Рішення № 12785501, 07.12.2010, Господарський суд Чернігівської області

10.12.10

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20 телефон 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

07 грудня 2010р. справа №14/155

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»,

вул.Комсомольська,55-б, м. Чернігів, 14000

До відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації, вул. Леніна,26, м. Мена, 15600

Про стягнення 12 268грн. 86коп.

                                                   Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Рябчук С.В., юрисконсульт, довіреність №63/1 від 01.11.2010р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10759,90грн. за надані послуги за період з жовтня 2009р. по жовтень 2010р., згідно договору №12-0049 від 01.08.03р. на постачання теплової енергії, 925,38грн. пені за період з 02.11.09р. по 01.11.10р., 141,00грн. три проценти річних за період з 02.11.09р. по 30.09.10р. та 442,58грн. витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.11.09р. по 01.11.10р.

Представник позивача подав письмове клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, яке задоволено судом.

До початку судового засідання від відповідача надійшло письмове клопотання від 02.12.2010р. за №01-30/3656, в якому він просить розглянути справу без участі його повноважного представника. Позивач стосовно поданого клопотання не заперечив.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, враховуючи можливість розгляду справи за наявними в ній документами.

Також в даному клопотанні відповідач визнає, що станом на 01.11.2010р. мав заборгованість перед позивачем у розмірі 10759,90 грн., але 11.11.2010р. ним було здійснено часткове погашення суми боргу у розмірі 1914,58 грн., і на даний час визнає заборгованість у розмірі 8845,32 грн., зобов’язується її погасити по мірі надходження коштів.

В судовому засіданні представник позивача подав письмові пояснення по справі б/н від 07.12.2010р., в яких зазначив, що датою виконання зобов’язання по оплаті послуг з енергопостачання вважає фактичну дату здійснення платежу. На думку позивача день фактичного виконання зобов’язання, в разі його прострочення, також є днем прострочки, оскільки невиконання зобов’язання у строк, передбачений договором, є прострочкою.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України представник позивача подав письмову заяву б/н від 07.12.2010р., в якій підтвердив часткове погашення боргу відповідачем 15.11.2010р. у сумі 1914,58грн., та повідомив про допущені неточності при написані заяви, у зв’язку з чим сума пені, 3% річних та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції змінюються і складають 866,42грн. пені, 3% річних у розмірі 200,44 грн. та 439,24грн. інфляційних витрат. У поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 8845,32грн., пені –866,42грн., 3% річних у сумі 200,44грн., втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 439,24грн., а також витрат по сплаті держмита в сумі 122,69грн. та 236,00грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду, оскільки це не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Враховуючи, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі зменшити, збільшити розмір позовних вимог, суд розцінює подану позивачем заяву від 07.12.10р. про уточнення позову, як зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на суму 58,96грн. та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції на суму 03,34грн., а також як збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 59,44грн. Окрім того, суд приймає до уваги, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 8845,32грн. з урахуванням сплати відповідачем частини основного боргу 1914,58грн. після порушення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви від 07.12.2010р.

У відповідності до положень ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.08.2003 року між сторонами було укладено Договір №12-0049 на постачання теплової енергії та додатки №1 та №3.

Окрім того, 01.01.2006р. та 07.02.2009р. між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору на постачання теплової енергії №12-0049 від 01.08.2003р.

Вищевказані Договір з додатками та Додаткові угоди підписані сторонами та засвідчені підписами та печатками позивача та відповідача.

Відповідно до п.1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 07.02.2009р.) виробник (позивач по справі) бере на себе зобов’язання виробляти, транспортувати та постачати споживачеві теплову енергію у вигляді опалення, а споживач (відповідач по справі) зобов’язується сплачувати виробникові за надані послуги за встановленими тарифами/двоставковими тарифами в терміни та на умовах, передбаченим цим договором.

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу для об’єктів перерахованих у додатку №1, який є невід’ємною частиною договору на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні потреби.

Додатком № 1 до договору сторонами було визначено, що опалювальний об’єкт знаходиться по вул. Червоноармійська,1, адмін. приміщення на 2-ому поверсі будинку побуту, опалювальна площа 176,2кв.м.

