Постанова № 12785659, 08.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.12.2010 р.                                         справа № 22/1б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЗапорощенка М.Д.

Дучал Н.М. , Калантай М.В. за участю представників сторін:

від кредитора:не з"явився

від боржника:

від скаржника:не з"явився

не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на ухвалу господарського суду Луганської області

від01.10.10року

у справі№ 22/1б (суддя Ковалінас М.Ю.)

за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Донбастеплоенергосервіс» м.Луганськ

до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Плюс п’ять» м.Луганськ

пробанкрутство В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.10.2010р. , зокрема, грошові вимоги (уточнені) кредитора –Ленінської МДПІ у м. Луганську, до банкрута - ТОВ “Плюс п’ять ” , м. Луганськ, - відхилені.

Ухвала суду в цій частині мотивована тим , що заявлені кредитором уточнені вимоги до боржника є конкурсним боргом, оскільки виникли до порушення справи про банкрутство боржника (до 05.01.09.),

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську, не погоджуючись з ухвалою господарського суду в частині відхилення грошових вимог , звернулась з апеляційною скаргою про її скасування , так як вважає, що дану ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що заборгованість ТОВ «Плюс п’ять»в сумі 41842,42грн. з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на момент порушення справи про банкрутство боржника не була податковим боргом.

07.12.10р. від скаржника до суду надійшло клопотання про розгляд скарги без участі представника Інспекції в зв’язку з відсутністю фінансування.

В нинішнє судове засідання представники сторін не з’явились. Поважних причин нез’явлення , окрім скаржника, суду не повідомлено. Про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були сповіщені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення про прийняття апеляційної скарги до провадження.

За приписами ч. 3 ст. 69 цього ж Кодексу у виняткових випадках за клопотанням сторони , з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору , але не більш як на п'ятнадцять днів. Відповідних клопотань від сторін до суду не надходило.

З урахуванням вищенаведеного , керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи ,судова колегія встановила.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.01.09р порушено провадження у справі №22/1б про банкрутство боржника - ТОВ “Плюс п’ять”, м. Луганськ, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду від 08.09.09.          боржника - ТОВ “Плюс п’ять”, м. Луганськ, визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком до 12 місяців, тобто до 08.09.10., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Сиволобова М.М., на якого покладено встановлені Законом обов’язки та повноваження по проведенню ліквідаційної процедури.

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м.Луганську звернулась до господарського суду з заявою від 14.05.10. №20482/10 про визнання грошових вимог до банкрута, в розмірі 50168грн. 94коп. та про включення їх до реєстру, посилаючись при цьому на ст. ст. 23-25 Закону, відповідно до яких встановлено порядок пред’явлення поточних вимог кредиторів.

Заявою від 19.07.10. №30921/10 Ленінська МДПІ у м. Луганську, за станом на 19.06.10. уточнила свої вимоги до банкрута, на суму 58222грн. 42коп.

Заявою від 01.10.10. №45426/10 Ленінська МДПІ у м. Луганську уточнила свої вимоги до банкрута на суму 41842грн. 42коп., які є пенею за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, та просить включити їх до реєстру вимог кредиторів у справі.

Зазначені грошові вимоги створились за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.07. № 0000792200/0 на підставі Акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.11.07. №305/22/31444917 “Про результати виїзної планової перевірки ТОВ “Плюс п’ять”, до зведеного Акту документальної перевірки від 14.11.07. №1546/23-3144437.

Листом ліквідатора Сиволобова М.М. від 01.09.10. вих. №589-22/1 повідомлено кредитору про часткове визнання його вимог, у сумі 16380грн. 00коп. - поточної податкової заборгованості (3 черга), решту вимог кредитора в сумі 41842грн. 42 коп. не визнано, оскільки це є конкурсні вимоги.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2010р. , зокрема, грошові вимоги (уточнені) кредитора –Ленінської МДПІ у м. Луганську, до банкрута - ТОВ “Плюс п’ять”, м. Луганськ, - відхилені.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, та відповідність оскарженого судового акту зі справи вимогам чинного законодавства та обставинам справи з таких підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Згідно зі ст.41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом , з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Як вбачається з матеріалів справи, заява Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання грошових вимог до банкрута, в розмірі 50168грн. 94коп. та про включення їх до реєстру, обґрунтована ст. ст. 23-25 Закону, відповідно до яких встановлено порядок пред’явлення поточних вимог кредиторів.

При цьому , Інспекція зауважує на тому , що 19.11.07р. Ленінською МДПІ у м.Лугнаську було винесене податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій ТОВ «Плюс п’ять»у сумі 41842,42грн.

29.11.07р. ТОВ «Плю п’ять»звенулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , винесеного інспекцією 19.11.07р.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.08р. позовні вимоги боржника задоволені повністю , податкове повідомлення-рішення скасовано.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.04.09р. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.08р. –скасовано. У задоволенні позову ТОВ «Плюс п’ять»до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , винесеного інспекцією 19.11.07р. відмовлено.

Інспекція , посилаючись на приписи п.п. 5.2.4 ст. 5.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вважає свої вимоги поточними.

Законом виокремлено чотири категорії можливих кредиторів з різним правовим статусом. Тому судам у провадженні у справі про банкрутство слід враховувати особливості кожної з таких категорій у виявленні кредиторів, порядку і черговості задоволення їх вимог тощо.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва та платежу за векселем на підставі статей 43 та 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року. Конкурсними кредиторами слід вважати кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав до дня порушення справи про банкрутство боржника.

Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Законом передбачений порядок виявлення та приєднання кредиторських вимог, зокрема, п. 1 ст. 14 Закону про банкрутство передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно п. 2 ст. 14 цього Закону - вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі. - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Пунктом 5 ст. 31 Закону передбачено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідно до частини 1 статті 23 названого Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися в межах ліквідаційної процедури

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором в офіційних друкованих органах у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом (частина 3 зазначеної статті).

Таким чином, з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду.

Розглянувши заявлені грошові вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необхідним зазначити , що положеннями статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Як про це вже було позначено вище , грошові зобов’язання, які виникають після порушення провадження у справі про банкрутство, безпосередньо в процедурі банкрутства, відповідно до статті 1 цього Закону є поточними вимогами.

Цією ж статтею визначено, що кредитором може бути орган державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Норми частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містять положення щодо обов'язкової безспірності вимог ініціюючого кредитора при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство.

Виходячи зі змісту статей 6, 14 вказаного Закону , вимога надання кредитором до заяви про визнання грошових вимог до боржника доказів безспірності цих вимог є обов'язковою при порушенні провадження у справі про банкрутство, але не є обов'язковою при поданні заяви у порядку статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Щодо посилань скаржника на оскарження податкового повідомлення-рішення, на якому ґрунтується вимога інспекції, до Луганського адміністративного окружного суду та Донецького апеляційного адміністративного суду , колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Зазначеним Законом встановлено, що податкові зобов'язання можуть бути визначені самостійно платником податків у податковій декларації або контролюючим органом з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Цей Закон відрізняє податкове зобов'язання та податковий борг, який виникає у разі несплати податкового зобов'язання.

Отже, з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення у платника податку виникає податкове зобов'язання, а виходячи зі змісту статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" при зверненні до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника кредитор не повинен надавати докази безспірного характеру грошових вимог.

Стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає зобов’язання Державної податкової інспекції звертатися з грошовими вимогами до боржника лише у зв’язку з наявністю податкового боргу платника податків, цей факт має значення при порушенні провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора –Державної податкової інспекції. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 04 листопада 2009 р. у справі № 33/13 .

Таким чином , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що заявлені кредитором уточнені вимоги до боржника є конкурсним боргом, оскільки виникли до порушення справи про банкрутство боржника (до 05.01.09.) на підставі Акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.11.07. №305/22/31444917 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Плюс п’ять», до зведеного Акту документальної перевірки від 14.11.07. №1546/23-3144437, та податкового повідомлення –рішення від 19.11.07. №0000792200/0.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, а мотиви з яких надана апеляційна скарга не можуть вважатися підставами для його скасування.

Керуючись ст.ст. 91,99, 101, 103, 106 Господарського процесуального кодексу України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на ухвалу господарського суду Луганської області від 01.10.2010р.у справі №22/1б –залишити без задоволення .

Ухвалу господарського суду Луганської області від 01.10.2010р.у справі №22/1б –без змін.

Справу передати до Господарського суду Луганської області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 08.12.10р.

Головуючий          М.Д. Запорощенко

Судді:          Н.М. Дучал

          М.В. Калантай