Рішення № 127854636, 04.06.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №161/5426/25

Провадження №2/155/450/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2025 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

24 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ТОВ «ФК «Процент») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.11.2023 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1807-1335-1, відповідно до якого, відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн., строком на 365 днів (до 02.11.2024) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Даний кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 173125 направлявся відповідачу 03.11.2023 року о 20:33:07 год., шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в кредитному договорі та ІТС.

Вказує, що кредитний договір був підписаний відповідачем 03.11.2023 року о 20:33:27 год., шляхом введення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором 173125 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://procent.com.ua, після чого кредитні кошти були відправлені відповідачу 03.11.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк». Зазначає, що починаючи з 03.11.2023 року, відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Вказує на те, що у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором та нарахованим та не сплаченим процентам станом на 19.03.2025 становить 63875,00 грн. за період з 03.11.2023 року по 02.11.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом та графіку платежів. На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 1807-1335-1 від 03.11.2023 року в сумі 68875,00 грн., яка складається з 5000,00 заборгованість за кредитом, 63875,00 заборгованість за нарахованими процентами, та понесені судові витрати по справі у розмірі: 2422,40 грн судовий збір та 10000,00 грн правова допомога.

Ухвалою суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

19 травня 2025 року від адвоката Сікорської І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, представник відповідача зазначив, що відсутні належні та достовірні докази на підтвердження підписання відповідачем кредитного договору, його згоду з умовами договору, відсутність номер рахунку на який було перераховано грошові кошти та не вказано хто є отримувачем грошових коштів. Також вважає таким що не ґрунтується на вимогах закону вимога по стягнення процентів після спливу строку кредитування. Крім того, вказує, що заявлена сума процентів є неспівмірною тілу кредиту та є порушенням ЗУ «Про споживче кредитування». На підставі наведеного, просить відмовити у задоволені позову.

26 травня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій наведено доводи на спростування аргументів відзиву.

Представник позивача до судового засідання подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, просить суд позов задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, його представник у відзиві просить розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.

Суд вважає за можливе слухати справу у відсутності сторін по наявним матеріалам справи.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що 03.11.2023 року між ТОВ «ФК «Процент» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1807-1335-1, шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 , який зазначений в кредитному договорі та використанням останньою одноразового ідентифікатора 173125, відповідно до якого, відповідач отримала кредит у розмірі 5000, 00 грн. строком на 365 днів (до 02.11.2024) шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (а.с. 12-17).

Цього ж дня, за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, відповідачем ОСОБА_1 було підписано додатки № 1, № 2, № 3 до кредитного договору, в яких викладені таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальна річна процентна ставка за договором, надано згоду на обробку персональних даних і відступлення права вимоги та вказані три контактні номери телефону його, як споживача фінансових послуг (а.с. 16-17).

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Вказаний вище договір був укладений в електронній формі та від імені його сторін був підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (а.с.26-27).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що доводи сторони відповідача не знайшли свого підтвердження, а між сторонами в установленому законом порядку був укладений договір про надання кредиту в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні договірні правовідносини.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов`язалось надати ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,50% річних).

Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. Кредитного договору становить 365 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку № 1 до Кредитного договору.

Відповідно до п.п. 2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов`язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у пункту 1.1. Кредитного договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 8 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно довідки про успішне проведення платежу вбачається, що ТОВ «ФК «Процент» було перераховано 03.11.2023 року кредитні кошти в сумі 5000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_3 (а.с. 18).

Із матеріалів справи наданих на вимогу суду, а саме із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 12 травня 2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_2 , являється номером, наданим ОСОБА_1 для підтвердження банківських операцій.

Згідно виписки за картковому рахунком ОСОБА_1 вбачається, що на вищезазначений рахунок 03.11.2023 року надійшли кошти на суму 5000 грн.

Відтак, ТОВ «ФК «Процент» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору № 1807-1335-1 від 03.11.2023 року.

Разом з тим, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала та допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №1807-1335-1, станом на 19.03.2025 у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 68875,00 грн(а.с.19-25).

Нарахування відсотків здійснювалось за період з 03.11.2023 року по 02.11.2024 року, що спростовує доводи представника відповідача в цій частині.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Стаття 1050 ЦК України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.ст. 1048, 1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернула та не сплатила відсотки за користування кредитом.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача, що визначені договором умови щодо нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання є несправедливими, а заявлена сума процентів є неспівмірною тілу кредиту та є порушенням ЗУ «Про споживче кредитування», суперечить принципу пропорційності, розумності та справедливості, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма запропонованими умовами договору, зокрема з умовами нарахування процентів, підписавши кредитний договір, вона розуміла, яка сума надається, на який строк, та на яких умовах застосовується та чи інша процентна ставка, позивач підтвердила це своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, та відповідно погодилася зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його. Доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення учасників правочинів або невідповідності їх внутрішньої волі на укладення кредитного договору суду не надано, а тому суд приходить до висновку про безпідставність доводів представника відповідача.

Отже, відповідач ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір через електронне повідомлення-одноразовий ідентифікатор, погодилася з усіма його умовами, після чого отримала кредитні кошти на вказаний нею же рахунок за яким закріплена банківська картка, яку використовувала як платіжний засіб у різних фінансових операціях, суд вважає, що ОСОБА_1 істотно порушила умови кредитного договору, ст.ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України не повернула суму простроченого кредиту та не сплатила суму процентів за користування кредитом, в зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Доводи відповідача викладені у відзиві спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь ТзОВ «ФК «Процент» заборгованість за кредитним договором № 1807-1335-1 від 03.11.2023 року в розмірі 68875,00, яка складається з 5000,00 грн заборгованості за кредитом та 63875,00 заборгованості за процентами.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 10000 грн. підтверджується: договором про надання юридичних послуг № 03/06/2024 від 03.06.2024 року, копією свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю від 23.10.2018 року, копією довіреності від 03.06.2024 року, актом приймання-передачі наданих послуг №18 від 28.02.2025 року, витягом з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №18 від 28.02.2025 року, платіжною інструкцією №1937 від 28.02.2025 року(а.с. 46-51).

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №1807-1335-1 від 03.11.2023 року станом на 19.03.2025 року у розмірі 68875 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00копійок, яка складається з 5000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 63875,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за період з 03.11.2023 року по 02.11.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» - 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» понесені витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження: 03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, будинок 4;

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення в повному обсязі складено 04.06.2025 року.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв