Рішення № 127874463, 04.06.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 червня 2025 р. Справа № 120/4583/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей визначених статтею 287 КАСА України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якій з урахуванням заяви від 22.04.2025, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойка Сергія Володимировича від 19.03.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77571770.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача - адвокат Оверковський К.В. вказує, що на виконанні у відповідача перебував виконавчий лист № 127/6978/14-ц, виданий 29.05.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором, за яким у 2014 було відкрито виконавче провадження № 45731805.

19.03.2025 державний виконавець прийняв постанову про закінчення ВП № 45731805 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Разом з тим, 19.03.2025 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 77571770 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 890155,16 грн. за постановою від 16.12.2014, винесеною у ВП № 45731805.

Вказуючи, що державний виконавець у ВП № 45731805 невірно кваліфікував підставу для закінчення такого, оскільки останнє підлягало закінченню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а не підставі пункту 9 частини 1 статті 39 згаданого Закону, тому відповідно виконавче провадження № 77571770 відкрито протиправно та суперечить нормам частини 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою від 29.04.2025 суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням особливостей визначених статтею 287 КАС України. Встановлено відповідачеві строк для подачі відзиву на позовну заяву. У цій же ухвалі суд витребував у сторони відповідача додаткові докази.

05.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення заявленого спору та вказав про наступне.

На примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 45731805 від 08.12.2014 з виконання виконавчого листа № 127/6978/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 29.05.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 31.3 ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 року в розмірі 9122221,87 грн, а також 3654,00 грн судового збору.

08.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45731805.

16.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 45731805 в сумі 912587,58 грн. Зазначене виконавче провадження входило до складу зведеного виконавчого провадження № 37377298 з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь стягувачів.

В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 37377298 (до складу якого входило виконавче провадження № 45731805) державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій, спрямованих на повне фактичне виконання рішення суду (постанова про арешт майна боржника від 21.11.2011, постанова про розшук майна боржника від 06.09.2011, подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон від 29.03.2013, постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника від 29.09.2014, акт опису і арешту майна боржника 30.01.2015, постанова про арешт майна боржника від 10.05.2019, від 27.06.2019 та інші).

02.12.2024 до Відділу надійшла заява ОСОБА_3 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 45731805, за якою 03.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, а 04.02.2025 відповідач замінив сторону виконавчого провадження № 45731805, а саме стягувача ТОВ "Міксбудінвест" на правонаступника ОСОБА_3 (сина позивача).

В подальшому, врахувавши висновки ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2025 у справі № 127/6978/14-ц, відповідач на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" вніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2025 № 45731805.

Посилаючись на норми частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації з примусового виконання рішень, відповідач зауважує, на наявності підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору та відповідно на підставності своїх дій з винесення постанови від 19.03.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77571770.

Більше того, відповідач зауважує, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 19.03.2025 № 45731805 наразі оскаржується у судовому порядку в межах цивільної справи № 127/6978/14-ц.

Водночас відділ, не погоджуючись із доводами позивача зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2014 № 45731805 та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.12.2014 не є предметом спору у цій адміністративній справі.

Також, 05.05.2025 відповідач надав суду витребовувані документи.

Надавши оцінку аргументам сторін та наявним у матеріалах справи доказам, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторонами спору не спростовується, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 45731805 від 08.12.2014 з виконання виконавчого листа № 127/6978/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 29.05.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 31.3 ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 в розмірі 9122221,87 грн, а також 3654,00 грн судового збору.

08.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45731805 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2014 № 127/6978/14-ц.

16.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 45731805 в сумі 912587,58 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2025 у справі № 127/6978/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2025, визнано виконавчий лист, виданий 19 травня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області щодо боржника ОСОБА_1 в справі №127/6978/14 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Постановою від 19.03.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойком Сергієм Володимировичем було закінчено виконавче провадження ВП № 45731805 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.05.2025 у справі № 127/6978/14-ц, яка на дату постановляння цього рішення не набрала законної сили, скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойка Сергія Володимировича про закінчення виконавчого провадження № 45731805 від 19 березня 2025 року. Зобов`язано головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойка Сергія Володимировича поновити порушене право боржника ОСОБА_1 .

В той ж час, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 45731805, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19.03.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77571770 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 16.12.2014 № 45731805.

Крім того 19.03.2025 державним виконавцем у ВП № 77571770 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

Вказуючи, що державний виконавець у ВП № 45731805 невірно кваліфікував підставу для закінчення такого, оскільки останнє підлягало закінченню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а не підставі пункту 9 частини 1 статті 39 згаданого Закону, тому відповідно виконавче провадження № 77571770 відкрито протиправно та суперечить нормам частини 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Відтак, не погоджуючись із постановою відповідача від 19.03.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77571770 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 45731805 від 16.12.2014, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог, в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом № 1404-VIII випадках - на приватних виконавців.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Водночас стаття 11 Закону № 1404-VIII визначає, що державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

За змістом частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

За приписами частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина 4 статті 27 Закону № 1404-VIII).

За нормами частини сьомої статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції станом на час виникнення спірних відносин у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Згідно із частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до положень частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII y разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).

За нормами пункту 8 розділу ІІІ Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновків, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом, державного виконавця, якщо примусове виконання рішення передбачає справляння виконавчого збору. При цьому перелік виконавчих документів (рішень), за якими не передбачається справляння виконавчого збору, наведений у частині п`ятій статті 27 Закону №1404-VІІІ та є вичерпним. Тобто стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19, від 19 січня 2022 року у справі № 640/7697/21 та від 11 серпня 2022 року у справі № 640/23271/21.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 45731805 від 08.12.2014 з виконання виконавчого листа № 127/6978/14-ц, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 29.05.2014 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 31.3 ВН/53/07-Склв від 05.07.2007 в розмірі 9122221,87 грн, а також 3654,00 грн судового збору.

08.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45731805 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 29.05.2014 № 127/6978/14-ц.

16.12.2014 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору № 45731805 в сумі 912587,58 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2025 у справі № 127/6978/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2025, визнано виконавчий лист, виданий 19 травня 2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області щодо боржника ОСОБА_1 в справі №127/6978/14 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Постановою від 19.03.2025 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойком Сергієм Володимировичем було закінчено виконавче провадження ВП № 45731805 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

В той ж час, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 45731805, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19.03.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77571770 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 45731805 від 16.12.2014.

Таким чином оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2025 № 77571710 винесена на підставі постанови про стягнення виконавчого збору 16.12.2014 № 45731805.

Водночас позивач, з огляду на визнання ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2025 у справі № 127/6978/14-ц, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30.04.2025, виконавчого листа від 19.05.2014 № 127/6978/14, таким, що не підлягає виконанню, вважає, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2025 № 77571770 з виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 45731805 від 16.12.2014, оскільки таке рішення суперечить положенням частини 7 статті 27 Закону № 1404-VIII.

Однак, суд не погоджується із такими твердженнями позивача та зазначає наступне.

Так, частина 7 статті 27 Закону № 1404-VIII визначає, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Разом з тим, в аспекті встановлених обставин спору, слід вказати, що законодавець у Законі України "Про виконавче провадження" у саме у нормах частини статті 27 чітко виділяє два випадки, коли виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню, а саме:

- закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню або

- визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Поряд з цим, виходячи із визначення поняття виконавчого збору та мети, яку переслідує інститут виконавчого збору, слід виходити з того, що власне виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

В розглядуваному випадку позивачем не спростовується, що процес виконання судового рішення у справі № 127/6978/14-ц тривав більше ніж 10 років, а державним виконавцем вчинявся ряд виконавчих дій, спрямованих на виконання рішення суду у згаданій справі.

В той же час, на переконання суду, норми закріплені у частині 7 статті 27 Закону № 1404-VIII відносно виконавчого збору стосуються відсутності підстав для стягнення такого у випадку зокрема визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, як помилково виданого (виконавчого документа), задля уникнення негативних наслідків для особи (боржника), яка фактично не має нести відповідальність за помилково виданим виконавчим документом.

Водночас у цьому випадку зі змісту ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 11.03.2025 у справі № 127/6978/14-ц, якою визнано, виконавчий лист від 19.05.2014 № 127/6978/14, таким, що не підлягає виконанню, слідує, що підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню слугувало "проведення реструктуризації зобов`язань боржника ОСОБА_1 за споживчим кредитом..." Тобто виконавчий документ, виданий на виконання рішення про стягнення заборгованості суд визнав таким, що не підлягає виконанню на підставі положень пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.04.2021 № 1381-ІХ.

З огляду на наведене, враховуючи підстави за яких виконавчий лист від 19.05.2014 № 127/6978/14 визнано таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 19.03.2025 № 77571770 прийнято на виконання визначених законом повноважень та відповідності до норм чинного законодавства, адже мета визначеної законодавцем норми частини 7 статті Закону № 1404-VIII спрямовована на уникнення негативних наслідків для особи (боржника), яка фактично не має нести відповідальність за помилково виданим виконавчим документом або у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, тоді як в цьому випадку таких обставин судом не встановлено.

Суд зауважує, що до 05 жовтня 2016 року правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", а з 05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".

Пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII передбачено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зі змісту розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII слідує, що положення попереднього Закону № 606-ХІV застосовуються не щодо всього виконавчого провадження, а лише щодо тих виконавчих дій, які в межах виконавчого провадження були розпочаті в період дії цього Закону, а тому підлягають і завершенню в порядку Закону № 606-XIV. Водночас кожна окрема виконавча дія, яка оформлюється, у тому числі, шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця, повинна бути вчинена відповідно до того закону, в період дії якого вона розпочата.

Так, аналізуючи частину п`яту та шосту статті 26, частини першу - четверту статті 27 Закону № 1404-VIII в редакції Закону № 2475-VIII Верховний Суд (постанова від 28 квітня 2020 року в справі № 480/3452/19) зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

При цьому суд не надає оцінку доводам позивача відносно визначення суми виконавчого збору, яка підлягає стягненню, та відносно відсутності доказів отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 45731805, оскільки власне постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2014 № 45731805 та постанова про стягнення виконавчого збору від 16.12.2014 № 45731805 не є предметом спору за цим позовом.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 19.03.2025 № 77571770 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відмову в задоволені позову.

Враховуючи, що у задоволенні вимог відмовлено, підстави для присудження в користь позивача понесених при розгляді справи судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м. Київ) (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 43315602).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 04.06.2025.

Суддя Томчук Андрій Валерійович