Рішення № 127884780, 28.05.2025, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/416/25

Справа №127/11038/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.,

при секретарі Моторенко К.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Чернілевської Р.В. ,

представника відповідача Литвинова О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Групп» про визнання незаконним та скасування повідомлення про розірвання договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування повідомлення про розірвання договору (в порядку захисту прав споживача).

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 05.07.2019 року між нею та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнові права на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п.п.2.5, 2.6 договору, плановий термін закінчення будівництва - ІІ квартал 2020 року, плановий термін прийняття в експлуатацію - ІV квартал 2020 року. Вартість майнових прав визначено в розмірі 723 057,82 грн. зі сплатою щомісячно протягом 35 місяців, починаючи з 01.09.2019 року у сумі не менше ніж 20 000,00 грн. кожного місяця не пізніше 25.07.2022 року включно.

Як зазначає позивач, в день підписання договору вона сплатила суму в розмірі 174 680,00 грн., що є платою за 10,55 кв.м., залишок площі до викупу - 33,12 кв.м. у червні 2020 року, грудні 2020 року, а також у 2021 році відповідач направляв повідомлення про зміни у термін будівництва, востаннє - ІІІ квартал 2022 року. Проте, станом на початок 2024 року об`єкт будівництва не введений в експлуатацію.

Позивач зазначає, що вносила платежі за договором, останній платіж нею здійснений у липні 2021 року. Також, у її житті стались непередбачувані форс-мажорні обставини особистого характеру, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилась донька ОСОБА_3 , яка має статус дитини з інвалідністю від народження. Крім того, до початку дії карантину, а саме до 11.03.2020 року жодного прострочення оплати нею не було допущено. За поєднання важкого морального та фінансового стану, невиконання взятих за договором зобов`язань відповідачем, 31.12.2021 року вона направила відповідачу листа, в якому описала фактичні обставини, що мали місце в її житті, а також про прямі збитки, яких вона зазнала в результаті невиконання відповідачем умов договору. Письмової відповіді на лист не було. Після введення в Україні воєнного стану вона 12.03.2022 року виїхала за межі України, але повернулась заради належного дотримання умов договору. 25.07.2022 року вона подала заяву про продовження терміну сплати залишку вартості майнових прав до завершення воєнного стану, а також просила письмово повідомити про хід будівництва із зазначенням етапу будівництва та кінцевої дати введення в експлуатацію. Письмової відповіді вона не отримала, у телефонній розмові представниками відповідача було повідомлено, що будівництво наразі не ведеться і строки його завершення спрогнозувати неможливо, вона висловила готовність на укладення договору переуступки права вимоги за договором іншій особі за актуальними цінами за квадратний метр на час укладення такого договору, проте відповідач згоди на переуступку за актуальною ціною не надав.

Як стверджує позивач, відповідачем допущено порушення п.п. договору 2.6, 4.3, 4.4, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 7.1, 8.2, 8.3, 9.1, 9.3, 9.4. Попри це відповідачем 19.01.2023 року було складено листа про розірвання договору в односторонньому порядку на умовах, передбачених п.п.5.1, 6.1, 8.4, 8.5 договору - у зв`язку із невиконанням нею п.4.3 договору, тобто невнесення повної оплати ціни об`єкта до 25.07.2022 року. Оскільки таке рішення прийнято за умови прострочення відповідачем виконання зобов`язань з будівництва та введення в експлуатацію будинку, наявності письмового листа позивача із заявою про продовження дії договору, поданого 25.07.2022 року, та наявності обставин непереборної сили, визначених п.9.1 договору, які є підставою для звільнення від відповідальності за часткове та повне невиконання умов договору, то таке рішення відповідача позивач вважає таким, що підлягає скасуванню. При цьому, позивач також вважає, що першим порушив виконання свого зобов`язання саме відповідач, оскільки не завершив будівництво і не здав об`єкт до експлуатації у визначений строк, в зв`язку із чим вона мала достатні підстави для зупинення виконання свого зобов`язання. При цьому вона діяла добросовісно, в силу тяжких життєвих обставин продовжувала виконувати договір, скористалась у встановлений договором строк на подання заяви про продовження терміну дії договору. А припинення сплати щомісячних платежів мало місце після прострочення відповідачем строків виконання зобов`язання з завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 1/3-83 від 05.07.2019 року, викладене у формі повідомлення № 16-01/2001 від 19.01.2023 року, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 08.04.2024 року дану справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 13.05.2024 року вищевказану ухвалу залишено без змін.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 25.06.2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено її підготовчий розгляд.

30.07.2024 року до суду надійшов відзив представника відповідача Рубана Є.В. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що загальна сума сплачених позивачем грошових коштів становить 324 399,04 грн., з жовтня 2019 року чергові платежі по договору сплачувались позивачем у меншому розмірі, ніж визначено п.4.3 договору, та були непослідовними, а починаючи з вересня 2020 року припинились. В зв`язку із цим в лютому 2021 року позивачу було направлено претензію (листа) щодо виконання умов договору. 05.04.2021 року позивачем було сплачено 60 000,00 грн., 09.07.2021 року сплачено 20 000,00 грн., в подальшому оплати по договору позивачем взагалі не здійснювались. Про наявність складних життєвих обставин, які перешкоджали вчасно здійснювати розрахунки по договору, а саме народження дитини з вадами здоров`я, позивач повідомила відповідача лише в грудні 2021 року, надавши відповідні документи, а також просила відповідача компенсувати їй витрати на вимушену оренду житла останніх два роки шляхом зарахування виплаченого нею гарантійного внеску у розмірі 174 680,00 грн. у рахунок вартості майнових прав. При цьому, позивач зазначала, що бере на себе зобов`язання виплатити відповідний залишок суми на дату, що зазначена у п.4.3 договору - 25.07.2022 року, по ціні, яка вказана у п.4.1 даного договору.

Як зазначає представник відповідача, у зв`язку із тим, що позивач неодноразово порушувала умови договору в частині сплати щомісячних платежів, відповідач листом від 11.01.2022 року на заяву позивача від 31.12.2021 року повідомив позивача про необхідність виконати свої зобов`язання у повному обсязі протягом 7 днів, сплативши заборгованість, а також попереджено про те, що у разі відсутності сплати у встановлені строки заборгованості договір купівлі-продажу майнових прав буде розірваним. Таким чином, відповідачем було відмовлено у задоволенні заяви позивача від 31.12.2021 року. Зазначений лист було отримано позивачем 15.01.2022 року, а тому, враховуючи факт відсутності здійснення оплат з погашення заборгованості, з урахуванням умов договору, станом на 03.02.2022 року договір купівлі-продажу майнових прав вважався (був) розірваним і відповідач набув права на розпорядження майновими правами на об`єкт нерухомості, що був предметом договору, а позивач була зобов`язана надати відповідачу реквізити для перерахування їй сплачених грошових коштів. Заява позивача від 25.07.2022 року про продовження до завершення дії воєнного ставну терміну на сплату залишку вартості майнових прав є такою, що подана позивачем після припинення (розірвання) з нею договірних правовідносин. Водночас, листом від 19.01.2023 року № 16-01/2001 відповідач, посилаючись на п.п.5.1, 6.1, 8.4, 8.5 повторно повідомив позивачу своє рішення, що через порушення нею умов договору, а саме п.4.3, договірні відносини з нею буде припинено в односторонньому порядку відповідно до п.8.4 договору.

Представник відповідача вважає, що оспорюване рішення є законним та обґрунтованим, а його оскарження позивачем після спливу більше ніж року з дня його отримання свідчить про недобросовісність позивача. Також є необґрунтованим та безпідставним посилання позивача на наявність у неї права на призупинення платежів у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, оскільки відповідач своєчасно повідомляв позивача про внесенні змін у плановий термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію і позивач мала право на дострокове розірвання договору та повернення грошових коштів на підставі п.6.3 договору. Що ж стосується посилань позивача на існування обставин непереборної сили, то представник відповідача зауважив, що сам по собі воєнний стан не може слугувати беззаперечною підставою, що унеможливлює виконання зобов`язань. Крім того, порушення позивачем умов договору в частині здійснення розрахунків відбулось задовго до введення воєнного стану в Україні, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача у письмовій формі шляхом надсилання відповідних повідомлень.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 17.09.2024 року вжито заходів забезпечення позову шляхом заборониТОВ «Комфорт-Групп» укладати договори купівлі продажу або будь-яких інших правочинів щодо відчуження майнових прав щодо об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_2 .

