Рішення № 127878155, 03.06.2025, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2025 року м. Рівне№460/6298/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач 1, 2), в якому просить суд: 1) скасувати рішення №263040014606 від 10.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 починаючи з 01.05.2024 року, ОСОБА_1 , зарахувавши період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988 рр. та роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993 рр. та з 05.02.1993 по 03.09.1993 рр. до Списку № 1 в подвійному розмірі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що, досягнувши пенсійного віку, 03.12.2024 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, за наслідками розгляду вказаної заяви, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового та пільгового стажу. Позивач не погоджується з такою відмовою. Також вказав, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи до стажу. А ще зауважив, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу позивача періоди з 29.08.1988 по 21.01.1993 та з 05.02.1993 по 03.09.1993 в подвійному розмірі. Також зазначив, що до його страхового стажу безпідставно не було зараховано період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988. А тому вважає відмову відповідача 2 у призначенні пенсії протиправною, позовні вимоги просить задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 16 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.12.2024 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням відповідача 2 від 10.12.2024 №263040014606 відмовлено у задоволенні заяви позивача. Зазначено, що вік заявника становить 56 років 10 місяців 5 днів (за необхідних 50 років). Страховий стаж 17 років 8 місяців 2 дні (за необхідних 25 років). Пільговий стаж не підтверджено. За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: дата народження дописано іншим чорнилом, та зазначена не повністю, відсутні відомості про число та місяць народження. Трудова книжка заповнена всупереч чинного законодавства. Враховуючи некоректність внесених записів до трудової книжки, рахувати ці періоди до страхового стажу без надання уточнюючих документів підстави відсутні. Рекомендовано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки підтвердити додатковими уточнюючими документами. До пільгового стажу не враховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки №6-12 з 29.08.1988 по 21.01.1993, б/н з 05.02.1993 по 03.09.1993, оскільки відсутні уточнюючі довідки про пільговий характер роботи. Для зарахування пільгового стажу необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж роботи відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки та відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, із зазначенням періоду роботи, що зараховується до пільгового стажу, професій або посади, характеру виконуваної роботи. Не враховано період навчання згідно документа про освіту атестат № НОМЕР_2 , оскільки прізвище у атестаті не відповідає даним паспорта. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного загального стажу роботи 25 років, через відсутність необхідного пільгового стажу роботи.

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаютьсяЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-IV).

Так, статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За правилами п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першоїстатті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Так, згідно матеріалів справи, позивач станом на дату подання заяви про призначення пенсії досягнув 50 років.

Натомість спірним у даній справі є наявність у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 не менше 10 років та страхового стажу не менше 25 років.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог пункту 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII(далі по тексту -Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд погоджується з доводами відповідача 2, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить неповне відображення дати його народження та таким запис внесений світлішим чорнилом.

Наведене свідчить про недоліки заповнення трудової книжки позивача.

Разом з тим, записи трудової книжки є чіткими, послідовними, не містять виправлень, спосіб внесення записів у трудову книжку позивача за період його трудової діяльності не дає підстав вважати суду, що мали місце будь-які неправомірні дії з метою штучного (безпідставного) формування стажу позивача.

Факт відсутності у трудовій книжці позивача дати народження позивача (з зазначенням числа і місяця) не може покладати на позивача тягар додаткової відповідальності за можливі недоліки у веденні кадрової документації допущені роботодавцем, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

З огляду на викладене, всі періоди роботи позивача зазначені трудовій книжці серії НОМЕР_1 підлягають зарахуванню до його стажу, що протиправно не було здійснено пенсійним органом при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні пенсії.

Щодо не зарахування відповідачем 2 до пільгового стажу позивача за Списком №1 періодів роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 у зв`язку з ненаданням уточнюючої довідки, суд зазначає таке.

За змістом ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне встановлено в постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) та в п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженогонаказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 від 18.11.2005 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Так, згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач:

-29.08.1988 прийнятий учнем підземного гірника першого розряду з повним робочим днем під землею в шахті «Ворошиловградська» №1 Ордену Леніна виробничого об`єднання «Ворошиловградвуголь» (наказ №348/к від 29.08.1988) (запис №6);

- З 03.09.1988 по 30.09.1988 навчався на курсах з відривом від роботи при шахті «Ворошиловградська» №1 і отримав професію підземного гірника (посвідчення від 30.09.1988) (запис №7);

-01.10.1988 переведений підземним гірником другого розряду з повним робочим днем під землею (наказ №397/к від 30.09.1988) (запис № 8);

-16.03.1989 переведений підземним учнем прохідника з повним робочим днем під землею (наказ №179/к від 20.03.1989) (запис №9);

- З 06.02.1989 по 21.04.1989 навчався на курсах з відривом від роботи при виробничому об`єднанні «Ворошиловградвуголь» і отримав професію підземний прохідник (посвідчення від 21.04.1989) (запис №10);

-22.04.1989 переведений підземним прохідником четвертого розряду з повним робочим днем під землею (наказ №256/к від 22.04.1989) (запис №11);

-21.01.1993 звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (наказ №52/к від 21.01.1993);

-05.02.1993 прийнятий підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею у Луганську ШПУ-1 (наказ №17/к від 04.02.1993) (перший запис на сторінках 8-9, б/н);

-03.09.1993 звільнений за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №87/к від 15.09.1993) (другий запис на сторінках 8-9, б/н).

Відповідно до п.1 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі Порядок застосування Списків №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Так, в спірний період були чинним Список робіт і професій, що дають право на пільгову пенсію за Списком №1, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та Список робіт і професій, що дають право на пільгову пенсію за Списком №1, затверджений Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10.

Згідно вказаних списків робота позивача передбачена підрозділом №1 «Підземні роботи» розділу №1 «Гірничі роботи» списку №1, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та списком №1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 (позиція 1010100а).

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.

Трудова книжка позивача містить відомості про зайнятість позивача повний робочий день на підземних роботах, тобто відомості про умови його праці та характер виконуваної роботи.

Доводи відповідача 2 щодо відсутності довідок, уточнюючих пільговий характер роботи (на підземних роботах), судом до уваги не приймаються, оскільки трудова книжка позивача містить всю необхідну інформацію про пільговий характер роботи позивача та не потребує додаткового уточнення довідками. Окрім того, відповідачем не зазначено в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки, яка містить необхідну інформацію про пільговий характер роботи позивача.

Таким чином з урахуванням вище викладеного періоди роботи позивача з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 підлягають зарахуванню до його пільгового стажу за списком №1.

Стосовно не зарахування до стажу позивача періоду проходження військової служби, варто зазначити наступне.

За нормами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби, зараховується до стажу роботи.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі -Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, нормами вказаного Порядку чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Так, згідно трудової книжки позивача він у період з 31.05.1986 по 23.06.1988 проходив військову службу в Радянській армії (в/к НУ - 9752342) (записи №№4,5).

При цьому, питання зарахування до стажу періоду служби в Радянській армії, регулювалось у 1980-х роках Положенням про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженимПостановою Ради міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590.

Так, підпунктом «к» пункту 109 цього Положення передбачено, що окрім роботи в якості робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР.

Цим же пунктом Положення встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком і інвалідності робітником і службовцем, що працював на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах і на інших роботах важкими умовами праці, періоди, вказані в підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору того, хто звернувся за призначенням пенсії або до роботи, яка передує цьому періоду, або до роботи, який йде за закінченням цього періоду.

Як встановлено судом ні робота, яка передує періоду проходження військової служби, ні робота, яка йде за закінченням цього періоду ні відносить до списку №1, тому підстави для зарахування періоду військової служби до пільгового стажу за списком №1 відсутні.

З огляду на наведене, період проходження позивачем військової служби в лавах Радянської армії з 31.05.1986 по 23.06.1988 підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо зарахування таких періодів роботи та проходження військової служби позивачем до його стажу у подвійному розмірі, суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає як передчасна.

В сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що рішення відповідача 2 від 10.12.2024 №263040014606 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача 1 призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Проте, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Водночас, з огляду на встановлені судом обставини неналежного розгляду поданої позивачем заяви, суд не може дати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами пенсійного законодавства, умов для прийняття рішення про призначення пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону №1058; у суду відсутні підстави вважати, що виконано усі визначені законом передумови, необхідні для застосування такого способу захисту порушених прав, про який просить позивач.

Таким чином, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988, періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та до пільгового стажу періоди роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо звернення рішення до негайного виконання, суд зазначає наступне.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки за результатами розгляду даної справи суд зобов`язує відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії, а не присуджує до стягнення конкретну суму пенсії, то підстав для звернення рішення суду до негайного виконання немає.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення, то суд вказує наступне.

Відповідно до частини першоїстатті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин другої, третьої статті14, статті370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень в ході розгляду справи частково довели правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, знайшли часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вказане, сума судового збору в розмірі 484,48грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №263040014606 від 10.12.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період проходження військової служби з 31.05.1986 по 23.06.1988, періоди згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 та до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 29.08.1988 по 21.01.1993, з 05.02.1993 по 03.09.1993 та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 484,48грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 03 червня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ/РНОКПП 42098368) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Т.О. Комшелюк