Згідно п.1.2 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2006р.) тарифи на послуги на момент укладання додаткової угоди від 01.01.2006р. становлять за опалення 135,20грн./1Гкал або 3,42грн./1м.кв. Тарифи за комунальні послуги змінюються за поданням виробника до органів влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому законодавством порядку. Нові тарифи є обов’язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладання додаткових угод.

Згідно п.1.3 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2006р. та від 07.02.2009р.) розмір щомісячної плати за надані послуги (загальна вартість послуг) у разі безоблікового споживання теплової енергії на момент укладення додаткової угоди від 01.01.2006р. до цього договору становить 602,60 грн., в тому числі за опалення 602,60 грн. (за 176,2 кв. метрів). У разі наявності (встановлення) приладів обліку теплової енергії або водолічильника остаточна вартість послуг визначається згідно їх показань. Розмір щомісячної плати по цьому договору змінюється без укладання додаткових угод за умови зміни, в установленому законодавством порядку, тарифів/двоставкових тарифів.

Тарифи на послуги теплопостачання встановлені рішеннями виконавчого комітету Менської міської ради Менського району Чернігівської області №35 від 29.01.2009р., №333 від 24.09.2009р. «Про тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення по ВАТ «Облтеплокомуненерго».

Згідно розпорядження Менської районної державної адміністрації №455 «Про початок опалювального сезону»розпочато опалювальний сезон з 15 жовтня 2009 року, а відповідно до розпорядження Менської районної державної адміністрації №118 від 12.04.2010р. «Про закінчення опалювального сезону»15 квітня 2010 року завершено опалювальний сезон.

Згідно розпорядження Менської районної державної адміністрації №382 від 06.10.10р. «Про початок опалювального періоду 2010-2011 років»розпочато опалювальний сезон з 08 жовтня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору №12-0049 від 01.08.2003р. (з наступними змінами та доповненнями) поставив відповідачу теплову енергію за період з жовтня 2009р. по жовтень 2010р. на загальну суму 16702,06грн., що підтверджується відповідними рахунками №12-0049 від 31.10.2009р. на суму 1336,27грн., №12-0049 від 30.11.2009р. на суму 2132,01грн., №12-0049 від 31.12.2009р. на суму 2132,01грн., №12-0049 від 31.01.2010р. на суму 2132,01грн., №12-0049 від 28.02.2010р. на суму 2132,01грн., №12-0049 від 31.03.2010р. на суму 2132,01грн., №12-0049 від 30.04.2010р. на суму 1254,54грн., №12-0049 від 31.05.2010р. на суму 377,06грн., №12-0049 від 30.06.2010р. на суму 377,06грн., №12-0049 від 31.07.2010р. на сум 377,06грн., №12-0049 від 31.08.2010р. на суму 377,06грн., №12-0049 від 30.09.2010р. на суму 377,06грн., №12-0049 31.10.2010р. на суму 1565,90грн. (а.с.13-25).

Так, згідно п.6.1. договору (в редакції додаткової угоди від 07.02.2009р.) розрахунки за надані послуги Споживач здійснює щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виробника у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору. За письмовою згодою сторін можливі інші форми розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до п.6.4. договору (в редакції додаткової угоди від 07.02.2009р.) розрахунки споживача з виробником за надані послуги здійснюються щомісячно згідно з показаннями приладів обліку або, при відсутності приладів обліку, розрахунковим методом у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачено затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунковим періодом є період часу, що розпочинається 20 числа попереднього місяця і триває до 19 числа звітного місяця.

Відповідно до п.6.5. договору (в редакції додаткової угоди від 07.02.2009р.) розрахунки за надані послуги споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до першого числа місяця наступного за розрахунковим у відповідності та з урахуванням всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим тарифом та згідно з умовами цього договору.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач за отриману теплову енергію на опалення розрахувався частково, сплативши на день звернення позивача до суду 5942,16грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких додано до матеріалів справи. Заборгованість відповідача на дату звернення до суду становила 10 759грн. 90 коп.

Після порушення провадження у справі відповідачем 15.11.2010р. було сплачено в рахунок погашення боргу 1914,58грн., що підтверджується копією банківської виписки, доданої позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 24.11.2010 року.

Приймаючи до уваги, що відповідачем після порушення провадження у справі сплачено в рахунок погашення боргу 1914,58грн., що підтверджується копією банківської виписки, доданої позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні 24.11.2010 року, суд доходить висновку що спір між сторонами в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1914,58грн. врегульовано, предмет спору відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення 1914,58грн. боргу підлягає припиненню.

Таким чином сума основного боргу з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, яка підлягає стягненню становить 8845,32грн.

Відповідно до ст. 22 ч. 5 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно з ст. 78 ч. 5 цього Кодексу у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 8845,32грн., що не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що борг за отриману теплову енергію у сумі 8845,32грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У пункті 7.3.3. договору (в редакції додаткової угоди від 07.02.2009р.) сторони встановили, що споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, сплачуючи пеню в розмірі 1% від сум простроченого платежу за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до заяви від 07.12.2010р. позивач вказує, що при нарахуванні пені ним було допущено помилку та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 866,42грн. за період з 02.11.2009р. по 01.11.2010р. відповідно до п. 7.3.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію. Розрахунок пені здійснено позивачем виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки. При визначенні періоду для нарахування пені позивач вважає, що день, коли було фактично здійснено оплату відповідачем, є також днем прострочки. При обґрунтуванні своєї позиції позивач посилається на ст. 612 Цивільного кодексу України, вважаючи, що день фактичного виконання зобов’язання, в разі його прострочення, також є днем прострочки, оскільки невиконання зобов’язання в строк, встановлений договором, є прострочкою.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином

Зобов’язання відповідача по оплаті спожитих послуг з теплопостачання вважаються виконаними в частині проведеної відповідачем оплати грошовими коштами з моменту фактичного отримання позивачем (зарахування на його рахунок) перерахованої відповідачем грошової суми, а тому в день зарахування на банківський рахунок позивача суми оплати здійсненої відповідачем припиняються відповідно і зобов’язання відповідача саме в цій сумі (в тому числі і у випадку наявності прострочки оплати послуг) перед позивачем щодо оплати послуг з теплопостачання.

Припинення простроченого грошового зобов’язання є підставою для припинення нарахування пені.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про безпідставність нарахування позивачем пені, 3% та втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції на день зарахування на рахунок позивача перерахованих відповідачем грошових коштів по оплаті послуг з теплопостачання, а відповідно день зарахування коштів на рахунок позивача не враховується до періоду для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Виходячи з вищевикладеного та дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 838,01грн. за період з 02.11.09р. по 01.11.10р. В решті стягнення суми пені відмовити у зв’язку з безпідставністю її нарахування та допущеними арифметичними помилками .

З урахуванням заяви від 07.12.2010р. позивач просить стягнути з відповідача 200,44грн. три проценти річних за період з 02.11.2009р. по 01.11.2010р. та 439,24грн. витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції за період з 02.11.2009р. по 07.09.2010р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати теплової енергії, але враховуючи те, що позивачем до періоду для нарахування 3% річних та інфляційних втрат було безпідставно включено день фактичного виконання відповідачем зобов’язання, три проценти річних за період прострочки підлягають стягненню в сумі 196,59грн. за період з 02.11.2009р. по 01.11.2010р. та інфляційні втрати в сумі 425,97грн. за період з 02.11.2009р. по 07.09.2010р. В решті стягнення суми 3% річних та суми втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції відмовити.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання своєчасно не виконав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 8845,32грн., в частині стягнення пені в сумі 838,01грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 196,59грн., в частині стягнення втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 425,97грн. В частині стягнення 1914,58грн. боргу провадження у справі підлягає припиненню. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу державного мита в сумі 122,20грн. та 235,12грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 230, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, ч.5 ст.78, п.1-1 ст.80, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 1914грн.58коп. боргу припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Менської районної державної адміністрації (вул. Леніна,26, м. Мена, Чернігівська область, р/р 2542432631 ПАТ «Райффайзен банк «Аваль», МФО 353342, код 03196073) на користь Відкритого акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»(вул.Комсомольська,55/б, м. Чернігів, р/р 26004300000976 в ВАТ банк «Демарк»м. Чернігова, МФО 353575, код 03357671) 8845грн.32коп. боргу, 838грн.01коп. пені, 196грн.59коп. три проценти річних, 425грн.97коп. втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції, 122грн.20коп. державного мита та 235грн.12коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                Н.Ю. Книш

          Повне рішення підписано 10.12.2010р.