02.10.2024 року до суду надійшла відповідь представника позивача Чернілевської Р.В. на відзив представника відповідача. У даній відповіді представник позивача стверджує, що в рахунок оплати за Договором купівлі-продажу майнових прав №1-3/85 від 05.07.2019 року позивач в загальному внесла кошти в розмірі 499 079,00 грн. Підтвердженням цього, на думку представника позивача, є копія Договору №1/3-85 від 05.07.2019 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та позивачем, який по суті є тристороннім, і за яким 05.07.2019 року позивачем було сплачено, а ФОП ОСОБА_4 отримано суму коштів в розмірі 174 680,00 грн., про що надано товарний чек, яким містить відбиток печатки та рукописний напис про суму коштів, номер договору, який повністю співпадає з номером Договору купівлі-продажу майнових прав, а саме №1/3-85. Також разом з позовом надано таблицю розрахунку з забудовником, надану бухгалтером, де міститься графа про внесення коштів в сумі 174 680,00 грн із зазначенням оплата на ФОП та кількість викуплених метрів. Окрім того, до відповіді на відзив позивач надає скрін листування за допомогою месенджера VIBER з бухгалтером, яким також підтверджується факт сплати та зарахування вказаної суми. Крім того, договори мають однакову нумерацію та дату підписання, відповідач також підписав договір з ФОП ОСОБА_4 як Гарант. Також з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_4 входив і входить до числа співзасновників ТОВ «Комфорт-Групп», тобто є одним з кінцевих бенефіціарних власників. Вказані докази у сукупності спростовують твердження відповідача, що позивач не вносила платіж у день підписання договору. Крім того, наявними доказами спростовуються твердження представника відповідача, що остання оплата за договором була в серпні 2020 року.

Представник позивача також зауважила, що доданий до відзиву у копії лист від 18.02.2021 року позивач не отримувала. В той же час, факт наявності письмового звернення в порядку, передбаченому абз.3 п.4.3. Договору купівлі-продажу майнових прав доводиться письмовими матеріалами, та не заперечується стороною відповідача. А саме, до позову надано копію відповідного листа з розпискою про отримання. Відповідно до наданої переписки між позивачем та представником відповідача у месенджері VIBER, після 25.07.2022 року між сторонами велись перемовини з приводу можливої переуступки прав. Позивач цікавилась станом справ, просуванням будівництва, і, зрозумівши що будинок точно не буде завершений у гарантовані відповідачем у пунктах договору строки, не поспішала з серпня 2021 року вносити подальші платежі. Відповідач у відзиві посилається на те, що позивач більше року не зверталася до суду з позовом, а звернулася аж у квітні 2024 року. Позивач бажає вказати, що вона перебувала за кордоном з початку війни, в подальшому здійснила в`їзд до України 24.07.2022 року, виїзд 27.07.2022 року, в`їзд до України - 26.04.2023 року. Даним доказом підтверджується, що позивач прибула до України на два дні з метою саме до 25.07.2022 року подати письмову заяву в порядку п. 4.3. Договору купівлі-продажу майнових прав. Вже повернувшись в квітні 2023 року до України, позивач бажала звернутися до суду за захистом свого порушеного права, уклала договір з адвокатом, однак через його безвідповідальність припинила з ним співпрацю. Пізніше було укладено договір з адвокатом Чернілевською Р.В., було виконано адвокатські запити, розпочато підготовку позову десь із січня 2024 року. Також представник відповідача звернула увагу суду на особисту життєву ситуацію позивача, хворобу дитини, а також вказала, що будинок по АДРЕСА_3 на даний час не введений в експлуатацію. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо строків здачі об`єкта будівництва та введення в експлуатацію позивач витратила на оренду житла 264 000,00 грн. за період з 2020 по 2022 рік (що було нею зазначено в листі від 31.12.2021), 104 000,00 грн. з серпня 2023 року та по сьогодні. (з січня 2023 по липень 2023 року проживали у знайомих). В загальному на найм житла позивач витратила 368 000,00 грн. Зазначеної суми вистачило б повністю розрахуватися з відповідачем за Договором купівлі-продажу майнових прав №1/3-85 від 05.07.2019 року.

Представник відповідача також зауважила, що у своєму відзиві відповідач посилається на те, що воєнний стан і Ковід не є форсмажорними обставинами, оскільки такі обставини мають перешкоджати виконанню стороною умов Договору. На думку відповідача, позивач не довела що їй ці обставини перешкодили виконати умови договору. Проте, усі листи, надіслані відповідачем з повідомленням про перенесення строків будівництва понад визначених договором граничних строків, пояснювались саме встановленням та подальшим продовженням карантину. З початку воєнного стану, відповідачі уже листи про продовження терміну будівництва не надсилали. Виходячи з принципу рівності сторін та розповсюдження дії договору однаковою мірою на сторін договору, його положення мають однаковий вплив як на покупця так і на продавця. А тому одна і та ж обставина не може діяти різною мірою до сторін одного Договору.

Постановою Київського апеляційного суду від 18.12.2024 року ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 18.12.2024 року залишено без змін.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 23.12.2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача Чернілевської Р.В. про відвід головуючого.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 29.01.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник Чернілевська Р.В. позовні вимоги підтримали та просили про їх задоволення.

Представник відповідача Литвинов О.Р. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, повно та всебічно дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 05.07.2019 року між відповідачем ТОВ «Комфорт-Групп» (продавець) та позивачем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 1/3-85, з додатковими угодами № 1 та № 2, відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.5, 2.6 якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором та у відповідності до норм ЦК України, з наступними характеристиками: номер об`єкта нерухомості - 85, кількість кімнат - 1, загальна площа - 43,67 кв.м., поверх - 2, під`їзд - 3. Плановий термін закінчення будівництва об`єкта капітального будівництва - ІІ квартал 2020 року, плановий термін прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта капітального будівництва - IV квартал 2020 року.

Згідно п.4.1 даного договору, на дату підписання цього договору вартість майнових прав на об`єкт нерухомості за офіційним курсом НБУ гривні до долара США, при зазначеній проектній площі, складає 723 057,82 грн., в тому числі ПДВ 120 509,64 грн., виходячи із середньої вартості майнових прав за один квадратний метр загальної площі - 16 557,31 грн., в тому числі ПДВ - 2759,55 грн., виходячи з середньої вартості. Вартість майнових прав за один квадратний метр загальної площі об`єкта нерухомості є фіксованою і не підлягає перегляду у разі її повної оплати в день укладення цього договору.

Відповідно до п.4.3 договору сторони визначили, що в підтвердження наміру придбати майнові права на об`єкт нерухомості покупець сплачує продавцю гарантійний внесок у сумі 20 096,44 грн., в тому числі ПДВ - 3349,41 грн., що становить вартість майнових прав на 0,971 кв.м. проектної площі об`єкта нерухомості до 25.08.2019 року на поточний рахунок продавця.

Пунктом 4.3 сторони дійшли згоди, що решта вартості майнових прав на об`єкт нерухомості за офіційним курсом НБУ гривні до долара США в день підписання договору становить 702 961,38 грн., в тому числі ПДВ - 117 160,23 грн. за 33,965 кв.м. проектної площі об`єкта нерухомості. Вартість майнових прав за один квадратний метр становить 20 696,64 грн., в тому числі ПДВ 3449,44 грн. Покупець зобов`язаний сплатити продавцю решту вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, щомісячно, протягом 35 календарних місяців, починаючи з 01.09.2019 року, у сумі не менше ніж 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3333,33 грн. кожного місяця. Залишок суму покупець сплачує продавцю не пізніше 25.07.2022 року включно. У разі несплати частини вартості майнових прав до вказаної дати, покупець має право письмово звернутися до продавця з проханням продовжити термін дії договору. У такому випадку продавець має право переглянути вартість неоплачених квадратних метрів, про що складається додаткова угода.

Розділом 5 договору купівлі-продажу майнових прав визначено права та обов`язки сторін. За пунктом 5.1 продавець, зокрема, має право розірвати цей договір в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законодавством України; на затримку введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва на строк від шести до дванадцяти місяців від дати запланованого терміну введення в експлуатацію, якщо така затримка сталась внаслідок однієї із дій (зокрема, але не обмежуючись наведеним): будь-яких дозвільних органів державної владик або місцевого самоврядування чи осіб, уповноважених на виконання функцій держави; суб`єктів господарювання, що є власниками інженерної інфраструктури чи мають відповідну ліцензію (дозвіл) на здійснення експлуатації; суб`єктів господарювання, що мають право на проведення технічної інвентаризації.

Згідно п.5.2, продавець зобов`язаний побудувати об`єкт капітального будівництва та забезпечити прийняття його в експлуатацію і підключення до інженерних мереж та комунікацій; на письмову вимогу покупця надавати інформацію щодо ходу будівництва об`єкта капітального будівництва; передати покупцю майнові права на об`єкт нерухомості за актом приймання-передачі за умови повної оплати покупцем вартості майнових прав.

Відповідно до п.5.4 договору, покупець зобов`язаний до дня прийняття майнових прав на об`єкт нерухомості за актом приймання-передачі повністю оплатити майнові права на об`єкт нерухомості у строки та на умовах, що визначені цим договором; письмово повідомляти продавця про всі обставини, що роблять неможливим виконання цього договору; у разі розірвання цього договору, надати продавцю письмову заяву із зазначенням банківських реквізитів для повернення грошових коштів, що фактично були сплачені за майнові права на об`єкт нерухомості; виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором та чинним законодавством.

Пунктами 7.1, 7.3 договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, встановлену цим договором та чинним законодавством України.

Сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору у випадку виникнення обставин непереборної сили, яких сторони не могли передбачити і які перешкоджають сторонами виконувати свої обов`язки за цим договором.

Розділ 9 конкретизує визначення обставин непереборної сили та наслідки їх настання для сторін.

Так, пунктами 9.1, 9.2 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків за договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили природного чи іншого характеру, а саме (але не обмежуючись ними): пожежі, повені, землетрусу, воєнних дійв регіоні будь-якого виду, ембарго, епідемії тощо.

Під обставинами непереборної сили розуміються непередбачувані і невідворотні стороною обставини природного, техногенного та/або іншого характеру, що виникли після укладення договору та повинні підтверджуватись відомостями Торгово-промислової палати України. У цих випадках строк виконання сторонами зобов`язань за договором відкладається на період, протягом якого діяли такі обставини та їх наслідки.

Згідно п.п.9.3, 9.4, сторона, для якої виникла неможливість виконання обов`язків за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна при настанні цих обставин повідомити в письмовому вигляді іншу сторону без зволікання і не пізніше десяти календарних днів з дати їх настання, надавши при цьому належним чином оформлені документи, що офіційно підтверджують настання форс-мажору. Повідомлення повинно містити дані про настання і характер обставин і можливі їх наслідки. Сторона також без зволікання і не пізніше десяти календарних днів повинна повідомити іншу сторону в письмовій формі про припинення цих обставин.

Несповіщення чи несвоєчасне сповіщення іншої сторони, для якої виникла неможливість виконання обов`язків за договором при настанні обставин, які звільняють її від відповідальності, тягне за собою втрату права для цієї сторони посилатись на ці обставини, якщо тільки такі обставини не можуть бути визнані загальновідомими.

Розділом 8 сторони погодили строк дії та порядок розірвання договору, зокрема п.8.1 визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, якщо він не буде припинений раніше у відповідності до положень цього договору та чинного законодавства України.

Зобов`язання за цим договором припиняється: в зв`язку з повним його виконанням сторонами; за згодою сторін; в інших випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України (п.8.2).

Згідно п.п.8.4, 8.5 договору, рішення продавця про розірвання цього договору у зв`язку з невиконанням покупцем взятих на себе зобов`язань за даним договором реалізується шляхом надсилання на адресу покупця, що вказана в цьому договорі, рекомендованим листом або врученням під розписку відповідного повідомлення про відмову від даного договору. Таким чином, починаючи з двадцять першого календарного дня, розрахованого з дня, наступного за днем надсилання повідомлення про відмову від даного договору або з дня вручення його покупцю під розписку, - цей договір вважатиметься розірваним в повному обсязі без укладення будь-яких додаткових угод, а продавець набуде право на розпорядження майновими правами на об`єкт нерухомості на свій розсуд, у тому числі і на відчуження третім особам.

Продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, відповідно до п.8.4 цього договору, у зв`язку з невиконанням покупцем взятих на себе зобов`язань, наслідком чого є його припинення, зокрема, у випадку недодержання покупцем строків зі сплати грошових коштів за майнові права на об`єкт нерухомості, передбачених пунктами 4.2 та 4.3 цього договору.

Порядок та строки повернення покупцю коштів врегульовано розділом 6 договору, за п.6.1 якого у разі дострокового припинення (розірвання) цього договору з ініціативи покупця у зв`язку з неможливістю виконати свої зобов`язання по договору або за рішенням продавця у зв`язку із невиконанням покупцем взятих на себе зобов`язань, продавець протягом року повертає покупцю грошові кошти, що фактично були одержані від покупця на оплату майнових прав за об`єкт нерухомості з вирахуванням на свою користь неустойки в розмірі 10 % від суми повернення. В такому випадку цей договір припиняється та втрачає свою чинність.

Відповідно до п.6.3 договору, у разі, якщо затримка введення об`єкта в експлуатацію буде тривати більше дванадцяти місяців, що передбачено абзацом 5.1 даного договору, продавець протягом трьох календарних місяців з моменту отримання від покупця вимоги про повернення грошових коштів повертає фактично отримані кошти покупцю. В такому випадку даний договір припиняється та втрачає свою чинність.

