Рішення № 127874420, 14.05.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 травня 2025 р. Справа № 120/429/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни,

за участі секретаря судового засідання: Ридванської Наталі Борисівни

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Онуфрійчук Валентини Анатоліївни

представника відповідача: Левченка Олексія Сергійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, податковим органом рішень:

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2023 року №Ф-0171202405;

- податкового повідомлення-рішення від віл 09.11.2023 року №0171032405;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.11.2023 року №0171302405;

- податкового повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0171122405;

- податкового повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0170912405.

Позивач звертає увагу на те, що ФОП ОСОБА_1 сумлінно виконувалися вимоги податкового законодавства України, зокрема, як вбачається з статті 67 Конституції України та статті 179 ПК України, платником податків були виконані усі зобов`язання щодо подачі до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів. Разом з тим, вказаний вище, факт, щодо подання у встановлені законодавством строки декларацій, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість, не заперечується інформацією викладеною в акті перевірки.

Позивач вказує, що понесені витрати фізичної особи-підприємця відображені в податкових деклараціях підтверджуються належним чином оформленими первинно-бухгалтерськими документами, що складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вважає, що надані документи (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції, фіскальні чеки) свідчать про обґрунтованість понесених позивачем витрат на придбання товарів, що утворюють основу для продажу продукції, у відповідних контрагентів.

Отже, ГУ ДПС у Вінницькій області не мало обґрунтованих та законних підстав виносити податкові повідомлення-рішення та відповідну вимогу, а тому за таких обставин вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, у позовній заяві представник позивача зазначає, що у липні 2024 року позивачу з електронного кабінету платника податків стало відомо про наявність податкового боргу, що виник в результаті складення Акту перевірки, однак жодних документів ФОП ОСОБА_1 не отримував. Тому адвокатом було здійснено запит від 24.07.2024, у відповідь на який Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 25.07.2024 направлено копії документів зазначених у запиті. Дана відповідь Головного управління ДПС у Вінницькій області з доданими до нього копіями документів отримана адвокатом 05.08.2024. Відтак позивач та його представник вважають, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів останні дізналися 05.08.2024, тому строк на оскарження не пропущений.

Ухвалою від 21.01.2025 позовну заяву залишено без руху.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 30.01.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.02.2025 представником позивача подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії письмових доказів, зокрема документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які на думку позивача підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами.

12.02.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що на підставі ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового Кодексу України, п.п. 2 п. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» видано накази №1928к від 06.07.2023 та №2213к від 03.08.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2017 року по 5 вересня 2022 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2017 року по 5 вересня 2022 року.

Представник відповідача зауважує, що копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, письмове повідомлення та запит про надання документів для перевірки було направлено позивачу рекомендованими листами з повідомленням про вручення 11.07.2023 та 09.08.2023. Однак, листи повернуто поштовим відділенням 25.07.2023 та 17.08.2023 із зазначенням причини невручення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відтак, беручи до уваги порушення, що встановлені в ході перевірки, а також враховуючи, що платник податків не надав пояснень та документів, що свідчили б про неумисність вчинених податкових правопорушень, представник відповідача робить висновок, що позивач діяв умисно, оскільки він самостійно створив умови, які не могли мати іншої мети, крім як заниження об`єкту оподаткування.

За таких обставин відповідач вважає, що перевірка здійснена в межах компетенції контролюючого органу, а встановлені за її наслідками порушення є очевидними, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Разом з відзивом відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з порушенням строку звернення до суду. Вказане клопотання мотивоване тим, що у відповідності до вимог ст. 42, 58 Податкового кодексу України оскаржувані рішення скеровано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №2102803262335 за податковою адресою вказаною позивачем в своїх реєстраційних даних: АДРЕСА_1 , однак, такий конверт повернуто 21.11.2023 з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відтак, днем, після якого слід вважати, що позивач отримав копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є 21.11.2023 день повернення поштовою службою рекомендованого листа, і саме з цією датою пов`язується початок перебігу строку на звернення до суду із позовом про скасування оспорюваних рішень. Таким чином, останнім днем для звернення до суду є 05.05.2024, проте позивач звернувся до суду лише у січні 2025 року, з порушенням строку звернення до суду.

Також представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги

17.02.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій підтримує позицію викладену в позовній заяві та просить позов задовольнити в повному обсязі.

Також від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, а саме заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Ухвалою від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом та доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску.

21.02.2025 представник позивача подала клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Клопотання мотивоване тим, що на момент винесення оскаржуваних рішень позивач вже не був зареєстрований як ФОП (припинив свою діяльність 05.09.2022), а отже не мав офіційної податкової адреси як ФОП. Відтак відповідач не мав законних підстав направляти ППР за неактуальною податковою адресою.

Крім того, представник зазначила, що з 01.09.2023 позивач є студентом денної форми навчання у закладі "Подільський державний університет", який знаходиться у м. Кам`янець-Подільський, Хмельницької області. Таким чином, у період надсилання оспорюваних рішень позивач не перебував за податковою адресою у смт. Муровані Курилівці, Вінницької області.

25.02.2025 представник відповідача надав письмові заперечення щодо клопотання про поновлення пропущених процесуальних строків

Ухвалою від 25.02.2025 в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено такий строк.

Цією ж ухвалою суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 10 березня 2025 р. о 10:00 год.

Ухвалою від 03.03.2025 задоволено заяву представника позивача та вирішено забезпечити його участь в судовому засіданні, призначеному на 10.03.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

10.03.2023 представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що суд не може брати до уваги документи, надані платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі. Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податків та визнати ці суми не підтвердженими документально.

10.03.2025 в судовому засіданні оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 26.03.2025.

Ухвалою від 18.03.2025 задоволено заяву представника позивача та вирішено забезпечити його участь в судовому засіданні, призначеному на 26.03.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25.03.2025 представником позивача подано клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою від 26.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 07.04.2025.

04.04.2025 до суду надійшли додаткові пояснення у справі представника позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 07.04.2025, оголошено перерву, наступне судове засідання призначене на 23.04.2025.

22.04.2025 та 23.04.2025 представником позивача подані клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У підготовчому засіданні 23.04.2025 представник позивача та представник відповідача не заперечили щодо можливості закриття підготовчого провадження у справі та призначення такої до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 23.04.2025 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

25.04.2025 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою від 28.04.2025 задоволено заяву представника позивача та вирішено забезпечити його участь в судовому засіданні, призначеному на 07.05.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.05.2025 у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою судове засідання не проводилося.

Ухвалою від 12.05.2025 задоволено заяву представника позивача та вирішено забезпечити його участь в судовому засіданні, призначеному на 14.05.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Позивач та його представник під час судового розгляду справи підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення, які відповідають змісту позовної заяви, просили суд позов задовольнити в повному обсязі. Додатково позивач вказав, що у липні 2024 року йому з електронного кабінету платника податків стало відомо про наявність податкового боргу, який виник в результаті складення Акту перевірки, однак жодних документів не отримував. При цьому, лише після винесення спірних рішень, податковий орган повідомив йому про податковий борг телефонним зв`язком, однак про саму перевірку він не знав і йому не повідомляли.

Своєю чергою, представник відповідача позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.03.2015 по 05.09.2022 з основним видом діяльності КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами та іншими. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ФОП за його рішенням 05.09.2022 року, запис 2001590060002002035.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ від 06.07.2023 №1928к "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 ", з 29.09.2023 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2017 по 05.09.2022 з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених законодавством податків і зборів, а також дотримання валютного законодавства та іншого законодавства.

Також податковим органом сформовано лист №б/н від 10.07.2023 про надання документів для перевірки.

03.08.2023 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено наказ №2213к "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1928 від 06.07.2023", та викладено в такій редакції: "На підставі ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового Кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13, п. 9-23 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»". "Провести документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , з 29 вересня 2023 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2017 по 05.09.2022 та по єдиному соціальному внеску з 25.03.2015 по 05.09.2022 з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати передбачених законодавством податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства."

При цьому, як зазначає відповідач, вищевказані документи направлялися податковим органом позивачу поштовим зв`язком за адресою АДРЕСА_2 . Однак, такі поштові повідомлення були повернуті до відправника із поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За результатами перевірки складено Акт від 11.10.2023 №16674/02-32-24-05/3494200617, яким встановлені порушення вимог:

1. п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, в розмірі 264 345, 79 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2017 рік на суму 54 817 грн., за 2018 рік на суму 40 347, 92 грн., за 2019 рік на суму 47 100, 66 грн., за 2020 рік на суму 44 831, 77 грн., за 2021 рік на суму 53 339, 36 грн., за 2022 рік на суму 23 909,08 грн.;

2. п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 22 028,81 грн., в тому числі по звітних (податкових) періодах: за 2017 рік на суму 4 568,69 грн., за 2018 рік на суму 3 362, 33 грн., за 2019 рік на суму 3 925,05 грн., за 2020 рік на суму 3 735,98 грн., за 2021 рік на суму 4 444,94 грн., за 2022 рік на суму 1 992,42 грн.

3. п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у результаті не проведення через реєстратор розрахункових операцій 103 070,65 грн. готівкових коштів, які включені до доходу суб`єкта господарювання за 2022 рік.

Відповідно до змін, внесених Законами України від 03.03.2022 р. №2118-ІХ та від 15.03.2022 р. №2120-ІХ до п. 12 «Прикінцевих положень» Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

4. п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755, у результаті ненадання платником Книги обліку доходів та незабезпечення зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків протягом установлених строків їх зберігання та ненадання платником оригіналів документів чи їх копій за період, що перевірявся.

5. п. 2 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу, на суму 282 034,7 грн., у т.ч.: за 2017 рік на суму 62 730,61 грн., за 2018 рік на суму 42 205,35 грн., за 2019 рік на суму 48 910,6 грн., за 2020 рік на суму 47 998,8 грн., за 2021 рік на суму 52 570, 49 грн., за 2022 рік на суму 27 618, 85 грн.

09.11.2024 на підставі матеріалів вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2023 року №Ф-0171202405 в сумі 282 034,7 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0171032405, яким встановлено порушення п. 177.2, п. 177.4, п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 та згідно з підпункту 2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та п. 123.1 ст. 123, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 25 490,78 грн.

- рішення від 09.11.2023 року №0171302405 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкцій у розмірі 72 030,22 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0171122405, яким встановлено порушення п. 4.1, п. 44.3, п. 44.5, ст. 44 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.1 п.54.3 ст.54 глави 4, пункту 119.1 ст. 119 глави 11 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 020 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0170912405, яким встановлено порушення п. 177.1, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та згідно з підпункту 2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та п. 123.1 ст. 123, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фіз. осіб на суму 295 889,46 грн.

Позивач вказує, що лише у липні 2024 року йому з електронного кабінету платника податків стало відомо про наявність податкового боргу, який виник в результаті складення Акту перевірки, однак жодних документів не отримував.

Тому, не погоджуючись з правомірністю вказаних дій та рішень контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо:

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки передбачені статтею 79 ПК України.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Таким чином, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи аналіз змісту наведених вище норм ПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 дійшла висновку, що з метою дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, ПК України встановлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме, підстав для прийняття за її результатами актів індивідуальної дії.

Аналогічна позиція висловлена неодноразово Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14 визначено, що нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Суд звертає увагу на те, що невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, і завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

З урахуванням наведеного, податковий орган, як суб`єкт владних повноважень, в силу положень Конституції України, повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак зобов`язаний був вчинити дії аби завчасно (в розумні строки) проінформувати платника податків про початок проведення перевірки щодо нього.

Поряд з цим, суд також зазначає, що головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Як було встановлено судом, ГУ ДПС у Вінницькій області видано наказ від 06.07.2023 № 1928к «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 » та наказ №2213к від 03.08.2023 "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1928 від 06.07.2023".

Суд зауважує, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було надано до суду доказів направлення зазначених наказів, а також повідомлення про проведення перевірки на адресу позивача, оскільки зі змісту наданих до суду доказів, зокрема рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень не вбачається, які саме документи було направлено на адресу ОСОБА_1 .

Інших доказів щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки контролюючим органом не надано.

Крім того, з копії "Розписки №79", яка долучена представником відповідача, неможливо достовірно встановити ані дати, ані змісту даного документу, а також, що це повідомлення про проведення перевірки, яке адресоване саме ОСОБА_1 .

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем наказу від 06.07.2023 № 1928к, наказу від 03.08.2023 № 2213к та повідомлення. При цьому, позивач зазначив, що про існування вказаних документів йому стало відомо лише після отримання відповіді на запит про отримання інформації.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, вбачається, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

Аналогічний правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 13 травня 2022 року у справі № 640/32377/20.

З огляду на те, що належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів направлення позивачу на його за адресою копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки контролюючим органом не надано, суд приходить до висновку щодо порушення процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 26 вересня 2023 року у справі № 400/1664/21, від 19 листопада 2024 року у справі № 640/10280/20) невиконання контролюючим органом вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Разом з тим, відповідно до п. 85.1. ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4. ст. 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Водночас, слід зазначити, що обов`язок платника податків надавати усі первинні документи, пов`язані з предметом перевірки, знаходиться у прямій залежності від факту обізнаності платника податків із призначеною відносно нього перевіркою та її предметом і забезпечення йому можливості взяти участь у її проведенні. За змістом пункту 85.2 статті 85 ПК України такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Оскільки перевірку було проведено у приміщенні податкового органу з 29.09.2023 по 05.10.2023, тому не можна достеменно вважати, що контролюючий орган вчинив дії, направлені на фактичне отримання від позивача первинних документів після початку проведення перевірки, оскільки запит про надання документів був сформований ще до початку перевірки.

Крім того, наказом №2213к від 03.08.2023 "Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1928 від 06.07.2023" збільшено підстави та предмет перевірки, при цьому відповідач не надав доказів надіслання позивачу рекомендованим поштовим відправленням запиту про надання документів щодо предмету перевірки.

При цьому, отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, якими визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.

Згідно з абзацами 1, 2, пунктами 1, 3 абзацу 3, абзацами 5, 7 пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245, встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Крім того, як вже зазначалося судом вище, відповідно до пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Однак, відповідно до п. 82.2 ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк, визначений абзацом першим цього пункту, за наявності за два останні календарні роки одночасно таких умов:

платником податку подано податкову декларацію про відсутність доходів від провадження господарської діяльності;

платник податку не зареєстрований як платник податку на додану вартість;

в контролюючих органах відсутня податкова інформація щодо:

використання платником податку найманої праці фізичних осіб;

відкритих платником податку рахунків у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/електронних гаманцях в емітентах електронних грошей.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у підпункті 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, проводиться у строк - 3 робочі дні та за наявності за два останні календарні роки одночасно відповідних умов, при цьому така перевірка може бути продовжена лише за рішенням керівника.

Разом з тим, відповідно до Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 від 11.10.2023 перевірка відносно позивача проведена з 29.09.2023 по 05.10.2023, тобто поза межами встановлених строків. При цьому, відповідачем не надано належних доказів продовження даної перевірки.

Також суд зауважує, що пунктом 9 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 передбачено, що у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт.

Відповідач не надав доказів складання акта, який засвідчує факт неможливості проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з поданих документів, контролюючий орган висновки акта перевірки побудував виключно на інформації з баз даних ДПС.

У свою чергу, згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а зроблено висновок, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення.

У розглядуваному випадку відповідач використав інформацію, наявну в автоматизованих інформаційних системах ДПС щодо господарської діяльності позивача без аналізу первинних документів. Відтак, висновки відповідача є лише припущенням контролюючого органу, що не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Недослідження контролюючим органом первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності позивача за період, який перевірявся вказує на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства зроблені без належної оцінки та дослідження необхідних документів.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи щодо допущених відповідачем процедурних порушень під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 1 січня 2017 року по 5 вересня 2022 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 25 березня 2015 року по 5 вересня 2022 року, позивач був позбавлений можливості надати до перевірки документи.

У той же час, позивачем надано суду копії документів первинного бухгалтерського та податкового обліку, які долучені до матеріалів справи. Представник відповідача під час розгляду справи не виразив зауважень щодо змісту чи форми поданих позивачем суду первинних документів, лише зауважив, що останній не надав контролюючому органу документи для проведення перевірки, тому вони є неналежним доказом в розумінні ст. 77 КАС України.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником податків необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучити до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого балансу.

Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №9420/2808/20, від 07.12.2022 у справі №200/6156/20-а.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 були виконані усі зобов`язання щодо подачі до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством, декларацій, звітності та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів. Разом з тим, факт щодо подання у встановлені законодавством строки декларацій, звітності та інших документи, пов`язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість, не заперечується інформацією викладеною в акті перевірки.

