Ухвала суду № 127873941, 13.05.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29386/24

Провадження № 2-др/761/145/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участю секретаря Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усенка Михайла Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №7004258 від 28.02.2023 у розмірі 36 022,50 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Вказаним рішенням вирішено питання про розподіл судових витрат зокрема пов`язаних з витратами на правничу допомоги та зазначено, що представником позивача не надано до суду документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги саме в даній справі, оформлені у встановленому законом порядку, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

28.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усенка М.І. про ухвалення додаткового рішення, у якій представник просить вирішити питання про розподіл судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі положень ст. 270 ЦПК України, учасники справи не викликались в судове засідання.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Так, представником позивача не надано додаткових доказів, які б підтверджували оплату витрат на правову допомогу в межах розгляду вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц вказала, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

ЄСПЛ у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Разом з цим, питання про стягнення витрат позивача на правничу допомогу вирішено в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 25.02.2025, а саме враховуючи що представником позивача не надано до суду документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги саме в даній справі, оформлені у встановленому законом порядку, суд не знайшов підстав для відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення представником заявника не надано доказів оплати витрат на правничу допомогу, надану в межах розгляду справи № 761/29386/25.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - Усенка Михайла Ігоровича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.В. Аббасова