Рішення № 127861970, 24.04.2025, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2025 р. м. Київ Справа №911/3030/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, оф. 15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс Карго» (08122, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, сільрада Шпитьківська(з), 1 км. Дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, кімн. 8)

про стягнення 689257,71 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс Карго» (далі - відповідач) 689257,71 грн боргу за договором суборенди контейнерів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.06.2022 між позивачем в якості орендаря та відповідачем в якості суборендаря був укладений договір суборенди контейнерів №LC-022/22, надалі договір суборенди, за яким позивач передав відповідачу в суборенду контейнери для здійснення перевезень. Однак відповідач не сплатив позивач плату за користування контейнерами за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 в загальній сумі 414257,71 грн та не повернув два контейнери позивачу, які вважаються втраченими, тому у відповідача виникло також зобов`язання з відшкодування позивачу збитку у розмірі 275000,00 грн внаслідок втрати двох контейнерів.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача борг в загальній сумі 689257,71 грн, який складається із боргу за користування контейнерами в сумі 414257,71 грн та 275000,00 грн збитків у зв`язку із втратою контейнерів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2024 у справі №911/3030/24 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.12.2024, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи. Ухвала суду від 11.11.2024 про відкриття провадження у справі доставлена позивачу в електронний кабінет, а відповідачу, який не зареєстрував електронний кабінет, направлена рекомендованим поштовим відправленнями від 14.11.2024 відповідно №0600983587507, яке вручене відповідачу 26.11.2024.

У підготовче засідання 05.12.2024 з`явився представник позивача, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 23.01.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 05.12.2024, яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням від 26.12.2024 №0600997322182, яке поштовим відділенням 17.01.2025 повернуто до суду без вручення відповідачу, причина невручення за закінченням терміну зберігання.

У підготовче засідання 23.01.2025 з`явився представник позивача, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 06.02.2025. Про відкладення підготовчого засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 23.01.2025, яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням 30.01.2025 №06011007094737, яке відповідно до даних «Укрпошти» вручене відповідачу 05.02.2025.

У підготовче засідання 06.02.2025 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився відповідач, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 20.02.2025. Про призначення справи до судового розгляду по суті відповідача, який не з`явився в підготовче засідання, повідомлено ухвалою суду від 06.02.2025, яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням від 11.02.2025 №0601111374388, яке вручено відповідачу 14.03.2025.

Судове засідання 20.02.2025 не відбулось у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному, ухвалою суду від 03.03.2025 судове засідання було перепризначено на 20.03.2025. Ухвала суду від 03.03.2025 про судове засідання у справі доставлена позивачу в електронний кабінет, а відповідачу направлена рекомендованим поштовим відправленням від 05.03.2025 №0601119470068, яке поштовим відділенням 07.04.2025 повернуто до суду без вручення відповідачу, причина невручення за закінченням терміну зберігання.

У судове засідання 20.03.2025 з`явився представник позивача, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 10.04.2025. Про відкладення судового засідання відповідача повідомлено ухвалою суду від 20.03.2025, яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням від 25.03.2025.

У судове засідання 10.04.2025 з`явився представник позивача, не з`явився відповідач, який про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлявся судом неодноразово, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 24.04.2025. Про перерву в судовому засіданні відповідача повідомлено ухвалою суду від 10.04.2025, яка направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням від 21.04.2025.

В судове засідання 24.04.2025 сторони не з`явились, про розгляд справи були повідомлені, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, відповідач про причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв, а тому неявка сторін не перешкоджає вирішенню судом спору по суті.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст.6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

За приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був повідомлений про наявність справи №911/3030/24, оскільки відповідачу були направлені ухвали суду у справі №911/3030/24. Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзив на позов на подав, про поважні причини неявки та неподання відзиву суд не повідомляв. Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких вони ґрунтуються, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

23.10.2017 між позивачем як орендарем та ТОВ «Лемтранс» як орендодавцем був укладений договір оренди контейнерів №562/17, відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець зобов`язався передати орендарю-позивачу в строкове користування танк-контейнери, а орендар-позивач зобов`язався прийняти контейнери та оплатити плату за їх тимчасове використання.

Актом прийому-передачі №5 від 23.10.2017 до вказаного договору оренди контейнерів №562/17 від 23.10.2017 підтверджується, що орендодавець (ТОВ «Лемтранс») передало позивачу-орендарю в оренду 24 контейнери, серед яких один контейнер з серійним номером MEBU 424069-0 моделі T11.

Актом прийому-передачі №12 від 14.12.2017 до вказаного договору оренди контейнерів №562/17 від 23.10.2017 підтверджується, що орендодавець (ТОВ «Лемтранс») передало позивачу-орендарю в оренду 30 контейнерів, серед яких один контейнер з серійним номером MEBU 424107-0 моделі T11.

В подальшому 29.06.2022 між позивачем як орендарем та відповідачем як суборендарем був укладений договір суборенди контейнерів №LC-022/22 (тут і далі договір суборенди), відповідно до умов п.1.1 якого орендар-позивач передає, а суборендар-відповідач приймає в суборенду 20-ти футові танк-контейнери, уніфікований код Т11 з колбою L4BN для здійснення перевезень вантажів.

Фактична передача двох контейнерів позивачем в суборенду відповідачу за договором суборенди підтверджується актом прийому-передачі №1 від 20.07.2022, відповідно до якого позивач-орендар передав відповідачу-суборендарю два контейнери, а саме один контейнер з серійним номером MEBU 4240690 моделі T11 та один контейнер з серійним номером MEBU 4241070 моделі T11.

Відповідно до пункту 2.1.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору суборенди датою початку суборенди вважається дата підписання акта прийому-передачі контейнерів.

Права та обов`язки відповідача-суборендаря були визначені в пункті 2.2 договору суборенди, відповідно до якого відповідач як суборендар зобов`язався, зокрема:

-своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки, передбачені договором (підпункт 2.2.2 договору суборенди);

-після припинення договору оренди або протягом 30 днів після першої вимоги орендаря повернути орендарю контейнери в тому стані, в якому він їх отримав в суборенду, в урахуванням нормального зносу (підпункт 2.2.10 договору суборенди);

-сплатити різницю між фактичною сумою збитків (відшкодування вартості контейнерів або суми заподіяного збитку) та страховим відшкодуванням у разі настання страхового випадку щодо контейнерів та неповного відшкодування збитків, що передбачено умовами договору страхування та правилами страхування (підпункт 2.16 договору суборенди).

Порядок сплати та розмір плати за користування контейнерами (суборендної плати) позивач та відповідач визначили в статті 4 договору суборенди. Так, відповідно до пункту 4.1 договору суборенди вартість користування контейнером становить за добу 25,00 дол.США без урахування ПДВ. Оплата здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ на дату виставлення рахунку.

Відповідно до пункту 4.2 плата за користування контейнерами сплачується суборендарем перед початком місяця суборенди протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку.

За результатами надання послуг орендар направляє суборендарю підписаний акт надання послуг, який суборендар зобов`язується підписати та повернути один примірник орендарю (пункт 4.4 договору суборенди). При передачі контейнерів в суборенду початком нарахування плати за користування є день прибуття контейнерів в місце призначення згідно з домовленістю з суборендарем, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі контейнерів в суборенду, а закінченням нарахування плати за користування контейнерами є день підписання сторонами акта приймання-передачі контейнерів із суборенди (пункт 4.5 договору).

Відповідно до п.7.6 договору суборенди контейнери вважаються втраченими, якщо суборендар не поверне їх протягом 30-ти днів з дати закінчення договору або вимогу про повернення контейнерів.