На підтвердження понесених витрат фізичної особи-підприємця відображених у податкових деклараціях позивачем надані до матеріалів справи первинні-бухгалтерські документами, зокрема: фіскальні чеки за 2017-2022 роки, видаткові накладні за 2017-2022 роки, товарно-транспортні накладні за 2017-2022 роки, квитанції за 2017-2022 роки, та інші документи в обґрунтування понесених витрат на придбання товарів, що утворюють основу для продажу продукції, у відповідних контрагентів (ТОВ "Торговий дім "Верленд", ТОВ "БАР-КОМ", ТОВ "Тедіс Україна", ТОВ "Баядера Логістік", ТОВ "Кондитер-С", ОСОБА_2 , ТОВ "УДК", Вінницька філія ТОВ "ФЛКОГРУПА", ФОП ОСОБА_3 , ТОВ "Торговий дім "Львівська Тютюнова Фабрика ЛТД", ТОВ "Торговий дім АВ", Вінницька філія ТОВ "Інтернаціональна група вин України №1", ТОВ "Петрус-Алко", ТОВ "Водограй-В", ТОВ "Вінницька дистрибуційна компанія", ТОВ "ВІ ЕС ВІ ГРУП", ТОВ "ГЛОБАЛ СПІРІТІС ЄВРОПА", ТОВ "ХАРТ-ТРЕЙД", ТОВ "ОЛГА-ТОРГ", ПП "Буковина Трек", ТОВ "ВЕРАМ", ПП "Буковина Трек", ТОВ "Альяна-Логістік", ТЦ №21 філія ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА" у м. Вінниця, ТОВ "СЛАВІЯ ТОРГ", ФОП ОСОБА_4 , ТОВ "ГСЄ", ТОВ "ВІНДИСТРИБЮТ", ТОВ "ГЛОБАЛ ДИСТРИБ`ЮШИН КОМПАНІ").

При цьому, порушення процедури проведення перевірки є самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Оскільки контролюючим органом було допущене грубе порушення вимог податкового законодавства щодо дотримання процедури проведення перевірки, де акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками є доказом, здобутим з порушенням закону, який не має юридичної значимості, що вже саме по собі тягне протиправність прийнятих за результатами такої перевірки рішень, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір про надання правничої допомоги - адвокатських послуг від 16.07.2024, Додаткову угоду №1 до договору від 27.12.2024, рахунок на оплату №25 від 12.08.2024, Акт надання послуг №25 від 13.08.2024, детальний розрахунок наданих послуг до Акту №25 від 13.08.2024, квитанцію №0.0.3826354529.1 від 16.08.2024.

Як видно з матеріалів справи, 16.07.2024 між адвокатом Марченко Валентиною Анатоліївною та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги - адвокатських послуг Клієнту №б/н.

Згідно п. 5.1. даного Договору, за надання правової допомоги Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату гонорар розмір якого встановлюються виходячи із об`єму роботи та погоджується сторонами.

12.08.2024 адвокатом Марченко В.А. виставлено рахунок на оплату вартості послуг №25 у розмірі 45 000,00 грн.

13.08.2024 сторонами підписано акт наданих послуг №25 та детальний розрахунок до даного акту на загальну суму у розмірі 45 000,00 грн.

16.08.2024 ОСОБА_1 було здійснено часткову оплату послуг у розмірі 22 500,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.3826354529.1.

27.12.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги адвокатських послуг від 16.07.2024 про внесення змін до реквізитів сторін вказаного договору у зв`язку із зміною прізвища адвоката з «Марченко» на « ОСОБА_5 ».

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Окремо суд вказує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц (http://surl.li/hrmqh) було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Представник відповідача подав клопотання, в якому просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу мотивуючи тим, що сума витрат є необґрунтованою та завищеною, не є співмірною із складністю справи.

Водночас, суд також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність, беручи до уваги заяву відповідача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 35 000 грн., що відповідає вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийнятті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2023 року №Ф-0171202405;

- податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0171032405;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.11.2023 року №0171302405;

- податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0171122405;

- податкове повідомлення-рішення від 09.11.2023 року №0170912405.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 6764,67 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000, 00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повне рішення суду складено 04.06.2025

СуддяВіятик Наталія Володимирівна