З матеріалів справи також вбачається, що плановий термін закінчення будівництва та плановий термін введення будинку в експлуатацію неодноразово змінювався, про що свідчать повідомлення відповідача від 24.09.19 року № 202/2409, від 23.06.2020 року № 359/2306, від 24.12.2020 року № 394/2412, № 638/1611 (без дати), відповідно до якого плановий термін закінчення будівництва - ІІІ квартал 2022 року, плановий термін введення будинку в експлуатацію - ІІІ квартал 2022 року.

18.01.2021 року відповідач звернувся до позивача із листом № 409/2021 про виконання позивачем зобов`язань за договором в частині оплати решти від вартості майнових прав та попереджено про можливість розірвання договору в односторонньому порядку.

23.11.2021 року відповідачем на адресу позивача направлено листа № 650/2311, відповідно до якого повідомлено про перерахування вартості неоплачених квадратних метрів та повідомлено позивачу, що в разі, якщо вона не має можливості достроково закрити договір у повному обсязі, їй пропонується підписати додаткову угоду до договору з перерахунком невиплачених квадратних метрів по прасовій вартості або їй буде запропоновано розірвання договору, повернення сплачених коштів із виплатою на її користь неустойки в розмірі 10 % від внесеної суми в терміни, передбачену умовами договору.

Листом від 31.12.2021 року позивач звернулась до відповідача, в якому зазначила про важке матеріальне становище, зумовлене хворобою дитини, постійним перенесенням строків будівництва, витратами на оренду житла, а також про те, що нею виплачено за умовами договору 499 079,00 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила компенсувати їй витрати на вимушену оренду житла останні два роки шляхом зарахування виплаченого нею гарантійного внеску у розмірі 174 680, 00 грн. Відповідно, позивач зобов`язалась виплатити відповідний залишок суми на дату, що зазначена у п.4.3 договору - 25.07.2022 року, по ціні, яка гарантована у п.4.1 договору купівлі-продажу майнових прав.

Відповідно до листа ТОВ «Комфорт-Групп» від 11.01.2022 року № 677\1101 відповідач зазначив позивачу про те, що від неї неодноразово на розрахунковий рахунок продавця не поступали щомісячні платежі згідно умов договору, про що ТОВ повідомляло листом від 18.02.2021 року за № 409/1802 із застереженням. Незважаючи на це, вищезазначені умови з оплати решти вартості майнових прав на об`єкт нерухомості щомісячно нею не виконуються. З урахування цього ТОВ, з метою врегулювання відносин по укладеному договору, звернулось до позивача про необхідність виконання своїх зобов`язань у повному обсязі, сплативши заборгованість решти від вартості майнових прав на об`єкт нерухомості по договору купівлі-продажу майнових прав № 1/3-85 від 06.07.2019 року протягом 7 календарних днів з дня отримання даного листа. Також, позивача попереджено, що договір купівлі-продажу майнових прав вважається автоматично розірваним на умовах п.п.6.1 договору та не потребує підписання будь-яких додаткових угод про розірвання.

22.07.2022 року позивач звернулась до відповідача із листом, в якому, посилаючись на недотримання відповідачем строків закінчення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва, через що вона вимушена орендувати квартиру та нести значні додаткові витрати, а також на введення воєнного стану, позивач просила продовжити їй термін, встановлений у п.4.3 договору на сплату залишку вартості майнових прав об`єкту нерухомості до завершення воєнного стану, а також письмово повідомити їй про хід будівництва об`єкту капітального будівництва із зазначення етапу будівництва, кінцевої дати введення до експлуатації об`єкта.

21.09.2022 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання згоди на відступлення права вимоги на користь третьої особи та знайти покупця відділом продажу за ціною прайсової вартості майнових прав на квартиру на день відступлення такої вимоги.

19.01.2023 року відповідачем позивачу було направлено листа № 16-01/2001, в якому відповідачем зазначено про те, що умови договору позивачем не виконано, а тому товариством буде розірвано договір в односторонньому порядку на умовах, передбачених п.п.5.1, 6.1, 8.4, 8.5 договору, внаслідок чого договірні відносини буде припинено і сторони не вважатимуть себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками. У листі звернуто увагу позивача, що договір купівлі-продажу майнових прав № 1/3-85 від 05.07.2019 року вважається розірваним, починаючи з 21-го календарного дня з дня, наступного за днем надсилання даного повідомлення, а також висловлено прохання надання поточного рахунку для повернення коштів.

