була присутня дівчинка. Дитина вихована, дівчинка забезпечена усім необхідним, але ж в силу своєї хвороби не розмовляє і не змогла висловити свою думку щодо спору. Зі спостережень за ОСОБА_20 , дівчинка виглядала доглянутою, була спокійною. Постійно шукала контакт з батьком. Часто підходила до нього, торкалася, посміхалася. Було помітно, що між ними тісний зв`язок. Батько розумів її фрази та постійно їй відповідав. Враховуючи вищезазначене, можна зробити наступний висновок: у дівчинки з батьком тісний зв`язок. Стан та потреби дитини ОСОБА_4 : ознаки складних життєвих обставин відсутні, дитина не розмовляє, навички самообслуговування не сформовані в достатній мірі відповідно до віку дитини, потребує допомоги з боку дорослих, зі спостережень фахівця дитина забезпечена усім необхідним.

За таких обставин, суд не вважає за можливе отримати думку дитини - ОСОБА_4 з огляду на її захворювання, поведінку, встановлену органом опіки та піклування, підтверджену доказами, наданими позивачем та для уникнення можливого травмування психіки дитини, внаслідок чого враховує обставини щодо поведінки дитини, встановлені при складанні висновку.

Декларацією прав дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року), яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 2, 8 ЦПК України, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Водночас, означеною Декларацією проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Визначення місця проживання дітей для позивача є способом захисту його прав як батька, який займається їх утриманням та вихованням.

Отже, при визначені місця проживання дитини суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування, підтримання позову позивачем, ставлення батьків до дітей, встановлене висновком, поведінку дитини ОСОБА_4 при проживанні разом з батьком, створення позивачем належних умов для проживання, виховання та утримання дитини, відсутність доказів на підтвердження умов проживання дитини у матері.

Спеціалістами органу опіки та піклування проаналізовано усі обставини щодо виховання дитини батьками, забезпечення її матеріальних та духовних благ, створених, як позивачем так і відповідачкою, та зроблено висновок про створення більш сприятливих умов для проживання дитини саме у позивача. Доказів, які-б спростовували такий висновок, дали б суду підстави не погодитися із ним або мати обґрунтований сумнів у викладених в ньому фактах матеріали справи не містять.

Крім того суд ураховує таке.

Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З метою захисту прав малолітніх дітей судом отримано дані щодо позивача та відповідачки з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, у реєстрі наявні відомості, що постановою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2018 року у справі № 183/5979/18 справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 184 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 звинувачувався в тому, що 18 вересня 2018 року ОСОБА_2 ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків, що проявилось в тому, що його малолітній син, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має виражену агресивну поведінку, під час заняття безпідставно ходить по класу, виходить за межі навчального класу, кидає та псує дитячі речі, чим зриває навчальний процес, заважає дітям навчатися.

Постановою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2020 року у справі № 183/5678/20 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 звинувачувався в тому, що 06 жовтня 2020 року встановлено факт невиконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України щодо виховання свого малолітнього ситна ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призвело до того, що останній має виражену агресивну поведінку, під час заняття безпідставно ходить по класу, кидає та псує дитячі шкільні речі, чим зриває навчальний процес та заважає дітям навчатись, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

Постановою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року у справі № 183/2667/24 закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська від 15 листопада 2024 року у справі № 204/10964/24 застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_4 , в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12023041680001381, тобто до 05 січня 2025 року.

Вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 грудня 2024 року у справі № 204/12592/24 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_4 , визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 КК України, та призначено їй узгоджене сторонами покарання: за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст. 302 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 303 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання ОСОБА_3 у вигляді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік. Вирок набрав законної сили 27 січня 2025 року.

Оцінюючи питання щодо постанов відносно позивача, суд ураховує, що хоча щодо позивача й складалися протоколи у справах про адміністративні правопорушення щодо неналежного виховання сина, однак під час судового розгляду обставини, покладені в їх обґрунтування не знайшли свого підтвердження, або сплив строк притягнення до відповідальності.

Суд зазначає, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та враховуючи, що батьки малолітньої дитини проживають окремо, з березня 2024 року малолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьком, який добросовісно ставиться до виконання батьківських обов`язків, а також ураховуючи висновок органу опіки та піклування, з яким суд погодився, з огляду на поведінку батьків, те, що у справі хоча відповідачка і не надала своїх пояснень як суду так і органу опіки та піклування, однак існує спір, про який свідчить в тому числі й отримання допомоги по догляду за дитиною відповідачкою за умови, що дитина, якій призначена допомога проживає із батьком, суд вважає що позовні вимоги про визначення місця проживання дитини з батьком обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідають якнайкращим інтересам дитини.

Крім того, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи сплату позивачем при зверненні з позовом судового збору, задоволення позову, суд вважає за необхідне судові витрати у справі, понесені позивачем при сплаті судового збору - 1 211,20 грн, стягнути з відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 05 червня 2025 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідачка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_8 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Виконавчий комітет Самарівської міської ради, як орган опіки та піклування, код в ЄДРПОУ 04052206; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 14.

Суддя Д. О. Парфьонов