Наявними доказами у справі, які не спростовані відповідачем, підтверджується виникнення у відповідача зобов`язання зі сплати нарахованої позивачем плати за користування контейнерами за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 в загальній сумі 414257,71 грн, а саме:

Період суборендиРозмір плати за користування Дата акт надання послугЖовтень 202368017,97від 31.10.2023Листопад 202365475,36від 30.11.2023Грудень 202370647,26від 31.12.2023Січень 202470683,72від 31.01.2024Лютий 202466481,22від 29.02.2024Березень 202472952,18від 31.03.2024Всього:414 257,71 Доказів сплати нарахованої позивачем плати за користування контейнерами за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 в загальній сумі 414257,71 грн відповідачем не надано.

Крім того, позивач направляв відповідачу вимоги про повернення контейнерів, а саме від 05.05.2023 та від 05.06.2023. У зв`язку із неповерненням відповідачем позивачу контейнерів вказані контейнери відповідно до п.7.6 договору суборенди вважаються втраченими.

У зв`язку із втратою вказаних контейнерів відповідачем-суборендарем та неможливістю їх повернення, в свою чергу, позивачем-орендарем їх орендодавцю-власнику, між позивачем-орендарем та орендодавцем контейнерів (ТОВ «Лемтранс») була укладена додаткова угода від 01.04.2024, відповідно до якої позивач-орендар та орендодавець контейнерів дійшли згоди про припинення орендних відносин щодо зазначених двох контейнерів з 01.04.2024 та про те, що позивач-орендар на підставі пункту 5.3 договору оренди №562/17 від 29.09.2017 повинен відшкодувати орендодавцю-власнику збитки у розмірі 187500,00 грн за кожен втрачений контейнер.

Позивач-орендар відшкодував орендодавцю збитки в загальній сумі 375000,00 грн у зв`язку із втратою двох вказаних контейнерів, що підтверджується платіжною інструкцією №665 від 30.04.2024 на суму 100000,00 грн та платіжною інструкцією №732 від 07.05.2024 на суму 275000,00 грн.

В свою чергу позивач отримав від страховика страхове відшкодування в сумі 100000,00 грн у зв`язку із втратою контейнерів, що підтверджується угодою про узгодження розміру страхового відшкодування від 01.04.2024, укладеною позивачем як страхувальником із ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» як страховиком, та банківською випискою позивача від 19.04.2024 про отримання позивачем від страховика страхового відшкодування в розмірі 100000,00 грн.

У підстав неповернення відповідачем двох контейнерів та виникненням у позивача-орендаря у зв`язку з цим витрат в сумі 275000,00 грн, що є різницею між витратами позивача в сумі 375000,00 грн на сплату відшкодування вартості контейнерів орендодавцю та отриманим позивачем страховим відшкодуванням від страховика в сумі 100000,00 грн, позивач звертався до відповідача з вимогою про відшкодування збитків в сумі 275000,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач два контейнери, які були предметом суборенди в договорі суборенди, позивачу не повернув, у зв`язку з чим ці контейнери вважаються втраченими, і при цьому відповідач не сплатив позивачу плату за користування контейнерами за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 в загальній сумі 414257,71 грн та не відшкодував збитки в сумі 275000,00 грн, що виникли у позивача внаслідок неповернення відповідачем цих двох контейнерів.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку укладеному між позивачем в якості орендаря та відповідачем в якості суборендаря договору суборенди контейнерів №LC-022/22 від 29.06.2022 (договір суборенди), суд виходить з того, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини за договором суборенди, який є різновидом договору найму (оренди).

Так, згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.3 ст.285 та ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд зазначає, що відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору.

Наявними доказами у справі, які не спростовані відповідачем, підтверджується виникнення у відповідача зобов`язання (простроченого основного боргу) зі сплати нарахованої позивачем плати за користування контейнерами за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 в загальній сумі 414257,71 грн.

Не зважаючи на те, що акти наданих послуг за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 підписані лише зі сторони позивача та не підписані відповідачем, тим не менш фактична передача контейнерів позивачем відповідачу за договором суборенди підтверджується актом прийому-передачі №1 від 20.07.2022, яким підписано обома сторонами та відповідно до якого позивач-орендар передав відповідачу-суборендарю контейнер з серійним номером MEBU 4240690 моделі T11 та контейнер з серійним номером MEBU 4241070 моделі T11.

Отже, з моменту передачі контейнерів позивачем відповідачу в суборенду у відповідача за договором суборенди) виникло зобов`язання зі сплати позивачу плати за користування контейнерами до моменту їх повернення відповідачем позивачу із суборенди (пункт 4.5 договору суборенди).

Розмір суборендної плати за період з 01.10.2023 по 31.03.2024 становить 414257,71 грн. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором суборенди та сплати позивачу суборендної плати за період суборенди з 01.10.2023 по 31.03.2024 не надав, доказів повернення позивачу контейнерів також не надав, вимог позивача про стягнення суборендної плати за період суборенди з 01.10.2023 по 31.03.2024 в розмірі 414257,71 грн не спростував.

Таким чином, оскільки строк оплати суборендної плати за договором суборенди настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача про наявність простроченої заборгованості, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача (основний борг) в сумі 414257,71 грн матеріалами справи підтверджена.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача також 275000,00 грн збитків, що виникли у позивача внаслідок неповернення відповідачем двох контейнерів.

За приписами частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд приймає до уваги, що відповідно до підпункту 2.16 договору суборенди відповідач-суборендар зобов`язався сплатити позивачу різницю між фактичною сумою збитків (відшкодування вартості контейнерів або суми заподіяного збитку) та страховим відшкодуванням у разі настання страхового випадку щодо контейнерів та неповного відшкодування збитків, що передбачено умовами договору страхування та правилами страхування.

Із страхового акта №2297407-1 від 19.04.2024, складеного ПрАТ «СК «ВУСО» до договору добровільного страхування вантажів та багажу (контейнерів) №20012196-08-40-00 від 01.01.2023, вбачається, що втрату (неповернення) відповідачем позивачу двох контейнерів MEBU 4240690 та MEBU 4241070 (власник контейнерів ТОВ «Лемтранс») визнано страховим випадком, у зв`язку з чим цим страховиком виплачено 19.04.2024 позивачу як страхувальнику страхове відшкодування в сумі 100000,00 грн.

Водночас, із додаткової угоди від 01.04.2024, відповідно до якої позивач-орендар та орендодавець контейнерів дійшли згоди про припинення орендних відносин щодо зазначених двох контейнерів з 01.04.2024 та про те, що позивач-орендар на підставі пункту 5.3 договору оренди №562/17 від 29.09.2017 повинен відшкодувати орендодавцю збитки у розмірі 187500,00 грн за кожен втрачений контейнер, та із платіжної інструкції позивача №665 від 30.04.2024 на суму 100000,00 грн та платіжної інструкції позивача №732 від 07.05.2024 на суму 275000,00 грн, вбачається, що загальна сума витрат, понесених позивачем внаслідок втрати (неповернення) відповідачем двох контейнерів, становить 375000,00 грн (100000+275000=375000).

Отже, різниця між фактичною сумою збитків (відшкодування вартості контейнерів або суми заподіяного збитку) та страховим відшкодуванням становить 275000,00 грн, що є збитком позивача-орендаря.

Оскільки позивачем доведено збитки в сумі 275000,00 грн, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що вказані збитки матеріалами справи підтверджені та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 414257,71 грн основного боргу та 275000,00 грн збитків.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 10338,87 грн за подання позову відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс Карго» про стягнення 414257,71 грн основного боргу та 275000,00 грн збитків задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Транс Карго» (08122, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, сільрада Шпитьківська(з), 1 км. Дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, кімн. 8, код ЄДРПОУ 39338189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, оф. 15, код ЄДРПОУ 38464969) 414257,71 (чотириста чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 71 коп. основного боргу, 275000 (двісті сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. збитків та 10338 (десять тисяч триста тридцять вісім) грн 87 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2025.

Суддя О.О. Третьякова