Даний лист отримано позивачем 04.02.2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З картки рахунку позивача № 361, сформованої 10.07.2024 року, вбачається, що позивачем за період з 02.09.2019 року по 09.07.2021 року внесено грошові кошти в розмірі 324 399,04 грн.

Також, з даної картки вбачається, що умови договору щодо сплати коштів за майнові права позивачем виконувались нерегулярно, несвоєчасно та не у повному обсязі, останній платіж здійснено 09.07.2021 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 1/3-83 від 05.07.2019 року, викладене у формі повідомлення № 16-01/2001 від 19.01.2023 року, посилаючись на недобросовісність дій відповідача, який перший порушив умови договору.

Сторона відповідача проти позовних вимог заперечувала, вважаючи рішення про розірвання договору в односторонньому порядку законним та обґрунтованим, посилаючись на тривале невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором щодо сплати за майнові права.

Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового засідання з огляду на наступне.

За змістом статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав (частина друга статті 656 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами першою та другою статті 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені статтею 611 ЦК України.

Згідно з частиною першою цієї статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

У частині першій статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частин першої та третьої статті 615 ЦК України в разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Крім того, згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим, як це врегульовано положеннями ч. 3 ст.651ЦК України.

Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №727/898/19, у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормахЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові від 22.02.2023 року у справі №465/5980/17 Верховний Суд зазначив, що договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 1, 2 ст.202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим, така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину, як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 357/15284/18.

Тлумачення статті 651 ЦК з урахуванням принципу розумності свідчить, що: 1) сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент, з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору; 2) у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням, що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що укладений між сторонами правочин було розірвано в односторонньому порядку з 14.02.2023 року, позаяк лист-повідомлення, від 19.01.2023 року про розірвання договору в односторонньому порядку, скерований відповідачем 24.01.2023 року, і таке обрахування строку розірвання договору відповідає його умовам.

При цьому судом відхиляються твердження сторони відповідача про те, що договір є розірваним відповідно до повідомлення від 11.01.2022 року і що лист від 19.01.2023 року є повторним повідомленням рішення відповідача про розірвання договору. При цьому суд виходить зі змісту оспорюваного листа від 19.01.2023 року, в якому не міститься посилань на лист від 11.01.2022 року і про розірвання договору на його підставі, про будь-яку повторність повідомлень тощо. Відтак, твердження сторони відповідача в цій частині є необґрунтованими.

В той же час, вирішуючи спір по суті, суд встановив, що позивачем з 2020 року умови договору щодо сплати коштів за майнові права позивачем виконувались нерегулярно, несвоєчасно та не у повному обсязі, останній платіж здійснено 09.07.2021 року.

Дані обставини підтверджуються карткою рахунку позивача № 361, сформованої 10.07.2024 року, вбачається, що позивачем за період з 02.09.2019 року по 09.07.2021 року внесено грошові кошти в розмірі 324 399,04 грн. Крім того, даний факт підтверджено і позивачем та її представником під час судового розгляду.

Неможливість виконати свій обов`язок за договором позивач обґрунтовувала тяжким матеріальним становищем, зумовленим хворобою дитини та витратами на оренду житла, а також оголошенням у 2020 році карантину. Також, неможливість виконати свій обов`язок позивач обґрунтовувала і виникненням обставини непереборної сили - військовою агресією російської федерації проти України та виїздом, у зв`язку з цим, за межі України.

Дійсно, загальновідомим є той факт, що з 2020 року на території України убло введено карантин, а також що російська федерація чинить збройну агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено з 24 лютого 2022 року в Україні воєнний стан.

Проте самі по собі ці обставини без доведення причинно-наслідкового зв`язку між хворобою дитини, карантином, чиненням збройної агресії проти України та неможливістю сторони виконати свої договірні зобов`язання не є підставою для звільнення сторони від відповідальності за невиконання такого зобов`язання.

У цій справі позивач не надала належних та допустимих доказів неможливості виконати свої грошові зобов`язання саме через вказані обставини, зокрема, не надано доказів її дійсного майнового стану та його погіршення через вказані обставини.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала і на те, що нею було прийняте рішення про припинення виконання своїх зобов`язань зі сплати за майнові права через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме постійне перенесення строків будівництва та введення будинку в експлуатацію.

Проте, вказані посилання підстав для задоволення позову не дають, оскільки умовами договору передбачено механізм захисту прав замовника та дій в разі недотримання забудовником строків будівництва та введення будинку в експлуатацію, а саме п.п.6.1, 6.2, 6.3, 6.4. Проте, позивач на власний розсуд розпорядилась своїми правами, обравши шлях невиконання умов договору зі свого боку щодо сплати за майнові права.

