Рішення № 127861692, 03.06.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2025Справа № 910/1999/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/1999/25

За позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк";

до фізичної особи-підприємця Коржа Максима Вадимовича (відповідач 1);

ОСОБА_1 (відповідач 2);

про стягнення 509 132,50 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Корж Максима Вадимовича та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3330117839-КД-2 від 26.07.2023 у розмірі 509 132,50 грн, з яких: 233 931,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 41 268,52 грн - заборгованість за процентами; 233 931,99 грн - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2025 вирішено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1

07.03.2025 до суду надійшов лист Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому повідомляється, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/1999/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2025 була направлена позивачеві та відповідачу 1 в їх відповідні електронні кабінети в системі "Електронний суд", та яка була ними отримана 12.03.2025, про що свідчить повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

В свою чергу, з метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.03.2025 була направлена на адресу ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1 , проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачам у справі.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.07.2023 між Акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі також - позивач, банк) та фізичною особою-підприємцем Коржем Максимом Вадимовичем (далі також - відповідач, позичальник) укладено кредитний договір №3330117839-КД-2 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно із п. А.1. цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни/строки.

Пунктом 6.1. договору визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором, в залежності від того, яка подія настане раніше.

Укладення сторонами договору підтверджується копією кредитного договору №3330117839-КД-2 від 26.07.2023 та протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів.

Згідно із п. А.1. та п. А.2. договору, вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього договору: 700 000,00 грн на наступні цілі: фінансування оборотного капіталу.

У відповідності до п. А.3. договору, термін повернення кредиту 01.07.2026.

26.07.2023 між банком та позичальником також укладена додаткова угода №1 до Кредитного договору №3330117839-КД-2 від 26.07.2023 (далі - додаткова угода) відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку Кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 22,95 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 9%, але не більше Індекс UIRD (3 міс.)+11% (обмеження встановлюються на дату укладання цієї додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України. Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі: в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення; в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних; в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно із п. 2.9. додаткової угоди, у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

У додатку 1 до додаткової угоди №1 до кредитного договору сторонами погоджено графік платежів.

26.07.2023 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, поручитель) укладено договір поруки №3330117839-ДП-2/2 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

Згідно п. 1.1. та 1.2. договору поруки, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному п. 5.2 цього договору. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору.

Позивач вказує, що позичальник порушив свої зобов`язання за кредитним договором №3330117839-КД-2 від 26.07.2023, та припинив сплачувати щомісячні платежі за договором внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку.

Позивач зазначає, що 07.11.2024 на поштову адресу відповідачів направлена повідомлення-вимога №30726K9U0S034 від 04.11.2024 за змістом якої банк повідомив про наявність простроченої заборгованості та запропонував сплатити її, зазначивши, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 04.12.2024 - строк (01.07.2026), що узгоджений кредитним договором №3330117839-КД-2 від 26.07.2023 буде вважатися таким, що настав 04.12.2024, однак боржник вимоги у повідомленні не виконав, тому у зазначену дату настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, однак заборгованість не погашено.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, 28.07.2023 на рахунок позичальника № НОМЕР_1 перерахував кредитні кошти у розмірі 700 000,00 грн.

Судом також встановлено, що сторонами погоджено графік платежів, проте відповідач щомісячні платежі не здійснював, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, що також не заперечується останнім та підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку.

26.07.2023 між позивачем та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2, поручитель) укладено договір поруки №3330117839-ДП-2/2 (далі - договір поруки), предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідача 1, які випливають з кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).

Згідно п. 1.1. та 1.2. договору поруки, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки, цей договір набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному п. 5.2 цього договору. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Відповідно до п. 2.3.2. кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.

При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

07.11.2024 на поштову адресу відповідачів направлено повідомлення-вимога №30726K9U0S034 від 04.11.2024 за змістом якої банк повідомив про наявність простроченої заборгованості та запропонував сплатити її, зазначивши, що у випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 04.12.2024 - строк (01.07.2026), що узгоджений кредитним договором №3330117839-КД-2 від 26.07.2023 буде вважатися таким, що настав 04.12.2024.

Боржник вимоги у повідомленні не виконав, тому у зазначену дату настав строк виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі, однак заборгованість не погашено.

А відтак, суд приходить до висновку, що відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином.

Відповідно до підпункту "в" пункту 1 додаткової угоди №1 до кредитного договору №3330117839-КД-2 від 26.07.2023 сторони узгодили, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов`язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 723.

При цьому позичальнику відомі, повністю зрозумілі умови надання гарантії, з якими (умовами) він повністю погоджується та вважає їх прийнятними для нього.

Судом встановлено, що 05.04.2022 між Міністерством фінансів України (далі - гарант) та позивачем укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13110-05/55 (далі - договір гарантії), відповідно до п.6. якого, гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком кредитором за кредитними договорами, включеними до портфелю.

Пунктом 12 договору гарантії визначено, що у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору.

Відповідно до п. 31. договору гарантії, у разі настання гарантійного випадку банк кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.

За змістом п.35 договору гарантії, гарант на підставі вимог, отриманих від банку кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.

Згідно із п. 38 договору гарантії, у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки.

Відповідно до п. 39 договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання ст. 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 і 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується: - застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом; - здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; - підпису заяви про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.

В свою чергу, відповідно до п. 2.12. додаткової угоди №1, позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.10. цієї додаткової угоди).

За змістом п. 2.13. додаткової угоди №1, грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до пункту 2.10. цієї додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.

09.12.2024 позивачем направлена до Міністерства фінансів України та Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (агент) вимога на сплату за гарантією №292 від 09.12.2024 за договором про надання гарантії на портфельній основі №13110-05/55 від 05.04.2022 про перерахування суми сплати за гарантією.

Відповідачам направлено повідомлення за вих. №30726K9U0S034 від 09.12.2024 про надсилання вимоги гаранту.

08.01.2025 позивач отримав від Міністерства фінансів України (гаранта) суму сплати за гарантією у розмірі 233 931,99 грн, що відображено по рахунку №98198035000424, у розрахунку заборгованості та підтверджується платіжною інструкцією №1 від 08.01.2025.

А відтак, з урахуванням гарантійних виплат гаранта, заборгованість позичальника за кредитним договором №3330117839-КД-2 від 26.07.2023 становить 509 132,50 грн, з яких: 233 931,99 грн - заборгованості за тілом кредиту; 41 268,52 грн - заборгованості за процентами; 233 931,99 грн - заборгованість перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Враховуючи зібрані докази у справі та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Коржа Максима Вадимовича ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) 233 931 (двісті тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 99 коп. заборгованості за кредитом, 41 268 (сорок одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн 52 коп. заборгованості за процентами, 233 931 (двісті тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять одна) грн 99 коп. заборгованості перед державним бюджетом за зворотною вимогою за сплаченою гарантією та 6 109 (шість тисяч сто дев`ять) грн 59 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко