Рішення № 127861931, 26.05.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2025Справа № 910/2045/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Вуд» (31335, Хмельницька область, Хмельницький район, село Волиця, Хмельницька ТГ, вулиця Центральна, будинок 36Б; ідентифікаційний код 45135166)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Шпон» (02002, місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок 3, офіс 92; ідентифікаційний код 45481129)

про розірвання договору та стягнення 556 954,96 грн,

Представники:

від позивача: Бондар Н.С.;

від відповідача: не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вандер Вуд» (далі - ТОВ «Вандер Вуд»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Шпон» (далі - ТОВ «Арт Шпон»/відповідач) про:

- розірвання договору поставки №25/11/24 від 25.11.2024, укладеного між ТОВ «Вандер Вуд» та ТОВ «Арт Шпон»;

- стягнення 556 954,96 грн, у тому числі: 331 520,81 грн - сплаченої передоплати та 225 434,15 грн - пені, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором поставки №25/11/24 від 25.11.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.02.2025 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.04.2025.

07.04.2025 у підготовчому засіданні представник ТОВ «Вандер Вуд» подав заяву про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Представник ТОВ «Арт Шпон» у підготовче засідання 07.04.2025 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, внаслідок чого суд відклав підготовче засідання на 28.04.2025.

28.04.2025 у підготовче засідання представник ТОВ «Арт Шпон» вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.05.2025.

26.05.2025 у судове засідання з`явився представник ТОВ «Вандер Вуд» та подав клопотання про долучення до справи доказів щодо розірвання договору.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про задоволення клопотання ТОВ «Вандер Вуд» у порядку ст. 207 ГПК України, внаслідок чого долучив до матеріалів справи докази щодо розірвання договору.

У судовому засіданні представник ТОВ «Вандер Вуд» підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

ТОВ «Арт Шпон» у судове засідання свого представника втретє не направило, про причини неявки суд не повідомило, відзиву на позовну заяву не надало.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вандер Вуд» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт Шпон» (далі - постачальник) укладено договір поставки №25/11/2024, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити й передати у власність, а покупець прийняти й оплатити продукцію (шпон) в асортименті, визначеному в специфікації до договору, що є невід`ємною його частиною.

У п. 1.2. договору сторони погодили, що характеристики, кількість, номенклатура, ціна й загальна вартість товару, що поставляється по даному договору, зазначається сторонами в специфікації по договору, що є невід`ємною його частиною.

Згідно із положеннями п. 2.1. та п. 2.3. договору покупець за свій рахунок здійснює доставку товару від постачальника за адресою: Чернівецька обл., с. Тарашани, вул. Головна, 107, якщо інше не узгоджено сторонами в специфікації до договору. Порядок і строки поставки узгоджуються сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2024, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% обумовленої в договорі вартості товару перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного договору. Інша частина оплати перераховується в день завантаження товару на транспортний засіб для передачі такого товару покупцю.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару, за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 31.12.2025, але у кожному разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 9.4. договору).

Крім того, між сторонами підписано специфікацію №1 до цього договору, в якій сторони погодили характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість товару, що поставляється, зокрема: шпон лущений буковий сорт АВ 940х600х1,2 у кількості 20,0 м. куб. та шпон лущений буковий сорт АВ 840х600х1,2 у кількості 9,0 м. куб. загальною вартістю 663 041,62 грн.

У відповідності до п. 3 специфікації №1 термін поставки - поставка здійснюється до 12.12.2024, згідно договору та даної специфікації.

26.11.2024 відповідач виставив позивачу на оплату рахунок №2 на загальну суму 663 041,62 грн.

27.11.2024 ТОВ «Вандер Вуд» платіжною інструкцією №1345 перерахувало на користь відповідача передоплату у розмірі 50% згідно із рахунком №2 від 26.11.2024 (шпон лущений буковий) на суму 331 52,81 грн.

За твердженням позивача, ТОВ «Арт Шпон» у погоджений в п. 3 специфікації строк до 12.12.2024 поставку товару не здійснило.

28.04.2025 позивач надіслав на адресу відповідача супровідним листом підписану уповноваженою особою ТОВ «Вандер Вуд» додаткову угоду №2 від 28.04.2025 про розірвання договору поставки №25/11/2024 у зв`язку із втратою актуальності виконання цього договору, одночасно виклавши умови додаткової угоди №2 про повернення позивачу здійсненої на користь відповідача передоплати у розмірі 331 520,81 грн та сплати пені у сумі 225 434,15 грн.

Проте, згідно з роздруківкою з сайту АТ «Укрпошта» за трекінг-номером 2902402591146 супровідний лист разом із додатковою угодою № 2 повернуто відправнику «за закінченням встановленого терміну зберігання».

За таких обставин, внаслідок невиконання ТОВ «Арт Шпон» у встановлений в п. 3 специфікації № 1 термін взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару за договором поставки №25/11/2024 від 25.11.2024, позивач просить суд розірвати цей договір, стягнути сплачену передоплату у розмірі 331 520,81 грн із відповідача на користь ТОВ «Вандер Вуд», а також стягнути пеню у сумі 225 434,15 грн, передбачену п. 7.2. договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №25/11/2024 від 25.11.2024, відповідно до якого ТОВ «Арт Шпон» зобов`язалось поставити й передати у власність позивача товар (шпон лущений буковий) в асортименті, визначеному в специфікації до цього договору.

Так, у специфікації №1 до цього договору сторони погодили характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість товару, що поставляється, зокрема: шпон лущений буковий сорт АВ 940х600х1,2 у кількості 20,0 м. куб. та шпон лущений буковий сорт АВ 840х600х1,2 у кількості 9,0 м. куб. загальною вартістю 663 041,62 грн.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2024, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% обумовленої в договорі вартості товару перераховується покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного договору. Інша частина оплати перераховується в день завантаження товару на транспортний засіб для передачі такого товару покупцю.

При цьому, у відповідності до п. 3 специфікації №1 поставка здійснюється до 12.12.2024, згідно договору та даної специфікації.

Отже, судом встановлено, що ТОВ «Вандер Вуд» зобов`язання за договором виконало належним чином, зокрема, здійснило передоплату у розмірі 50% вартості товару у сумі 331 520,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1345 від 27.11.2024.

Проте, ТОВ «Арт Шпон» у порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №25/11/2024 від 25.11.2024 у погоджений сторонами строк до 12.12.2024 поставку товару не здійснило.

Судом також встановлено, що ТОВ «Вандер Вуд» 28.04.2025 надіслало на адресу відповідача підписану додаткову угоду № 2 про розірвання договору поставки №25/11/2024 від 25.11.2024 із підстав втрати актуальності виконання цього договору, а також просило повернути сплачену передоплату у розмірі 331 520,81 грн та повідомило про нарахування пені за непоставку товару.

Проте, вказана додаткова угода № 2 до договору поставки №25/11/2024 від 25.11.2024 про розірвання цього договору та вимога про повернення сплаченої передоплати, повернулась відправнику у зв`язку із «закінченням встановленого терміну зберігання».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд зазначає, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Наведене узгоджується із висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Отже, укладаючи договір поставки №25/11/2024 від 25.11.2024, позивач розраховував на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань, зокрема, щодо своєчасної поставки товару, погодженого у специфікації № 1 до цього договору.

Суд зазначає, що безпідставне невиконання відповідачем своїх зобов`язань у погоджений в п. 3 специфікації № 1 до договору поставки №25/11/2024 від 25.11.2024 термін (до 12.12.2024) вважається істотним порушенням договору.

За змістом ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

З огляду на встановлені вище обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Вуд» про розірвання договору поставки №25/11/2024 від 25.11.2024 визнаються судом обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18 частину четверту статті 653 ЦК України слід розуміти так, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано обома сторонами до моменту розірвання договору, тобто якщо обидві сторони отримали зустрічне задоволення одна від одної. На це вказує використання множини у зазначеній нормі. При цьому, якщо договором було передбачено інші зобов`язання сторін, наприклад щодо передання іншого майна, сплати коштів, які не було виконано, то в разі розірвання договору такі зобов`язання припиняються на майбутнє.

Якщо ж зобов`язання з договору було виконано лише однією стороною, то в разі розірвання договору підлягають застосуванню правила про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави або з підстави, яка згодом відпала (глава 83 ЦК України).

Договір, за яким одна сторона зобов`язується передати другій стороні певне майно, є правовою підставою для набуття другою стороною переданого їй майна. У разі розірвання такого договору правова підстава набуття другою стороною майна відпадає

Отже, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено судом вище, ТОВ «Вандер Вуд» здійснило на користь відповідача передоплату у розмірі 331 250,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1345 від 27.11.2024.

Разом із тит, у зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару у встановлений договором строк, ТОВ «Вандер Вуд» разом із додатковою угодою №2 до договору поставки №25/11/2024 від 25.11.2024 про розірвання цього договору у супровідному листі просило повернути сплачену ним передоплату, а також повідомляло про нарахування пені на підставі п. 7.2. договору, проте, ТОВ «Арт Шпон» залишило цю вимогу без реагування.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем перераховано на рахунок відповідача передоплату в сумі 331 250,81 грн, при цьому, останнім не поставлено погоджений сторонами товар, приймаючи до уваги висновки суду про розірвання договору внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, вимога ТОВ «Вандер Вуд» про стягнення із ТОВ «Арт Шпон» 331 250,81 грн передоплати є також обґрунтованою.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 225 434,15 грн, нарахованої на суму непоставленого товару за період з 13.12.2024 по 18.02.2025, суд зазначає таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом 7.2. договору передбачено, що при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві неустойку у вигляді пені, у розмірі 0,5% від вартості непоставленого вчасно товару, за кожен день прострочення.

За вказаних обставин, з огляду на те, що судом встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №25/11/2024 від 25.11.2024, зокрема не поставлено товар у погоджений сторонами строк, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення із ТОВ «Арт Шпон» пені на підставі п. 7.2. договору поставки.

Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, та встановив, що суму обчислено арифметично вірно, що має наслідком задоволення цієї вимоги.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Вуд» - задовольнити.

Розірвати договір поставки №25/11/24 від 25.11.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вандер Вуд» (31335, Хмельницька область, Хмельницький район, село Волиця, Хмельницька ТГ, вулиця Центральна, будинок 36Б; ідентифікаційний код 45135166) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт Шпон» (02002, місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок 3, офіс 92; ідентифікаційний код 45481129).

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт Шпон» (02002, місто Київ, вулиця Андрія Аболмасова, будинок 3, офіс 92; ідентифікаційний код 45481129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вандер Вуд» (31335, Хмельницька область, Хмельницький район, село Волиця, Хмельницька ТГ, вулиця Центральна, будинок 36Б; ідентифікаційний код 45135166) передоплату у розмірі 331 520 (триста тридцять одна тисяча п`ятсот двадцять) грн 81 коп., пеню у сумі 225 434 (двісті двадцять п`ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 15 коп. та 11 382 (одинадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн 32 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 04.06.2025.

Суддя Віта БОНДАРЧУК