Ухвала суду № 127878486, 04.06.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань забезпечення адміністративного позову

Справа № 500/3346/25

04 червня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування подання й наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича, посвідчення № 0126, видане 17.11.2017, строком на один місяць;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України «Про зупинення діяльності приватного виконавця Снігура О.Ю.» № 1038/7 від 27.05.2025, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича, посвідчення № 0126, видане 17.11.2017, строком на один місяць;

зобов`язати Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 та наказу Міністерства юстиції України «Про зупинення діяльності приватного виконавця Снігура О.Ю.» № 1038/7 від 27.05.2025 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №1038/7К від 27.05.2025 «Про зупинення діяльності приватного виконавця Снігура О.Ю.», посвідчення № 0126, видане 17.11.2017, строком на один місяць, до набрання законної сили рішенням суду по суті у цій справі.

Заява обґрунтована тим, що заявник оскаржує подання та наказ про зупинення діяльності приватного виконавця. При цьому внаслідок зупинення діяльності приватного виконавця порушуються його права та права стягувачів у виконавчих провадженнях. На виконанні у позивача перебуває 577 виконавчих проваджень на загальну суму 78 3883 0054 грн. Ще позивач вказує, що його діяльність як приватного виконавця є єдиним джерелом доходу; він має на утриманні неповнолітню дитина; є особою з інвалідністю та потребує постійного доходу для періодичного лікування. Через це заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову та звернувся до суду.

04.06.2025 до суду надійшли заперечення Міністерства юстиції України на заяву про забезпечення позову. Відповідач вважає, що відсутні підстави для забезпечення позову, бо позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом; забезпечення позову може призвести до продовження порушень законодавства зі сторони позивача, що у свою чергу матиме негативні наслідки для третіх осіб; припинення діяльності позивача, як приватного виконавця, жодним чином не вплине на продовження здійснення необхідний дій у виконавчих провадженнях, які будуть передані іншому приватному виконавцю.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За приписами частини другої статті 154 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Необхідно зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Водночас для застосування таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них з точки зору процесуального закону є необхідною передумовою для їх вжиття судом за клопотанням позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі №990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.

Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (зі змінами і доповненнями далі - Закон № 1403-VIII).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 42 Закону № 1403-VIII діяльність приватного виконавця зупиняється у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 42 Закону № 1403-VIII зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.

З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.

Частиною п`ятою статті 42 Закону № 1403-VIII передбачено, що у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов`язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем.

За змістом підпункту 4 пункту 6-1 розділу Прикінцеві положення Закону № 1403-VIII, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків. Протягом п`яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку чи дня припинення або скасування воєнного стану Міністерство юстиції України видає наказ про поновлення діяльності приватного виконавця.

Особливості перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків у період дії воєнного стану, визначені розділом V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018 № 3284/5 (далі - Порядок).

Відповідно до положень вказаного Розділу (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.

За результатом перевірки відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження структурний підрозділ Міністерства формує інформаційну довідку відповідно до пункту 3 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за № 1126/29256.

У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов`язків, або копій відповідних документів структурний підрозділ Міністерства може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит. Запит надсилається на адресу електронної пошти приватного виконавця, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Запитувану інформацію або копії документів приватний виконавець має надати структурному підрозділу Міністерства не пізніше п`яти робочих днів з дня надсилання запиту.

У разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.

У поданні обов`язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, з посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, звернення учасника виконавчого провадження або іншої особи, інформація отримана від приватного виконавця тощо), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.

Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження та приватному виконавцю, відносно якого воно складено, на зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України електронну адресу, до відома.

У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п`ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проєкт наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення та зазначенням відомостей, визначених абзацом шостим частини першої статті 71, частиною другою статті 72 Закону України «Про адміністративну процедуру».

Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його видання надсилається приватному виконавцю, діяльність якого зупинена, адміністратору автоматизованої системи виконавчого провадження, організатору електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною, операторам електронних майданчиків, підключених до електронної торгової системи, в якій здійснюються земельні торги, а також до державних банків, у яких відкриті рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам, зарахування коштів виконавчого провадження.

Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» може бути оскаржено до суду відповідно до закону.

Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.05.2025 № 69964/20.4.1/33-25 про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича та наказу Міністерства юстиції України «Про зупинення діяльності приватного виконавця Снігура О.Ю.» № 1038/7 від 27.05.2025, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Снігура Олега Юрійовича, строком на один місяць.

Звернення заявника до суду з заявою про забезпечення позову обумовлено прагненням зупинити дію дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами судового розгляду.

Задоволення цієї заяви про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, який просить заявник, шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 на один місяць в дійсності призведе до продовження виконання заявником своїх службових обов`язків. Фактично заявник хоче продовжити здійснення ним діяльності з примусового виконання рішень як приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області, що за наявності чинного, не скасованого судом наказу Міністерства юстиції України, суперечить приписам пункту 4 частини першої статті 44 та підпункту 4 пункту 6-1 розділу Прикінцеві положення Закону № 1403-VIII, якими прямо передбачено позбавлення права приватного виконавця на здійснення діяльності приватного виконавця у разі застосування до нього стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.

Ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05.09.2019 в справі № 01-07/12/18, від 18.02.2021 в справі № ЗД/380/35/20, від 17.03.2021 у справі № 640/19167/20, від 31.03.2021 у справі №560/6068/20, від 19.05.2021 у справі №ЗД/380/54/20, від 02.12.2021 у справі №640/8596/21, від 27.03.2023 у справі №380/5933/20.

Суд також зазначає, що в цьому випадку задоволення заяви про забезпечення позову фактично є згодою із твердженнями заявника про протиправність оспорюваного акта індивідуальної дії (рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця) без розгляду справи по суті позовних вимог.

Водночас фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті щодо правомірності спірного наказу Міністерства юстиції України.

Факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Також суд зазначає, що припинення діяльності позивача як приватного виконавця жодним чином не вплине на продовження здійснення необхідний дій у виконавчих провадженнях, бо такі передаються іншому приватному виконавцю. Так, вище зазначені норми частини п`ятої статті 42 Закону № 1403-VIII, якою передбачено, що у разі зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пунктів 1-4, 6 частини першої цієї статті приватний виконавець зобов`язаний вирішити питання про його заміщення іншим приватним виконавцем.

Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв`язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування подання й наказу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 04 червня 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.