Ухвала суду № 127859161, 29.05.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №712/7292/25

Провадження №1-кс/712/2772/25

29.05.2025 м. Черкаси

Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання начальника відділення розслідування злочинів вчинених у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №42025252010000070 від 13.05.2025 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мліїв Городищенського району Черкаської області, громадянки України, не заміжня, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст.369-2 КК України

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

Начальник відділення розслідування злочинів вчинених у сфері господарської та службової діяльності слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до суду з погодженим прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , клопотанням у кримінальному провадженні №42025252010000070 від 13.05.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст.369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділу Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025252010000070 від 13.05.2025 за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану» №2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, строком на 30 діб.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини 2 статті 102 пунктів 1, 17, 20 частини 1 статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ, організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку зокрема: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Згідно з Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022, відповідно до якого загальна мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу.

Крім цього, строк проведення загальної мобілізації продовжено 15.04.2025 Указом Президента України № 236/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 3565-ІХ від 06.02.2024 відповідно до якого загальна мобілізація продовжується протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу.

Згідно з ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25 річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду до 60 років та 65 років в залежності від рангу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Слідством установлено,що ОСОБА_5 ,підозрюється утому,що вона, будучи обізнаною про дію воєнного стану та проведення загальної мобілізації в Україні, сприяла незаконному переправленню через державний кордон України, шляхом надання порад та засобів для військовозобов`язаних чоловіків громадян України призовного віку за грошову винагороду.

Так, ОСОБА_5 ,підозрюється утому,що вона 08.05.2025, перебуваючи у м. Сміла, в ході зустрічі з ОСОБА_7 , повідомила, що може допомогти списатися з військового обліку, шляхом оформлення документів про членство в релігійній організації з подальшим перетином державного кордону України терміном на 3 місяці, зазначивши, що за виготовлення документів їй потрібно надати грошові кошти у сумі 5000 доларів США.

У подальшому, ОСОБА_5 26.05.2025 близько 12 години, перебуваючи у м. Сміла поблизу будинку 17 по вулиці Захисників України, у ході зустрічі з ОСОБА_7 роз`яснила, що за неправомірну вигоду в сумі 5000 доларів США, надасть останньому посвідчення члена релігійної організації «Харизматична релігійна громада Повного Євангеліє «Відродження» у м. Новомосковськ Дніпропетровської області» (код ЄДРПОУ 41590524) та лист з печатками ТЦК та СП, які нададуть право ОСОБА_7 виїхати за межі України. Також остання наголосила, що самостійно забере документи ОСОБА_7 з ТЦК та СП, додавши, що за наявності посвідчення релігійної організації останній зможе безперешкодно перетинати пункти пропуску по території України.

Як зазначено у клопотанні, 27.05.2025, близько 09 години 50 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Черкаси по проспекту Перемоги 2, біля магазину «Делікат», у ході зустрічі з ОСОБА_7 , наголосила, що самостійно забере з ТЦК та СП військовий квиток останнього, оскільки при перетині кордону України, його наявність обов`язкова, після чого, о 09 годині 54 хвилині, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, отримала від ОСОБА_7 , який надав добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, грошові кошти в сумі 5000 доларів США, за сприяння у незаконному переправлені через державний кордон України, та надання засобів у цьому для військовозобов`язаного чоловіка, громадянина України призовного віку.

Крім того, ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що вона, реалізуючи злочинний умисел, 26.05.2025, близько 10 години 29 хвилин, перебуваючи у м. Сміла поблизу будинку 17 по вулиці Захисників України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, висловила обіцянку ОСОБА_7 , після одержання неправомірної вигоди в розмірі 5000 доларів США здійснити вплив на прийняття рішення посадовою особою ТЦК та СП, щодо отримання оригіналів військових документів останнього, а саме військового квитка військовозобов`язаного ОСОБА_7 , з метою подальшого безперешкодного виїзду за кордон останнього.

Після чого, ОСОБА_5 27.05.2025 о 09 годині 54 хвилині, перебуваючи в м. Черкаси по проспекту Перемоги 2, біля магазину «Делікат», діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, отримала від ОСОБА_7 , який надав добровільну згоду на участь у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій, грошові кошти в сумі 5000 доларів США, за вплив на прийняття рішення посадовою особою ТЦК та СП, щодо отримання оригіналів військових документів останнього, а саме військового квитка військовозобов`язаного ОСОБА_7

27 травня 2025 року о 10 год 00 хв ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

27 травня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами та наданням засобів вчинене з корисливих мотивів та обіцянці здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання неправомірної вигоди та одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_7 від 09.05.2025; протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 13.05.2025, 28.05.2025; протоколом затримання ОСОБА_5 від 27.05.2025; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 27.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 27.05.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 27.02.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.

Як зазначено у клопотанні, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою до застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.2 ст. 369-2 КК України, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, та вчинити інше кримінальне правопорушення, що негативно відобразиться на повноті та достовірності досудового розслідування обґрунтовуються тим, що характер інкримінованих правопорушень, пов`язаний з корисливою спрямованістю. Санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.

Крім того, перебуваючи на волі та використовуючи свої зв`язки з працівниками у різних сферах діяльності, на що підозрювана наголошувала заявнику ОСОБА_7 , що дійсно має таких знайомих, остання в подальшому може безперешкодно чинити тиск на основного свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , а також інших свідків сторони обвинувачення у провадженні.

Відтак, не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, а також з іншими зібраними доказами, остання матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності самостійно або за допомогою третіх осіб впливати на них.

Крім того, вчинене кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , пов`язане з допомогою в ухиленні від мобілізації особи в умовах повномасштабної агресії російської федерації, що на даний час викликає підвищений суспільний інтерес.

Посилаючись на неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м`яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваною, слідчий за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до суду.

У судовому засіданні прокурор та слідчий на задоволенні клопотання наполягали повністю з підстав, викладених у клопотанні, вказавши, що вік, стан здоров`я, сiмейний стан не перешкоджають перебувати підозрюваній під вартою,

Підозрювана та її захисник проти задоволення клопотання заперечували.

Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025252010000070 від 13.05.2025 за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одними із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Положеннями ст. 194 КПК України передбачено. що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Застосування запобіжних заходів з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання будь-яким спробам перешкоджання проведення досудового розслідування та судового провадження (ризики). Крім того, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри вчинення особою кримінального правопорушення (ст.177 КПК України).

Стаття 178 КПК України зобов`язує суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження оцінити в сукупності всі обставини, що можуть вплинути на прийняття цього рішення, перелік яких, крім іншого, міститься у частині 1 вказаної норми.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують таку ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора. Частина 5 вищевказаної статті передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується виключно у випадках, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Згідно з п.4 ч.1 ст. 178 КПК України під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, включаючи міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).

У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред`явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування

Зазначене свідчить про те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку «обґрунтованості підозри» в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.

При цьому, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.2 ст.369-2 КК України, стверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.

Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується відсутністю у підозрюваної стійких соціальних зв`язків в місці її проживання, оскільки ОСОБА_5 не заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працює, оскільки доказів протилежного суду не надано.

З огляду на наведене вбачається, що у разі не обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою остання, усвідомлюючи те, що вона підозрюється, зокрема у скоєнні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 9 років, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, суду та/або змінити місце проживання чи виїхати за кордон. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Також слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі та використовуючи свої зв`язки з працівниками у різних сферах діяльності, на що підозрювана наголошувала заявнику ОСОБА_7 , що дійсно має таких знайомих, остання в подальшому може безперешкодно чинити тиск на основного свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , а також інших свідків сторони обвинувачення у провадженні.

Відтак, не будучи обмеженою у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань, протоколи допиту яких є у додатках до клопотання про застосування запобіжного заходу, а також з іншими зібраними доказами, ОСОБА_5 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності самостійно або за допомогою третіх осіб впливати на них.

Крім того, вчинене кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , пов`язане з допомогою в ухиленні від мобілізації особи в умовах повномасштабної агресії російської федерації, що на даний час викликає підвищений суспільний інтерес.

Таким чином, у ході розгляду даного клопотання встановлено ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а обґрунтованість підозри у вчиненні, зокрема тяжкого злочину стверджується доданими до клопотання матеріалами, які на даному етапі містять достатньо доказів про обґрунтованість підозри.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу підозрюваної, яка не заміжня, офіційно не працює, неповнолітніх дітей на утриманні не має, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може вчиняти дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, протиправно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Таким чином, на підставі викладеного вище для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.

Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо обрання більш м`якого запобіжного заходу, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні своїх доводів, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про обрання більш м`якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваною процесуальних обов`язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.

Крім того, вивченням даних про особу підозрюваної встановлено, що доказів того, що стан її здоров`я, сімейний стан перешкоджає триманню під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.

Доведеність винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим з урахуванням ризиків та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з вимог ст. 178, 182 КПК України.

Співставивши існуючі ризики, характер інкримінованих кримінальних правопорушень та їх наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом виконання процесуальних обов`язків, особу підозрюваної, її майновий стан, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2025 становить 3028 грн, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 гривень.

Згідно з ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Керуючись ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 27.05.2025.

Строк дії ухвали по 25.07.2025, включно.

Визначити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн 00 коп.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування до 25.07.2025 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні до завершення досудового розслідування;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити, якщо підозрювана не виконає покладені на неї обов`язки застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти діб.

Повний текст ухвали проголошено 03.06.2025.

Слідчий суддя ОСОБА_10