Суд відхиляє і твердження сторони позивача на те, що нею сплачено кошти в більшому розмірі, ніж зазначає позивач, а саме сплачено кошти в розмірі 499 079,00 грн., в тому числі і 174 680,00 грн., що були сплачені на рахунок ФОП ОСОБА_4 .

Так, з матеріалів справи вбачається, що 05.07.2019 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір № 1/3-85, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого виконавець ФОП ОСОБА_6 зобов`язався виконати роботи в квартирі АДРЕСА_4 , під`їзд АДРЕСА_5 , а замовник ОСОБА_1 зобов`язується оплатити виконавцеві виконану роботи, а саме загально-будівельні роботи по внутрішньому оздобленню: гіпсова штукатурка стін, встановлення вхідних металевих дверей та метало пластикових рам з двокамерним склопакетом (без балконного блоку), цементна стяжка підлоги кухні, вбиралень, холу та кімнат, лоджії та балкону, встановлення лічильників води, газу, електроенергії та інше.

Згідно п.1.3 договору сторони погодили, що гарантом виконання робіт, передбачених даним договором, виступає відповідач ТОВ «Комфорт-Групп» відповідно до договору про співпрацю від 22.04.2017 року № 22/04/2017.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору, вартість робіт становить 174 680,00 грн. Замовник сплачує виконавцю 100 % вартості робіт в момент підписання договору.

На виконання вказаних пунктів позивачем здійснена оплата ФОП ОСОБА_4 в розмірі 174 680,00 грн., про що свідчить відповідний товарний чек.

Зважуючи доводи сторін та аналізуючи наявні докази, суд вказує на те, що предмети договорів № 1/3-85 купівлі-продажу майнових прав, що укладений між позивачем та відповідачем, та № 1/3-85, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_4 є різними, договір № 1/3-85 жодних посилань на майнові прав не містить і регулює відносини сторін договору щодо проведення загально-будівельних робіт по внутрішньому оздобленню квартири. Відтак, відсутні підстави для зарахування коштів, сплачених позивачем ФОП ОСОБА_4 , в рахунок сплати за майнові права. Зобов`язання ж за даним договором не є предметом розгляду даної справи.

Інші доводи сторони позивача про те, що вказані кошти є гарантійним внеском і мають бути зараховані до вартості майнових прав, ґрунтуються виключно на припущеннях позивача та її представника, а тому не можуть бути враховані.

Посилання ж позивача в обґрунтування вимог на листування з бухгалтером та представником відповідача у мережі «Вайбер» суд також не може прийняти до уваги, оскільки вважає таке листування неналежним доказом. Жодних інших офіційних бухгалтерських документів на підтвердження свої вимог позивачем не надано, із клопотаннями про витребування будь-яких фінансових документів від відповідача сторона позивача не зверталась.

Узагальнюючи усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав, сторони на власний розсуд визначили та погодили його умови, у тому числі, щодо можливості сторони припинити його дію, попередньо надіславши іншій стороні відповідне повідомлення.

При цьому, належним доказом повідомлення сторони про припинення дії договору є саме доказ відправлення їй такого повідомлення (поштова квитанція про відправлення повідомлення та опис вкладення у цінний лист), а не доказ отримання його нею. Ця умова договорів є чіткою та зрозумілою. Інше тлумачення її змісту суперечить справжній волі сторін, яку вони виявили при укладенні договорів.

Відповідно до матеріалів справи, 24.01.2023 року у зв`язку з тим, що позивач нерегулярно та не у повному обсязі виконувала свої зобов`язання за договором, а з липня 2021 року взагалі припинила їх виконання, відповідач надіслав їй повідомлення від 19.01.2023 року про дострокове припинення дії договору, у яких зазначив, що договори вважаються припиненими після спливу 21 календарного дня з дати відправлення цього повідомлення. На підтвердження цієї обставини відповідач надав повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно, з 14.02.2023 року року укладений сторонами договорів купівлі-продажу майнових прав вважається припиненим.

Такі дії та рішення відповідача відповідають умовам укладеного між сторонами договору і підстав для визнання їх протиправними та скасування немає, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2, 3 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За змістом ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, додержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог. Інші доводи сторони позивача на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позову не дають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Групп» про визнання незаконним та скасування повідомлення про розірвання договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 04 червня 2025 року.

Суддя: